Рішення

від 31.03.2015 по справі 910/6338/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №910/6338/14 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Лайн"

про стягнення 59 073,25 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бриль П.О. - представник за довіреністю № 58-Д від 26.12.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Лайн" про стягнення 59 073, 25 грн., (у тому числі: 57 318, 18 грн. - основного боргу, 266, 06 грн. - інфляційні втрати та 1 487, 01 грн. - 3 % річних).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не розрахувався за комунальні послуги спожиті у період з 30.09.2012 року по 28.02.2014, в результаті чого у нього виникла основна заборгованість у розмірі 57 318,18 грн.

Також, позивачем зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Меджик Лайн" є власником приміщення загальною площею 63,90 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 22 (літера Б), відповідно до договору купівлі-продажу від 10.10.2007 року, а тому повинні розрахуватися за фактично отримані комунальні послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року апеляційну скаргу комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2014 року у справі №910/6338/14 залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.01.2015 року касаційну скаргу комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року скасовано, а справу № 910/6338/14 направлено для нового розгляду до суду перщої інстанції.

Розпорядження керівника апарату господарського суду м. Києва №04-23/62 від 15.01.15 року, відповідно до п. 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/6338/14.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/6338/14 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2015 року прийнято справу № 910/6338/14 до провадження, призначено розгляд справи на 03.02.2015 року.

03.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 03.02.2015 року представник позивача надав пояснення п справі.

В судовому засіданні оголошено перерву до 23.02.2015 року.

В судовому засіданні 23.02.2015 року суд зобов'язав представника позивача здійснити перерахунок заборгованості.

В судовому засіданні оголошено перерву до 10.03.2015 року.

10.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та сторони подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів та про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 10.03.2015 року представники сторін підтримали подане клопотання.

Суд задовольнив клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів та про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні оголошено перерву до 31.03.2015 року.

В судове засідання 31.03.2015 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 31.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження розгляду справи на п'ятнадцять днів,клопотання про залучення до участі до справи третьої особи, додаткові пояснення по справі.

Представник позивача заперечував проти клопотань відповідача.

Суд відмовив у задоволені клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів та про відкладення розгляду справи, про залучення до участі у справі третьої особи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищезазначена заява приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про збільшення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 та є виконавцем житлово-комунальних послуг у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2.1 статуту підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

Власником приміщень загальною площею 63,90 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 22 (літера Б) є товариство з обмеженою відповідальністю "Меджик Лайн" згідно договору купівлі-продажу від 10.10.2007 року.

13.11.2003 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства (ЖЕК-1001) та акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 32-0056, відповідно до якого остання зобов'язалась виробляти та поставляти теплову енергію підприємству для потреб опалення та гарячого водопостачання, а підприємство оплатити її відповідно до умов зазначеного договору.

Як зазначено позивачем, у період з 30.09.2012 по 28.02.2014 відбулось фактичне споживання відповідачем комунальних послуг за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 22 (літера Б), в розмірі 57 318,18 грн., які останнім не оплачені.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (далі - Правила).

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, у своєму письмовому відзиві зазначає суду про те, що між сторонами не може виникати жодних зобов'язань через відсутність укладеного договору.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

В силу частин 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Відповідно до ч. 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Згідно з п. 5 ч. 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012.

Також позивач зазначає суду про те, що ним було підготовлено договір на постачання комунальних послуг відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та надсилались запрошення відповідачу на підписання такого договору. Проте, станом на поточну дату, згідно наявних у матеріалах справи документів та усних пояснень сторін, між позивачем та відповідачем не було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Проте, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача жодних запрошень на укладення договору або проекту договору, підписаного позивачем.

На підтвердження факту користування відповідачем комунальними послугами в матеріалах справи наявні акти СВП «Енергозбуд» ПАТ «Київенерго» №01-08/275г від 04.09.2012 року акт №01-08/275 від 20.08.2012 року щодо КП «ЦОС Шевченківського району» (споживач) в яких встановлено, що споживач при користування тепловою енергією за адресою: житловий будинок по вул. Михайлівській, 22а, б, в, г порушив самовільне підключення водопровідних пристроїв гарячого постачання та зазначено, зокрема, що «Меджік Лайн» (спортклуб) використовує прилади водозбору, а саме: 1 кран та 2 душові кабіни.

Відповідач у своє відзиві зазначає, що у зв'язку з скрутним становищем належне йому на праві власності приміщення не використовується.

Згідно з п.6 ч. 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №390 від 21 липня 2005 року, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до п.2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22 листопада 2005 р. для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП (п.2.2.1). Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником (п.2.3.1).

В матеріалах відсутні будь-які докази відключення відповідача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги за період з 30.09.2012 року по 28.02.2014 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 57 318,18 грн.

В частині донарахувань в розмірі 10 373,53 грн. у зв'язку з відсутнім належним обґрунтуванням та доказами вимоги позивача не підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 275,94 грн. та 3 % річних в розмірі 1 495,43 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 266,06 грн. індексу інфляції та 1 487,01 грн. - 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

В іншій частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції в розмірі 9,88 грн. та 3% річних в розмірі 8,42 грн. позов задоволенню не підлягає

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Лайн" (01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 26, ідентифікаційний код 34615356) на користь комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, будинок 10/8, ідентифікаційний код 31731838) заборгованість в розмірі 57 318 (п'ятдесят сім тисяч триста вісімнадцять) грн. 18 коп., індекс інфляції в розмірі 266 (двісті шістдесят шість) грн. 06 коп. та три проценти річних в розмірі 1 487 (одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн. 01 коп., а також судовий збір в розмірі 1 552 (одна тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 95 коп. судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 50 коп., судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 50 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.04.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий