Постанова

від 20.04.2015 по справі 910/24969/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року Справа № 910/24969/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", 2. Державної виконавчої служби України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. (головуючий суддя Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) та на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 10.02.2015 р. (суддя Зеленіна Н.І.) за скаргоюПриватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі№ 910/24969/14 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" доПриватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" простягнення 7.941.649,50 дол. США та 6.407.619,51 грн., за участю представників: позивачаЗемляна Т.О., Шматко В.О., відповідачаАбраменко Д.О., органу ДВСне з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р., задоволено скаргу ПрАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України: визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо відкриття виконавчого провадження № 45705683 та вчинення виконавчих дій щодо накладення арешту на кошти ПрАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана", накладення арешту на майно ПрАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" та оголошення заборони на його відчуження; визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.12.2014 р. про відкриття виконавчого провадження № 45705683; визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.12.2014 р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 45705683; визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.12.2014 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 45705683; визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.12.2014 р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 45705683; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали від 26.11.2014 р. у справі № 910/24969/14 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, позивач та Державна виконавча служба України звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та відмовити у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Вимоги та доводи касаційних скарг мотивовані тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг, проте в судове засідання представники органу ДВС не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" про стягнення 7.941.649,50 дол. США та 6.407.619,51 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором №1173-КД від 11.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт в межах суми позовних вимог на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ПрАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана", введено заборону на внесення будь-яких змін до відомостей в ЄДРПОУ щодо визначених юридичних осіб. Також в межах суми заборгованості накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в установах банків, які належить ПрАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана".

04.12.2014 р. постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 45705683 з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. у справі №910/24969/14.

04.12.2014 р. Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанови про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

12.12.2014 р. Відділом винесено постанову про арешт коштів боржника.

ПрАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" звернулось до Господарського суду міста Києва з вищевказаною скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Задовольняючи скаргу відповідача, суди виходили з того, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", п. 3.5.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, належним підрозділом ДВС України, який має здійснювати примусове виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 26.11.2014 р. про забезпечення позову, є відділ ДВС Деснянського району м. Києва, враховуючи місцезнаходження боржника (02225, м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, 7).

Відповідно п. 4 до ч. 1 ст. 26 України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

За висновком судів, державний виконавець, встановивши, що виконавчий документ пред'явлено до органу державної виконавчої служби не за підвідомчістю виконання рішення, зобов'язаний був винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи специфіку вжитих заходів до забезпечення позову, значну суму боргу та необхідність проведення значного обсягу дій з примусового виконання даного судового акта, місцевим господарським судом, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, доручено проведення виконавчих дій на примусове виконання заходів, що вжиті судом ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. у справі № 910/24969/14, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

За приписами ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці). За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Міністерством юстиції України порядку можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом, для начальників відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби (далі - начальники відділів).

Згідно з п. 3.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, проведення державним виконавцем виконавчих дій на території органу ДВС, який підпорядкований іншому регіональному органу ДВС, здійснюється за погодженням з ДВС України.

Відповідно до п. 3.5.3 Інструкції (в редакції, що була чинною на час прийняття оспорюваної ухвали місцевого суду) підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень ДВС України та регіональних органів ДВС визначається згідно зі ст. 21 Закону.

Виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень ДВС України та регіональних органів ДВС в установленому розділом VI цієї Інструкції порядку.

Виконання судових ухвал про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти чи інше майно боржника на суми, визначені у п. 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону, здійснюється територіальними органами ДВС.

Відповідно до 5.1 Інструкції за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах ДВС за відповідною постановою можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів ДВС.

Пунктом 5.2 вказаної Інструкції визначено обставини, що ускладнюють виконання рішення, зокрема, наявність майна боржника на території різних адміністративно-територіальних одиниць та якщо виконавчі провадження відносно солідарних боржників відкрито в різних органах ДВС.

Відповідно до 5.4 згаданої Інструкції виконавча група може бути утворена за рішенням Голови ДВС України - при будь-якому органі ДВС з числа державних виконавців будь-якого органу ДВС.

Зважаючи на наведене, доводи скаржника та висновки судів попередніх інстанції про обов'язковість доручення виконання ухвали про забезпечення позову відділу державної виконавчої служби, зокрема, Деснянського району міста Києва, колегія суддів відхиляє з огляду на покладення обов'язку з виконання рішень, сума зобов'язання за якими становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті законом, як актом вищої юридичної сили, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за приписами п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження". Одночасно колегія суддів відзначає, що, як вбачається з реквізитів майна відповідача, щодо якого застосовані заходи забезпечення позову, в т. ч. рахунків в різних банківських установах, здійснення виконавчих дій за ухвалою суду має здійснюватись на території кількох різних адміністративно-територіальних одиниць, в т. ч. за межами м. Києва.

Окремо колегія суддів відзначає, що вказаний висновок уже було зроблено судом касаційної інстанції в межах розгляду цієї ж справи та викладено у постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2015 р.

Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала місцевого суду про задоволення скарги відповідача та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" та Державної виконавчої служби України задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 р. у справі № 910/24969/14 скасувати.

У задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відмовити.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова