Рішення

від 17.04.2015 по справі 910/807/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2015Справа №910/807/15-г

За позовомЗаступника прокурора міста Києва доКиївської міської ради треті особи 1) Приватне акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс "Курс" 2) Публічне акціонерне товариство "Київський радіозавод" провизнання незаконним та скасування рішення Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від прокуратури (позивача):Одуденко А.В. - посвідчення №006616; від відповідача:Телицька В.А. - головний спеціаліст; від третьої особи 1:Бабіч О.І. - юрисконсульт; від третьої особи 2:Заруднєв Є.О. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №265/265 від 23.09.2014 р. "Про передачу Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс "Курс" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничої будівлі на вул. Бориспільській, 9 (літера 8 цифра) у Дарницькому районі м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.01.2015 р. порушено провадження у справі №910/807/15-г, призначено її до розгляду на 06.02.2015 р. та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватне акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс "Курс".

Враховуючи неявку представника третьої особи в судове засідання, ухвалою суду від 06.02.2015 р. відкладено розгляд справи на 11.03.2015 р.

Ухвалою суду від 11.03.2015 р. продовжено строк розгляду спору до 01.04.2015 р., відкладено розгляд справи на 27.03.2015 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Київський радіозавод2.

27.01.2015 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 01.04.2015 р.

Судове засідання призначене на 01.04.2015 р. не відбулось, та ухвалою від 06.04.2015 р. наступне судове засідання призначено на 17.04.2015 р.

Так, звертаючись до суду з розглядуваним позовом, прокурор зазначив, що надання земельної ділянки площею 0,4629 га в оренду Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс "Курс" повинно відбуватись лише після її вилучення у попереднього землекористувача, однак Київською міською радою, в порушення ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, рішення про припинення права користування земельною ділянкою Ордена Трудового Червоного Прапора Київському радіозаводу (ПАТ "Київський радіозавод") не приймалось.

Відтак, за твердженнями Заступника прокурора міста Києва, спірне рішення, на підставі ст.ст. 121, 144 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №08/230-330 від 05.02.2015 р. проти позову заперечив з тих підстав, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Бориспільській, 9 (літера 8 цифра) у Дарницькому районі м. Києва погоджено у відповідності до ст. 186-1 Земельного кодексу України, а тому, спірна земельна ділянка, за твердженнями вказаного учасника судового процесу, не мала відчужуватись шляхом проведення земельних торгів та не підлягала продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс "Курс" у письмових поясненнях б/н від 10.03.2015 р. зазначило, що на думку третьої особи, оспорюване рішення Київської міською радою прийнято у межах її повноважень та із дотриманням процедури прийняття, а відтак, підстави для задоволення позову, за твердженнями останнього, відсутні.

Публічне акціонерне товариство "Київський радіозавод" у письмових поясненнях №765/1552 від 26.03.2015 р. також виклало свою думку по суті заявлених прокурором вимог, в яких, зокрема, зазначило, що АТ "Київський радіозавод" створене 07.08.2003 р. №170, дата державної реєстрації 20.08.2003 р. і з моменту державної реєстрації та до цього часу не було власником та/або користувачем спірної земельної ділянки, а відтак, у вказаного товариства не було законних підстав для відмови від користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні 17.04.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Правомірність звернення з даним позовом до суду прокурора вбачається з наступного.

Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судових рішень господарських судів, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

Поняття "прокурор" визначене у статті 56 Закону України "Про прокуратуру", а права прокурора стосовно подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України - статтею 37 названого Закону.

У вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Системний аналіз приписів статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" і норм Господарського процесуального кодексу України (зокрема, статті 29 та пункту 6 частини першої статті 81) свідчить про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з позовом в інтересах громадянина (в тому числі фізичної особи-підприємця) за наявності підтверджених належними доказами підстав, передбачених частиною другою статті 36-1 названого Закону, та з урахуванням правил статті 12 ГПК стосовно підвідомчості справ господарському суду.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" №7 від 23.03.2012 р. господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Обґрунтовуючи поданий позов, прокурор посилається на те, що оскаржуваним рішенням щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс "Курс" для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничої будівлі на вул. Бориспільській, 9 (літера 8 (цифра)) у Дарницькому районі м. Києва порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охоронною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

При цьому, звернення Заступника прокурора міста Києва в якості позивача з позовною заявою зумовлене тим, що центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин (Державне агентство земельних ресурсів України) позбавлено функцій контролю за використанням і охороною земель, а створена для виконання вказаних завдань Державна інспекція сільського господарства України не наділена повноваженнями звернення до суду із відповідними позовами.

Враховуючи викладене, Заступник прокурора міста Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

Положеннями ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно ч. ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, підставою для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Як слідує з матеріалів справи, 23.09.2014 р. Київською міською радою на ІІ сесії ІV скликання прийнято рішення №265/265 "Про передачу Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс "Курс" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничої будівлі на вул. Бориспільській, 9 (літера 8 цифра) у Дарницькому районі м. Києва, яким, зокрема, вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс "Курс" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничої будівлі на вул. Бориспільській, 9 (літера 8 цифра) у Дарницькому районі м. Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, заява ДЦ №01016-000120880-014 від 24.09.2013 р., справа Д-5570);

- передати Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс "Курс" за умови виконання п. 3 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,4629 га (кадастровий номер 8000000000:63:275:0004) для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничої будівлі на вул. Бориспільській, 9 (літера 8 цифра) у Дарницькому районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва;

- Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс "Курс": виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України; у місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконаного органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, необхідні для укладання договору оренди земельної ділянки; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж, що знаходяться в межах земельної ділянки; виконати вимоги, викладені в листах Департаменту містобудування та архітектури від 05.07.2013 р. №11468/0/12/19-13, Головного управління Держземагенства від 16.07.2013 р. №3004; у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному законодавством України; питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку; питання пайової участі вирішувати відповідно до законодавства;

- визнати таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 10.09.1968 р. №1519 "Про додатковий відвод земельної ділянки Київському радіозаводу в Дарницькому районі".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Заступника прокурора міста Києва не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття спірного рішення), відповідно до якої до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 10.09.1968 р. №1519 "Про додатковий відвід земельної ділянки Київському радіозаводу в Дарницькому районі" Ордена Трудового Червоного Прапора Київському радіозаводу додатково відведено земельну ділянку площею 0,5 га.

Земельний кодекс УСРР, прийнятий 3 сесією Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету VI скликання 16 жовтня 1922 року та затверджений в остаточній редакції Президією ВУЦВК 29 листопада 1922 року із змінами і доповненнями, внесеними до цього Кодексу втратив чинність на підставі Указу Президії Верховної Ради Української ССР від 30.09.1971 р. №156-VІІІ.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, прокурор посилається на порушення інтересів держави, у зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення, за наслідками якого, як стверджує позивач, законний користувач - Публічне акціонерне товариство "Київський радіозавод" був позбавлений права користуватись земельною ділянкою.

З метою дослідження факту правонаступництва на спірну земельну ділянку, ухвалою суду від 11.03.2015 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Київський радіозавод" та витребувано відповідні документи.

Так, з представлених суду документів слідує, що Публічне акціонерне товариство "Київський радіозавод" засновано відповідно до наказу Національного агентства України від 07.08.2003 р. №170 шляхом перетворення державного підприємства "Київський радіозавод" у Відкрите акціонерне товариство, в порядку, передбаченому указом Президента України від 15.06.1993 р. №210 "Про корпоратизацію підприємств" і перейменовано в Публічне акціонерне товариства, згідно з вимогами Закону України "Про акціонерна товариства".

Наразі, з даного питання, третьою особою 2 були надані пояснення, відповідно до яких останнє, як про те вказує прокурор, не є правонаступником Ордена Трудового Червоного Прапора Київського радіозаводу та не було власником та/або користувачем спірної земельної ділянки.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.1996 р. №569 "Про реорганізацію державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України було доручено провести у встановленому порядку реорганізацію Київського радіозаводу шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі нових підприємств.

Наказом Мінмашпромом України від 04.07.1996 р. №129Д створено 22 нових підприємства на базі цехів і відділів ВО "Київський радіозавод".

За змістом ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Таким чином, враховуючи все вище зазначене, Публічне акціонерне товариство "Київський радіозавод" не є правонаступником Ордена Трудового Червоного Прапора Київського радіозаводу.

У статті 141 Земельного кодексу України наведено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Так, у п. "в" ст. 141 вказаного Кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Водночас, ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

З наведених норм вбачається, що підставою виникнення права постійного користування земельною ділянкою в місті Києві є відповідне рішення Київської міської ради, підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою в місті Києві є також відповідне рішення Київської міської ради.

У відповідності до п. 1 розд. Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

З представлених суду документів слідує, що спірна земельна ділянка не перебувала у власності чи користуванні як то Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод", так і будь-яких інших осіб, а відтак, за висновками суду, Київська міська рада діяла у відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України.

Між тим, позивач, обґрунтовуючи незаконність прийняття Київською міською радою пункту 4 спірного рішення, посилається на відсутність у статті 141 Земельного кодексу України такої правової підстави для припинення права користування земельною ділянкою як визнання органом місцевого самоврядування попереднього рішення про надання земельної ділянки таким, що втратило чинність.

Однак, суд вважає зазначені вище твердження позивача безпідставними в силу такого.

Пунктом п. 4 мотивувальної частини рішення №7-рп/2009 від 16.04.2009 р. визначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України

У пункті 5 вказаного вище рішення Конституційний суд України вказав, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 цього кодексу визначено, що право власності користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що згідно наданих відомостей інформація про право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження на земельну ділянку вул.. Бориспільська, 9 (літера 8 (цифра) у Дарницькому районі м. Києва - відсутня.

Отже, враховуючи те, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки не проведена, у Відповідача були відсутні підстави для отримання згоди у користувача на вилучення або припинення права користування земельною ділянкою.

При цьому, суд зазначає, що з моменту з моменту прийняття рішення виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих №1519 від 10.09.1968 р. "Про додатковий відвід земельної ділянки Київському радіозаводу в Дарницькому районі" Ордена Трудового Червоного Прапора до моменту його скасування, 23.09.2014 р., документи, що підтверджували б оформлення права користування спірною земельною ділянкою у відповідності до законодавства, яке діяло в період дії рішення від 10.09.1968 р. до 23.09.2014 р. відсутні.

Посилання прокурора на постанову Вищого господарського суду України від 04.12.2014 р. по справі №910/4293/13 суд вважає безпідставним в силу того, що позивачем не доведено факту виконання рішення від 10.09.1968 р. №1519 у спосіб передбачений земельним законодавством та не доведено факту отримання акту на постійне користування, що було встановлено в судовому рішенні №910/4293/13.

Так, механізм оформлення земельних ділянок в м. Києві регламентовано, зокрема, Земельним кодексом України, рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 р. №63/9120 "Про тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м. Києві, а також Регламентом Київради, що затверджений рішенням Київради від 14.07.2011 р. №383/5770.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною 2 названої статті визначає, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Бориспільська, 9 (літера 8 (цифра)) погоджено у відповідності до ст. 186-1 названого Кодексу Укрпаїни, зокрема, проект містить позитивні висновки викладені в листах Департаменту містобудування та архітектури від 05.07.2013 р. №11468/0/12/19-13, Головного управління Держземагентства у м. Києві від 16.07.2013 р. №3004.

При цьому, судом враховано, що Приватне акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс "Курс" звертаючись із клопотанням про надання дозволу на розроблення документів документації із землеустрою, яке зареєстроване у Київській міській раді 02.09.2010 р. К-17298 серед іншого долучив угоду про розподіл та закріплення земельних ділянок ВО "Київський радіозавод".

В угоді від 01.10.1997 р. про розподіл та закріплення земельних ділянок ВО "Київський радіозавод" визначено, що Генеральний директор ВО "Київський радіозавод" та директори підприємств, що створені при реорганізації ВО "Київський радіозавод", згідно з постановою Кабінету Міністрів України №569 від 26.05.1996 р. уклали дану угоду про розподіл та закріплення земельних ділянок, зайнятих виробничими корпусами разом з прилеглою територією, серед яких було, в тому числі, НВП "Курс".

Частиною 6 ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

За змістом ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відтак, враховуючи, що рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 10.09.1968 р. №1519 не виконано, державного акту на право постійного користування Орденом Трудового Червоного Прапора Київського радіозаводу спірною земельною ділянкою не було видано, Публічне акціонерне товариство "Київський радіозавод" не є правонаступником такого Ордену, спірна земельна ділянка не перебувала у власності чи користуванні як третьої особи 2, так і будь-яких інших осіб, а також приймаючи до уваги той факт, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Бориспільська, №9 (літера 8 (цифра) погоджено у відповідності до ст. 186-1 Земельного кодексу України, Київська міська рада прийняла оспорюване рішення у межах своїх повноважень та із дотриманням процедури прийняття.

Крім того, посилання позивача на ст. 134 Земельного кодексу України, яка передбачає обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах), суд також вважає безпідставним в силу наступного.

За приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

З наявного в матеріалах справи свідоцтва Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про право власності від 11.03.2004 р. слідує, що Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс "Курс" на праві приватної власності належить нежилий будинок, корпус №8, площею 4953,30 кв.м, який розташований за адресою: вул. Бориспільська, №9 (літера 8 (цифра).

Водночас, жодним нормативним актом, що регулює порядок передачі земельних ділянок у власність чи користування не визначено співвідношення площі майна та площі земельної ділянки, яка відводиться.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як зазначалось вище, підставами для визнання акта незаконним та його скасування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно з пунктом 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000 р., акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

За таких обставин, враховуючи все вище зазначене, твердження прокуратури викладені у позовній заяві, судом визнаються безпідставними.

Відповідно до п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 р., приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що позивачем у даній справі є прокурор, підстави для покладення на останнього судового збору відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 21.04.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко