Постанова

від 20.04.2015 по справі 908/1202/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 908/1202/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Шеремет З.В., довіреність №01/02-17/02188,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1736 З/1-42) на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.14 у справі № 908/1202/14

за позовом Запорізької міської ради,

до ТОВ "Валвіт",

про внесення змін до договору оренди землі,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10 червня 2014 року (суддя Дроздова С.С.) позовні вимоги задоволено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

01 квітня 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання (вх.№5223) про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Запорізької області (69001, м. Запоріжжя. вул. Шаумяна, 4), в зв'язку з неможливістю направити свого представника до Харківського апеляційного господарського суду.

01 квітня 2015 року позивачем був наданий відзив на апеляційну скаргу (вх.№5234).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2015 року було задоволено клопотання позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя. вул. Шаумяна, 4) забезпечити проведення відеоконференції у справі №908/4432/14.

У судове засідання, яке відбулось 20 квітня 2015 року в режимі відео конференції, з'явився представник позивача. Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини справи.

10.05.2007р. між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "ВАЛВІТ" (орендар) укладено договір оренди землі (зареєстровано 16.07.2007р.).

Відповідно до п. 1 договору орендодавець, відповідно до рішення шостої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 72/296 від "06" грудня 2006р., надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування автозаправної станції з магазином супутніх товарів, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 47г.

Згідно п. 18 договору передача земельних ділянок орендарю здійснюється на умовах, що визначені у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору. Передача земельних ділянок орендарю здійснюється в п'ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її прийому-передачі.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1958 га.

Договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 16.07.2007р. за № 040726100561.

Факт передачі позивачем в оренду відповідачу земельної ділянки кадастровий № 2310100000:07:040:0094 загальною площею 0,1958 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 47г, підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянок, який підписано і скріплено печатками позивача і відповідача.

Відповідно до п. 7 договору, він був укладений строком до 20.04.2015р.

Пунктом 4 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 476 694 грн. 68 коп., в цінах 2007 року.

Згідно п. 8 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 19 067 грн. 79 коп., що складає 4 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007р.

Відповідно до п. 11 договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

-зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі;

-зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

-погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

-прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати;

-в інших випадках, передбачених законом.

27.07.2011р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", згідно з яким встановлено коефіцієнти, відповідно до яких визначається розмір орендної плати. Для земельних ділянок, на яких здійснюється торгівля нафтопродуктами, встановлено коефіцієнт 4.

26.06.2012р. Запорізькою міською радою прийняте рішення № 37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у місті Запоріжжя", згідно з яким встановлено нові коефіцієнти, відповідно до яких визначається розмір орендної плати. Для земельних ділянок, наданих для розташування автозаправних станцій, встановлено коефіцієнт 6.

Рішення № 37 було оприлюднене 24.07.2012р. в газеті "Запорізька Січ" та набрало чинності 01.01.2013 р.

Враховуючи вищезазначене, Запорізька міська рада, м. Запоріжжя звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛВІТ" про:

-зміну п. 4 договору оренди землі від 16.07.2007р. за № 040726100561, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛВІТ" щодо земельної ділянки площею 0,1958 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 47г для розташування автозаправної станції з магазином супутних товарів, виклавши його в такій редакції: " 4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1 334 827 грн. 34 коп. (один мільйон триста тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять сім грн. 34 коп.) в цінах 2013 року.";

-зміну п. 8 договору оренди землі від 16.07.2007р. за № 040726100561, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛВІТ" щодо земельної ділянки площею 0,1958 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 47г для розташування автозаправної станції з магазином супутних товарів, виклавши його в такій редакції: " 8. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 80 089 грн. 64 коп. (вісімдесят тисяч вісімдесят дев'ять гривень 64 коп.) що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року".

Суд першої інстанції погоджуючись з доводами позовної заяви, задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає про неможливість внесення змін стосовно розміру орендної плати до договору оренди земельної ділянки на підставі рішення Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012 року, з огляду на непередбаченість такої зміни як безпосередньо положеннями договору оренди так і законодавством.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.14 у справі № 908/1202/14 в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-XIV, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст.188 ГК України).

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 4 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 476 694 грн. 68 коп., в цінах 2007 року.

Згідно п. 8 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 19 067 грн. 79 коп., що складає 4 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007р.

За змістом частин 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності). Відповідно до ч.1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування

За пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент подання позовної заяви, прийняття рішення судом першої інстанції та постанови апеляційною інстанцією) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що сторонами в п. 11 договору було визначено, що перегляд розміру орендної плати один раз на рік у разі:

-зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі;

-зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

-погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

-прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати;

-в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, сторонами було погоджено можливість перегляду розміру орендної плати у разі прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати.

В ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначається, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією міської ради є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

На вимогу ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які згідно до Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2012р. Запорізькою міською радою прийняте рішення № 37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у місті Запоріжжя", згідно з яким встановлено нові коефіцієнти, відповідно до яких визначається розмір орендної плати. Для земельних ділянок, наданих для розташування автозаправних станцій, встановлено коефіцієнт 6 (Том 1 а.с.16)

В частині 2 зазначеного рішення було зобов'язано орендарів земельних ділянок, в яких розмір орендної плати, встановлений в договорі оренди землі не відповідає даному рішенню або розрахований без урахування рішення міської ради від 03.03.2008 року №79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", укласти додаткові угоди на збільшення орендної плати».

З наявного в матеріалах справи рішення Запорізької міської ради вбачається затвердження коефіцієнтів, які використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, за наявності в договорі оренди землі умов про можливість перегляду розміру орендної плати, враховуючи приписи чинного земельного та податкового законодавства.

Вищенаведеним рішенням передбачено формулу розрахунку орендної плати: О=П*К*Кі, де «О» - розмір орендної плати, «П» - розмір земельного податку, визначений згідно вимог Податкового кодексу, «К» - коефіцієнт визначений даним рішенням, «Кі» - коефіцієнт індексації.

Відтак, даним рішенням було змінено коефіцієнт, згідно до якого визначається розмір орендної плати за користування земельною ділянкою для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, шляхом його збільшення до показника 6. В свою чергу, збільшення показника «К» - коефіцієнту призводить до збільшення розміру орендної плати, яка підлягає сплаті за користування зазначеної категорією земельної ділянки.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 20.08.2013 р. у справі №5017/781/2012 та від 03.12.2013 р. у справі № 5009/3430/12.

Станом на час вирішення спору судом першої інстанції, та апеляційним судом згадане рішення в установленому законом порядку не скасовано, не змінено і не визнано недійсним, а відтак, в силу приписів ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковим для виконання на відповідній території.

З наведеного вбачається, що рішення Запорізької міської ради про збільшення чисельного показника «К» - коефіцієнту для розрахунку розміру орендної плати, в контексті п. 11 договору, є підставою перегляду розміру орендної плати.

У зв'язку з чим, твердження відповідача в обгрунтуванні апеляційної сарги про неприпустимість внесення змін до договору оренди земельної ділянки на підставі рішення Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012 року є неправомірним.

Аналізуючи безпосередньо самий розрахунок розміру орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:07:040:0094, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до витягу нормативно-грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:040:0094, виданого Головним управлінням Державного земельного агентства у Запорізькій області 08 лютого 2013 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки дорівнює 1334827, 34 грн. (Том 1 а.с. 20).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" розмір орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється відповідно і розмір орендної плати.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою по договору дорівнює: 1 334 827,34 х 1% х 6 = 80 089 грн. 64 коп., де 1 334 827 грн. 34 коп. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 6 - коефіцієнт «К», згідно якого визначається розмір орендної плати; 80 089 грн. 64 коп. розмір орендної плати.

Перевіривши розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку, колегія суддів зазначає про його вірність, у зв'язку з чим сума орендної плати в розмірі 80089,64 грн. є обґрунтованою.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивач має право вимагати від орендаря приведення договору оренди землі у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін до пункту 8 договору в частиі розміру орендної плати, а умови запропонованої до укладення позивачем додаткової угоди та розмір орендної плати є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства.

Одночасно колегія суддів погоджується з правовою вимогою стосовоно внесення змін в пункт 4 договору оренди землі від 16.07.2007 року, а саме в частині закріплення нового розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки враховуючи наступне.

Згідно до статті 24 Закону України "Про плату за землю" грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, у тому числі договорів оренди землі.

Як на час укладання договорів оренди земельних ділянок, так і на час виникнення спору обов'язковим елементом визначення розміру орендних платежів є нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ст. Закону України "Про оцінку земель"), яка відповідно до положень ст.18 цього Закону проводиться не рідше ніж один раз на 5-10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. У зв'язку з тим, що визначена п. 4 договору оренди землі від 16.07.2007р. нормативна грошова оцінка наданої відповідачу земельної ділянки не відповідає розміру, визначеному Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області, правомірним є внесення змін до зазначеного пункту договору, виклавши його в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1 334 827 грн. 34 коп. (один мільйон триста тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять сім грн. 34 коп.) в цінах 2013 року".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.14 у справі № 908/1202/14 без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.14 у справі № 908/1202/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2015 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.