Постанова

від 16.04.2015 по справі 814/318/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16 квітня 2015 року Справа № 814/318/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авто-групп", вул. Кагатна, 1-Ж,Миколаїв,54007

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2015року № 0000092201, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-групп" (далі по тексту також - позивач, Товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту також - відповідач, ДПІ, контролюючий орган) від 19.01.2015 року №0000092201, яким суб'єкту господарювання визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 797256,00 грн., з яких 531504,00грн. - основного зобов'язання та 265752,00грн. - штрафних санкцій.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яке базується на висновках контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Аламотрейд".

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

В грудні 2014 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту з податку на додану вартість, правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аламотрейд" за травень-серпень 2014 року, результати якої оформлено актом № 6629/14-02-22-01/36099161 від 26.12.2014 року (далі по тексту також - Акт).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення суб'єктом господарювання ТОВ "Авто-групп" п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в зв'язку з оформленням безтоварних господарських операцій з ТОВ "Аламотрейд", що призвело до заниження податку на додану вартість на 531504,00 грн..

Підставою для таких висновків слугував умовивід контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Аламотрейд", що грунтується на судженнях про те, що: позивачем документально не підтверджено використання придбаних у ТОВ "Аламотрейд" послуг у власній господарській діяльності; ТОВ "Аламотрейд" на адресу позивача не надані документи, що підтверджують факт надання транспортно-експедиційних послуг, а саме товаро-транспортні накладні та узгоджені заявки на перевезення вантажів; в наданих актах виконаних робіт не міститься інформації щодо обсягу, характеру товаро-експедиційних послуг; ТОВ "Аламотрейд" відсутнє за своїм місцезнаходженням.

В обгрунтування зазначених суджень контролюючий орган посилався на акт Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 19.12.2013р. №61/22-38436450 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АЛАМОТРЕЙД" щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 09.01.2013р. по 31.10.2013р.".

За наслідками перевірки ДПІ 19.01.2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 797256,00 грн., з яких 531504,00грн. - основного зобов'язання та 265752,00грн. - штрафних санкцій.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Приписами п.135.2 ст.135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ст.138 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні своєї господарської діяльності позивачем (надавач послуг) укладалися договори про перевезення вантажів та транспортно-експедиційне обслуговування з ТОВ "Сандора" (зокрема, № S-11-169 від 16.01.2013 р., № S-11-1077 від 29.07.2013 р. та № S11-107 від 01.01.2014 р.), з ТОВ "НПК Аметист" (договір № 147/05 від 27.04.2011 р. та договір про надання послуг по супроводженню та доставці вантажу з ТОВ "Українська дистрибуцій на компанія" №Т-25/11 від 25.11.2011 р.

Для виконання договірних зобов'язань зі своїми контрагентами-покупцями транспортно-експедиційних послуг позивач залучав ТОВ "Аламотрейд".

Так, у червні 2013 року між позивачем та ТОВ «Аламотрейд» укладено договір про надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу № 03-06-13 від 03.06.2013 р., згідно умов якого ТОВ «Аламотрейд» зобов'язувалось виконати певні послуги з: надання для зберігання вантажу складських приміщень; організації подачі автотранспортних засобів; загрузки та вигрузки товару; пакетування вантажу; супроводження вантажу експедитором.

Виконання зазначених послуг підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг), додатками до вказаних актів та податковими накладними, де детально зазначається вид, кількісні показники, одиниці виміру та вартість наданих послуг (наявні в матеріалах справи).

Розрахунки за отримані послуги за договором здійснювались у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку позивача, на підтвердження чого позивачем надані виписки по особовим рахункам.

Отримані від ТОВ «Аламотрейд» послуги в подальшому використані позивачем в господарській діяльності для реалізації домовленостей про надання послуг перевезення вантажів ТОВ "Сандора" та іншим суб'єктам господарювання, що підтверджено позивачем, в тому числі актами приймання послуг.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ "Аламотрейд" було зареєстровано платником ПДВ, а отже, мало право виписувати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплачених в вартості послуг ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, податкові накладні, платіжні документи та ін.), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування. А недобросовісність контрагента (несплата податків до бюджету та ін.) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Аламотрейд" є бездоказовими.

Посилання відповідача на акт Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 19.12.2013р. №61/22-38436450 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аламотрейд" щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 09.01.2013р. по 31.10.2013р." також не має правового значення, оскільки суб'єктом владних повноважень при прийняті оспорюваного податкового повідомлення-рішення давалась правова оцінка господарським операціям за травень-червень 2014 року, при цьому акт про неможливість проведення перевірки в зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою складено в грудні 2013 року. Крім того, законодавець не визначає незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися (відсутній причинно-наслідковий зв'язок).

На думку суду, позиціонування вказаних обставини в контексті доктрини превалювання суті господарських операцій над її формою та презумпції правомірності дій платника податків як порушення податкового законодавства, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

Посилання контролюючого органу, як на підставу визначення податкових зобов'язань, на відповідь позивача на запит ДПІ, в якій ТОВ "Авто-групп" зазначило про те, що отримані від ТОВ «Аламотрейд» послуги використало у власній господарській діяльності (хоча в позові зазначило, що результати послуг використало в подальшому для виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Сандора та іншими суб'єктами господарювання, що, на думку ДПІ вказує на недостовірність інформації), суд вважає невмотивованими, оскільки використання отриманих послуг для виконання договірних зобов'язань з іншими суб'єктами господарювання також є власною господарською діяльністю підприємства. Послуги отримані від ТОВ «Аламотрейд» (організації подачі автотранспортних засобів, загрузки та вигрузки товару, пакетування вантажу, супроводження вантажу експедитором) та інших суб'єктів господарювання (в тому числі бухгалтерські послуги, оренда приміщення та інші) є невід'ємною частиною загальновиробничих послуг підприємства в господарській діяльності.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами, а відповідач при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.01.2015року № 0000092201.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-групп" (ідентифікаційний код 36099161) 487 гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний