Ухвала

від 21.04.2015 по справі 2а-529/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 р. Справа № 876/7239/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М.,Улицького В. З.

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника позивача Майор І. В.

представника відповідача Токар М. В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Комфортбуд-4» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року по справі № 2а-529/10/0770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Комфортбуд-4» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області ,за участю третьої особи Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивує, що податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції. При цьому, вважає, що висновки акту перевірки, за наслідками якого прийнято рішення, є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи та є припущеннями, а тому не можуть бути підставою для донарахування податкових зобов'язань.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 9 грудня 2010 року №0000042637/2 в частині нарахування основного платежу в сумі 137085,25 грн та 137085,25 грн штрафних санкцій, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Сторони не погодились із зазначеним судовим рішенням та подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення та відмови в задоволенні позову відповідно.

Апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Комфортбуд-4» вважає, що приймаючи постанову в частині відмови в задоволені позову, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не надав належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови в задоволені позовних вимог, а тому постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року №2а-529/10/0770 є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню в частині відмови в задоволені позовних вимог.

Зокрема апелянт зазначає, що відповідач самостійно оцінив укладені позивачем договори та визначив, що їх укладення було здійснено з метою ухилення від сплати податку на додану вартість позивачем, але відповідачем та судом першої інстанції знехтувано тим фактом, що мету позивача спрямовану на ухилення від сплати податків можливо встановити тільки вироком суду в межах кримінальної справи.

Звертає увагу суду на те, що жодні договори укладені позивачем не визнавались в судовому порядку нікчемними, недійсними або удаваними, відповідачем не наведено жоден вирок у кримінальній справі, який би вказував на мету позивача спрямовану на ухилення від сплати податків.

Відтак судом першої інстанції проігноровано частину 4 статті 72 КАС України, відповідно до якої вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В матеріалах справи міститься належним чином завірений Висновок №7480/9013/9014/10-19 судово-економічної експертизи у кримінальній справі №1600110, складений 20 жовтня 2010 року. Зазначений Висновок був складений Київським НДІ судових експертиз на підставі матеріалів кримінальної справи №1600110, на підставі постанови заступника начальника СВ ПМ ДПА у Закарпатській області Коваля Р.М. від 8 вересня 2010 року про призначення судово-економічної експертизи, на вирішення якої було поставлено одне з питань: «Чи підтверджуються документально і нормативно висновки акту перевірки №17/23-1/10/33537230 від 15 вересня 2009 року ТОВ «БК «Комфортбуд-4» в частині визначення підприємству зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1831468 грн та податку з податку на додану вартість в сумі 1307598 грн з урахуванням матеріалів кримінальної справи щодо безтоварності господарських операцій проведених з ТОВ «Ліберте» (код ЄДРПОУ 33831700), ТОВ «Дюна» (код ЄДРПОУ 32377698), ТОВ «БК «Арігона» (код ЄДРПОУ 33238595)?».

Для проведення експертизи було надано матеріали кримінальної справи №1600110 в 62-х томах.

На сторінці 38 «ВИСНОВКИ» Висновку зазначено, що висновки акту перевірки від 15 вересня 2009 року №17/23-1/10/33537 в частині заниження ТОВ «БК «Комфортбуд-4» валового доходу на суму 656585,60 грн, завищення валових витрат на суму 6669282 грн, і як наслідок заниження податку на прибуток в сумі 1831468 грн документально та нормативно не підтверджуються.

Також, у Висновку зазначено: «Податковий кредит ТОВ «БК «Комфортбуд-4», сформований на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Ліберте», документально підтверджується в сумі 1307553,29 грн».

Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції, а експертному висновку не надано жодної правової оцінки.

Висновки податкового органу про безтоварність операцій згідно договорів будівельного субпідряду укладених між ТОВ «БК Комфортбуд-4» та ТОВ «Ліберте» є надуманими, не відповідають фактичним обставинам справи та базуються на припущеннях.

Податковим органом не встановлено розбіжностей розміру валових витрат задекларованих платником та встановлених перевіркою з підстав їх не підтвердження первинними документами - Актами приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт - КБ-3, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, а саме первинним документам бухгалтерського обліку та Висновку №7480/9013/9014/10-19 судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 1600110.

Також, судом першої інстанції в оскаржуваній постанові не наведено посилання на жоден належний та допустимий доказ, який міститься в матеріалах справи та свідчить про правомірність дій та рішень відповідача.

Просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю.

Апелянт - ДПІ у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області в своїй апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з постановою суду першої інстанції, в частині задоволення позову, оскільки вважає, що приймаючи рішення у цій частині суд невірно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Зокрема Актом перевірки №17/23-1/10/33537230 від 15 вересня 2009 встановлено, що позивач на погашення 299094,80 грн кредиторської заборгованості, передав ТОВ «Дюна» простий вексель власної емісії (за пред'явленням) №683510050000 від 2 серпня 2006 року номінальною вартістю 299094,80 грн. Актом перевірки зафіксовано, що станом на 30 червня 2008 року (на кінець періоду охопленого перевіркою) вексель №683510050000 від 2 серпня 2006 року виданий позивачем ТОВ «Дюна» не погашено.

Відповідно до листа позивача від 19 грудня 2009 року станом на 19 грудня 2009 року заборгованість позивача перед ТОВ «Дюна» відсутня.

При складанні акту перевірки позивача використано відомості, отримані листом ДПА у м. Києві від 27 липня 2009 року №3607/7/26-31, з якого встановлено, що постановою Деснянського районного суду міста Києва у справі №2а-809/2007 визнано недійсним статут ТОВ «Дюна» з моменту реєстрації 11 червня 2003 року, визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Дюна» від 11 червня 2003 року №1.066.105.000, та свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Дюна» платником податку на додану вартість з моменту видачі з 4 жовтня 2005 року №35362365.

Вирішуючи спірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Дюна» та задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції обмежився тим, що встановив факт скасування судового рішення Деснянського районного суду міста Києва у справі №2а-809/2007, що слугувало підставою для висновків акту перевірки. Тобто, на думку суду, оскільки змінилися обставини на яких ґрунтуються висновки акту перевірки, то відповідно і висновки акту, які ґрунтуються на таких обставинах є неправильними. На думку відповідача, той факт, що суд обмежився встановленням лише факту скасування судового рішення є неповним з'ясуванням обставин у справі.

ДПІ у місті Ужгороді наголошувала, і це знайшло своє відображення у акті перевірки, що згідно обліку позивача (векселедавця) він не має заборгованості перед ТОВ «Дюна» (векселедержателем). При цьому актом перевірки не встановлено сплату позивачем зобов'язання за векселем. За результатами судового розгляду не встановлено факту пред'явлення позивачу векселя до оплати та так само не встановлено факту оплати векселя позивачем. В матеріалах справи є копія векселя виданого позивачем ТОВ «Дюна» при цьому судом не встановлено факту передачі цього векселю на підставі передавального напису та не встановлено факту існування нового векселедержателя.

Отже не встановлення вказаних обставин з урахуванням відсутності у позивача заборгованості перед векселедержателем при тому, що оплата за векселем не здійснювалася, а з часу видачі векселя сплив строк для пред'явлення його до оплати підтверджує правильність висновків перевірки про збільшення валового доходу позивача.

Просить скасувати постанову суду від 26 червня 2014 року, в частині задоволення позовних вимог позивача, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засідання представники апелянтів підтримали подані апеляційні скарги та заперечили щодо задоволення апеляційних скарг опонента.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутності представника третьої особи.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційні скарги не належать задоволенню з наступних підстав.

До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з врахуванням того, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року, задоволено частково позов; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2009 року № 0000042637/0, від 1 грудня 2009 року № 0000042637/1 та від 9 грудня 2010 року № 0000042637/2 в частині визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1756990,75 грн за основним платежем та у сумі 1756990,75 грн за штрафними санкціями; а також податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2009 № 0000052637/0, від 1 грудня 2009 року № 0000052637/1 та від 9 грудня 2010 року № 0000052637/2; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року у справі № 2а-529/10/0770 (26576/10/9104) скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ухвали ВАСУ суди з урахуванням доводів податкової інспекції не перевірили належним чином реальності виконання поставок підрядних робіт позивачеві саме з боку ТОВ "Ліберте". Слід встановити обставини щодо ліквідації векселедержателя, також дослідженню у даній справі підлягає обставина щодо наявності простих векселів на балансі такого векселедержателя станом на час ліквідації.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка TOB "БК Комфортбуд-4" щодо перевірки правильності відображення в податковому обліку операцій проведених із TOB "Ліберте", TOB "Дюна", TOB "БК Арігона" за період з 1 жовтня 2006 року до 30 червня 2008 року. За наслідками перевірки складено Акт за № 2638/23-1/10/33537230 від 15 вересня 2009 року.

Виходячи з висновків зазначених в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2009 року №0000042637/0, яким TOB "БК Комфортбуд-4" донараховано 1831468 грн основного зобов'язання з податку на прибуток та застосовано 1831468 грн штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2009 року №0000052637/0, яким TOB "БК Комфортбуд-4" донараховано 1307598 грн основного зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано 653799 грн штрафної санкції.

Також за наслідками апеляційного розгляду прийнято податкові повідомлення-рішення від 1 грудня 2009 року №0000042637/1, №0000052637/1 та від 9 грудня 2010 року №0000042637/2, №0000052637/2, якими доведено нові терміни сплати донарахованих податкових зобов'язань.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку податкового органу по податковому повідомленню - рішенню від 24 вересня 2009 року №0000042637/0 про нарахування податку на прибуток в сумі 3662936 грн, в тому числі 1831468 грн основного платежу та 1831468 грн штрафної санкції, нарахування складаються з наступних порушень: 1) по взаємовідносинах з ТОВ "Ліберте" у зв'язку з висновками про нереальність виконання субпідрядних робіт, нараховано 1530532,1 грн основного платежу та застосовано 1530532,1 грн штрафної санкції -всього 3061064,2 грн;2) по взаємовідносинах з ТОВ "Дюна" у зв'язку з вексельною формою розрахунку нараховано 137085,25 грн основного платежу та 137085,25 грн штрафної санкції - всього 274170,5 грн; 3) по взаємовідносинах з ТОВ "БК Арігона" у зв'язку з вексельною формою розрахунку нараховано 163850 грн основного платежу та 163850 грн штрафної санкції - всього 327700 грн. По податковому повідомленню - рішенню від 24 вересня 2009 року №0000052637/0 про нарахування податку на додану вартість в сумі 1961397 грн, в тому числі 1307598 грн основного платежу та 653799 грн штрафної санкції, нарахування складаються з порушень по взаємовідносинам з ТОВ "Ліберте" у зв'язку з висновками про нереальність виконання субпідрядних робіт.

Актом перевірки № 2638/23-1/10/33537230 від 4 грудня 2008 року встановлено, що за період з 1 жовтня 2006 року по 30 червня 2008 року TOB "БК Комфортбуд-4" залучало до виконання будівельних робіт TOB "Ліберте".

За твердженням ДПІ, у цього контрагента відсутні власні або орендовані основні засоби, трудові ресурси, об'єктивно необхідні для виконання спірних будівельних робіт; докази залучення ним третіх осіб до виконання розглядуваних операцій відсутні; пояснень стосовно ходу виконання підрядних робіт цим постачальником позивачем не представлено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доказами щодо виконання договорів субпідряду від 1 листопада 2006 року №0110-03, від 1 грудня 2008 року №0102/39, від 3 грудня 2007 року №0312-35, від 1 серпня 2007 року №0108-30, від 2 липня 2007 року №0207-52, від 2 квітня 2007 року №0204-16, від 1 березня 2007 року №0204-16, від 1 грудня 2006 року №0112-11, від 1 вересня 2007 року №0909-34, від 1 березня 2007року №0103-07, укладених TOB "БК Комфортбуд-4" та TOB "Ліберте", є наявні у матеріалах справи акти приймання виконаних підрядних робіт - КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт - КБ-3.

Суд першої інстанції встановив, що сторони не заперечують факт повної оплати прийнятих робіт, що і підтверджується платіжними дорученнями та розрахунковими документи. Зазначене знайшло своє підтвердження і в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що наявність формальних документів не є достатнім доказом реальності операцій.

Зокрема факт відсутності реальності виконання вказаних підрядних робіт саме ТОВ "Ліберте" підтверджується поясненнями громадян, які неофіційно працювали на будівництві об'єктів переданих по спірним угодам.

Договори субпідряду між TOB "Комфортбуд-4" та TOB "Ліберте" не містять заборони TOB "Ліберте" залучати до виконання будівельних робіт інших осіб. При цьому, таке залучення субпідрядних організацій відбувається поза контролем TOB "Комфортбуд-4", оскільки відповідальним перед товариством за наведеною нормою ЦК України є лише TOB "Ліберте".

Про відсутність реальності здійснення вказаних господарських операцій саме ТОВ "Ліберте" свідчить, зокрема і те, що згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду від 9 грудня 2010 року директор ТОВ "Комфортбуд-4" Малюта С. Є. отримував від невстановлених осіб податкові накладні від ТОВ "Ліберте", надавав їх у бухгалтерію для формування валових витрат. Дана постанова Ужгородського міськрайонного суду набрала законної сили.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо того, що TOB "Комфортбуд-4" укладалися угоди із TOB "Ліберте" і перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку із чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а тому є нікчемними у відповідності до статті 228 ЦК України є обґрунтованими. Серед переліку правочинів на які поширюється вимоги статті 228 Цивільного кодексу України відсутні фіктивні правочини - вчинені без мети реального настання правових наслідків.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу наведених законодавчих положень зрозуміло, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

На переконання колегії суддів суд першої інстанції вірно закцентував свою увагу рух коштів по рахунках ТОВ "Ліберте", постанову Ужгородського міськрайонного суду від 9 грудня 2010 року, якою встановлено вину директора ТОВ "БК Комфортбуд-4" у підписанні первинних бухгалтерських та податкових документів, зокрема із ТОВ "Ліберте" без мети реального здійснення операцій, наявності значної кількості цивільно-правових договорів між ТОВ "БК Коимфлортбуд-4" та фізичними особами на здійснення будівельних робіт, які нібито виконувалися ТОВ "Ліберте", відтак доводи відповідача щодо відсутності реальності виконання поставок підрядних робіт позивачеві саме з боку ТОВ "Ліберте" є обґрунтованими.

За наслідками передачі TOB "Ліберте" підрядних будівельних робіт, TOB "Комфортбуд-4" отримав податкові накладні на загальну суму 1307598 грн, яка у подальшому відображена у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З огляду на викладене висновок податкового органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1307598 грн є обґрунтованим з тих підстав, що доведено протиправність формування TOB "БК Комфортбуд-4" валових витрат по операціям з TOB "Ліберте".

Поряд з цим колегія суддів також погоджується із висновками податкового органу про донарахування податку на прибуток в сумі 163850 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 163850 грн по взаємовідносинах з ТОВ "БК Арігона" у зв'язку із застосуванням вексельної форми розрахунків, виходячи із наступного.

Відповідно до акту перевірки та векселя (т.1 а.с.96-98) позивачем 23 грудня 2007 року було видано на користь ТОВ "БК Арігона" і передано в погашення кредиторської заборгованості вексель власної емісії номінальною вартістю 357490,80 грн. Проте, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "БК Арігона" було припинено у зв'язку із банкрутством ще 31 серпня 2006 року, тобто на півроку швидше, ніж на її користь видано позивачем вексель. Відтак, податковий орган правомірно донарахував ТОВ "БК Комфортбуд-4" податкове зобов'язання та штрафну санкцію з податку на прибуток.

В судовому засіданні, в суді апеляційної інстанції, представник ТзОВ «БК»Комфортбуд-4» визнав правомірність висновків податкового органу щодо правовідносин із ТзОВ «БК Арігона».

Крім того відповідачем було донараховано податок на прибуток в сумі 137085,25 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 137085,25 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Дюна" у зв'язку із застосуванням вексельної форми розрахунків.

Аналізуючи вказане вище колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення - рішення № 0000042637/2 в цій частині.

Відповідно до акту перевірки єдиною підставою для донарахування податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "Дюна" була постанова Деснянського районного суду від 4 квітня 2007 року у справі №2а-809/2007, якою визнано недійним статут ТОВ "Дюна" з моменту його реєстрації.

В матеріалах справи наявні копії рішень Деснянського районного суду м. Києва. Так відповідно до ухвали Деснянського районного суду від 15 травня 2008 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2009 року постанова Деснянського районного суду від 4 квітня 2007 року скасована, а провадження по справі - закрите.

Отже підстава, на яку посилався податковий орган - відсутня. Окрім цього, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Дюна" не є припиненим.

TOB "БК Комфортбуд-4" в погашення кредиторської заборгованості перед TOB "Дюна" в сумі 299094,80 грн, передано останньому простий вексель власної емісії за №6835100500001 від 2 серпня 2006 року номінальною вартістю 299094,80 грн. Станом на 30 червня 2008 року вексель не погашено.

Так відповідно до частини 6 статті 38 цього Закону, державний реєстратор протягом трьох робочих днів з моменту отримання рішення суду вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи або керівника органу управління, або засновника (учасника) юридичної особи.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Таким чином рішення суду про скасування державної реєстрації юридичної особи, само по собі, не може свідчити про те, що юридична особа припинена. Наявність самого рішення суду про скасування державної реєстрації юридичної особи є лише підставою для початку ліквідації юридичної особи (зокрема підставою для призначення ліквідаційної комісії), а не фактом, що свідчить про припинення юридичної особи. Тобто, юридична особа існує до внесення запису про її припинення у Єдиний державний реєстр, незалежно від наявності судового рішення про скасування її державної реєстрації.

Крім того, відповідно до пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що виходячи із специфіки вексельного обігу, вексель посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Тобто, заборгованість по веселю виникає після настання строку платежу. При цьому строк позовної давності починається із моменту настання строку пред'явлення векселя до погашення.

Приписи абзацу 1 пункту 1.25 статті 1 Закону України №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року кореспондуються з абзацом 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 цього Закону, за нормою якого, під безповоротною фінансовою допомогою розуміється сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

З буквального тлумачення приписів підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року зрозуміло, що безнадійна заборгованість підпадатиме під поняття безповоротної допомоги лише за умови спливу строку позовної давності (3 роки).

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

У підпункті 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 названого Закону безповоротну фінансову допомогу визначено, зокрема, як: суму коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; суму безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пункт 1.25 цієї ж статті Закону відносить заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності, до категорії безнадійної заборгованості.

Таким чином, для віднесення грошового зобов'язання позивача за переданими постачальникам векселями до безповоротної фінансової допомоги відповідні зобов'язання мають відповідати критеріям, наведеним у підпункті 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, критерію спливу строку позовної давності за зобов'язанням за векселем.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (запровадженого Конвенцією, що набула чинності для України 6 січня 2000 року) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема положення щодо строку платежу (статті 33 - 37) та щодо позовної давності (статті 70 і 71).

Згідно зі статтею 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. В силу вимог частини першої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Наведене дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем визначений настанням строку платежу за таким векселем. А відтак лише після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість за векселем трансформується у безповоротну фінансову допомогу, що опосередковується виникненням у платника - векселедавця обов'язку збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно з вимогами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Особливістю простого векселя є те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець. Векселедержатель, у свою чергу, може використовувати простий вексель як засіб платежу у розрахунках з третіми особами, здійснюючи таким чином переведення власної заборгованості на векселедавця. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги у іншого кредитора. Отже, після ліквідації попереднього векселедержателя вексель не втрачає своєї сили боргового цінного паперу та може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.

При цьому слід зазначити, що в силу вимог частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи, те що строк пред'явлення векселя до погашення не настав на момент перевірки, а також відсутні відомості про припинення TOB "Дюна", з врахуванням вимог статті 11 Уніфікованого закону про можливість передачі векселя шляхом індосаменту, припущення податкового органу є безпідставними та такими, що не базуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи та наявним у ній доказам.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Комфортбуд-4» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року по справі № 2а-529/10/0770 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Кузьмич С. М.

Судді: Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст ухвали складено 24 квітня 2015 року