Постанова

від 21.04.2015 по справі 825/3990/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3990/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ілана Плюс», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Контакт-Плюс», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Тревелко-Груп». Апелянт вважає, що оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов'язки за договорами, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04 листопада 2014 року по 10 листопада 2014 року Корюківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області, правонаступником якої на час розгляду справи є Корюківська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірка ТОВ «Техсервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ІЛАНА ПЛЮС» за період з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року, за період з 01 квітня 2013 року по 31 серпня 2013 року, ТОВ «ТБК «ДНІПРО» за період з 01 січня 2014 року по 31 січня 2014 року, ТОВ «КОНТАКТ-ПЛЮС» за період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2014 року, ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД» за період з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року, ТОВ «ТРЕВЕЛКО-ГРУП» за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, за результатами якої складено акт від 19 листопада 2014 року №600/22/32680313, в якому встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24 травня 1995 року, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на 198680,00 грн., а саме за податковою декларацією: за 2013 рік - 198680,00 грн. (по взаємовідносинам з ТОВ «Ілана Плюс»); порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.2, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24 травня 1995 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 477018,00 грн. в тому числі за лютий 2013 року - 25932,00 грн., за квітень 2013 року - 23655,00 грн., травень 2013 року - 44777,00 грн., червень 2013 року - 26358,00 грн., липень 2013 року - 74382,00 грн., серпень 2013 року - 33927,00 грн., січень 2014 року - 45714,00 грн., березень 2014 року - 18559,00 грн., квітень 2014 року - 74705,00 грн., червень 2014 року - 15406,00 грн., липень 2014 року - 93603,00 грн.

На підставі акту перевірки №600/22/32680313 від 19 листопада 2014 року Корюківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2014 року №0000712200, згідно якого за порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.2, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24 травня 1995 року, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 715527,00 грн., у тому числі 477018,00 грн. за основним платежем та 238509,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000722200, згідно якого за порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24 травня 1995 року, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 248350,00 грн., у тому числі 198680,00 грн. за основним платежем та 49670,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2014 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року - визнано нечинною в частині відмови у позові ТОВ «Техсервіс» до Корюківської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000722200 від 09 грудня 2014 року та №0000712200 від 09 грудня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 412117,50 грн., в тому числі основний платіж 274745,00 грн., штрафна санкція - 137372,50 грн.; закрито провадження у справі за позовом ТОВ «Техсервіс» до Корюківської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000722200 від 09 грудня 2014 року та №0000712200 від 09 грудня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 412117,50 грн., в тому числі основний платіж 274745,00 грн., штрафна санкція - 137372,50 грн. у зв'язку із досягненням податкового компромісу (по взаємовідносинах з ТОВ «Ілана Плюс», ТОВ «ТБК «Дніпро»), предметом розгляду в порядку апеляційного провадження є податкове повідомлення-рішення №0000712200 від 09 грудня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 303409,50 грн., у тому числі основний платіж 202273,00 та штрафна санкція 101136,50 грн., внаслідок правовідносин, що виникли між позивачем та ТОВ «Контакт-Плюс», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Тревелко-Груп».

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Аверс Груп ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки №06/48 від 02 червня 2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю металопродукцію, комплектуючі, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і вчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Партія: згідно накладних (п.1.2).

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за червень 2014 року; видаткові накладні №0605/23 від 05 червня 2014 року, №0617/21 від 17 червня 2014 року, №0625/15 від 25 червня 2014 року; рахунки-фактури №0605/23 від 05 червня 2014 року, №0617/21 від 17 червня 2014 року, №0625/15 від 25 червня 2014 року; податкові накладні №560 від 05 червня 2014 року, №561 від 17 червня 2014 року, №562 від 25 червня 2014 року; журнал реєстрації довіреностей за період червень 2014 року; акти переробки.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Контакт-Плюс» (постачальник) укладено договір поставки №458/34 від 03 березня 2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю металопродукцію, комплектуючі, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і вчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Партія: згідно накладних (п.1.2).

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за березень-квітень 2014 року; видаткові накладні №068 від 04 березня 2014 року, №120 від 07 березня 2014 року, №121 від 13 березня 2014 року, №122 від 19 березня 2014 року, №027 від 08 квітня 2014 року, №035 від 11 квітня 2014 року, №078 від 15 квітня 2014 року, №079 від 17 квітня 2014 року, №084 від 22 квітня 2014 року, №085 від 23 квітня 2014 року, №086 від 25 квітня 2014 року, №128 від 29 квітня 2014 року; рахунки-фактури №068 від 04 березня 2014 року, №120 від 07 березня 2014 року, №121 від 13 березня 2014 року, №122 від 19 березня 2014 року, №027 від 08 квітня 2014 року, №035 від 11 квітня 2014 року, №078 від 15 квітня 2014 року, №079 від 17 квітня 2014 року, №084 від 22 квітня 2014 року, №085 від 23 квітня 2014 року, №086 від 25 квітня 2014 року, №128 від 29 квітня 2014 року; податкові накладні №68 від 03 березня 2014 року, №120 від 07 березня 2014 року, №121 від 13 березня 2014 року, №122 від 19 березня 2014 року, №27 від 08 квітня 2014 року, №35 від 11 квітня 2014 року, №78 від 15 квітня 2014 року, №79 від 17 квітня 2014 року, №84 від 22 квітня 2014 року, №85 від 23 квітня 2014 року, №86 від 25 квітня 2014 року, №128 від 29 квітня 2014 року; журнал реєстрації довіреностей за період березень-квітень 2014 року; банківські виписки на підтвердження перерахування коштів за поставлений товар.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Тревелко-Груп» (постачальник) укладено договір поставки №01/07 від 01 липня 2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю металопродукцію, комплектуючі, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і вчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Партія: згідно накладних (п.1.2).

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за липень 2014 року; видаткові накладні №504 від 03 липня 2014 року, №505 від 07 липня 2014 року, №506 від 08 липня 2014 року, №507 від 08 липня 2014 року, №508 від 11 липня 2014 року, №509 від 11 липня 2014 року, №510 від 21 липня 2014 року, №511 від 21 липня 2014 року, №512 від 25 липня 2014 року, №513 від 29 липня 2014 року, №514 від 29 липня 2014 року; рахунки-фактури №504 від 03 липня 2014 року, №505 від 07 липня 2014 року, №506 від 08 липня 2014 року, №507 від 08 липня 2014 року, №508 від 11 липня 2014 року, №509 від 11 липня 2014 року, №510 від 21 липня 2014 року, №511 від 21 липня 2014 року, №512 від 25 липня 2014 року, №513 від 29 липня 2014 року, №514 від 29 липня 2014 року; податкові накладні №504 від 03 липня 2014 року, №505 від 07 липня 2014 року, №506 від 08 липня 2014 року, №507 від 08 липня 2014 року, №508 від 11 липня 2014 року, №509 від 11 липня 2014 року, №510 від 21 липня 2014 року, №511 від 21 липня 2014 року, №512 від 25 липня 2014 року, №513 від 29 липня 2014 року, №514 від 29 липня 2014 року; журнал реєстрації довіреностей за період липень 2014 року; банківські виписки на підтвердження перерахування коштів за поставлений товар.

Позивачем, основними видами діяльності якого є механічне оброблення металевих виробів, неспеціалізована оптова торгівля, з метою доказування та доведення реальності фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ «Контакт-Плюс», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Тревелко-Груп» було надано акти переробки металу та виготовлення з нього різноманітних деталей, бухгалтерські проводки, які відображають весь рух сировини з моменту її надходження до позивача та оприбуткування на склад підприємства до моменту її переробки, реалізації і отримання прибутку, зокрема по рахункам 201, 23, 90, 70, 10, 26, які дають змогу відслідкувати по кожному постачальнику кількість та вартість отриманої сировини, переробку сировини, собівартість виробленої з сировини продукції, калькуляцію, реалізацію продукції, кількість залишку продукції на складі, отриманий від реалізації продукції прибуток.

Крім того, позивачем у постачальників було придбано вироби з текстилю, що підтверджуються необхідною первинною документацією, зокрема, у ТОВ «Тревелко-Груп» було придбано капелюхи, що підтверджується накладною №512 від 25 липня 2014 року, та в подальшому реалізовані ТОВ «Фулл Контакт Маркетинг Сервісез», що підтверджується договором поставки №250714 від 25 липня 2014 року та видатковою накладною №Т-00000144 від 29 липня 2014 року; у ТОВ «Аверс Груп ЛТД» було придбано капелюхи жіночі та плаття жіночі, що підтверджується видатковою накладною №0605/23 від 05 червня 2014 року та в подальшому реалізовані на підставі договору №3 від 10 червня 2014 року, укладеного позивачем з ТОВ «СІЮ», що підтверджується видатковою накладною №Т-00000107 від 11 червня 2014 року.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 16 липня 2014 року №1929/04-66-15-22/37376458 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОНТАКТ-ПЛЮС» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за березень 2014 року», в якому встановлено, що ТОВ «КОНТАКТ-ПЛЮС» порушено вимоги ст.185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, зазначеними у акті за березень 2014 року; акті ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 08 серпня 2014 року №2301/04-66-22-04/37376458 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОНТАКТ-ПЛЮС» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за квітень 2014 року», в якому встановлено, що ТОВ «КОНТАКТ-ПЛЮС» порушено вимоги ст.185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) у квітні 2014 року від контрагентів-постачальників до контрагентів - покупців.

Крім того, висновки відповідача ґрунтуються на акті Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 29 липня 2014 року №77/10-06-22-04/39126688 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період: квітень-травень-червень 2014 року», з якого вбачається, що співробітниками ОУ Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на виконання відпрацювання ризикового платника податків від 19 червня 2014 року №1375 та вимог наказу Міндоходів України від 05 липня 2013 року №245/ДКС проведено відпрацювання ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД» та за результатами відпрацювання не встановлено місцезнаходження платника податків, а саме ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД», та надано пояснення директора ОСОБА_3, згідно яких йому невідомо, що він являється засновником і деректором ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД», підприємство не реєстрував, фінансово-господарську діяльність не вів і ніякої документації не підписував.

Також, висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 12 вересня 2014 року №2109/26-59-22-08/37728527 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТРЕВЕЛКО-ГРУП» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року», з якого вбачається, що звіркою виявлено порушення ТОВ «ТРЕВЕЛКО-ГРУП» вимог п.п.16.1.11 п.16.1 ст.16, п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, ст.93 ЦК України, ст.1, ст.9, ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», виявлено порушення ТОВ «ТРЕВЕЛКО-ГРУП» п.187.1 ст.187, п198.1 ст.198 Податкового Кодексу України, у зв'язку з тим, що задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за липень 2014 року підтвердити неможливо.

Однак, суд не приймає посилання відповідача на вищезазначені акти перевірок, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань, а тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Контакт-Плюс», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Тревелко-Груп» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість. В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання укладених правочинів.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Контакт-Плюс», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Тревелко-Груп» та відсутності реального здійснення договору, укладеного вищезазначеними контрагентами та позивачем.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт поставки товару ТОВ «Контакт-Плюс», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Тревелко-Груп», та доказів, які б могли підтвердити, що ТОВ «Контакт-Плюс», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Тревелко-Груп» виконало зобов'язання за укладеними договорами із позивачем, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи, а саме поданими до суду документами, які підтверджують наявність товару.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами виконання контрагентами умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону. При цьому, деякі дефекти первинних документів не можуть свідчити про безтоварність операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на факт відсутності підпису у видаткових накладних уповноважених ТОВ «Техсервіс» осіб для отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів, оскільки отримувачем товарно-матеріальних цінностей для позивача від контрагентів є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на яких у встановленому порядку були виписані довіреності, що підтверджується журналом реєстрації довіреностей, в якому наявні підписи вказаних осіб про отримання довіреностей. Зі змісту видаткових накладних вбачається, що одержувачем товарно-матеріальних цінностей є зазначені особи, тому наведений факт є достатнім для ідентифікації особи, яка брала участь у господарській операції в інтересах позивача, хоча їх підписи у накладних відсутні, що жодним чином не свідчить про недійсність первинного документа чи нереальності проведених господарських операцій.

Крім того, суду не бере до уваги посилання контролюючого органу щодо відсутності у контрагентів позивача орендованих приміщень та транспортних засобів для здійснення господарських операцій згідно укладених із позивачем договорів, оскільки дані підприємства не обмежені у праві укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими договорами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Колегія суддів дійшла до висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про нездійснення господарської операції, за умови надання підприємством всіх інших належно оформлених підтверджуючих документів, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платників податку - ТОВ «Контакт-Плюс», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Тревелко-Груп», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання товару в рамках власної господарської діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09 грудня 2014 року №0000712200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 303409,50 грн., у тому числі основний платіж 202273,00 грн. та штрафна санкція 101136,50 грн., яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року - скасувати в частині відмови у позові товариства з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712200 від 09 грудня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 303409,50 грн., у тому числі основний платіж 202273,00 грн. та штрафна санкція 101136,50 грн.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області №0000712200 від 09 грудня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 303409,50 грн., у тому числі основний платіж 202273,00 грн. та штрафна санкція 101136,50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 27 квітня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.