Рішення

від 24.04.2015 по справі 922/1084/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2015 р.Справа № 922/1084/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Київського району м.Харкова до 1) Харківської міської ради, м.Харків , 2) Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Шевченківський", м.Харків, про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

прокуратури - Хряка О.О. (посвідчення № 028256 від 15.08.2014р.);

1-го відповідача - Буряковської О.Ю. (довіреність № 08-11/4632/2-14 від

24.12.2015р.);

2-го відповідача - Фоміна Р.Б. (довіреність № 12/03 від 12.03.2015р.);

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київського району м.Харкова звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання незаконним та скасування додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010р. № 13/10; визнання недійним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 189768, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; зобов'язання ОК "ЖБК "Шевченківський" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 7,0973 га з кадастровим номером 6310136600:04:009:0026, про що скласти акт прийому-передачі. Судові витрати заступник прокурора просить покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2015р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1084/15 та розгляд справи призначено на 17.03.2015р. об 11:20 год.

13.03.2015р. до канцелярії господарського суду надійшла заява заступника прокурора Київського району м.Харкова про витребування у Харківської міської ради містобудівної документації, якою встановлено розмір земельної ділянки, яка в подальшому була передана ОК "ЖБК "Шевченківський", а у ОК "ЖБК "Шевченківський" - проекту житлового будинку кооперативу, запланованому до будівництва на цій земельній ділянці.

Заява заступника прокурора була долучена судом до матеріалів справи.

17.03.2015р. 2-й відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на сплив трирічного строку позовної давності та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відзив 2-го відповідача було долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.03.2015р. була оголошена перерва до 14.04.2015р. до 11:30 год.

09.04.2015р. до канцелярії господарського суду надійшли письмові пояснення заступника прокурора Київського району м.Харкова на клопотання 2-го відповідача про повернення позовної заяви без розгляду, а також письмові пояснення на відзив 2-го відповідача.

Надані заступником прокурора документи були долучені судом до матеріалів справи.

14.04.2015р. 1-м відповідачем була подана заява про залишення позову без розгляду в порядку ст. 81 ГПК України, у зв'язку з тим, що заступником прокурора безпідставно подано позов в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідношеннях. Також 1-й відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на сплив позовної давності, та просить відмовити у позові.

14.04.2015р. 2-й відповідач надав письмові пояснення до відзиву на позовну заяву, які були долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 22.04.2015р. до 12:05 год.

20.04.2015р. заступник прокурора Київського району м.Харкова подав до суду письмові заперечення на заяву 1-го відповідача про залишення позову без розгляду, які були долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2015р. у задоволенні заяви 1-го відповідача про залишення позову без розгляду було відмовлено з огляду на те, що згідно приписів чинного законодавства, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі - Державної інспекції сільського господарства України та її територіальних органів на місцях, не входить звернення до суду з відповідними позовами. Оскільки земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, захист інтересів держави у сфері земельних відносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів. А відтак, у даному випадку прокурор є органом, уповноваженим представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

Даною ухвалою також було відмовлено у задоволенні заяви заступника прокурора Київського району м.Харкова про витребування у сторін доказів як необгрунтованому; за клопотанням 2-го відповідача строк розгляду справи продовжено на 15 днів - по 08.05.2015р.; розгляд справи відкладено на 24.04.2015р. о 12:30 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.04.2015р., представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представники 1-го відповідача та 2-го відповідачів проти позову прокуратури заперечували на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позову, а також застосувати наслідки спливу строків позовної давності до спірних правовідношень.

У позовній заяві заступником прокурора Київського району м.Харкова було заявлено клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 7,0973 га з кадастровим номером 6310136600:04:009:0026, до вирішення цієї справи по суті.

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського пору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання, суд, керуючись ст.ст. 66, 68 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне відмовити у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку через відсутність обґрунтування даного клопотання належними доказами та недоведеність прокурором того, що невжиття запропонованого заходу до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в подальшому.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Прокуратурою Київського району м.Харкова встановлено, що п. 9.1. додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010р. № 13/10 Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Шевченківський" (2-й відповідач) було надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:04:009:0026), яка належала територіальній громаді м.Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 7,0973 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул.Шевченка, 327.

Відповідно до податкової декларації з плати за землю ОК "ЖБК "Шевченківський" за 2014 рік, нормативно-грошова оцінка 1 кв.м. вказаної земельної ділянки складає 542,58 грн., нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 70973 кв.м. складає 38508530,34 грн.

На підставі вищевказаного рішення Харківської міської ради Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м.Харкові) ОК "ЖБК "Шевченківський" було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 189768, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321070600006 від 04.06.2010р.

За результатами вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території міста Харкова, прокуратурою Київського району м.Харкова було встановлено, що рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010р. № 13/10 прийнято усупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. № 186.

У зв'язку з цим, заступником прокурора Київського району м.Харкова було подано до господарського суду позов про визнання незаконним та скасування даного рішення в частині п. 9.1. додатку 1 до нього, що стосується відповідача, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі цього рішення.

Відповідачами у справі заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідношень.

Відповідно до п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Водночас необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Таким чином, до спірних взаємовідносин за позовом прокурора встановлюється загальна позовна давність, яка, згідно ст. 257 ЦК України, становить три роки.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права і про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч. 2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли і порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу пленарного засідання сесії Харківської міської ради від 24.02.2010р., на якому було прийнято рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" ОК "ЖБК "Шевченківський" (2-й відповідач) надано у власність земельну ділянку загальною площею 7,0973 га, для будівництва та подальшої експлуатації житлових комплексів по вул.Шевченка, 327 була присутня заступник прокурора м.Харкова Петрова О.І.

У письмових поясненнях на відзив ОК "ЖБК "Шевченківський" заступник прокурора зазначає, що оскільки безпосередні дані, які свідчать про порушення передачі земельної ділянки ОК "ЖБК "Шевченківський", прокуратурою району виявлено у лютому 2015 року, то підстав застосовувати наслідки спливу позовної давності в зв'язку з обізнаністю заступника прокурора міста з 24.02.2010р. про існування оскаржуваного рішення не вбачається.

У Постанові Судової палати у цивільних господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014р. № 6-152и визначено, що за змістом норми частини першої статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому, норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Таким чином, обізнаність прокурора з оскаржуваним рішенням є доведеною з дати ухвалення рішення 24.02.2010р.

У зв'язку із обізнаністю з 24.02.2010р. заступника прокурора м.Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, згідно із Постановою Верховного Суду України від 29.10.2014р. № 6-152цс14, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 24.02.2010р., починається саме з цієї дати прийняття рішення, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю прокурора міста Харкова, який перебував на пленарному засіданні, та у відповідності до ст. 257 ЦК України, строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 25.02.2013р.

Наказами Генеральної прокуратури України від 12.04.2011, № Згн "Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України" (п.10) та від 07.11.2012р. № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" (п. 3.1.) на органи прокуратури покладені обов'язки перевіряти законність правових актів Кабінету міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, не тільки в межах перевірки певних актів органів місцевого самоврядування а й встановлені певні строки для здійснення прокурорського нагляду, тобто щомісяця.

Отже прокурор, зобов'язаний був здійснити наглядові функції з приводу перевірки законності оскаржуваного рішення Харківської міської ради протягом місяця з дня його прийняття.

Проте, позов про скасування спірного рішення було подано заступником прокурора Київського району м.Харкова до господарського суду лише 23.02.2015р., тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

Таким чином, прокурором не була реалізована об'єктивна можливість знати про підстави прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради у місячний строк з моменту його ухвалення, шляхом здійснення заходів прокурорського нагляду, яка між тим збігається із обов'язками прокурора згідно із п. 7 ст. 15 Закону України "Про прокуратуру".

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У своїй постанові № 3-23гс14 від 27.05.2014р. Верховний Суд України дійшов висновку, що перебування прокурора під час пленарного засідання міської ради, на якому було прийняте оскаржуване рішення, є початком перебігу строку позовної давності, згідно ч. 1 ст. 261 ЦК, норми якої також розповсюджуються і на звернення прокурора до суду. Та початок перебігу строку позовної давності починає свій перебіг не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати, коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення.

Тому нездійснення прокурором своїх цивільних прав, як уповноваженого державного органу у визначений законом строк, а відтак і звернення до суду після спливу строків позовної давності, є підставою для їх застосування згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки прокурор в даному випадку, як уповноважений державою на її захист орган, має рівні з іншими цивільні права.

На підставі викладеного, суд вважає клопотання відповідачів про застосування до позовної заяви заступника прокурора Київського району м.Харкова строку позовної давності обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, відповідно до чого суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою у позові, судові витрати у даній справі покладаються на прокурора. Втім, враховуючи звільнення прокурора від сплати судового збору згідно п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у даному випадку стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 203, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання заступника прокурора Київського району м.Харкова про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 28.04.2015 р.

Суддя Н.М. Кухар