Постанова

від 24.04.2015 по справі 815/6506/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 815/6506/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Царькової К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Імакс-ВМВ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Імакс-ВМВ» (далі - Позивач, або ПП «Імакс-ВМВ») з позовом (а.с.3-11) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Відповідач, або ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про визнання недійсним (незаконним та необґрунтованим) та скасування акту №97/22-214/33866010 від 17.10.2014 року, виданого ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, визнання недійсним (незаконним та необґрунтованим) та скасування податкового повідомлення-рішення №0003162202 від 29.10.2014 року, виданого ДПІ у Малиновському районі м.Одеси.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2014 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ПП «Імакс-ВМВ» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0003162202 від 29.10.2014 року. У відкритті провадження за адміністративним позовом ПП «Імакс-ВМВ» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 97/22-214/33866010 від 17.10.2014 року - відмовлено.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

ДПІ у Малиновському районі м.Одеси було проведено документальну позапланову виїзну ПП «Імакс-ВМВ» (код ЄДРПОУ 33866010) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «ДоріусГруп» (39012652) за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, за результатами якої було складено акт перевірки №97/22-214/33866010 від 17.10.2014 року (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки Відповідачем 29.10.2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003162202, яким ПП «Імакс-ВМВ» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 40875,00 грн., у тому числі за основним платежем 32700,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8175,00 грн.

На думку Позивача, зроблені ДПІ у Малиновському районі м. Одеси під час проведення перевірки висновки про відсутність реально вчинених господарських операцій між ПП «Імакс-ВМВ» та ТОВ «Доріус Груп» у червні 2014 року та, як наслідок завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, не відповідають дійсності та положенням чинного законодавства України.

Позивач зазначає, що вказані в Акті перевірки господарські операції між ним та ТОВ «Доріус Груп» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ПП «Імакс-ВМВ». Під час проведення перевірки представниками Позивача були надані перевіряючим первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують факти оприбуткування товарів, отриманих від ТОВ «ДоріусГруп», їх використання у виробництві, а також наявності у ПП «Імакс-ВМВ» вантажного автотранспорту для самовивозу товарів зі складу постачальника. Вказані первинні документи бухгалтерського обліку відповідають вимогам, установленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Податковий кредит сформований Позивачем по господарським операціям з ТОВ «ДоріусГруп» підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, які є дійсними та відповідають вимогам законодавства.

Крім того, Позивач зазначив, що юридична відповідальність має індивідуальний характер в зв'язку з чим ПП «Імакс-ВМВ» не може бути притягнено до відповідальності за порушення правил податкового або бухгалтерського обліку своїми контрагентами.

Таким чином, на думку представника ПП «Імакс-ВМВ», Позивачем під час формування у податковому обліку податкового кредиту з ПДВ внаслідок господарських операцій з ТОВ «ДорусГруп» були додержані всі вимоги законодавства в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене безпідставно і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних у позові.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, вказаних у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 97-98). В судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що в ході проведення перевірки Позивача було досліджено реальність здійснення господарських операцій ПП «Імакс-ВМВ» з платником податків ТОВ «ДоріусГруп». В ході проведення перевірки не було встановлено факту передачі товарів від продавця ТОВ «Доріус Груп» до покупця ПП «Імакс-ВМВ». Вказані господарські операції з купівлі-продажу товарів не підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, складеними відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Імакс-ВМВ» зареєстровано 28.10.2005 року, ідентифікаційний код 33866010. Підприємство є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100152466 від 30.11.2008 року, індивідуальний податковий номер 338660115528 (а.с. 29-35).

Судом встановлено, що в період з 10.10.2014 року по 16.10.2014 року, згідно п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на підставі наказу №1467 від 09.10.2014 року (а.с.79-80), направлення на перевірку № 1463 від 09.10.2014 року (а.с.13), виданих ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, головним державним ревізором-інспектором відділу окремих перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Малиновському районі м.Одеси проведено документальну позапланову виїзну ПП «Імакс-ВМВ» (код ЄДРПОУ 33866010) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «ДоріусГруп» (код ЄДРПОУ 39012652) за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, за результатами якої було складено акт перевірки №9722-214/33866010 від 17.10.2014 року (а.с. 17-23).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення ПП «Імакс-ВМВ» вимог п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого ПП «Імакс-ВМВ» завищено податковий кредит з ПДВ у червні 2014 року на суму 32700,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними висновками Акту перевірки, ПП «Імакс-ВМВ» 20.10.2014 року надало на них заперечення доДПІ у Малиновському районі м. Одеси (а.с. 140-143). ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, за результатами розгляду вказаних заперечень, залишило висновки Акту перевірки без змін, а заперечення без задоволення (а.с. 24-28).

На підставі Акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 29.10.2014 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0003162202, яким ПП «Імакс-ВМВ» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 40875,00 грн., у тому числі за основним платежем 32700,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8175,00 грн. (а.с.14).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням Позивач звернувся до суду.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки Відповідача про завищення ПП «Імакс-ВМВ» в червні 2014 року податкового кредиту з ПДВ в розмірі 32700,00 грн. базуються на невизнанні ДПІ у Малиновському районі м. Одесиреальності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Доріус-Груп» та ПП «Імакс-ВМВ» у червні 2014 року.

Висновки Акту перевірки щодо фіктивності та безтоварності господарських операцій між ПП «Імакс-ВМВ» та ТОВ «Доріус Груп» в свою чергу, базуються на відомостях акту № 2128/26-59-22-08/39012652 від 15.09.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Доріус Груп» код ЄДРПОУ 39012652 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року», складеного ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві (а.с. 174-177).

Згідно вказаного акту у ТОВ «ДоріусГруп» відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, відсутні основні фонди, встановлено неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки.

Дослідивши реальність та фактичність господарських операцій ПП «Імакс-ВМВ» з контрагентом ТОВ «Доріус Груп» у червні 2014 року, їх відповідність діючому законодавству, а також правомірність формування Позивачем податкового кредиту по вказаним операціям, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 02.06.2014 року ПП «Імакс-ВМВ» (покупець) уклало з ТОВ «Доріус Груп» (продавцем) договір купівлі-продажу №122, згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті та кількості, встановлених договором, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього грошову суму (ціну). Відповідно до п.1.2. договору асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума операції визначаються в рахунках на оплату товару та видаткових накладних. Згідно п.3.1.2. перевезення товару проводиться за рахунок покупця. Відповідно до п.3.2.1. покупець зобов'язаний забезпечити відвантаження і перевезення товару у покупця за місцем його знаходження (а.с.46-47).

04.06.2014 року, 06.06.2014 року, 26.06.2014 року між ТОВ «Доріус Груп» (первісним кредитором), ТОВ «Брайт Кристал» (новим кредитором), ПП «Імакс-ВМВ» (боржником) укладено договори поступки боргу №п-14, п-15, п-16 відповідно до умов яких між первісним кредитором та боржником укладений договір купівлі продажу №122 від 02.06.2014 року (основний договір). Згідно актів звіряння станом на 04.06.2014 року, 06.06.2014 року, 26.06.2014 року, складених між первісним кредитором та боржником, первісний кредитор відвантажив, а боржник отримав товари на суми 99000,00 грн., 50100,00 грн., 47100,00 грн. відповідно. Сплачено за період розрахунків боржником 0,00 грн. Згідно пункту 2 вказаних договорів первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги до боржника щодо отримання заборгованості. Новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань щодо сплати заборгованості в розмірі 99000,00 грн., 50100,00 грн., 47100,00 грн. відповідно (а.с.115-120).

Судом встановлено, що ТОВ «Доріус Груп» згідно умов договору №122 від 02.06.2014 року здійснило постачання на користь ПП «Імакс-ВМВ» товарів протипожежного призначення, зокрема вогнегасників, пожежних щитів, шлангів, знаків та ін. Факт поставки ТОВ «Доріус Груп» товарів на користь ПП «Імакс-ВМВ» підтверджується видатковими накладними: №47 від 02.06.2014 року, №48 від 03.06.2014 року, №49 від 05.06.2014 року, №50 від 25.06.2014 року (а.с.48-51), випискою з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей ПП «Імакс-ВМВ» (а.с.128-134).

Судом встановлено, що вказаний товар зі складу постачальника на склад покупця був перевезений вантажним автомобілем JACHFC1020K д/н ВН0623ВК, який на праві власності належить ПП «Імакс-ВМВ», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, подорожніми листами вантажного автомобіля, штатним розписом ПП «Імакс-ВМВ» на 2014 рік, згідно якого у штаті Позивача передбачена посада водія (а.с.114).

Факт оплати Позивачем придбаного товару на користь ТОВ «Брайт Кристал» згідно умов вищевказаних договорів поступки боргу №п-14, п-15, п-16 підтверджується виписками з банківського рахунку ПП «Імакс-ВМВ» (а.с. 121-125). Придбаний товар був оприбуткований ПП «Імакс-ВМВ», що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахункам бухгалтерського обліку № № 201, 281 за червень 2014 року (а.с. 71-73).

За результатами вказаних господарських операцій ПП «Імакс-ВМВ» в червні 2014 року було сформовано податковий кредит в розмір 32700,00 грн., що підтверджується податковими накладними №83 від 02.06.2014 року, №84 від 03.06.2014 року, №85 від 05.06.2014 року, №86 від 25.06.2014 року отриманими від ТОВ «Доріус Груп» та реєстром виданих і отриманих податкових накладних ПП «Імакс-ВМВ» за червень 2014 року (а.с. 52-67).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Згідно п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ та витрати податку на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що досліджені під час розгляду справи первинні документи по господарським операціям ПП «Імакс-ВМВ» з контрагентом-постачальником ТОВ «Доріус Груп» відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Суд зазначає, що роблячи висновок щодо завищення Позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Доріус Груп», Відповідач, зокрема, послався на висновки акту №2128/26-59-22-08/39012652 від 15.09.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Доріус Груп» код ЄДРПОУ 39012652 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року», складеного ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, яким встановлено відсутність у ТОВ «Доріус Груп» основних засобів, фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність кваліфікованого персоналу.

Суд не приймає до уваги посилання ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на вказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України, з метою отримання податкової інформації органи контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Правовідносини щодо проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1232 від 27.12.2010 року (далі - Порядок №1232), пунктом 3 якого передбачено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

За приписами п.4 Порядку №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Згідно п.6 Порядку №1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Пунктом 7 Порядку №1232 та п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України № 236 від 22.04.2011 року (далі - Методичні рекомендації), передбачено, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

У разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Аналізуючи положення п.73.5 ст.73 ПК України, п.п. 6, 7 Порядку №1232, положення Методичних рекомендацій, суд приходить до висновку, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, оскільки зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними з метою з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається з наведених норм, проведення зустрічної звірки можливе виключно у разі наявності у податкового органу (Відповідача) необхідної інформації та документів, адже у протилежному випадку у контролюючого органу відсутні дані, які необхідні для співставлення.

Суд вважає, що наявність у вищевказаному акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновку про нереальність господарських операцій між Позивачем та контрагентами, прямо суперечить вищезазначеним нормам та зразку форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, так як наслідком неможливості проведення зустрічної звірки з підстав відсутності суб'єкта господарювання за юридичною адресою має бути лише висновок про відсутність такого суб'єкта за місцезнаходженням із зазначенням фактичних обставин. За своєю правовою природою Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не повинен містити висновки щодо реальності здійснення господарської діяльності.

Крім того, дослідивши Акт перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд вважає, що він не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року (далі - Порядок №984), оскільки не містить чітких і об'єктивних документальних підтверджень на обґрунтування висновку про порушення Позивачем вимог податкового законодавства.

Пунктом 6 розділу І Порядку № 984 визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно з п.5.2 розділу 2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення в акті перевірки необхідно також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Суд вважає недостатнім для висновків Акту перевірки про порушення Позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складений контролюючим органом відносно контрагента Позивача, оскільки без визначення в Акті перевірки і дослідження договору Позивача з контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно Позивача.

Також суд зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагенту Позивача при здійсненні господарських операцій для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного виконання ТОВ «Доріус Груп» своїх обов'язків за договором поставки та відсутність у Позивача, права на податковий кредит з ПДВ.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 року (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був зареєстрований платником ПДВ, Позивач як отримувач відповідних робіт та послуг не може нести відповідальність ні за несплату податків постачальником послуг, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач, і ТОВ «Доріус Груп» на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як платники ПДВ, що не заперечувалось Відповідачем.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що Позивачем обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. 198, 201 ПК України віднесено до складу податкового кредиту грошові суми, сплачені ТОВ «Доріус Груп», яке на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника ПДВ. В зв'язку з викладеним суд вважає необґрунтованими висновки Акту перевірки щодо завищення Позивачем у червні 2014 року податкового кредиту з ПДВ в розмірі 32700,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Доріус Груп». В зв'язку з цим оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003162202 від 29.10.2014 року, прийняте на підставі вказаного акту перевірки, є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що Відповідач у судовому засіданні не довів правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення №0003162202 від 29.10.2014 року, у зв'язку з чим позовні вимоги ПП «Імакс-ВМВ» підлягають задоволенню шляхом визнання його протиправним та скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Імакс-ВМВ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0003162202 від 29.10.2014 року, яким ПП «Імакс-ВМВ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40875,00 грн., у тому числі за основним платежем 32700,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8175,00 грн.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

.