Ухвала

від 15.10.2015 по справі 826/298/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/298/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Насосна Компанія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Насосна Компанія» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Насосна Компанія» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Фалкон-2011», ТОВ «Карденвол», ТОВ «Фокрас», ТОВ «Даніус» за період - грудень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Київська Насосна Компанія»:

- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження об'єкту оподаткування прибутку підприємств за грудень 2012 року у розмірі 209 167 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму 43 925 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41 833 грн.

За результатами перевірки складено акт від 23.04.2014 №3594/26-51-22-01/36628110 та винесено податкові повідомлення-рішення від 15.05.2014 № НОМЕР_1 по зобов'язанню зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 52 749 грн 50 коп., з яких за основним платежем 41 833 грн та штрафними санкціями 20 916 грн 50 коп.; №0002322201 по зобов'язанню зі сплати податку на прибуток на загальну суму 65 887 грн 50 коп., з яких за основним платежем 43 925 грн та штрафними санкціями 21 962 грн 50 коп.

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем первинних документів, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних таких операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Фокрас» 26.11.2012 укладено договір про надання послуг №34, який від імені ТОВ «Фокрас» підписаний директором товариства ОСОБА_2 Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Фокрас» зобов'язалось поставити позивачу послуги з редагування та заповнення сторінок сайту.

На підтвердження виконання ТОВ «Фокрас» своїх зобов'язань за вказаним договором, позивачем до матеріалів справи додано копії акту надання послуг №172 від 27.12.2012, відповідно до змісту якого позивачу надано послуги з редагування та наповнення сторінок сайту на загальну суму 51 000 грн, в тому числі ПДВ на суму 8 500 грн, копію податкової накладної №80 від 27.12.2012 та виписку по особовому рахунку, з якої вбачається, що вартість послуг позивачем сплачено 24.01.2013.

При цьому, і акт про надання послуг, так і податкова накладна, від імені ТОВ «Фокрас» підписані гр. ОСОБА_2

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к вбачається визнання гр. ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину передбаченого частиною другою ст. 205 КК України шляхом створення ТОВ «Фокрас» з метою прикриття злочинної діяльності засудженого. Хоча на рахунки товариства і надходили кошти за надання послуг, однак фактично ТОВ «Фокрас» жодної діяльності не здійснювало та послуг третім особам не надавало (а.с.122,123).

Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_2, допитаного 29.01.2013 в якості свідка в рамках кримінального розслідування № 12012110070000949, жодних підприємств у органах влади не реєстрував, а погодився зареєструвати ТОВ «Фокрас» на своє ім'я на прохання гр. ОСОБА_3 за винагороду, діяльності від імені ТОВ «Фокрас» не здійснював, та більш того не підписував жодної документації в якості директора ТОВ «Фокрас».

З акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фокрас» від 30.05.2013 № 1695/2240/38320427, складеного працівниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вбачається, що ТОВ «Фокрас» відсутнє за місцем реєстрації, у товариства відсутні основні фонди та будь-які засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Колегією суддів також встановлено, що між позивачем 28.11.2012 та ТОВ «Карденвол» укладено договір №49 про надання послуг, який від імені ТОВ «Карденвол» підписаний директором товариства ОСОБА_4

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Карденвол» зобов'язувалось надати позивачу консультаційні послуги з питань змін законодавства, що відбудуться у 2013 році. Проте,зі змісту вказаного договору не можливо встановити, яким чином повинні надаватись такі консультаційні послуги.

На підтвердження виконання ТОВ «Карденвол» своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем до матеріалів справи додано копію акту надання послуг №239 від 29.12.2012, відповідно до змісту якого позивачу надано консультаційні послуги на загальну суму 52 000 грн, в тому числі ПДВ на суму 8 666 грн, копію податкової накладної №27 від 29.12.2012 та виписку по особовому рахунку, з якої вбачається, що вартість послуг позивачем сплачено 24.01.2013. При цьому, акт надання послуг так і податкова накладна, від імені ТОВ «Карденвол» підписані гр. ОСОБА_4

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к про визнання гр. ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою ст. 205 КК України, шляхом створення ТОВ «Карденвол» з метою прикриття злочинної діяльності засудженого. Протягом 2012-2013 років на рахунки товариства надходили кошти за надання послуг та продаж товарів, однак фактично ТОВ «Карденвол» жодної діяльності не здійснювало та послуг третім особам не надавало (а.с.119).

Крім того, гр. ОСОБА_4, допитаний 03.01.2013 в якості свідка в рамках кримінального розслідування №12012110070000949, пояснив, що погодився зареєструвати ТОВ «Карденвол» на своє ім'я на прохання гр. ОСОБА_3 за винагороду, діяльності від імені ТОВ «Карденвол» не здійснював, та більш того зазначив, що бухгалтерський та податковий облік не вів, податкову звітність не складав та до податкових інспекцій не подавав, ніяких фінансово-господарських операцій з іншими підприємствами та організаціями як службова особа вказаного підприємства не проводив та нікому цього не доручав.

У акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Карденвол» від 03.06.2013 № 1720/2240/38320469, складеного працівниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, встановлено, що ТОВ «Карденвол» відсутнє за місцем реєстрації, у товариства відсутні основні фонди та будь-які засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Крім того, позивачем також сформовано валові витрати та податковий кредит за результатами взаємовідносин з ТОВ «Фалкон-2011» на підставі укладеного договору № 44 від 28.11.2012.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Фалкон-2011» зобов'язалось виконати роботи з монтажу обладнання насосної станції водопостачання. Також умовами вказаного договору передбачено, що обсяг робіт, строки, умови та вартість робіт визначаються протоколом узгодження.

На підтвердження виконання ТОВ «Фалкон-2011» своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем до матеріалів справи додано копії акту надання послуг № 853 від 13.12.2012, відповідно до змісту якого ТОВ «Фалкон-2011» виконано роботи з монтажу обладнання насосної станції водопостачання на загальну суму 50 000 грн, в тому числі ПДВ на суму 8 333 грн 33 коп., та № 854 від 14.12.2012 про виконання робіт з монтажу обладнання насосної станції водопостачання на загальну суму 50 000 грн, в тому числі ПДВ на суму 8 333 грн 33 коп., копії податкових накладних № 56 від 13.12.2012 та № 57 від 14.12.2012 та виписку по особовому рахунку, з якої вбачається, що вартість послуг позивачем сплачено 24.01.2013. Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано протоколів узгодження строків, об'єму та вартості робіт, а також із наданої документації не можливо встановити на яких саме об'єктах позивача проводились такі роботи. При цьому, надана позивачем документація від імені ТОВ «Фалкон-2011» підписані гр. ОСОБА_5

Як встановлено перевіряючими, та вбачається із змісту наявної в матеріалах справи копії вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к про визнання гр. ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою ст. 205 КК України, шляхом створення ТОВ «Фалкон-2011» з метою прикриття злочинної діяльності засудженого. Протягом 2012-2013 років на рахунки товариства надходили кошти за надання послуг та продаж товарів, однак фактично ТОВ «Фалкон-2011» жодної діяльності не здійснювало та послуг третім особам не надавало (а.с.106).

Відповідно до висновку експерта №395 від 15.05.2013, складеного в рамках кримінального провадження № 32012110100000032 встановлено, що підписи виконані від імені ОСОБА_5 в картці реєстрації електронної заявки на посилений сертифікат ЕЦП, в наказах ТОВ «Фалкон-2011» та іншій документації виконано іншою особою.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, відповідно до встановлених у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к суду фактів вбачається, що підприємства-контрагенти позивача ТОВ «Фокрас», ТОВ «Карденвол», «Фалкон-2011» зареєстровані на підставних осіб, які не мали наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами цих підприємств, а з метою використання вказаних підприємств в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, колегією суддів досліджено, що між позивачем та ТОВ «Даніус» укладено договір про надання послуг № 58 від 26.11.2012, відповідно до змісту якого ТОВ «Даніус» зобов'язалось надати позивачу послуги з налагодження та обслуговування комп'ютерної техніки.

На підтвердження виконання ТОВ «Даніус» своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем до матеріалів справи додано копію акту надання послуг №554 від 28.12.2012, відповідно до змісту якого ТОВ «Даніус» надало послуги з обслуговування та налагодження комп'ютерної техніки на загальну суму 48 000 грн, в тому числі ПДВ на суму 8 000 грн, копію податкової накладної №46 від 28.12.2012 та виписку по особовому рахунку, з якої вбачається, що вартість послуг позивачем було сплачено 24.01.2013.

Колегія суддів звертає увагу, що із наданої позивачем документації неможливо встановити, які саме послуги з обслуговування та налагодження комп'ютерної техніки ТОВ «Даніус» надавались, в яких об'ємах, та яким чином сформовано їх вартість.

За результатами вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Даніус» працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 17 червня 2013 року №102/2201/38261414 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніус» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 вересня 2012 року по 31 квітня 2013 року.

У ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Даніус» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

В акті перевірки також вказано про те, що службовою запискою від ГВПМ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 750/ДПІ/07-10/3 від 13 червня 2013 року надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, а також надано копію висновку експертизи №464 від 13 червня 2013 року, відповідно до якого під час порівняння підпису, виконаного від імені директора ТОВ «Даніус» ОСОБА_6 встановлено розбіжність.

Відтак, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з такими контрагентами, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Водночас, констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання обумовлених послуг контрагентами позивача та реального здійснення господарських операцій, відтак правові підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень відсутні.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Насосна Компанія» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Л.О.Костюк,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 21 жовтня 2015 року.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.