Ухвала

від 25.08.2015 по справі 814/318/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/318/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-групп» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02.02.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-групп" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасуваня податкового повідомлення-рішення від 19.01.2015 року №0000092201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 797256 грн., з яких 531504 грн. - основного зобов'язання та 265752 грн. - штрафних санкцій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-групп" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.01.2015року № 0000092201.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи

В апеляційній скарзі податкова інспекція посилалась на те, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення товариством вимог Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством було занижено суму податку на додану вартість. Відповідач зазначив, що товариством не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником, не підтверджено зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача.

Податковий орган вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та правомірно, а тому воно скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-групп".

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18.12.2014 року по 24.12.2014 року державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Авто-групп» з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту з податку на додану вартість, правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Аламотрейд» за травень-серпень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 6629/14-02-22-01/36099161 від 26.12.2014 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000092201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 797256 грн., з яких 531504 грн. - основного зобов'язання та 265752 грн. - штрафних санкцій.

В ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством було занижено податок на додану вартість на 531504 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що взаємовідносини між ТОВ «Авто-групп» та контрагентом ТОВ «Аламотрейд» не мали реального характеру, господарські операції були безтоварними, а у вказаних суб'єктів господарювання були відсутні наміри створення правових наслідків.

Також в акті перевірки податковий орган посилався на те, що про безтоварність здійснюваних між позивачем та його контрагентом операцій свідчить документальне не підтвердження позивачем використання придбаних у ТОВ «Аламотрейд» послуг у власній господарській діяльності; а також те, що ТОВ «Аламотрейд» на адресу позивача не надані документи, що підтверджують факт надання транспортно-експедиційних послуг, а саме товаро-транспортні накладні та узгоджені заявки на перевезення вантажів; а в наданих актах виконаних робіт не міститься інформація щодо обсягу, характеру товаро-експедиційних послуг. Крім того, ТОВ «Аламотрейд» відсутнє за своїм місцезнаходженням.

Зазначених висновків податковий орган дійшов на підставі акту Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 19.12.2013 року №61/22-38436450 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЛАМОТРЕЙД» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 09.01.2013р. по 31.10.2013р.».

Колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «Авто-групп», зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, а також податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ «Авто-групп» мало взаємовідносини з ТОВ «Аламотрейд».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області щодо заниження ТОВ «Авто-групп» податку на додану вартість, зважаючи на наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат, та у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та відноситись до складу валових витрат.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, при здійсненні своєї господарської діяльності позивачем (надавач послуг) укладалися договори про перевезення вантажів та транспортно-експедиційне обслуговування з ТОВ "Сандора" (зокрема, № S-11-169 від 16.01.2013 р., № S-11-1077 від 29.07.2013 р. та № S11-107 від 01.01.2014 р.), з ТОВ "НПК Аметист" (договір № 147/05 від 27.04.2011 р. та договір про надання послуг по супроводженню та доставці вантажу з ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" №Т-25/11 від 25.11.2011 р.).

У зв'язку з недостатньою кількістю трудових ресурсів та виробничих потужностей для виконання договірних зобов'язань з контрагентами ТОВ «Сандора» та ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» щодо транспортно-експедиційних послуг позивач залучав ТОВ «Аламотрейд».

03.06.2013 року між ТОВ «Авто-групп» та ТОВ «Аламотрейд» було укладено договір про надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу № 03-06-13, згідно умов якого ТОВ "Аламотрейд" зобов'язувалось виконати певні послуги з: надання для зберігання вантажу складських приміщень; організації подачі автотранспортних засобів; загрузки та вигрузки товару; пакетування вантажу; супроводження вантажу експедитором.

На підтвердження виконання ТОВ «Аламотрейд» зазначених послуг позивач надав податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (наданння послуг) з додатками до вказаних актів, в яких детально зазначається вид, кількісні показники, одиниці виміру та вартість наданих послуг, а також банківські виписки по рахункам.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що фактичне придбання позивачем послуг у ТОВ «Аламотрейд» підтверджується наданими підприємством первинними документами, складеними належним чином, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Подальше використання придбаних товарів також належним чином підтверджено первинними документами.

Так, отримані від ТОВ "Аламотрейд" послуги в подальшому були використані позивачем в господарській діяльності для реалізації домовленостей про надання послуг перевезення вантажів ТОВ "Сандора" та іншим суб'єктам господарювання, що підтверджено актами приймання послуг.

Слід зазначити, що відмовляючи особі у праві на податковий кредит, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

В даному випадку, ДПІ не було надано доказів того, що по спірним операціям між ТОВ «Авто-групп» та ТОВ «Аламотрейд» у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказані підприємства діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку щодо завищення підприємством податкового кредиту у зв'язку з дослідженням акту Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 19.12.2013 року №61/22-38436450 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЛАМОТРЕЙД» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 09.01.2013р. по 31.10.2013р.».

Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначений акт, без дослідження та оцінки первинних документів, якими фіксуються факти здійснення господарських операцій, не можуть бути покладені в основу висновку про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом саме при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Крім того, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум постачальникам товару.

В даному випадку, жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування факту виконання контрагентами умов зазначених вище господарських договорів відповідач ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надав.

Також варто зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатися належним доказом допущення позивачем порушень, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Такі звірки взагалі не є перевірками, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ "Аламотрейд" було зареєстровано платником ПДВ, а отже, мало право виписувати податкові накладні.

В даному випадку ТОВ «Авто-групп» було доведено суду наявність всіх необхідних умов на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні послуг до податкового кредиту, зокрема, щодо фактичності виконання послуг, наявності податкових накладних на підтвердження придбання таких послуг та інших первинних документів, сплати відповідної суми ПДВ, а також подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області дійшла безпідставного та необґрунтованого висновку щодо нереальності здійснюваних між ТОВ «Авто-групп» та ТОВ «Аламотрейд» господарських операцій, та, відповідно, про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з цим контрагентом.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 19.01.2015 року №0000092201.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв