Ухвала

від 09.04.2015 по справі 2а/0470/1311/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/9991/81665/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року

у справі № 2а/0470/1311/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Механіка»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Механіка» (далі - ТОВ «Механіка»; позивач) до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС; відповідач) задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0100412301/1 від 06 грудня 2010 року. Відмовлено в задоволенні позову про визнання права ТОВ «Механіка» на зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 186 397,00 грн. шляхом врахування в складі валових витрат суми в розмірі 936 581,00 грн., як фактично понесених витрат, що підтверджені даними первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, але не включені до декларації з податку на прибуток.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Механіка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 8702/23/23364176 від 27 жовтня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0100412301/1 від 06 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 354 717,60 грн. (295 598,00 грн. - основний платіж, 59 119,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням валових витрат при придбанні товарно-матеріальних цінностей (комплектуючих) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Гамма» з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договору № 3105/Ф від 31 травня 2010 року, укладеного між вказаним суб'єктом господарювання та позивачем.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту № 600/23-4/37101792 від 27 серпня 2010 року про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Гранд Гамма» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 червня 2010 року по 30 червня 2010 року, в якому зазначено про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування товариства за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думку про те, що укладені зазначеною особою з контрагентами правочини, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, на підтвердження реального характеру проведених поставок позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені податкові накладні, накладні, рахунки, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, а також докази подальшої реалізації (передачі як давальницької сировини) придбаних у контрагента комплектуючих.

Доводи відповідача про безтоварний характер здійснених операцій з підстав ненадання ТОВ «Механіка» транспортної документації колегія суддів відхиляє, позаяк за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податку товару та його використання у власній господарській діяльності, як у розглядуваному випадку, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Що ж стосується посилання контролюючого органу на факт порушення кримінальної справи № 56-2659 за фактом підроблення документів та фіктивного підприємництва шляхом створення, зокрема, ТОВ «Гранд Гамма» за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України, як на підставу для виключення із складу податкового обліку сформованих позивачем за проведеними із вказаним контрагентом операціями даних, то слід зазначити, що сам собою факт порушення кримінальної справи та матеріали досудового слідства не можуть слугувати належним доказом безтоварності (фіктивності) вчинених операцій до часу їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Водночас відповідачем на підтвердження своєї правової позиції вироку в указаній кримінальній справі не надано.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.