Ухвала

від 21.04.2015 по справі 2а-14414/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року м. Київ К/800/22801/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014

у справі № 2а-14414/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані"

до Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2013 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2013 та прийнято нову постанову, якою частково задоволено позов: визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.02.2012 № 0000284240 та № 0000294240; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2012 № №0000314240 по справі не оскаржується, відтак, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011, складено акт від 09.02.2012 №110/42-40/36048094, в якому встановлено порушення позивачем: п.5.1, пп..5.2.1 п.5.2, пп..5.3.1, ч.2 пп.5.3.9 п.5.3, пп. 5.4.8 п.5.4, пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в результаті чого допущено завищення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 7628996,00 грн.; пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.4 ст.138, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого допущено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 8709562,00 грн.; пп. «в» п.13.1, п.13.5 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп. «г» п.160.1., п.160.5 ст.160, п.152.8 ст.152 Податкового Кодексу України в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи нерезидента всього в сумі 247943,00 грн.; п. 7 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001, в частині неподання звітності про виплачені доходи нерезидентам; п.п.7.3.6 п.7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями); п.187.8 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого за період з 01.10.2007 по 30.06.2010 допущено його заниження всього у сумі 1 583 506 грн.; п.250.2 ст.250 розділу VІІІ Податкового Кодексу України в частині неподання податкової звітності з екологічного податку за І кв.та ІІ кв. 2011р.; п.249.6 ст.249 розділу VІІІ Податкового Кодексу України в частині заниження екологічного податку на 1497,15 грн.; пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України, в результаті чого було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся, на суму 2655,85 грн.; пп.164.2.17е п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164 Податкового Кодексу України, в результаті чого було допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся, на суму 4194,06 грн.; пп.164.2.11 п.164.2 ст.164,п.170.9 ст.170, п.164.5 ст.164 Податкового Кодексу України, в результаті чого було допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 1806,14 грн.; пп. 4.2.15 п.4.2 ст.4 з нормами п.9.10 ст.9, п.3.4 ст.3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.03, в результаті чого було допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся, на суму 1834,39 грн.; пп. «б» п.176.2 ст.176 розділу ІV, пп.119.2 ст.119 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 27.02.2012 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000294240, яким позивачу встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 120 846,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 114 090,00 грн.;

- № 0000284240, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 247 943,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 40 719,00 грн.;

- № 0000314240, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 490,44 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15 770,87 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 №0000294240 та №0000314240, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що фактичне надання рекламних послуг за Договором № ІТ/85/03-0611 від 01.06.2011, укладеним між позивачем та ТOB «Інтум», підтверджується, зокрема, податковими накладними та скріншотами з Інтернет сайтів, на яких були розміщені рекламні матеріали щодо товарів торговельної марки Samsung.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТOB «Інтум», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, встановлено, що на момент укладання зазначеного договору у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача - ТОВ «Інтум», яке було зареєстроване з дотриманням порядку, встановленого Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Що стосується податкового кредиту позивача по операціях із ТОВ "Д.С.С.", згідно договорів про надання послуг, слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що для цілей моніторингу маркетингової ефективності Послуг, що надаються відповідно до умов зазначених договорів, Виконавець мав надавати Замовнику роздрукований звіт маркетингового дослідження та усний звіт у формі презентації результатів дослідження.

Відповідно до пп. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг,спрямована на отримання доходу.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Отже, вивчення кон'юнктури роздрібного ринку дає можливість позивачу сформувати рівень рекомендованих роздрібних цін товарів торгової марки Samsung, а також прогнозувати подальшу зміну власного доходу. Крім того, підприємство самостійно визначає шляхи збільшення доходу від господарської діяльності будь-якими методами, що не заборонені законом.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, той факт, що умови договорів, укладених позивачем із покупцями, передбачають попереднє прогнозування замовлень та інформування Постачальника з питань коньюнктури ринків продажу аналогічної продукції (включаючи ціни на аналогічну продукцію, динаміку попиту, технічний рівень аналогічної продукції на ринку, відгуки покупців і споживачів), а також те, що позивач мав у структурі кілька маркетингових підрозділів, не позбавляє права ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" на залучення інших спеціалістів з маркетингових послуг, та, як наслідок, і права на податковий кредит. Тільки детальне вивчення звітів маркетингових досліджень може дозволити зробити точний висновок щодо проведення таких досліджень.

Так, матеріали справи свідчать, що згідно договору про експедиторські/транспортні послуги №407856 від 10.06.2010, здійснено виплату грошових коштів (фрахт) на користь нерезидента "LKWWalterInternationaleTransportorganisationAG" (Австрія), за умовами якого експедитор зобов'язується надавати Замовнику на невиключній основі наступні послуги стосовно Товарів:

2.1.1. Комплекс послуг транспортної експедиції Товарів автомобільним транспортом (послуги безпосередньо пов'язані з організацією і забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, погодження умов перевезення, підбір перевізників, оформлення комплектів документів і надання інших послуг при необхідності);

2.1.2. Інші допоміжні послуги і операції на основі специфікацій до Договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна вартість контракту - не вказана.

За отримані послуги з транспортування вантажів ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» сплачено на користь нерезидента "LKW Walter Internationale Transportorganisation AG" кошти в розмірі 383 880,00 Євро (4 132 380,13 грн.) згідно платіжних доручень в іноземній валюті та банківських виписок.

З урахуванням ст. 7 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка була ратифікована Україною 17.03.1999, якою встановлені особливості оподаткування прибутків, які одержуються та фактично належать резиденту Договірної Держави, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» при виплаті доходу на користь LKW Walter має підстави для застосування положень ст. 7 Конвенції за умови надання нерезидентом довідки про те, що він є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 № 0000284240 та № 0000294240.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль