Ухвала

від 23.04.2015 по справі 344/15016/14-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/15016/14-ц

Провадження № 2/344/2602/15

У Х В А Л А

23 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польська М.В., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до УМ-22 ПАТ «Фірма Нафтогазбуд» в особі начальника ОСОБА_2, ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» про стягнення суми індексації на невиплачену заробітну плату, суму середнього заробітку за час невиплаченої заробітної плати, зобов'язання сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УМ-22 ПАТ «Нафтогазбуд» в особі начальника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 12 959 грн., суми індексації на невиплачену заробітну плату, компенсацію за затримку розрахунку за час невиплаченої заробітної плати, зобов'язання сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та стягнення моральної шкоди в сумі 10 000грн..

В подальшому в судових засіданнях позивач уточнила відповідача УМ-22 ПАТ «Фірма Нафтогазбуд», залишила без розгляду вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 12 959 грн., оскільки 31.10.2014 року добровільно відповідачем виплачену суму боргу (а.с.39), уточнила одну із вимог по суті спору - стягнення компенсації за затримку розрахунку за час невиплаченої заробітної плати, на стягнення середнього заробітку за час невиплаченої заробітної плати, підтримавши інші вимоги в первісній редакції, а в частині стягнення компенсації на стягнення індексації за несвоєчасно виплачену заробітну плату

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.03.2015 року було залучено до участі в справі в якості співвідповідача ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд».

Позивачем також подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на майно та банківські рахунки відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року «Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів».

В поданій до суду заяві про забезпечення суду позивач звертає увагу суду на те, що відповідач подавав заперечення на позов, не погоджувався з заочним рішенням суду та подав заяву про перегляд заочного рішення суду, а відповідно відповідач ставить перед собою мету за будь-яких обставин уникнути відповідальності в частині виконання зобов'язань за рішенням суду, що свідчитиме про неможливість або ж утруднення виконання рішення суду.

Однак, вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів того, що забезпечення на даній стадії судового розгляду унеможливить утруднення виконання рішення суду в майбутньому, а також не обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що в поданій до суду заяві про забезпечення позову не зазначено на які конкретно банківські рахунки в яких банківських установах слід накласти арешт для забезпечення позову.

З огляду на викладене та зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 152 ЦПК України щодо співмірності виду забезпечення заявленому позову, суддя дійшла висновку, що в заяві позивача про забезпечення позову - слід відмовити.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись статтями 151-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до УМ-22 ПАТ «Фірма Нафтогазбуд» в особі начальника ОСОБА_2, ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» про стягнення суми індексації на невиплачену заробітну плату, суму середнього заробітку за час невиплаченої заробітної плати, зобов'язання сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Копію ухвали направити для відома позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський міський суд.

Суддя Польська М.В.