Постанова

від 06.10.2015 по справі 910/5253/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа№ 910/5253/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Лепех Л.Л. (довіреність №283/02 від 20.07.2015 р.)

від відповідача - Барна В.В. (довіреність №0284 від 26.06.2015 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015 р.

у справі №910/5253/15-г (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 2» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС» про стягнення з відповідача 1661,18 грн. суми основного боргу, 402,01 грн. інфляційних втрат, 1075,01 грн. 3% річних та 2269,82 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2015 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2269,82 грн. пені, 1075,01 грн. 3% річних, 402,01 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 1661,18 грн. заборгованості припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити вказане рішення, зменшити суму пені з 2269,82 грн. до 159,38 грн., зменшити суму 3% річних з 1075,01 грн. до 49.56 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято на підставі неповного дослідження обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення змінити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

19.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМТС» було укладено договір на надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкової території, предметом договору є надання позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 3 де знаходиться нежитлове приміщення № 3 загальною площею 148,1 кв. м, яким відповідач користується на підставі договору оренди.

Відповідно до п. 8.11 вказаного договору, плата за послуги передбачені договором підприємство нараховує, а споживач оплачує з 01 серпня 2013 року.

Як зазначає позивач, у зв'язку із неналежним виконанням вимог договору у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.03.2014 року по 26.02.2015 р. у розмірі 1661,18 грн.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 ч. 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається із акту звірки взаєморозрахунків відповідачем було сплачено основну заборгованість

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму основної заборгованості в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що провадження в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 1661,18грн. підлягає припиненню.

За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8869,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1.2 договру визначено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.

З огляду на вищезазначені норми законодавства та умови договору, колегія суддів приходить до висновку, що при нарахуванні пені потрібно застосовувати, передбачену законодавством подвійну облікову ставку НБУ, а період нарахування пені не повинен перевищувати 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути винонано.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що арифметично вірний розрахунок пені за період з 01.03.2014 р. по 01.09.2014 р. становить 160,52 грн. та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 402,01 грн. інфляційних втрат та 1075,01 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що арифметично вірний розмір 3% річних за період з 01.03.2014 р. по 26.02.2015 р. становить 49,56 грн. та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Щодо суми інфляційних витрат, колегія суддів, перевіривши розрахунок встановила, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат є більшим від заявленого позивачем до стягнення та становить 572,88 грн. Оскільки розмір суми інфляційних втрат, що заявлені позивачем до стягнення відповідачем є меншим ніж за розрахунком суду, колегія суддів, відповідно до приписів ст. 83 ГПК України, не може виходити за межі позовних вимог, а відтак погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 402,01 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015 р. в частині суми пені та 3% річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015 р. у справі №910/5253/15-г скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС» (03680, м. Київ, пров. Охтирський, 7, корп. 3, оф.3/203, код ЄДРПОУ 31237762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 2» (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3, код ЄДРПОУ 32070519) інфляційні втрати в розмірі 402 (чотириста дві) грн. 01 коп., 3% річних в розмірі 49 (сорок дев'ять) грн. 56 коп., пеню в розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 52 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 620 (шістсот двадцять) грн. 36 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 2» (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3, код ЄДРПОУ 32070519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС» (03680, м. Київ, пров. Охтирський, 7, корп. 3, оф.3/203, код ЄДРПОУ 31237762) 912 (дев'ятсот дванадцять) грн. 14 коп. судового збору за подання апеляційної скрги.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 1661,18 грн.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/5253/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун