Рішення

від 15.04.2015 по справі 908/938/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 18/25/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015 справа № 908/938/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК ПЛЮС" (49000, місто Дніпропетровськ, вул. Благоєва, буд. 31-Ж, офіс 703)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ" (69120, місто Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 29; 69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 20/В)

про стягнення 51495,26 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Штойка Д.С., довіреність № б/н від 01.02.2015 р., паспорт серія АК № 945742 від 02.06.2000 р.;

від відповідача : Саєнток О.Ю., довіреність № 81 від 15.04.2015 р., паспорт серії СА № 588591 від 11.10.1997 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 13.02.2015 р. звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК ПЛЮС" з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ" про стягнення 49834,26 грн., які складаються з: 37660,00 грн. заборгованості, 4593,54 грн. інфляційних втрат та 6913,44 грн. пені. В обґрунтування своє позиції позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційного обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 616 від 27.07.2012 р., внаслідок чого виникла заборгованість. Враховуючи умови договору та положення діючого законодавства, у зв'язку з наявністю порушення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих автотранспортних послуг, відповідачу нараховані інфляційні втрати та пеня.

Ухвалою суду від 16.02.2015 року порушено провадження у справі № 908/938/15-г, присвоєно справі номер провадження 18/25/15, судове засідання призначене на 12 березня 2015 року. Розгляд справи відкладався спочатку на 01.04.2015 р., потім, у зв'язку із з'ясуванням фактичного місцезнаходження відповідача та необхідністю направлення процесуальних документів на цей адрес, на 15.04.2015 р.; строк вирішення спору, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжувався. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними документами та закінчений 15.04.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги. Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 01.04.2015 р. позивач просив суд стягнути з ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ» 51495,26 грн., які складаються з: 37660,00 грн. заборгованості, 8217,19 грн. інфляційних втрат, 840,54 грн. 3% річних та 4778,13 грн. пені.

Заява позивача про уточнення позовних вимог від 01.04.2015 р., заявлена у відповідності до ст. 22 ГПК України та не порушує права та законні інтереси інших осіб, прийнята судом до розгляду, з урахуванням чого судом розглядаються вимоги про стягнення з ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ» 51495,26 грн., які складаються з: 37660,00 грн. заборгованості, 8217,19 грн. інфляційних втрат, 840,54 грн. 3% річних та 4778,13 грн. пені.

Представник відповідача позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу у розмірі 37660,00 грн., решту вимог вважав незаконними та необґрунтованими у зв'язку з непредставленням позивачем заявки, яка передбачена умовами договору; факсової копії рахунку від експедитора, внаслідок чого, відповідачем не порушено умови договору щодо строків здійснення платежів; також зазначено, що акти №№ ОУ-0000337 від 05.06.2014 р., ОУ-0000367 від 26.06.2014 р. є невід'ємними частинами іншого договору - № 1098 від 24.01.2014 р.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ» (замовник, відповідач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК ПЛЮС» (експедитор, позивач у справі) 27.07.2012 р. уклали договір про надання транспортно-експедиційного обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 616 (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору експедитор зобов'язується за дорученням, за оплату та за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів (транспортно-експедиторське обслуговування), а саме: забезпечення оптимального транспортного обслуговування; пошук перевізника по заявці замовника; укладення договору перевезення; забезпечення оптимізації руху вантажу з метою мінімізації рівня затрат; оформлення, відправка та отримання товарно-транспортних та інших документів, необхідних для перевезення вантажу; організація перевезення та перевантаження вантажу автомобільним транспортом по території України та в міжнародному сполученні; страхування вантажу та відповідальності; організація завантажувально-розвантажувальних робіт; забезпечення підготовки та додаткове обладнання транспортних засобів та вантажів у відповідності до вимог нормативно-правових актів; проведення своєчасних розрахунків з залученими транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевантаж та зберігання вантажу; забезпечення виконання комплексу заходів по відправці вантажу, який поступив у некондиційному стані, з браком, у пошкодженій та нестандартній упаковці, яка не відповідає вимогам перевізників; оформлення документів та організація робіт згідно митним, карантинним та санітарним вимогам.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що експедитор здійснює надання послуг на підставі письмової заявки замовника. Заявка повинна містити наступні відомості: кількість транспортних засобів; кількість необхідних бланків СМR (для міжнародних перевезень); тип транспортного засобу; дата та час подачі транспортного засобу; вид (найменування) вантажу, вага-брутто; вантажовідправник, його адреса, контактна особа та телефон; вантажоотримувач, його адреса, контактна особа, телефон; місця митного оформлення при відправці та отриманні вантажу; строк доставки вантажу; вартість перевезення; розмір плати експедитору. Заявка на перевезення є невід'ємною частиною цього договору, повинна бути складена у письмовій формі та засвідчена круглими печатками обох сторін.

Замовник подає заявку експедитору не пізніше 2-х днів до початку перевезення автомобільним транспортом та не пізніше 7-ми днів до початку перевезення іншими транспортами. Датою заявки вважається дата подачі заявки експедитору із зазначенням всіх необхідних відомостей незважаючи на способи передачі (телексом, телеграмою, телефаксом, електронною поштою або телефонограмою) (п. 2.2 договору).

Заявка вважається виконаною експедитором при наданні рахунку та передачі підтверджуючих документів замовнику, після підписання сторонами акта виконаних робіт (п. 2.9 договору).

Згідно з п. 4.6 договору платежі за виконані послуги здійснюються замовником протягом 2-х банківських днів по факту завантаження та отримання факсової копії рахунку від експедитора, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора, якщо інше не обумовлено у заявці.

Так, у відповідності до умов договору, відповідачем на адресу позивача направлено заявки на перевезення вантажів, серед яких, зокрема: заявка на перевезення вантажу (обладнання: шибера (засуви) на палетах) за маршрутом Польща-Україна, дата подачі автомобіля під завантаження 27.05.2014 року., номер автомобіля ВС2899ВІ/ВС7494XX, ставка фрахту 16000,00 грн. + вартість митного оформлення (за фактично пред'явленими документами), умови оплати - протягом 5-ти банківських днів по факту розвантаження; заявка на перевезення вантажу (підшипники - 0.8*0,45*0,52-100 кг у складі збірного вантажу) за маршрутом Німеччина-Польща-Україна, дата подачі автомобіля під завантаження 10-11/06/2014 року, номер автомобіля АС8147ВВ/АС3350XX, ставка фрахту 5660,00 грн. включаючи вартість митного оформлення (за фактично пред'явленими документами), умови оплати - протягом 5-ти банківських днів по факту розвантаження; заявка на перевезення вантажу (обладнання на палетах) за маршрутом Польща-Україна, дата подачі автомобіля під завантаження 09-10/07/2014 року, номер автомобіля ВС1224ЕВ/ВС1893ХР, ставка фрахту 16000,00 грн. + вартість митного оформлення (за фактично пред'явленими документами), умови оплати - протягом 5-ти банківських днів по факту розвантаження.

Про факт виконання позивачем зобов'язань щодо міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом свідчать підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000337 від 05.06.2014 р. на суму 16000,00 грн., № ОУ-0000367 від 26.06.2014 р. на суму 5660,00 грн., № ОУ-0000390 від 16.07.2014 р. на суму 16000,00 грн.

Відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг у встановлені договором строки не виконав, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 37660,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 22.10.2014 р.

Внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором, наявності заборгованості за надані послуги, позивач за захистом порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 908 ЦК України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом на суму 37660 грн., у встановлений договором та заявками строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується відповідачем і матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 37660,00 грн. основного боргу задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 840,54 грн. за період з 13.06.2014 р. по 01.04.2015 р., інфляційні втрати у розмірі 8217,19 грн. за період прострочення з червня 2014 р. по лютий 2015 р. включно.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 13.06.2014р. по 01.04.2015 р. у розмірі 840,54 грн. та інфляційних втрат за період прострочення з червня 2014 р. по лютий 2015 р. включно у розмірі 8217,19 грн., такими, що підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг позивач, враховуючи положення п. 5.5.4 договору, просив стягнути 4778,13 грн. пені за період прострочення з 13.06.2014 р. по 23.01.2015 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Умовами п. 5.5.4 договору встановлено, що за несплату або несвоєчасну сплату рахунків експедитора, замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що розрахунок пені є вірним та виконаний з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 4778,13 грн. за період з 13.06.2014 р. по 23.01.2015 р. судом задовольняється.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тобто, про наявність певних обставин слід не тільки зазначати, а й підтверджувати свої доводи, заперечення та аргументи документальними доказами, які підтверджують вказані учасниками судового процесу обставини.

Доказів оплати наявної заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та суми пені за порушення виконання зобов'язання за договором відповідач суду не надав.

Аргументи відповідача щодо представлення позивачем заявок по іншому договору, що має наслідком відсутність підстав для стягнення штрафних та компенсаційних санкцій, відхиляються судом, оскільки: умови укладеного сторонами договору № 616 від 27.07.2012 р. є рамковими, договір діє до 27.07.2015 р. та не розірваний , певна послуга надається на підставі письмової заявки замовника. Обидва представника сторін повідомили суду, що позивачем і відповідачем укладений один договір - № 616 від 27.07.2012 р. Отже доказів про наявність укладеного позивачем та відповідачем договору № 1098 від 24.01.2014 р . не надано. Пояснення позивача щодо допущення технічної помилки при зазначенні дати і номеру договору у заявках самим відповідачем (оскільки саме він складає заявки на надання певної послуги) вбачаються обґрунтованими, так як замовлені у заявках послуги виконані позивачем саме в рамках договору № 616 від 27.07.2012 р., що підтверджуються актами здачі-приймання робіт за договором № 616 від 27.07.2012 р. та СМR накладними, які відображають маршрут здійсненого перевезення, вид наданої послуги, ідентифікують вантаж та автомобіль, що здійснював його перевезення тощо.

Стосовно посилань відповідача про невірне зазначення позивачем настання строку здійснення платежу, внаслідок непредставлення рахунку та заявки, суд зазначає: відповідно до заявок, які направлена відповідачем на адресу позивача, умови оплати - протягом 5-ти банківських днів по факту розвантаження, між тим, позивач з метою недопущення порушення прав та законних інтересів моментом (строком) внесення відповідачем платежу за надані послуги визначив дату підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані відповідачем без зауважень. Відповідачем не представлено доказів розвантаження автомобілів в інші дати, ніж визначені актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Суд зазначає, що доводи відповідача щодо неправомірності нарахування компенсаційних та штрафних санкції носять суперечливий характер, оскільки факт надання послуг на вказану у позові суму відповідач визнає, хоча і посилається на відсутність в матеріалах справи заявок саме за договором № 616 від 27.07.2012 р.

Щодо заперечень відповідача про відсутність факсової копії рахунків, які передбачені п. 2.9 договору, суд зазначає, що при підписанні сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідачем не заявлялось про неотримання рахунків, невідповідність дій позивача та порушення прав відповідача. Згідно із звичаями ділового обороту супровідні документи передаються разом із товаром (роботою, послугою), отже аргументи відповідача є хибними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ» (69120, місто Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 29; 69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 20/В, код ЄДРПОУ 33377987) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК ПЛЮС» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, буд. 31-Ж, офіс 703, код ЄДРПОУ 36727894) 37660,00 грн. (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 4778,13 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят вісім грн. 13 коп.) пені, 840,54 грн. (вісімсот сорок грн. 54 коп.) 3% річних, 8217,19 грн. (вісім тисяч двісті сімнадцять грн. 19 коп.) інфляційних втрат, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22 квітня 2015 р.