Постанова

від 01.07.2015 по справі 922/1084/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа №922/1084/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача (Прокуратура Харківської області) - Здор Т.О., посвідчення №026270 від 15.05.2014 року;

першого відповідача - Буряковська О.Ю., за довіреністю №08-11/4632/2-14 від 24.12.2014 року;

другого відповідача - Фомін Р.Б., за довіреністю №12/03 від 12.03.2015 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора області, м.Харків, (вх.№2926Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2015 року по справі №922/1084/15,

за позовом Заступника прокурора Київського району м.Харкова,

до 1. Харківської міської ради, м.Харків,

2. Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Шевченківський», м.Харків,

про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року Заступник прокурора Київського району м.Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання незаконним та скасування додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 року №13/10; визнання недійним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189768, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; зобов'язання ОК «ЖБК «Шевченківський» передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 7,0973 га з кадастровим номером 6310136600:04:009:0026, про що скласти акт прийому-передачі. Судові витрати заступник прокурора просив покласти на відповідачів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2015 року у справі №922/1084/15 (суддя Кухар Н.М.) у позові відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом в порушення ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято без повного, об'єктивного та неупередженого вивчення та дослідження усіх обставин справи, а також неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. При цьому апелянт зазначає, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин ст. 267 Цивільного кодексу України, оскільки факт присутності на сесії Харківської міської ради 24.02.2010 року заступника прокурора м.Харкова Петрової О.І. не може слугувати підставою для початку перебігу позовної давності та обізнаності щодо існуючих порушень. Прокурор вказує на те, що безпосередні дані, які свідчать про порушення порядку передачі земельної ділянки ОК «ЖБК «Шевченківський», прокуратурою міста виявлено у 2015 році.

Разом з цим, прокурор посилається на те, що згідно постанови Верховного Суду України від 17.04.2014 року у справі №21-195а14, органи місцевого самоврядування при вирішенні питання про надання житлово-будівельним кооперативам безоплатно земельних ділянок зобов'язані з'ясовувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Як зазначає прокурор, органам прокуратури стало відомо про те, що міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення була зобов'язана з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК «ЖБК «Шевченківський» відповідно до ЖК, Примірного статуту, лише 17.04.2014 року, тобто після прийняття відповідної постанови Верховним Судом України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року апеляційну скаргу Заступника прокурора області прийнято до провадження та призначено до розгляду.

15.06.2015 року Харківська міська рада надала через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9299), в якому зазначає, що рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі №922/1403/15 прийняте при повному, об'єктивному та неупередженому дослідженні і з'ясуванні доказів і обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ОК «ЖБК «Шевченківський» 15.06.2015 року надало відзив на апеляційну скаргу (вх.№9300), в якому з наведеними прокурором доводами не погоджується, посилаючись на те, що в разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор. Як зазначає відповідач, прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення з моменту його прийняття, в зв'язку із присутністю заступника прокурора м. Харкова на пленарному засіданні. Крім того, копію спірного рішення Харківської міської ради, прокурор отримав 26.03.2010 року згідно із листом Харківської міської ради № 08-04/700/2-10.

При цьому, в додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№10004 від 01.07.2015 року) ОК «ЖБК «Шевченківський» зазначає, що п. 9.1 додатку 1 рішення 41 сесії Харківської міської ради від 24.02.2010 року №13/10 вичерпало свою дію у зв'язку із його виконанням та не може бути скасованим.

У судовому засіданні 15.06.2015 року оголошувалась перерва до 01.07.2015 року.

Після оголошеної перерви, судове засідання 01.07.2015 року продовжено, а представник апелянта пояснив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просить її задовольнити.

Представники відповідачів проти позиції скаржника заперечували з підстав викладених у їх відзивах.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Звертаючись до господарського суду, прокурор послався на те, що 24.02.2010 року 41 сесія Харківської міської ради 5 скликання прийняла рішення №13/10 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» (т.1 а.с. 145-154).

У ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території міста Харкова, прокуратурою міста встановлено, що п.9.1. додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 року №13/10 ОК «ЖБК «Шевченківський» надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:04:009:0026), яка належала територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 7,0973 га, в для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Шевченка, 327.

На підставі вказаного рішення Харківської міської ради, Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м. Харкові) ОК «ЖБК «Шевченківській» видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189768, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №321070600006 від 04.06.2010 року.

Прокурор в поданій до суду позовній заяві вважає, що рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 року №13/10 прийнято всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року №186.

У зв'язку з чим прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати п.9.1. додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 року №13/10, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189768, зареєстрований в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові, зобов'язати Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Шевченківський» повернути територіальній громаді м.Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 7,0973 га з кадастровим номером 6310136600:04:009:0026 про що скласти акт прийому-передачі.

Матеріали справи свідчать про те, що в процесі розгляду справи відповідачі звернулись до суду з заявою про застосування позовної давності.

Вирішуючи питання щодо правомірності заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, беручи до уваги приписи постанови Верховного Суду України від 29.10.2014 року №6-152цс14, а також позицію викладену в постанові Верховного Суду України №3-23гс14 від 27.05.2014 року, виходив з обставин, за якими встановив факт обізнаності з 24.02.2010 року заступника прокурора м.Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю заступника прокурора міста Харкова яка перебувала на пленарному засіданні. Крім того, як встановлено судом, спірне рішення було направлено першим відповідачем на адресу прокурора міста Харкова листом №08-04/700/2-10 від 26.03.2010 року.

Враховуючи вищенаведене та те, що прокурор звернувся до суду поза межами строку позовної давності, суд вважав заяви відповідачів про застосування строку позовної давності обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор 23.02.2015 року звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування п.9.1. додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 року №13/10, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189768, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові недійсним та зобов'язання Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Шевченківський» повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 7,0973 га з кадастровим номером 6310136600:04:009:0026 за актом прийому-передачі, які судом відхилені.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Водночас необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 Цивільного кодексу України, абзац третій частини другої статті 20 Господарського кодексу України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Таким чином до спірних взаємовідносин встановлюється загальна позовна давність, яка згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України становить три роки.

Згідно із п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Частинами 1, 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 27.05.2014 року у справі №3-23гс14 та від 23.12.2014 року у справі №916/2414/13.

Тобто, у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Як вбачається з протоколу пленарного засідання сесії Харківської міської ради від 24.02.2010 року, на пленарному засіданні Харківської міської ради безпосередньо був присутній заступник прокурора м.Харкова Петрова О.І.

Згідно із мотивувальною частиною постанови Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014 року №6-152цс14 визначено наступне: «Норма частини першої статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин».

Отже, у зв'язку із обізнаністю з 24.02.2010 року заступника прокурора м.Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, згідно із позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року №6-152цс14, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України «Про прокуратуру».

А з урахуванням правової позиції зазначеної у постанові Верховного Суду України №З-23гс14 від 27.05.2014 року, початок перебігу строку позовної давності починає свій перебіг не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Таким чином, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 року, починається саме з цієї дати прийняття рішення, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю заступника прокурора міста Харкова, яка перебувала на пленарному засіданні, та у відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 25.02.2013 року.

Згідно із п. 10 наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 року «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1,15, 19-24 Закону України «Про прокуратуру», було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Крім цього, спірне рішення було направлено на адресу прокурора міста Харкова листом №08-04/700/2-10 від 26.03.2010 року, отримано прокурором 26.03.2010 року, що свідчить про об'єктивні можливості для здійснення перевірки законності цього рішення і звернення до суду, в разі наявності порушень під час його прийняття.

Посилання прокурора на те, що органам прокуратури стало відомо про те, що міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення була зобов'язана з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення кооперативу відповідно до ЖК та Примірного статуту тільки 17.04.2014 року, тобто після прийняття відповідної постанови Верховним Судом України, не має правового значення у справі, та не може бути початком перебігу строку позовної давності, з огляду на таке.

Як зазначає прокурор, безпосередні дані, які свідчать про порушення порядку передачі земельної ділянки ОК «ЖБК «Шевченківський», прокуратурою міста виявлено у 2015 році.

Оскільки про прийняття рішення прокурору було відомо з моменту його прийняття, а копію цього рішення він отримав 26.03.2010 року, то з цього часу прокурор мав можливість отримати ті дані, які на його думку свідчать про порушення передачі земельної ділянки та є підставою для звернення до суду. Отже прийняття або не прийняття Верховним Судом постанов не може вплинути на права і обов'язки органів прокуратури. Слід відмітити, що постанови Верховного Суду України не породжують для органів прокуратури жодних правових наслідків, оскільки органи прокуратури не є суб'єктами владних повноважень, які застосовують відповідну норму закону.

Таким чином, відповідна правова позиція Верховного Суду України не може бути початком для перебігу строку позовної давності, оскільки вона не стосується спірного рішення Харківської міської ради, не була предметом судового розгляду Верховного Суду України. Спірне рішення було прийнято ще у 2010 році, а не здійснення прокурором перевірки законності рішення є лише підтвердженням бездіяльності прокурора, оскільки цей обов'язок був передбачений відповідними наказами Генерального прокурора, які є обов'язковими до виконання згідно із ст. 15 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Отже, висновок не є актом цивільного законодавства, по-перше, по-друге закон не має зворотної дії в часі.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже як вбачається, позовна заява подана до суду прокурором після спливу трирічного строку позовної давності. Причини пропуску позовної давності прокурором під час розгляду справи в суді прокурором документально не обґрунтовані, клопотання про його поновлення прокурором не заявлялось (ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищенаведене та те, що прокурор звернувся до суду поза межами строку позовної давності, заяви відповідачів про застосування строку позовної давності правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки прокурор звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої відповідачами заявлено до прийняття рішення господарським судом першої інстанції, прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважні причини пропуску позовної давності, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2015 року у справі №922/1084/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. 32, 33, 43, 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2015 року по справі №922/1084/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06 липня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.