Постанова

від 23.04.2015 по справі 910/1753/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 910/1753/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К.

Шаргала В.І.

за участю представників:

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Збариха С.М., посв. № 028728 від 05.09.2014 року;

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 року

у справі № 910/1753/14 господарського суду міста Києва

за позовом прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року прокурор Святошинського району міста Києва, виступаючи в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал", просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.04.2014 року) (т. 1, а.с. 59-60) розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 16.07.2007 року між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" відносно земельної ділянки площею 0,3727 га, що розташована в районі вул. Булгакова, 9 у м. Києві; зобов'язати відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,3727 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 1 316 399,09 грн., що розташована в районі вул. Булгакова, 9 у м. Києві у стані, придатному для використання за цільовим призначенням (т. 1, а.с. 2-6).

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов вищезгаданого договору оренди щодо завершення забудови земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року (головуючий Удалова О.Г., судді Любченко М.О., Пукшин Л.Г.) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 28-35).

Судовий акт мотивовано встановленням факту невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 року (головуючий Станік С.Р., судді Власов Ю.Л., Хрипун О.О.) рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з здійсненням останнім комплексу дій з метою забудови зазначеної земельної ділянки та відсутності вини товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" у порушенні зобов'язань (т. 2, а.с. 73-87).

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстан6цією судовим актом, Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 року скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (т. 2, а.с. 101-107).

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2014 року (головуючий Добролюбова Т.В., судді Гоголь Т.Г., Швець В.О.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 року скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року залишено в силі (т. 2, а.с. 118-127).

Постановою Верховного Суду України від 01.04.2015 року постанову Вищого господарського суду України від 04.12.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції (т. 2, а.с. 208-210).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.215 року касаційну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.04.2015 року (т. 2, а.с. 213-214).

Таким чином, предметом розгляду у суді касаційної інстанції є касаційна скарга Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 року.

Відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У судове засідання 23.04.2015 року представники позивача - Київської міської ради, відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - Київської міської ради, відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал"

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.05.2007 року Київською міською радою було прийнято рішення № 537/1198 яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі м. Києва; передати відповідачу земельну ділянку площею 0,40 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, в тому числі площею 0,37 га - у довгострокову оренду на 10 років для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з паркінгом; площею 0,03 га в межах червоних ліній, - у короткострокову оренду на 5 років для організації будівельних робіт (т. 1, а.с. 24).

На підставі зазначеного рішення 16.07.2007 року між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 3 727 кв. м (кадастровий № 8000000000:75:319:0069), яка розташована по вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з паркінгом на 10 років (т. 1, а.с. 19-25).

Вказаний договір зареєстрований 16.07.2007 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 75-6-00352 у книзі записів державної реєстрації договорі.

Згідно п. 8.4 договору орендар зобов'язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Пунктом 11.4 договору сторони погодили, що він може бути припинений шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендаря від відповідальності, гідно з Господарським кодексом України, у разі, коли орендар використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням тощо.

Відповідно до п. п. 11.5 договору він може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у п. 5.1, 8.4 договору.

Пунктом 12.2 договору визначено, що у разі невиконання орендарем його умов та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 27.03.2013 року, складеного головним державним інспектором Інспекційного відділу № 1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у міст Києві, за результатами перевірки було встановлено, що замовнику будівництва товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі м. Києва від 18.06.2012 р оку № КВ 11412100137 та замовником будівництва наказом від 25.05.2012 року № 13 затверджено проект будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі м. Києва (т. 1, а.с. 23).

Також зазначеною перевіркою встановлено, що за вказаною вище адресою земельна ділянка вільна від забудови; будівельні роботи не розпочато, будівельна техніка, будівельна огорожа відсутня; з усних пояснень генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" було повідомлено, що Головним управлянням контролю за благоустроєм тимчасово призупинено дію контрольної карти на тимчасове порушення благоустрою.

Генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" вищевказаний акт був підписаний з наступним зауваженням: "Відсутність забудови зумовлена листом № 043-1779 від 14.03.2012 року, будівництво плануємо розпочати найближчим часом".

Судами також встановлено, що за результатами обстеження спірної земельної ділянки 20.05.2014 року Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було складено акт № 649/08, згідно якого станом на момент проведення перевірки земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку не використовується; земельна ділянка вкрита трав'яним покровом та на її території розташовані заасфальтовані доріжки; ознак ведення будівельних робіт не встановлено (т. 1, а.с. 91).

Зазначена обставина, а саме, незавершення забудови земельної ділянки у строки, визначені договором, на думку прокурора та позивача є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Місцевий господарський суд, посилаючись на приписи норм закону України "Про оренду землі" та порушенням товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" умов договору оренди, зокрема п 8.4, дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 16.07.2007 року) орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 статті 25 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 16.07.2007 року) передбачено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Згідно ст. 32 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті 2.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом "а" частини 1 статті 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Пунктом 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011 року) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом.

Апеляційним господарським судом встановлено здійснення відповідачем комплексу дій з метою забудови земельної ділянки, що підтверджується дозволом на виконання будівельних робіт від 18.06.2012 року № КВ11412100137, виданого товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" на виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі міста Києва відповідно до проектної документації, яка розроблена товариством з обмеженою відповідальністю "Київпроект М"; експертним звітом щодо розгляду проектної документації (позитивний) проекту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі міста Києва", затвердженого директором ДП "Укрдердбудекспертиза" 19.07.2012 року, в додатку до якого при визначенні характеристик об'єкта вказується, зокрема, про те, що тривалість будівництва складає 29 місяців; наказом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" № 13 від 25.05.2012 року про затвердження проекту будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі м. Києва; ліцензією товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" серії АВ № 587329 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з створенням об'єктів архітектури, строк дії ліцензії з 08.06.2011 року по 08.06.2014 року; проектом будівництва багатоквартирного житлового будинку з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі міста Києва, затвердженого ДП "Спеціалізована державна експертна організація "Центральна служба Української державної будівельної експертизи"; паспортом опорядження фасадів з будівництва багатоквартирного житлового будинку з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі міста Києва; технічні умовами № 5201 на каналізування об'єкта; технічними умовами № 5255 на водопостачання об'єкта; технічними умовами № 31/9/6271 на підключення об'єкта до теплових мереж; декларацією про початок виконання підготовчих робіт, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві 25.01.2012 року № КВ03412012073; архітектурно-планувальним завданням № 09-0066 на проектування будівництва об'єкта: багатоквартирний житловий будинок з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі міста Києва; містобудівним обґрунтуванням місця розташування та визначення параметрів окремого об'єкта містобудування: багатоквартирний житловий будинок з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі міста Києва; протоколом громадських слухань з обговорення проекту містобудівної документації об'єкта будівництва: багатоквартирний житловий будинок з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі міста Києва.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що завдання товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" на проектування від 27.10.2009 року і архітектурно-планувальне завдання від 10.04.2009 року № 09-0066 виконувалося відповідними уповноваженими органами більше трьох років.

Дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № КВ 11412100137 на виконання будівельних робіт з будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з паркінгом на вул. Булгакова, 9 у Святошинському районі м. Києва товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний універсал" отримало 18.06.2012 року.

Тривалість будівництва згідно експертного звіту державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" від 19.04.2012 року № 00-0023-12/ЦБ становить 29 місяців.

Оскільки виготовлення проектно-кошторисної та дозвільної документації на будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці не залежало від волі відповідача, в його діях відсутня вина у порушенні зобов'язання щодо строку забудови земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд, застосувавши приписи ст. 103 ГПК України, скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове про відмову у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Судова колегія вважає, що оскаржений судовий акт відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками суду апеляційної інстанції та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 року у справі № 910/1753/14 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало