Постанова

від 12.11.2015 по справі 826/20009/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2015 року 14:24 № 826/20009/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олга» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

18.12.2014 товариство з обмеженою відповідальністю «Олга» (надалі - позивач або ТОВ «Олга») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2014 № 0015182201 і № 0015192201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на необгрунтованість висновків Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.10.2014 № 1488/26-59-22-01/23507629 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА», податковий номер 23507629, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012», податковий номер 38463530, за період з 01.04.2013 року по 31.05.2013 року». На переконання позивача реальність господарських операцій ТОВ «ОЛГА» з його контрагентом-постачальником (ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012») на підставі письмового договору від 04.03.2013 № 04-03/13 підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача та були предметом перевірки. А тому висновки перевіряючого про відсутність у ТОВ «ОЛГА» законних підстав для формування показників валових витрат і податкового кредиту за рахунок зазначених господарських операцій, що покладені в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 28.10.2014 № 0015182201 і № 0015192201, суперечать нормам чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 по справі № 826/20009/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015, у задоволені позовних вимог ТОВ «ОЛГА» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.07.2015 № К/800/22011/15 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015, а справу № 826/20009/14 - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд, виходив з того, що з метою повного та всебічного встановлення обставин справи судам слід було дослідити питання реальності господарських операцій з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, тощо.

На думку Вищого адміністративного суду України для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження самих договорів укладених між позивачем і ТОВ «СМК. АЛЬТАІР-2012» та всіх первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015 справу № 826/20009/14 прийнято до провадження суддею Кобилянським К.М., та призначено судовий розгляд у судовому засіданні.

В призначених судових засіданнях у справі представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях у справі 20.08.2015 та 10.09.2015 проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях та додаткових поясненнях. Зокрема, в обґрунтування правомірності висновків контролюючого органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень представник відповідача вказує на результати аналізу наданих перевіряємим підприємством до перевірки первинних документів по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «СМК. АЛЬТАІР-2012», а також щодо наявності у податкової інспекції податкової інформації, що свідчить про нереальність таких господарських операцій. На думку відповідача показники валових витрат і податкового кредиту за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СМК. АЛЬТАІР-2012» за період квітень-травень 2013 року сформовані позивачем з порушенням норм Податкового кодексу України. Таким чином, представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з урахуванням та у відповідності до вимог чинного законодавства.

12.10.2015 враховуючи неприбуття представника відповідача в призначене судове засідання, та відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши думки представників сторін та пояснення свідків ОСОБА_1 (чинного директора ТОВ «ОЛГА») та ОСОБА_2 (працівника ТОВ «ОЛГА»), всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у період з 29.09.2014 по 03.10.2014 працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно норм пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі наказу від 29.09.2014 № 1269 і направлення від 29.09.2014 № 2657/2201 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ОЛГА» (код ЄДРПОУ 23507629) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012» (код ЄДРПОУ 38463530) за період з 01.04.2013 по 31.05.2013, за результатами якої складений акт від 10.10.2014 № 1488/26-59-22-01/23507629 (надалі - акт перевірки, а.с. 10 - 14 Т. І).

З текстів поданої позовної заяви та акта перевірки вбачається, що працівник контролюючого органу був допущений до проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОЛГА», та зауваження щодо законності процедури проведення такої перевірки у позивача в межах даного спору відсутні.

Згідно висновків цього акта перевірки працівник податкової інспекції встановив, що в порушення норм п. 138.1 і п. 138.12 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ «ОЛГА» завищено задекларований від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 873 319 грн., та завищено показник податкового кредиту за звітний період травень 2013 року на суму податку на додану вартість у розмірі 174 664 грн., - в порушення норм п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України. Епізоди даних правопорушень перевіряючий пов'язує з фактами неправомірного врахування ТОВ «ОЛГА» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012».

Такі висновки перевіряючого ґрунтуються на факті ненадання перевіряємим підприємством документів на підтвердження транспортування товарів та на отриманій податковій інформації: акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПІ від 22.07.2013 № 454/22-20/38463530 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за податкові періоди з 27.11.2012 по 22.07.2013 (роздруківка з електронної копії якого наявна в матеріалах справи, а.с. 99 -105 Т.І); службовій записці ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22.07.2013 № 3359/ДПІ/07-10/3 (а.с. 89 - 91 Т.І), в тексті якої містяться посилання на наявність заяви громадянина ОСОБА_3 про свою непричетність до ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012»; аналізі показників податкової звітності ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012», поданої до податкової інспекції.

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «ОЛГА» перевіряючий дійшов висновку про нереальність правочинів між названими товариствами, відсутність документального підтвердження спірних господарських операцій, та завищення залишку від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 873 319 грн. і від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за звітний період травень 2013 року на суму 174 664 грн.

28.10.2014 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (а.с. 15 - 16 Т. І):

- за № 0015192201 (форми «П»), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ «ОЛГА» по податковій декларації за 2013 рік (реєстр. № 9090848728 від 27.02.2014) на 873 319 грн.;

- за № 0015182201 (форми «В4»), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «ОЛГА» на суму 174 664 грн. за звітний період травень 2013 року по податковій декларації реєстр. № 9036030357 від 18.06.2013.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 28.10.2014 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, пояснення свідків за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно пп. 138.10.2 і 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК Україна визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (в тому числі амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання), інші операційні витрати, що включають, зокрема, інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Також, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014 року.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду даної справи також встановлено укладення між ТОВ «ОЛГА» (Покупець), в особі директора ОСОБА_1, і ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012», в особі директора ОСОБА_3, договору від 04.03.2013 № 04-03/13 (а.с. 17 - 18 Т.І). За умовами цього Договору Продавець передає та здійснює монтаж, а Покупець приймає товар - плити дорожні бувшого використання та послуги по монтажу - 4000 кв.м. Вартість 1 кв.м. плити дорожньої складає 157 грн. (з ПДВ), а вартість монтажу плити дорожньої - 50 грн. (з ПДВ). Загальна сума Договору складається з сумарної вартості всіх видаткових накладних, що оформлюються сторонами під час дії даного Договору.

Постачання товару здійснюється окремими партіями в пункт постачання - будівельний майданчик за адресою: Київська обл., с. Петрівське. Приймання-передача товару по кількості, якості і асортименту проводиться Покупцем в день приймання відповідно до супровідних документів, роботи по монтажу - в день підписання акта прийняття робіт та послуг.

Розрахунки за товар здійснюються на підставі цього Договору та/або рахунку-фактури, виставленого Продавцем, шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок Продавця.

Відповідно до усних та письмових пояснень представника позивача, наданих в судових засіданнях у справі, та довідки директора ТОВ «ОЛГА» ОСОБА_1 від 13.10.2015 б/н товар придбавався для власних некомерційних потреб, а не для подальшого збуту.

В судовому засіданні 21.09.2015 в якості свідка було допитано директора ТОВ «ОЛГА» - ОСОБА_1 та працівника названого товариства ОСОБА_4 (водій), які надали пояснення з приводу того, що придбанні бетонні плити були доставлені транспортом ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012» до місця призначення та покладені працівниками постачальника (в кількості 3-4 чоловік) за допомогою крану біля об'єкту (нежитлові будівлі офісно-складського комплексу за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Білогородська, 14, що належать позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.06.2012 (а.с. 132 Т. І). В свою чергу належні ТОВ «ОЛГА» нежитлові будівлі використовувалися (-ються) позивачем для здачі в оренду третім особам для розміщення офісних і складських приміщень, на підтвердження чого до матеріалів надані копії договорів оренди нежитлових приміщень від 01.05.2012 за № 3/0512П з орендарем ТОВ «Олга-Логістик» і від 01.05.2012 за № 7/0512П з орендарем ТОВ «Євро Аква» з додатковими угодами до них, актами прийому-передачі в оренду майна (а.с. 133 - 146 Т. І).

Водночас, відповідно до норм ст. 12 і 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV підприємства, установи та організації є суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів по відношенню до територій, що закріплені за ними на праві власності та/або користуванні (тобто, на умовах договору).

На підтвердження фактів постачання товарів та виконання робіт названим контрагентом на користь ТОВ «ОЛГА», що передбачені умовами договору від 04.03.2013 № 04-03/13, та проведення розрахунків за такі отримані товари і результати робіт позивач надав до суду копії наступних документів (а.с. 21 - 59, 175 - 201 Т. І; 30 - 42, 43 - 44 Т. ІІ):

- актів виконаних робіт від 30.04.2013 № 0060, від 31.05.2013 № 0078, від 07.06.2013 № 0079, від 14.05.2013 № 0061 та від 18.03.2013 № 0040 про надання монтажних послуг «монтаж плит дорожньої», всього на загальну суму 339 476,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 56 578,73 грн.), що оформлені в довільній формі та підписані зі сторони ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012» директором ОСОБА_3 та зі сторони ТОВ «ОЛГА» директором ОСОБА_1 Обсяг виконаних робіт за даними актами виконаних робіт вимірюється в кв.м. і складає 6789 кв.м. за всіма актами (між тим в розумінні норм Закону України «Про благоустрій населених пунктів» роботи з улаштування покриття на території/поза територією підприємства є роботами благоустрою населених пунктів. А відповідно до листа листа Держбуду України щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів від 30.04.2003 № 7/7-405 такі роботи з благоустрою території належать до капітального або поточного ремонту будівлі, тобто, являються будівельними роботами. Такі роботи слід оформляти первинними документами, що застосовуються в будівництві та типові форми яких затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», та складаються щомісяця: за формою № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»; типовою формою № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт»);

- видаткових накладних від 04.03.2013 № РН-0002, від 06.03.2013 № РН-0012, від 12.03.2013 № РН-0024, від 15.03.2013 № РН-0037, від 01.04.2013 № РО-0001, від 02.04.2013 № РО-0004, від 03.04.2013 № РО-0009, від 04.04.2013 № РО-0013, від 05.04.2013 № РО-0018, від 08.04.2013 № РО-0019, від 09.04.2013 № РО-0020, від 17.04.2013 № РО-0023, від 19.04.2013 № РО-0029, від 23.04.2013 № РО-0033, від 24.04.2013 № РО-0038, від 25.04.2013 № РО-0044, від 29.04.2013 № РО-0054, від 13.05.2013 № РП-0014, від 15.05.2013 № РП-0020, від 16.05.2013 № РП-0024, від 17.05.2015 № РП-0029, від 20.05.2013 № РП-0038, від 22.05.2013 № РП-0043, від 23.05.2013 № РП-0047, від 03.06.2013 № РС-0003, від 04.06.2013 № РС-0006, від 06.06.2013 № РС-0009, всього на загальну суму 1 072 618,78 грн. (в т.ч. ПДВ 178 769,79 грн.). Загальний обсяг поставленого товару (плити дорожньої) становить 6789 кв.м. За результатами аналізу змісту таких видаткових накладних судом встановлено відсутність в них таких реквізитів первинного документу як П.І.П. особи, що безпосередньо отримувала товари від Продавця, реквізити довіреності на отримання відповідних ТМЦ, а тому неможливо ідентифікувати особу, яка отримувала спірні партії товарів. Допитаний в судовому засіданні у справі в якості свідка ОСОБА_4 зазначив, що підпис на видаткових накладних вчинявся ним, оскільки відповідальний за прийняття товарів був безпосередньо він;

- податкових накладних, підписаних ОСОБА_3 та скріплених печаткою ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012»;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», де наявні відомості про відсутність дебіторської/кредиторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012»;

- роздруківки електронного реєстру довіреностей ТОВ «ОЛГА» та копій довіреностей, виданих водію ОСОБА_2 на отримання від ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012» ТМЦ ((однак, станом на дати видачі зазначених довіреностей для отримання ТМЦ, порядок оформлення журналу видачі довіреностей на підприємстві визначалося Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318), а саме - у паперовій формі, прошитий та пронумерований. Окрім того, за приписами норм ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Проте, факт запровадження на ТОВ «Сінево України» електронної форми введення бухгалтерського обліку та складання певної первинної та іншої документації у відповідності до оформленого розпорядчого документа з наданих позивачем документів не вбачається, а паперовий аналог журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік в суді не пред'явлений );

- довідки ПАТ «ТАСкомбанк» від 29.01.2015 № 1248 та банківських виписок, де наявні відомості про перерахування позивачем коштів на користь ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012», що ініційовані на підставі рахунків-фактур, оригінали та/або копії яких позивачем в суді не пред'являлися та до перевірки не надавалися.

Крім того позивач надав суду лист ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012» від 06.02.2015 за підписом директора ОСОБА_3 з питання укладання та виконання договору від 04.03.2013 № 04-03/13, в тексті кого зазначено, що транспортування товарів здійснювалося транспортом постачальника, без надання жодного докуметального підтвердження наведеного в листі.

Заперечуючи проти реальності зазначених фінансово-господарських операцій між позивачем і ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012» відповідач посилався на матеріали зустрічної звірки (акт від 22.07.2013 № 454/22-20/38463530», дані з автоматизованої інформації системи «Автомобіль» ДАІ МВС України, згідно яких за ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012» транспортних засобів не зареєстровано; показники податкового розрахунку ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012» сум доходу, нарахованого (сплачсенгого_) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за 2-ий квартал 2013 року, - згідно якого за вказаний період на товаристві працювала лише 1 особа.

Оцінивши вказані докази за правилами статті 86 КАС України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи та показання свідків не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012» з наступних підстав.

Представник позивача не пред'явив суду жодних інших документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірного договору від 04.03.2013 № 04-03/13 з контрагентами ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012», зокрема: рахунків-фактур на оплату послуг і товарів; актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість таких робіт, складених у відповідності до типових форм КБ-2В і КБ-3; документальних доказів (оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків) на підтвердження оприбуткування на відповідних рахунках бухгалтерського обліку отриманих ТМЦ (плит дорожніх) і результатів виконаних робіт (тобто, щодо певного руху активів на товаристві), та пояснень про причини відсутності таких до суду не надав.

Також, суд звертає увагу на ненадання представником позивача в судовому засіданні у справі належних документальних доказів на підтвердження фактів використання позивачем придбаних ним товарів і результатів робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тобто, отримання податкової вигоди від спірних операцій (зокрема, щодо наявності у ТОВ «ОЛГА» права власності (користування) на земельну ділянку, де безпосередньо здійснювався монтаж дорожніх плтит, на підтвердження збільшення вартості активів товариства (основних засобів) на вартість придбаних дорожніх плит; щодо наявності організаційно-розпорядчих документів про прийняття рішення щодо необхідності проведення робіт з монтажу дорожніх плит).

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували як факти дійсної поставки ТОВ «СМК.АЛЬТАІР-2012» товарів та виконання ним робіт на користь позивача, так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «ОЛГА».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про завищення позивачем показника податкового кредиту за звітний період травень 2013 року та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибутоу за 2013 рік по господарських операціях з названим вище підприємством, та відповідно про законність зменшення контролюючим органом позивачу сум від'ємного значення податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 28.10.2014 № 0015182201 і № 0015192201.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Олга» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський