Ухвала

від 15.07.2015 по справі 344/15016/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/15016/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1429/2015

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Горблянського Я.Ю., Фединяка В.Д.

секретаря: Петріва Д.Б.

з участю: апелянта - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Управління механізації №22 «Фірма Нафтогазбуд» в особі начальника Мутки Ярослава Богдановича, ПАТ «Фірма Нафтогазбуд» про стягнення суми індексації на невиплачену заробітну плату, середнього заробітку за час затримки заробітної плати, зобов'язання сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та стягнення моральної шкоди, з апеляційною скаргою Голови Правління ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 травня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року позивач звернулася до суду та після уточнення позовних вимог просила ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача провести індексацію за невиплачену своєчасно заробітну плату, стягнути компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку, стягнути моральну шкоду в сумі 10000 гривень, зобов'язати відповідача погасити заборгованість перед Пенсійним фондом для зарахування їй страхового стажу за період з 01 грудня 2012 року по 22 липня 2014 року,

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що з 13 травня 2008 року прийнята на посаду сторожа в УМ №22 ПАТ Нафтогазбуд та починаючи з грудня 2012 року без повідомлення причин відповідач почав затримувати виплату заробітної плати. На час звернення до суду заборгованість становить 12 959 гривень, неодноразово зверталася до керівника з проханням виплатити заборгованість по заробітній платі. Інспекцією з питань праці Івано-Франківської області встановлено факт заборгованості з виплати заробітної плати за період 2013-2014 року та те, що УМ №22 Нафтогазбуд не сплачував внески до пенсійного фонду, а з неї як працівника ці внески вираховувались. Внаслідок таких дій період з 01 грудня 2012 року по 22 липня 2014 року до стажу їй не зарахований, оскільки за цей період єдиний внесок з її заробітної плати відповідач не сплачував.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 травня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ «Нафтогазбуд» провести індексацію за невиплачену філією УМ №22 «Фірма Нафтогазбуд» своєчасно заробітну плату за період з жовтня 2013 року по 31 жовтня 2014 року, стягнуто з ПАТ «Нафтогазбуд» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати невиплаченої філією УМ №22 «Фрма Нафтогазбуд» за період з 22 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року в сумі 4869, 10 гривень, зобов'язано ПАТ «Фірма Нафтогазбуд» сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із нарахованої філією УМ №22 ПАТ «Фірма Нафтогазбуд» за період з 01 грудня 2012 року по 22 липня 2014 року із заробітної плати ОСОБА_2, стягнуто з ПАТ «Фірма Нафтогазбуд» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1000 гривень. В задоволенні решти позову відмовлено.

На дане рішення Голова Правління ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт у скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Суд не врахував, що у день звільнення 22 липня 2014 року позивач ОСОБА_2 була відсутня на роботі, а тому провести повний розрахунок з нею не було змоги. Позивач після звільнення не зверталася за місцем роботи з вимогою про проведення розрахунку, а звернулася з позовної заявою до суду тільки 02 жовтня 2014 року. Підприємством не вчинялися протиправні дії, які б могли свідчити про ухилення від проведення розрахунку чи спричинення їй моральної шкоди. День звернення з позовною заявою до суду і слід вважати днем пред'явлення вимоги про виплату коштів, а тому не пізніше 03 жовтня 2014 року з ОСОБА_2 необхідно було провести розрахунок. Враховуючи, що позивачу тільки 31 жовтня 2014 року було виплачено кошти, періодом затримки у виплаті всіх належних коштів є період з 03 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, а не з 22 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року як визначив суд першої інстанції.

Тому розрахунок суми середнього заробітку визначений судом не відповідає встановленим фактичним обставинам справи. Суд повинен був врахувати, що своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід до компенсації не підлягає, тому не може бути задоволена і вимога про проведення індексації за своєчасно не виплачену заробітну плату за період з жовтня 2013 року по 31 жовтня 2014 року.

За відсутності вини відповідач не може нести відповідальність за спричинення моральної шкоди позивачу та крім того, позивач не навів доказів спричинення їй моральних чи фізичних страждань чи втрат немайнового характеру.

Зобов'язавши відповідача сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, погасивши заборгованість перед ПФ для зарахування позивачу страхового стажу, суд вирішив питання про права та обов'язки особи, навіть не залученої до участі у справі, що є грубим порушенням норм закону. Провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, яка вимоги скарги заперечила, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно із статтями 47,116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у цей день не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. За наявності спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що з 13 травня 2008 року позивач працювала сторожем на УМ-22 ПАТ «Фірма Нафтогазбуд», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 6) і звільнена 22 липня 2014 року за власним бажанням, її заборгованість по заробітній платі становить 15 318, 08 гривень за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року.

Згідно довідки від 17 листопада 2014 року УМ №22 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» провело повний розрахунок по заборгованій заробітній платі з ОСОБА_2 31 жовтня 2014 року в сумі 12 950, 07 гривень.

Враховуючи висновок ВСУ від 29 січня 2014 року про виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскільки позивач при звільненні з роботи 22 липня 2014 року належних сум не отримала, а заборгованість в розмірі 12 959 гривень була виплачена відповідачем під час розгляду справи судом, позовна вимога в частині стягнення середнього заробітку за час невиплаченої заробітної плати по день такої виплати є обґрунтованою та суд першої інстанції правильно визначив розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати і розрахунку при звільненні.

Представник апелянта у скарзі необґрунтовано зазначає, що у момент звільнення 22 липня 2014 року та до часу звернення до суду з позовом позивач не зверталась до підприємства за виплатою розрахунку по заробітній платі.

Відповідно до змісту листа територіальної державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області на а.с. 8 уже на 10 червня 2014 року для позивача мала місце заборгованість по виплаті заробітної плати з серпня 2013 по червень 2014 років, за що начальнику управління винесено припис.

У запереченнях на позовну заяву начальник УМ №22 «Фірма Нафтогазбуд» на а.с. 20 підтверджував наявність заборгованості по заробітній платі позивача у зв'язку з тим, що підприємство знаходиться у скрутному матеріальному положенні, розраховував на розуміння працівника у даній ситуації і обіцяв погасити заборгованість після повернення коштів підприємству контрагентами. Керівник підприємства жодним чином не посилався на те, що у момент та після звільнення позивач не зверталась до підприємства за розрахунком. Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що відсутні жодні підстави вважати, що позивач не зверталась за розрахунком до підприємства.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства,

установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у п. 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.

Частиною 2 с. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики; повідомляти територіальний орган Пенсійного фонду про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей.

Відповідно до положень ст.ст. 14, 15, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» УМ №22 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» як роботодавець є страхувальником та зобов'язана сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно відповіді Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області період з 01 грудня 2012 року по 30 квітня 2014 року до страхового стажу ОСОБА_2 не зарахований, оскільки за цей період єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування УМ №22 ПАТ «Нафтогазбуд» не сплачений (а.с. 9).

В силу ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач наділена правом вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку. При цьому таке право виникає за умови перебування застрахованої особи у трудових відносинах з роботодавцем.

Оскільки відповідачем не сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01 грудня 2012 року по 30 квітня 2014 року, що підтверджується листом Головного Управління ПФУ в Івано-Франківській області та враховуючи, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, то суд першої інстанції правильно зобов'язав його сплатити страхові внески до ПФУ за колишнього найманого працівника .

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Викладені доводи апеляційної скарги перевірені апеляційним судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Голови Правління ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Я.Д. Горблянський

В.Д. Фединяк