Ухвала

від 31.05.2016 по справі 825/3990/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/26306/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техсервіс" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 825/3985/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техсервіс" до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області,

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Техсервіс" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000702200 від 08.12.2014.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000702200 від 08.12.2014.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 скасовано, ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства при фінансово-господарських відносинах з ПП „Артіум" за період з 01.05.2014 до 31.08.2014, TOB „Емтіпрод" за період з 01.08.2014 до 31.08.2014 та складено акт № 616/22/32680313 від 24.11.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. "а" п. 198.1, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.7 Положення „Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995, занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у сумі 73199 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000702200 від 08.12.2014, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 91498,75 грн.: (73199 грн. основний платіж, 18299, 75 грн. штрафні санкції).

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Позивачем відображено у податковому обліку господарські операції з ПП „Артіум", договір поставки № 105/74 від 07.05.2014 за період з 01.05.2014 до 31.05.2014.

Також, відображено господарські операції з ТОВ „Емтіпрод" за договором поставки № 1/8 від 01.08.2014.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пояснень уповноваженої особи - працівника ТОВ „Техсервіс" ОСОБА_2 від 11.11.2014 зазначено, що довіреностей ТОВ „Техсервіс" на отримання ТМЦ від постачальників він не отримував та не ставив підпис за їх отримання.

Товар був оприбуткований раніше, ніж відвантажений постачальником.

Договір між позивачем та ПП „Артіум" був укладений 07.05.2014, а товар оприбутковано 01.05.2014.

З постачальником позивача - ТОВ „Емтіпрод", видаткові накладні №46 від 04.08.2014, №47 від 07.08.2014, №48 від 14.08.2014, № 49 від 20.08.2014 оприбутковані раніше - 01.08.2014 прибутковими накладними.

У податкових накладних не зазначено посаду, прізвища особи, що одержала оприбутковані ТМЦ.

Товарно-матеріальні цінності за твердженням позивача від постачальників отримував гр. ОСОБА_2.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції жодного підпису, посади, прізвища у прибуткових накладних не міститься.

У штатному розкладі ТОВ „Техсервіс" передбачена посада комірника, однак дана особа, яка б мала відповідати за товарні запаси на підприємстві, в документах на оприбуткування за травень-червень не значиться.

Відвантаження товару не виконано на значний обсяг, оплати за відвантажений товар не відбулося.

Немає також і доказів наявності підпису на накладних та факту виконання сторонами укладеного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техсервіс" відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.