Постанова

від 22.04.2015 по справі 820/1671/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 р. справа №820/1671/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Гумінської Л.М.,

за участі сторін:

представника позивача - Арікової Ю.А.,

представника відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000032220 від 22.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем на підставі акту №4636/20-36-22-03-07/39134112 від 30.12.2014 року "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 39134112) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Ін Кар" (код ЄДРПОУ 38438640), з ТОВ "Ефект Стандарт" (код ЄДРПОУ 39228960) за вересень 2014 року", висновки якого є необґрунтованими та незаконними, оскільки зроблені на підставі припущень та перевірки не самого позивача, а його контрагентів за ланцюгом правовідносин, а тому оскаржуване рішення, на думку позивача, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачем до суду надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на висновки акту перевірки позивача та обставини і норми права, зазначені в акті, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є безпідставними та незаконними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 39134112) зареєстроване як юридична особа 13.03.2014 року; місцезнаходження юридичної особи: 61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 8 А (Т.1, а.с.11).

Фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 39134112) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Ін Кар" (код ЄДРПОУ 38438640), з ТОВ "Ефект Стандарт" (код ЄДРПОУ 39228960) за вересень 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 39134112) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Ін Кар" (код ЄДРПОУ 38438640), з ТОВ "Ефект Стандарт" (код ЄДРПОУ 39228960) за вересень 2014 року" № 4636/20-36-22-03-07/39134112 від 30.12.2014 року (далі по тесту - акт перевірки, Акт - Т.1, а.с.12-70).

У висновках Акту перевірки відповідачем зазначено, що господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" по взаємовідносинам з ПП "Ін Кар" та ТОВ "Ефект Стандарт" за вересень 2014 року має ознаки нереальності здійснення; Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" занижено податок на додану вартість в результаті взаємовідносин з ПП "Ін Кар" та ТОВ "Ефект Стандарт".

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000032220 від 22.01.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2166387,50 грн., у тому числі за основним платежем - 1733110 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 433277,50 грн. (Т.1, а.с.71).

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекціїю м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за результатами аналізу правовідносин позивача з ПП "Ін Кар" та ТОВ "Ефект Стандарт" за вересень 2014 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Ін Кар", суд зазначає наступне.

Між ТОВ "МАКСУС ЮКРЕЙН" (Покупець) та ПП "Ін Кар" (Постачальник) укладено договір поставки №31 від 22.09.2014 року, за яким Постачальник зобов'язується протягом терміну дії даного договору постачати Покупцю товар, визначений даним договором, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати його на умовах даного договору (Т.1, а.с. 87).

Відповідно до умов вказаного договору найменування, асортимент, ціна і кількість товару, що поставляється погоджується сторонами в накладних на кожну поставку (пункт 1.2 Договору). Постачальник поставляє товар партіями згідно із заявками Покупця, погодженим з Постачальником (пункт 3.1 Договору). Датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена Покупцем у видатковій накладній. У разі не вказівки Покупцем дати отримання товару, датою поставки є дата складання видаткової накладної (пункт 3.3 Договору). Доставка товару до місця поставки оплачується Постачальником, також за окремою усною домовленості сторін вивезення товару від Постачальника може здійснювати Покупець своїми силами і за власний рахунок (пункт 3.4 Договору). Право власності на товар переходить до Покупця з дня підписання сторонами накладних на товар (пункт 3.5 Договору). Термін дії договору з 22.09.2014 року до 31.12.2015 року.

На виконання умов згаданого договору ПП "Ін Кар" у вересні 2014 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" товар на суму 5 786 414,00 грн., у тому числі ПДВ 964 414,00 грн.

Виконання умов договору підтверджується: видатковими накладними №2111 від 22.09.2014 року, №2112 від 22.09.2014 року, №2113 від 22.09.2014 року, №2203 від 23.09.2014 року, №2307 від 24.09.2014 року, №2308 від 24.09.2014 року, №2407 від 25.09.2014 року, №2518 від 26.09.2014 року, №2519 від 26.09.2014 року, №2520 від 26.09.2014 року, №2521 від 26.09.2014 року, №2522 від 26.09.2014 року, №2805 від 29.09.2014 року, №2806 від 29.09.2014 року, №2913 від 30.09.2014 року (Т.1, а.с. 89-106) та податковими накладними №2111 від 22.09.2014 року, №2112 від 22.09.2014 року, №2113 від 22.09.2014 року, №2203 від 23.09.2014 року, №2307 від 24.09.2014 року, №2308 від 24.09.2014 року, №2407 від 25.09.2014 року, №2518 від 26.09.2014 року, №2519 від 26.09.2014 року, №2520 від 26.09.2014 року, №2521 від 26.09.2014 року, №2522 від 26.09.2014 року, №2805 від 29.09.2014 року, №2806 від 29.09.2014 року, №2913 від 30.09.2014 року (Т.1, а.с. 134-174).

Доставка товару від ПП "Ін Кар" на адресу покупця здійснювалася за рахунок ТОВ "МАКСУС ЮКРЕЙН", за укладеним між ТОВ "МАКСУС ЮКРЕЙН" та перевізником ФОП ОСОБА_3 договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №17 від 05.05.2014 року (Т.2, а.с. 97-102).

Перевезення товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних №2111 від 22.09.2014 року, №2112 від 22.09.2014 року, №2113 від 22.09.2014 року, №2203 від 23.09.2014 року, №2307 від 24.09.2014 року, №2308 від 24.09.2014 року, №2407 від 25.09.2014 року, №2518 від 26.09.2014 року, №2519 від 26.09.2014 року, №2520 від 26.09.2014 року, №2521 від 26.09.2014 року, №2522 від 26.09.2014 року, №2805 від 29.09.2014 року, №2806 від 29.09.2014 року, №2913 від 30.09.2014 року (Т.1, а.с.175-189).

Перевезення у вересні 2014 року з Одеси до Харкова здій снювалися перевізником ФОП ОСОБА_3 частково ним як водієм особисто, частково - водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які у нього працюють у якості найманих працівників та з якими 10.10.2012 р. та 10.02.2014 р. укладені трудові договори, які зареєстровані Харківським мі ським центром зайнятості 10.10.2012 року за №20391213017 та 10.02.2014 року за №20391401293 (Т.2, а.с. 70-75).

При перевезенні на маршруті прямування здійснювалися перевантаження товару на автотранспортні засоби. Здійснення перевезень не тільки ОСОБА_3, а й іншими водіями підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів перевантаження то вару АПТ від 22.09.2014 року до ТТН № 2111 від 22.09.2014 р., АПТ від 22.09.2014 року до ТТН №№ 2112, 2113 від 22.09.2014 р., АПТ від 23.09.2014 року до ТТН № 2203 від 23.09.2014 р., АПТ від 24.09.2014 року до ТТН №№ 2307, 2308 від 24.09.2014 р., АПТ від 25.09.2014 року до ТТН № 2407 від 25.09.2014 р., АПТ від 26.09.2014 року до ТТН №№ 2518, 2519, 2520 від 26.09.2014 р., АПТ від 29.09.2014 року до ТТН № 2805 від 29.09.2014 р., АПТ від 29.09.2014 року до ТТН № 2806 від 29 вересня 2014 р. та логістичного листа (Т.1, а.с. 203-210, 214-216).

Зобов'язання по оплаті придбаних товарів були виконані ТОВ "МАКСУС ЮКРЕЙН" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ПП "Ін Кар", що підтверджується копіями платіжних доручень №228 від 18.02.2015 р., №229 від 18.02.2015 р., №239 від 19.02.2015 р., №240 від 19.02.2015 р., №268 від 24.02.2015 р., №269 від 24.02.2015 р., №321 від 03.03.2015 р., №322 від 03.03.2015 р., №344 від 04.03.2015 р., №345 від 04.03.2015 р., наявними в матеріалах справи (Т.2, а.с.130-139).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Ефект Стандарт", суд зазначає наступне.

Між ТОВ "МАКСУС ЮКРЕЙН" (Покупець) та ТОВ "Ефект Стандарт" (Постачальник) укладено договір поставки №23 від 01.08.2014 року, за яким Постачальник зобов'язується протягом терміну дії даного договору постачати Покупцю товар, визначений даним договором, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати його на умовах даного договору (Т.1, а.с. 88).

Відповідно до умов вказаного договору найменування, асортимент, ціна і кількість товару, що поставляється погоджується сторонами в накладних на кожну поставку (пункт 1.2 Договору). Постачальник поставляє товар партіями згідно із заявками Покупця, погодженим з Постачальником (пункт 3.1 Договору). Датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена Покупцем у видатковій накладній. У разі не вказівки Покупцем дати отримання товару, датою поставки є дата складання видаткової накладної (пункт 3.3 Договору). Доставка товару до місця поставки оплачується Постачальником, також за окремою усною домовленості сторін вивезення товару від Постачальника може здійснювати Покупець своїми силами і за власний рахунок (пункт 3.4 Договору). Право власності на товар переходить до Покупця з дня підписання сторонами накладних на товар (пункт 3.5 Договору). Термін дії договору з 01.08.2014 року до 31.12.2014 року.

На виконання умов згаданого договору ТОВ "Ефект Стандарт" у вересні 2014 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" товар на суму 4 612 173,66 грн., у тому числі ПДВ 768 695,61,00 грн.

Виконання умов договору підтверджується: видатковими накладними №1 від 01.09.2014 року, №2 від 01.09.2014 року, №3 від 01.09.2014 року, №4 від 02.09.2014 року, №5 від 03.09.2014 року, №6 від 03.09.2014 року, №7 від 03.09.2014 року, №8 від 04.09.2014 року, №9 від 05.09.2014 року, №10 від 05.09.2014 року, №11 від 05.09.2014 року, №12 від 05.09.2014 року, №13 від 05.09.2014 року (Т.1, а.с. 107-119) та податковими накладними №1 від 01.09.2014 року, №2 від 01.09.2014 року, №3 від 01.09.2014 року, №4 від 02.09.2014 року, №5 від 03.09.2014 року, №6 від 03.09.2014 року, №7 від 03.09.2014 року, №8 від 04.09.2014 року, №9 від 05.09.2014 року, №10 від 05.09.2014 року, №11 від 05.09.2014 року, №12 від 05.09.2014 року, №13 від 05.09.2014 року (Т.1, а.с. 120-133).

Доставка товару від ТОВ "Ефект Стандарт" на адресу покупця здійснювалася за рахунок ТОВ "МАКСУС ЮКРЕЙН", за укладеним між ТОВ "МАКСУС ЮКРЕЙН" та перевізником ФОП ОСОБА_3 договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №17 від 05.05.2014 року (Т.2, а.с. 97-102).

Перевезення товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних №1 від 01.09.2014 року, №2 від 01.09.2014 року, №3 від 01.09.2014 року, №4 від 02.09.2014 року, №5 від 03.09.2014 року, №6 від 03.09.2014 року, №7 від 03.09.2014 року, №8 від 04.09.2014 року, №9 від 05.09.2014 року, №10 від 05.09.2014 року, №11 від 05.09.2014 року, №12 від 05.09.2014 року, №13 від 05.09.2014 року (Т.1, а.с.190-202).

При перевезенні на маршруті прямування здійснювалися перевантаження товару на автотранспортні засоби. Здійснення перевезень не тільки ОСОБА_3, а й іншими водіями підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів перевантаження то вару АПТ від 01.09.2014 року до ТТН №1 від 01.09.2014 р., АПТ від 05.09.2014 року до ТТН №№9,10,11,12 від 05.09.2014 р. та логістичного листа (Т.1, а.с. 211-212, 214-216).

Зобов'язання по оплаті придбаних товарів були виконані ТОВ "МАКСУС ЮКРЕЙН" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ "Ефект Стандарт", що підтверджується копіями платіжних доручень №6 від 17.09.2014 року, №7 від 17.09.2014 року, №8 від 17.09.2014 року, №9 від 17.09.2014 року, №10 від 17.09.2014 року, №11 від 17.09.2014 року, №12 від 17.09.2014 року, №13 від 17.09.2014 року, №14 від 17.09.2014 року, №15 від 17.09.2014 року, №57 від 27.10.2014 року, №58 від 27.10.2014 року, №59 від 27.10.2014 року, №546 від 27.10.2014 року, наявними в матеріалах справи (Т.2, а.с.178-191).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктом 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ним товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними, а також належним чином складеними первинними документами.

Відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У ході перевірки відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки наміру позивача отримати за вказаними вище договором іншого результату, ніж отримання товарів.

Досліджуючи надані позивачем та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вказаними договорами поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Суд зазначає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ПП "Ін Кар" та ТОВ "Ефект Стандарт" базуються на інформації з листа від 17.11.2014 року №38849/7/15-53-22-3/09, довідки від 14.11.2014 року №1498/07-110 та службової записки від 14.11.2014 року №1405-15-53-107 Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, у яких зазначено про відсутність ПП "Ін Кар" за податковою адресою, та листа Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, у якому містилася інформація про те, що до ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ "Ефект Стандарт" за місцезнаходженням.

У зв'язку з тим, що контрагенти не знаходяться за адресою місця реєстрації (податковою адресою), такі обставини, на думку податкового органу, є доказом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Ін Кар", ТОВ "Ефект Стандарт".

Судом встановлено, що згідно витягу з ЄДРЮОФОП від 27.01.2015 року за №19972057 (Т.1, а.с. 72-75) статус відомостей щодо ТОВ "Ефект Стандарт" на час отримання такого витягу був підтверджений. Інформація щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою вносилася реєстраційною службою ХМУЮ лише 07.11.2014 року. Тобто у вересні 2014 року (на час здійснення операцій) така інформація у реєстрі була відсутня.

Згідно витягу з ЄДРЮОФОП від 27.01.2015 №19972108 (Т.1, а.с.76-79) статус відомостей щодо ПП "Ін Кар" на час отримання такого витягу також був підтверджений. Крім того, відомості щодо відсутності ПП "Ін Кар" за юридичною адресою до ЄДРЮОФОП не вносилися.

Отже, оскільки на час здійснення операцій між ТОВ "Максус Юкрейн" та ПП "Ін Кар" і ТОВ "Ефект Стандарт" в реєстрі не містилася інформація про відсутність цих підприємств за адресою місяця знаходження, то вважається, що ці підприємства знаходилися за своїми адресами.

Тому висновок відповідача про нереальність операцій між позивачем та його контрагентами у зв'язку з відсутністю останніх за зареєстрованими адресами місця знаходження, є необґрунтованим та спростовується фактичними даними.

Суд зазначає, що дані, відображені у листах інших податкових органів, щодо відсутності контрагентів позивача за зареєстрованими адресами місцезнаходження не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть слугувати лише досліджені первинні бухгалтерські документи підприємства позивача.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам правовідносин позивача з ПП "Ін Кар" та ТОВ "Ефект Стандарт".

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ по правовідносинам з ПП "Ін Кар" та ТОВ "Ефект Стандарт" здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у вказаних правовідносинах.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення №0000032220 від 22.01.2015 року підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000032220 від 22.01.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСУС ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 39134112, адреса місцезнаходження: 61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 8А) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 квітня 2015 року.

Суддя Котеньов О.Г.