Ухвала

від 22.04.2015 по справі 2а-5299/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-5299/12/1470

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом Іноземного підприємства «Хімтранс-Україна» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2012 року № 0000492301, № 0000522301, № 0000562301,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі по тексту ДПІ) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2012 року № 0000562301, № 0000522301 і № 0000492301.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевіряючі дійшли помилкових висновків щодо нікчемності господарської угоди, укладеної між Позивачем та ТОВ «Ремстройелектро». Позивач зазначає, що ДПІ дійшла таких висновків лише виходячи з наявності недобросовісних контрагентів у ТОВ «Ремстройелектро», але невиконання або неналежне виконання податкового законодавства має наслідки лише для того платника податків, хто допустив таке порушення, а ніяк не може бути підставою для визнання договорів недійсними та нікчемними укладених з підприємствами контрагентами по ланцюгу. Крім того, позивач вважає, що правомірно включив збитки 2010 року у сумі 5 476 078,00 грн. до результатів діяльності за І квартал 2011 року і, відповідно, до результатів діяльності ІІ-ІІІ кварталів 2011 року.

Відповідач надав суду письмові заперечення, згідно яких контрагент позивача ТОВ «Ремстройелектро» не мав достатніх трудових резервів, матеріально-технічної бази, складських приміщень, обладнання тощо, і ДПІ дійшла висновку, що ТОВ «Ремстройелектро» не в змозі було виконати обсяги робіт за договором підряду будівництва комплексу по перевантаженню зернових вантажів, а відтак вважає, що перевіряючі дійшли вірних висновків, щодо нікчемності господарської угоди між позивачем та ТОВ «Ремстройелектро». Відповідач зазначив, що до складу ІІ-ІІІ кварталів 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року

Справа розглянута в порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 10.07.2012 року № 0000562301, № 0000522301 і № 0000492301. Присуджено іноземному підприємству «Хімтранс-Україна» (ідентифікаційний код 33853462) судовий збір у сумі 2146,00 грн. з Державного бюджету України.

Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернулась до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову, апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ІП «Хімтранс-Україна» повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що у травні-червні 2012 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності позивача, за результатами якої складено акт від 25.06.2012 р. № 1736/22-100/33853462.

Під час перевірки встановлено наступні порушення: - п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5476078,00 грн. за І квартал 2011 р.; - п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та п. 3 Перехідних положень ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1259498,00 грн. за ІІ квартал, ІІ-ІІІ квартали і ІІ-ІV квартали 2011 р.; - п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 р. на суму 71081,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.07.2012 р. № 0000562301 на суму 5476078,00 грн., № 0000522301 на суму 1259498,00 грн. і № 0000492301 на суму 71082,00 грн., які оскаржені позивачем до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судова колегія встановила, що позивач відніс до складу валових витрат І кварталу 2011 р. від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 5476078,00 грн., яке виникло в 2010 р. Дана суму встановлена відповідачем за результатами попередньої перевірки Позивача (акт від 26.05.2011 р. № 1711/23-200/33853462). Висновки ДПІ були предметом судового розгляду в справі № 2а-5822/12/1470. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 р., визнано безпідставним зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 5476078,00 грн. На підставі ч. 1 ст. 72 КАС України, зазначені обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної адміністративної справи.

Стосовно того, що до складу ІІ-ІІІ кварталів 2011 р. включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами господарської діяльності за І квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 р. з 2010 р., суд першої інстанції вірно зазначив , що пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено особливості застосування у 2011 р. п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу.

Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 р. з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 р. є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ кварталу 2011 р. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ-ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 р., у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац другий п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат ІІ кварталу 2011 р. суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 р. В свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 р. здійснювався на підставі чинних до 01.04.2011 р. норм Закону № 334.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону № 334 було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 р. зазначена норма застосовувалася з урахуванням п. 22.4 ст. 22 Закону № 334.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції , що особливості, встановлені п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку ст. 6 Закону сум від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 р. До складу валових витрат платника податку на прибуток за III квартал 2010 р. підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 01.01.2010 р. (після набрання зазначеною нормою законної сили).

Водночас, як передбачено абзацом 2 п. 22.4 ст. 22 Закону № 334, у 2011 р. сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 р., підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, в 2011 р. встановлені п. 22.4 ст. 22 Закону № 334 обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат І кварталу 2011 р. всю суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виникло у 2010 р.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат І кварталу 2011 р. підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 01.01.2010 р., так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 р. Отже, розрахунок об'єкту оподаткування за І квартал 2011 р. повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010 року, а також протягом 2010 р.

В свою чергу, на підставі п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 р. є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ кварталу 2011 р.

Таким чином, до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 р. підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 р., яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат І кварталу 2011 р. сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010 р., а також тих, що виникли протягом 2010 р.

В подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ-ІІІ кварталів, ІІ-ІV кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 р., у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції , що зазначена правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.07.2012 р. по справі № К/9991/32014/12.

Щодо не підтвердження факту виконання будівельних робіт ТОВ «Ремстройелектро» судова колегія зазначає наступне:

ДПІ під час проведення перевірки дійшла висновку, що договір підряду, укладений між Позивачем та ТОВ «Ремстройелектро» є нікчемним, оскільки останній не мав достатньої матеріально-технічної бази, трудових резервів, механізмів тощо для проведення такого обсягу робіт, який був виконаний ним за договором. Також одним з аргументів Відповідача при визнанні договору підряду нікчемним стало посилання на акти перевірки інших ДПІ контрагента ТОВ «Ремстройелектро», який є недобросовісним платником податків та на факт порушення відносно контрагента кримінальної справи.

При цьому, в акті перевірки відображено наявність первинних бухгалтерських документів на підтвердження фактичного виконання робіт. Відповідачем не заперечується, що комплекс по перевантаженню зернових вантажів, станом на день проведення перевірки, був збудований та зданий в експлуатацію. Суд критично оцінює доводи Відповідача щодо визнання правочину нікчемним через відсутність у ТОВ «Ремстройелектро» трудових резервів для виконання робіт по договору підряду, механізмів тощо, оскільки це питання Відповідачем не досліджувалося під час проведення перевірки.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р., зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем правомірно включено до податкового кредиту у червні 2011 р. суми ПДВ 71081,00 грн. за наслідками господарської операції з ТОВ «Ремстройелектро», так як матеріали справи свідчать про безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 25.06.2012 р. № 1736/22-100/33853462.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 27.04.2015 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький