Ухвала

від 23.04.2015 по справі 826/20009/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20009/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Грибан І.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 жовтня 2014 року №0015192201 та №0015182201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА" податковий номер 23507629 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "СМК. АЛЬТАІР-2012", податковий номер 38463530 за період з 01.04.2013 року по 31.05 2013 року, за результатами якої складено акт від 10 жовтня 2014 року №1488/26-59-22-01/23507629.

Згідно з висновками вказаного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: 138.1, 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 873 319,00 грн.; статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2013 року на 174 664,00 грн.

Власну позицію відповідач мотивував безпідставним віднесенням до складу витрат та податку на додану вартість відповідних сум вартості приданого товару по відносинам із ТОВ "СМК. АЛЬТАІР-2012", у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій та повідомленням співробітниками податкової міліції інформації про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "СМК. АЛЬТАІР-2012" його директора - ОСОБА_5, та, відповідно, нікчемністю укладених правочинів.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 28.10.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0015192201 яким за порушення підпунктів пунктів 138.1, 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "ОЛГА" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у розмірі 873 319,00 грн.;

№0015182201 яким за порушення статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "ОЛГА" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2013 року у розмірі 174 664,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправними вищеназвані податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом про їх скасування, при цьому посилався на те, що господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, висновки акта перевірки про нікчемність укладених позивачем правочинів не підтверджується жодними доказами.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Таку позицію мотивував тим, що ДПІ у Шевченківському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія виходить з такого.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТОВ "ОЛГА" (покупець) та ТОВ "СМК. АЛЬТАІР-2012" (продавець) укладено договір від 04 березня 2013 року №04-03/13, за умовами якого продавець передає та проводить монтаж, а покупець приймає товар - плита дорожна б/в та послуги по монтажу - 4 000 кв. м.; пунктом постачання товару є будівельний майданчик за адресою: Київська обл., с. Петрівське.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано видаткові накладні та акти виконаних робіт, згідно з якими протягом березня-квітня 2013 року продавець поставив дорожні плити у кількості 6 873,5 кв. м. та виконав монтаж дорожніх плит об'ємом 6 789 кв. м. всього на загальну суму 1 412 095,94 грн., у тому числі податок на додану вартість - 235 349,32 грн.

Податкових накладних, виписаних ТОВ "СМК. АЛЬТАІР-2012" та на підставі яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, позивач надав лише суду апеляційної інстанції, при цьому зазначив, що суд першої інстанції у судовому засіданні 02.02.2015 відмовив у залученні їх до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Колегія суддів вважає необґрунтованим відхилення цих податкових накладних судом першої інстанції і підстав для цього не вбачає, тому приймає вказані докази до уваги, хоча звертає увагу позивача, що він мав можливість надати їх через канцелярію суду до судового засідання 02.02.2015.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Дослідивши надані позивачем документи щодо господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "СМК. АЛЬТАІР-2012", зокрема акти виконаних робіт, видаткові накладні, виписки з банку, податкові накладні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій і досягнення позивачем законної мети її здійснення, не доведено дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, хоча обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Видаткові накладні у графі «отримав» та «відвантажив» містять лише підписи осіб, ідентифікувати яких не видається за можливе з огляду на незазначення прізвищ, ініціалів та посад цих осіб.

Матеріалами не підтверджено зв'язок поставки дорожніх плит та їх монтажу із господарською діяльністю ТОВ "ОЛГА", тобто факт використання в господарській діяльності позивача придбаних товарів та робіт.

Також у справі відсутні і позивачем не надано доказів на підтвердження обставин транспортування дорожніх плит, зважаючи на габаритність такого роду товару, а також оприбуткування дорожніх плит, і доказів які б вказували місце та дійсний об'єм монтажу дорожніх плит.

При цьому надані позивачем свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі офісно-складського комплексу та договір оренди про строкове платне користування нежитловими приміщеннями за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Білогородська, 14, не підтверджують господарську мету придбання у ТОВ "СМК. АЛЬТАІР-2012" товарів та послуг, тому обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "СМК. АЛЬТАІР-2012" у перевіряємому періоді, досягнення позивачем законної мети її здійснення.

Позивачем, як суб'єктом, який отримує податкову вигоду, не доведено дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, тобто відповідності об'єктивного змісту операцій із вказаним контрагентом, задекларованому.

За таких обставин видаються обґрунтованими висновки податкового органу, з яким погодився і суд першої інстанції про безпідставне віднесення до складу витрат та податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаного товару по відносинам ТОВ "ОЛГА" із ТОВ "СМК. АЛЬТАІР-2012", у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та відсутністю у зв'язку із цим підстав для задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов І.О. Грибан

Повний текст ухвали виготовлено 24 квітня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.