Рішення

від 15.04.2015 по справі 910/5253/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015Справа №910/5253/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "БМТС"

Про стягнення 6 695,02 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Дементьєв Я.Т. - представник

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 2" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМТС" про стягнення 6695,02 грн.

Ухвалою суду від 06.03.2015 порушено провадження по справі № 910/5253/15-г та призначено розгляд справи на 08.04.2015.

В судовому засіданні 08.04.2015 представник відповідача надав суду клопотання про припинення провадження в зв'язку із відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні 08.04.2015 оголошено перерву до 15.04.2015.

14.04.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 15.04.2015 представник позивача зявився, просив суд задовольнити позовні вимоги, заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 15.05.2015 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, вживши всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 19.10.2013 було укладено Договір на надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкової території, предметом договору є надання позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Київ, вул.. А. Ахматової, 3 де знаходиться нежитлове приміщення № 3 загальною площею 148,1 кв. м, яким відповідач користується на підставі договору оренди.

Відповідно до п. 8.11 Договору плата за послуги передбачені Договором підприємство нараховує, а споживач оплачує з 14 серпня 2013 року.

Як зазначає позивач у зв'язку із неналежним виконанням вимог договору у відповідача утворилась заборгованість основний борг -1 661,18грн., інфляційні втрати - 402,01 грн. 3% річних 1 075,01 грн., пеня 2 269 грн.82 коп.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Однак як вбачається із акту звірки взаєморозрахунків відповідачем було сплачено основну заборгованість

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму основної заборгованості в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 910/5253/15-Г в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 1661,18грн.

Статтею 1 Закону України "Про житло-комунальні послуги" визначено, що споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

Відповідно до ст. 20 Закону споживач зобов'язаний :

1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;

2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини;

3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу;

4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;

5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;

6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм;

7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку;

8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну оплату наданих послуг в розмірі 2269,82 грн., суд приходить до висновку про необхідність його задоволення.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за не своєчасну оплату наданих послуг в розмірі 1 075,01 грн., інфляційних втрат в розмірі 402,01 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "БМТС" (03680, м. Київ, пров. Охтирський, 7, корп. 3, оф.3/203, код ЄДРПОУ 31237762)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 2" (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3, код ЄДРПОУ 32070519) інфляційну складову боргу в розмірі 402 (чотириста дві) грн. 01 коп., 3% річних в розмірі 1 075 (одна тисяча сімдесят п'ять) грн. 01 коп., пеню в розмірі 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 82 коп., судовий збір в розмірі 1827 ( оодна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3. Припинити провадження у справі № 910/5253/15-г в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 1 661,18 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення 20.04.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко