Ухвала

від 15.04.2015 по справі 826/298/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/298/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська насосна компанія» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року про залишення без розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська насосна компанія» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська насосна компанія» (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002312201 та № 0002322201 від 15.05.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року зазначений адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на продовження розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ст. 199 КАС України за наслідками апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як встановлено судом першої інстанції, що за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень № 0002312201 та № 0002322201 від 15.05.2014 року, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 19.08.2014 року № 1884/6-99-99-10-01-15, яким зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Залишаючи без розгляду даний адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду передбачений ч. 4 ст. 99 КАС України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України , якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Частиною 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 N 203/11/13-11 зазначено, що приписи п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень. За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зазначений пункт ПК України встановлює місячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень, який за змістом цієї норми починає перебіг з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Між тим, п. 56.19 ст. 56 ПК України регулює ті самі правовідносини, що й абзац другий п. 56.18 цієї ж статті.

Тобто, норми вищезазначених статей повинні застосовуватися в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження.

Водночас, п. 56.18 ст. 56 ПК України визначає, що строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги. Натомість, п. 56.19 ст. 56 ПК України визначає, що місячний строк для оскарження в суді податкового повідомлення-рішення лише починає перебіг від дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Таким чином, зазначені правові норми містять законодавчу колізію, зокрема, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України строк судового оскарження продовжується на час процедури адміністративного оскарження, в той час як згідно із п.56.19 цей строк під час відповідної процедури ще не почав перебіг.

Пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України містяться в одному і тому самому нормативно-правовому акті, прийняті одночасно і регулюють ті самі відносини. Тому суперечність між ними не може бути розв'язана за рахунок застосування загальновизнаних прийомів тлумачення законодавчих норм (надання переваги нормі, яку прийнято пізніше або яка є спеціальною). Отже, вони припускають неоднозначне (множинне) трактування змісту права платників податків на судове оскарження рішень про нарахування грошових зобов'язань у частині тривалості й початку перебігу строків для відповідного оскарження.

В даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність застосування п. 56.21 ст. 56 ПК України, якою встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, аналізуючи наведені правові положення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку при прийнятті позовної заяви суд першої інстанції мав застосовувати загальний строк звернення до суду, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (шість місяців) відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України.

Відтак, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та безпідставно залишено позов без розгляду з посиланням на ч. 4 ст. 99 КАС України, що в свою чергу, створило штучні перешкоди для позивача стосовно його доступу до правосуддя в адміністративній справі для захисту своїх прав та законних інтересів.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська насосна компанія» - задовольнити повністю .

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року про залишення без розгляду адміністративного позову - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.