Ухвала

від 16.04.2015 по справі 2а-0870/12120/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ К/800/181/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013

у справі № 2а-0870/12120/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Сіті»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Сіті» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Буд-Сіті») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.20.2011 №0004142301 та №0004152301.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Буд-Сіті» з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Буд ворк» за період з 01.03.2008 по 31.01.2011, за результатами якої складено акт №215/23-1/34869494 від 23.09.2011.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 1.32 ст. 1, ст. 3, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №334/94-ВР) , а саме підприємством безпідставно завищено валові витрати на загальну суму 2997244,00 грн., у зв'язку з чим було занижено податок на прибуток на суму 749311,00 грн.; п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР) , а саме встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 507962,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 18.10.2011 №004142301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 507962,00 грн. - за основним платежем та 126990,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0004152301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 450665,00 грн. - за основним платежем та 112666,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість слугувало те, що на адресу відповідача надійшов від ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя акт позапланової невиїзної перевірки TOB «Буд ворк», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.03.2008 по 31.01.2011 №107/23-02/34440902 від 28.02.2011, в якому встановлено, що підприємство здійснює діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, тому усі операції з купівлі-продажу з ТОВ «Буд ворк» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

На думку податкового органу, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми за господарськими операціями позивача з ТОВ «Буд ворк» з огляду на її нікчемність , як таких, що не спричинили реального настання правових наслідків. Зазначений висновок податковим органом зроблено, у зв'язку із ненаданням ТОВ «Буд ворк» документів на перевірку, не неможливо встановити, яким чином проводилась фінансово-господарська діяльність вказаного підприємства, неможливо встанови наявність складських приміщень, які використовуватись для зберігання товару, наявність транспортних засобів, за допомогою яких здійснювалась доставка товарів від постачальників та покупцям. Також, спірні господарські операції не підтверджені товарно-транспортними накладними про транспортування придбаного товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судом встановлено, що 01.03.2008 між ТОВ «Буд ворк» (продавець) та ТОВ «Буд-Сіті» (покупець) укладено договір №04/03/08, предметом якого є купівля будівельні матеріали та 04.01.2010 між ТОВ «Буд ворк» (продавець) та ТОВ «Буд-Сіті» (покупець) укладено договір №01/04/10, відповідно до якого предметом договору є купівля будівельних та оздоблювальних матеріалів.

За результатами виконання вказаних договорів в матеріалах справи наявні копії прибуткових та видаткових накладних за 2008-2010 роки; копії договорів поставки з ТОВ «Буд ворк»; копії договорів поставки (подальша реалізація продукції, придбаної у ТОВ «Буд ворк») по основним покупцям; реєстр виданих податкових накладних ТОВ «Буд-Сіті» з 01 03.2008 по 31.07.2010 по основним покупцям та їх копії; обігово-сальдові відомості по рахункам 20,28,64,311,361; копія договору відповідального зберігання №03 від 03.01.2008 (на приміщення де зберігався придбаний товар).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

При чому, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено відповідність вимогам чинного законодавства ведення податкового обліку позивача, а саме: операції з купівлі- продажу будівельних та оздоблювальних матеріалів від ТОВ «Буд ворк», підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, договорами купівлі-продажу, реєстрами видаткових та отриманих податкових накладних, платіжними документами.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Буд ворк» товарів (будівельних та оздоблювальних матеріалів), на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірного договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, слід зазначити, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров