Ухвала

від 02.07.2016 по справі 814/2869/14

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

2 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., -

розглянувши заяву Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області; далі - ОДПІ) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 січня 2016 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду відд 22 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, ОДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 18 квітня 2016 року заяву ОДПІ залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків; ухвалою судді Верховного Суду України від 23 травня 2016 року було задоволено клопотання ОДПІ та продовжено строк для усунення недоліків.

На виконання цієї ухвали 24 червня 2016 року до Верховного Суду України надійшла заява ОДПІ із необхідними документами.

У заяві ОДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 26 березня та 4 листопада 2014 року (справи №№ К/9991/26540/11, К/800/10362/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Так, в оскаржуваному рішенні, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач реально здійснював та фактично виконував господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами. Реальність господарських операцій позивача підтверджено, зокрема, договорами оренди позивачем комунального майна; договорами поставки; договором про оренду державного нерухомого майна; договором оренди транспортного засобу; договором про оренду автомобіля; свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів; договором на організацію лікувально-профілактичного харчування та продовольчого забезпечення персоналу; актами здачі-приймання наданих послуг; видатковими та податковими накладними; платіжними дорученнями тощо. Крім того, отримання товару здійснювалось експедитором позивача, якому щоразу на підставі наказів керівника позивача про відрядження видавались посвідчення про відрядження, в яких контрагентами-постачальниками зроблені відповідні відмітки про прибуття у пункт призначення та вибуття з нього. На кожне відрядження бухгалтер виготовляв звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт. Оплата придбаних товарів здійснювалась у безготівковій формі, які знайшли відображення в бухгалтерському обліку позивача на відповідних рахунках.

Водночас в ухвалі суду касаційної інстанції від 26 березня 2014 року, на яку посилається заявник, цей суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, зазначив, що подані товариством первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит та на формування валових витрат не відповідають вимогам статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки підписані невстановленою особою, а тому не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та враховуватися товариством при формуванні податкового кредиту та валових витрат. Крім того, як зазначив суд, товариство не довело реальність виконання операцій з придбання товару (нафтопродуктів) у контрагента.

Ухвалу ж суду касаційної інстанції від 4 листопада 2014 року, яку також надано для порівняння, не можна вважати такою, що дає передбачені пунктом 1 частини першої статті 237 КАС підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки цим рішенням не вирішено спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак, ухвала не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої ОДПІ заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень за заявою Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда