Постанова

від 16.04.2015 по справі 5011-5/15279-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа№ 5011-5/15279-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бак В.І. - представник;

від відповідача: Вареник В.В. - представник;

від третьої особи: Спірідонов В.В. - представник; Круковський О.Б. - директор;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватортрейд"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 16.04.2013

по справі № 5011-5/15279-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватортрейд"

до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"

3-я особа: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлюкс-Буд"

про розірвання договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватортрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.2013р. у справі № 5011-5/15279-2012 в задоволенні позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлюкс-Буд" не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду м. Києва скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що 28.05.2012 р. року між ТОВ Елеватортрейд" та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією „Сантрейд" укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу 2, який знаходиться за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, село Демківське, вул. Привокзальна, 2, та складається з комплексу будівель та споруд загальною площею 8539,5 кв. м.,

Згідно з умовами договору продаж зазначеного майнового комплексу 2 вчинено за 1 928 729 гривень 00 копійок, які відповідач мав сплатити апелянту згідно з п. 2.2. договору.

Відповідно до п. 1.4. договору майновий комплекс 2 знаходиться на земельних ділянках: площею 2,4967, вказані земельні ділянки належать позивачеві на підставі Державного акту на власності на земельну ділянку серія ЯМ № 225332, складеного 18.10.2012 р. Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області.

Апелянт зазначає, що укладаючи договір позивач розраховував, що відповідач виконає свої зобов'язання щодо укладення договору оренди земельної ділянки та позивач буде отримувати орендну плату, саме ця умова договору була істотною для позивача.

Таким чином, внаслідок істотного порушення відповідачем зобов'язання договір підлягає розірванню, а зобов'язання сторін відповідно припиняється. Отже, підстава, на якій відповідач отримав вище зазначені комплекси будівель та споруд, відпадає.

Ухвалою від 23.05.2013р. порушено апеляційне провадження у справі, справа призначена до розгляду.

Ухвалою від 03.09.2013р. апеляційне провадження у справі № 5011-5/15279-2012 зупинено до перегляду Вищим адміністративним судом України за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 04.11.2008 у справі за позовом ВАТ "Тростянецьке хлібоприймальне підприємство" до ВДВС Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області, Комунального підприємства "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", треті особи ВАТ "Універсал банк", ТОВ "Торговельна корпорація "РегВін-Інвест", ПП "РегВінАгропродукт" про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. поновлено правадження у справі та справу №5011-5/15279-2012 розгляд справи призначено на 10.03.2015 рік.

Ухалою від 10.03.2015 року розгляд справи відкладено у зв'язку з заявленим клопотанням позивача.

Ухвалою від 02.04.2015 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

28.05.2012 р. було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу 2.

Вищезазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орловською О.Е. та зареєстрований в реєстрі за № 3018.

Умовами договору зазанчено, що ТОВ "Елеватортрейд" передає, а Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" приймає у власність, на умовах та за ціною, визначених цим договором майновий комплекс 2, який знаходиться за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, село Демківське, вул. Привокзальна, 2 та складається з комплексу будівель та споруд загальною площею 8 539,5 кв. м.:

№Літера № за планом земельної ділянкиНазва будівель та спорудЗагальна площа (кв. м.) 1 4 Лабораторія 290,2 2 6Насіннеочисна башта 306,7 3 23Зерносклад 1 938,90 4 24Зерносклад 2 1 211,30 5 25Зерносклад 3 1 219,10 6 26Зерносклад 4 1 199,30 7 27Зерносклад 5 1 189,50 8 28Зерносклад 6 1 186,60 9 29Приміщення електростанції 46, 20 10 32Пожежне депо 291,6 11 39,42 Норійна вежа 2 17,6 12 40Норійна вежа 4 6,3 13 41Норійна вежа 5 17,7 14 45Огорожа 447 мп. 15 46Відпуск на ж/д Демківка 16 52Водоймище № 1 17 53Водоймище № 18 55Огорожа території 148, 0 мп 19 56Огорожа території 149,0мп 20 57Огорожа території 300,0 мп 21 74Автомоб. розван. ГУАР -1 45,00 22 75Автомоб.розвант. ГУАР-1 50,2 23 76Автомоб.розвант. ГУАР-1 43,70 24 77Автомоб.розвант. ГУАР-1 45,00 25 78Автомоб.розвант. ГУАР-1 45,00 26 79Автомоб.розвант. ГУАР-15 27 85Вага автомобільна 37,2 кв.м. 12,3 28 86Вага автомобільна 37,2 кв.м. 12,4 29 88Автомобілерозвант. УРАГ-302 21,20 30 89Прохідна 33,2 31 90Зерносушарка А1-ДСП-50 107,1 32 91Вбиральня 3,4 Продаж зазначеного майнового комплексу 2 вчинено за 1 928 729,00 гривень, які відповідач має сплатити позивачеві згідно з п. 2.2. договору.

Відповідно до п. 1.4. договору майновий комплекс 2 знаходиться на земельних ділянках: площею 2,4967 га, кадастровий номер 0524180300:01:001:0002; площею 0,3978 га, кадастровий номер 0524180303:04:001:0001; площею 0,0634 га, кадастровий номер 0524180303:04:001:0002.

Вказані земельні ділянки належать позивачеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 225332, складеного 18.10.2012 р. відділом Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052410002000004; Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 225334, складеного 18.10.2012 р. відділом Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052410002000005; Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 225333, складеного 18.10.2012 р. відділом Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052410002000006;

Пунктом 1.5. договору передбачено, що у зв'язку з тим, що покупець (відповідач) не належить до осіб, які у відповідності до частини 1 ст. 82 Земельного Кодексу можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, то, у відповідності до частини 5 ст. 120 Земельного Кодексу, до покупця (відповідача) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований Майновий комплекс 2, на умовах оренди.

Позивачем зазначено, що укладаючи договір він розраховував, що відповідач виконає свої зобов'язання щодо укладення договору оренди земельної ділянки та позивач буде отримувати орендну плату.

Позивач розраховував на укладення договору оренди земельної ділянки з дати укладення договору купівлі-продажу.

Під час розгляду справи встановлено, що у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала справа № 2-а-1283/07 за позовом ВАТ "Тростянецьке ХПП" до державного реєстратора комунального підприємства "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" та відділу державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2007 р. у справі № 2-а-1283/07, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008 р. позов було задоволено, визнано протиправними дії державного виконавця Цвігуна В.Л. при укладені 19.06.2003 р. трьохстороннього договору купівлі-продажу заставного майна, та 26.06.2003 р. угоди про внесення змін до договору купівлі-продажу від 19.06.2003 р. згідно якого все майно ВАТ "Тростянецьке ХПП", яке перебувало у заставі, у відповідності до посвідчених нотаріально договорів застави від 28.05.2002 р., було реалізовано ним, як третьою стороною - продавцем через Заставодержателя ВАТ "Банк Універсальний" ТОВ "ТК РегВін-Інвест"; визнано протиправними дії державного реєстратора Тульчинського МБТІ по реєстрації права власності на майновий комплекс по прийому та зберіганню зерна ВАТ "Тростянецьке ХПП" за ТОВ "Торгівельна корпорація Регвін-Інвест" на підставі договору купівлі-продажу заставного майна від 19.06.2003 р. укладеного між Продавцем - державним виконавцем Цвігуном В.Л., Покупцем - ТОВ "ТК Регвін-Інвест" та третьою стороною ВАТ "Банк Універсальний", дата прийняття реєстратором рішення 11.08.2003 р. та скасовано зазначену реєстрацію; відновлено реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс за адресою смт. Тростянець, вул. 1 Травня, 26 та с. Демківка, вул. Привокзальна, 2 за ВАТ "Тростянецьке ХПП".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2008 р. постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008 р. скасовано, а провадження у справі закрито. Роз'яснено ВАТ "Тростянецьке хлібоприймальне підприємство" його право на звернення до суду з позовом на загальних підставах в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2012 р. було задоволено заяву ВАТ "Тростянецьке хлібоприймальне підприємство" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.11.2008 р. та вирішено її скасувати; в задоволенні касаційних скарг КП "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", ТОВ "Торговельна корпорація "РегВін-Інвест", ПП "РегВін-агропродукт", ВАТ "Універсал Банк" відмовлено, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008 р. залишено в силі.

Постановою Верховного Суду України від 09.04.2013 р. задоволено заяву ПАТ "Універсал Банк", скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012 р. і направлено справу на повторний розгляд Вищим адміністративним судом України.

З матеріалів справи, вбачається, що 31.10.2012 р. ВАТ "Тростянецьке ХПП" (боржник) уклало з ТОВ "Укрлюкс-Буд" (кредитор) договір № 31-10/12-1 про припинення зобов'язання переданням відступного, у відповідності з яким право власності на спірний у даній справі цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: с. Демківка, вул. Привокзальна, 2, набуло ТОВ "Укрлюкс-Буд".

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", наразі право власності на вказаний комплекс зареєстровано за третьою особою.

Доказів скасування такої реєстрації або перереєстрації на іншу особу, зокрема, на позивача, суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Визначені статтею 1 ГПК юридичні особи та громадяни можуть бути сторонами в господарському судовому процесі.

Пунктом 2 ст. 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

У поданому до суду позові позивач визначив спосіб захисту прав як розірвання договору купівлі-продажу, що передбачено ст. 610 ЦК України та застосування наслідків такого розірвання, передбаченого чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами зобов'язання.

Стаття 509 ЦК України визначає зобов'язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ст. ст. 526, 598 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Норми Цивільного кодексу України встановлюють, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК) та встановлює правові наслідки порушення зобов'язання у вигляді його припинення або розірвання договору (ст. 611 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України також встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або Законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (Відповідна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. № 3-74гс11).

Як вбачається з матеріалів справи, істотною умовою для розірвання спірного договору купівлі-продажу майнового комплексу, позивач визначає те, що між сторонами не було укладено договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться майновий комплекс.

Дослідивши спірний договір, колегія суддів зазначає, що за його змістом сторони не визначили зобов'язання для покупця (відповідача) щодо укладення з продавцем (позивачем) договору оренди відповідних земельних ділянок.

Не передбачено такого зобов'язання й чинним законодавством для особи, яка придбала нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, яка належить продавцю.

Предметом спірного договору є саме передача позивачем та прийняття відповідачем у власність на умовах та за ціною, визначених договором, відповідного комплексу будівель та споруд.

Отже, за вказаних обставин позивачем не доведено як наявності у відповідача зобов'язання щодо укладення з позивачем договору оренди земельних ділянок, так і обставин його порушення з боку відповідача, а отже й не обґрунтовано істотних порушень з боку відповідача умов Договору, що відповідно не дає підстав для його розірвання в межах заявленого позову.

При цьому, суд відзначає, що ним під час провадження у даній справі, зважаючи на предмет спору, не здійснювалася перевірка спірного договору на предмет відповідності приписам ст. 203 ЦК України, а також не досліджувались обставини наявності у позивача прав щодо розпорядження відповідним майном та укладення такого договору.

У свою чергу, позовні вимоги про повернення майнового комплексу, також, не підлягають задоволенню, так як є похідними від вимог про розірвання договору, укладеного між сторонами.

Крім того, слід враховувати, що, як зазначалось вище, станом на момент розгляду спору право власності на спірне майно зареєстровано за третьою особою.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вимоги ТОВ "Елеватортрейд" про розірвання договору купівлі-продажу майнового комплексу 2 від 28.05.2012 року не підлягають задоволенню.

Також, позовні вимоги ТОВ "Елеватортрейд" про повернення майнового комплексу 2, який знаходиться за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, село Демківське, вул. Привокзальна, 2 та складається з комплексу будівель та споруд загальною площею 8 539,5 кв. м.: не підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія дійшла до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватортрейд" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрлюкс-Буд» заявлено вимоги про скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 02.11.2012 року у справі № 5011-5/15279-2012 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, с. Демківське, вул. Привокзальна,2.

Підстави забезпечення позову наведені в ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали суду) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову наведений в ст. 67 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 68 названого Кодексу питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, Господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення (п.10 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Враховуючи вищеперелічене, колегія суддів вважає, що клопотання ТОВ «Укрлюкс-Буд» про скасування заходів забезпезпечення позову є передчасним і задоволенню не підлягає, оскільки постанова апеляційної інстанції не є остаточною у вирішенні спору.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватортрейд" на рішення Господарського суду м.Києва від 16.04.2013р. у справі № 5011-5/15279-2012 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 16.04.2013р. у справі № 5011-5/15279-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-5/15279-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх