Рішення

від 21.04.2015 по справі 906/56/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" квітня 2015 р. Справа № 906/56/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Власюк В.П.- дов.5593/30/2-14 від 15.12.2014р.(в с/з від 30.03.2015р., 08.04.2015р.)

від першого відповідача: Слєсаренко О.А.- дов. № 02-10/10092 від 24.12.2014р. (с/з від 30.03.2015р.) Матвеєва О.В.- дов. № 02-10/569 від 19.01.2015р. (в с/з від 08.04.2015р., від 21.04.2015р.).

від другого відповідача: Куленко О.Я.- дов. б/н від 05.12.2014р.

Фелів О.О.- дов. /н від 03.02.2015р.(в с/з від 08.04.2015р. та від 21.04.2015р.)

від третьої особи: Міняйло Л.С.- сільський голова (в с/з від 30.03.2015р.)

прокурор: Шпірук М.В.- посв. № 031783 від 26.01.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Бердичівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації

до 1) Бердичівської районної державної адміністрації;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська коалінова компанія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ "Українська каолінова компанія" - Садківської сільської ради

про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання додаткової угоди недійсною, повернення земельної ділянки

Прокурором в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації подано позов про:

- визнання протиправним та скасування п.1 розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації №90 від 19.03.2012р.;

- визнання протиправним та скасування п.2 розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації № 90 від 19.03.2012р.;

- визнання недійсною додаткової угоди від 11.06.2012р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 456 від 10.02.2006р.;

- зобов'язання ТОВ "Українська каолінова компанія" повернути земельну ділянку загальною площею 114,0172 га, кадастровий номер 1820885600:08:000:0999 орієнтовною вартістю 1565643,14грн. до земель запасу Садківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.01.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.02.2015р.

Ухвалою господарського суду від 26.02.2015р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ "Українська каолінова компанія" Садківську сільську раду. Розгляд справи відкладено на 17.03.2015р.

Ухвалою суду від 17.03.2015р. розгляд справи відкладено на 30.03.2015р.

В судовому засіданні від 30.03.2015р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 11:30 год. 08.04.2015р.

08.04.2015р. в судовому засіданні оголошено перерву до 10:00 год. 21.04.2015р.

Прокурор в судових засіданнях підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с.4-8 т.2 ).

Пред'являючи позов прокурор вказує, що розпорядження від 19.03.2012 року № 90 Бердичівської РДА прийняте з порушенням компетенції на розпорядження землями промисловості. Вважає, що оскаржуване розпорядження прийнято в порушення вимог Земельного кодексу України та ст.50 Закону України «Про землеустрій», без розроблення та затвердження проекту відведення.

Вважає, що Бердичівська районна державна адміністрація розпорядилася новоутвореною земельною ділянкою кадастровий номер 1820885600:08:000:0999 площею 114,0172 га на території Садківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, чим грубо порушила права та інтереси Житомирської обласної державної адміністрації, як розпорядника спірної земельної ділянки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор зазначає, що згідно з ч. З ст. 122 Земельного кодексу України, районними державними адміністраціями передаються земельні ділянки лише для ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням територіальної громади та для індивідуального дачного будівництва.

Вважає, що першим відповідачем передедано земельну ділянку площею 114,0172 га в користування ТОВ «Українська каолінова компанія» без проведення нормативно грошової оцінки, що впливає на розмір орендної плати та земельного податку, що в свою чергу спричиняє збитки державі у вигляді недоотримання коштів до бюджету від отримання орендної плати та земельного податку.

За таких обставин, п.п.1 та 2 розпорядження від 19.03.2012 року № 90 прокурор вважає протиправними та просить скасувати.

Як наслідок скасування розпорядження, просить визнати недійсною додаткову угоду від 11.06.2012р. до договору оренди від 10.02.2006р. та повернути спірну земельну ділянку до земель запасу Садківської сільської ради.

Представник позивача - Житомирської обласної державної адміністрації заперечила проти позову та вказала, що відведення земельної ділянки загальною площею 150,2 га, до якої входить також і спірна земельна ділянка площею 114,0172 га, здійснювалось не Бердичівською районною державною адміністрацією, а Верховною Радою України

Заперечуючи проти позову зазначила, що оскаржуване розпорядження не стосується відведення земельної ділянки в розумінні ст. 122 Земельного кодексу України від 2001 року. Останнім затверджено лише "Технічну документацію із землеустрою щодо оновлення та встановлення меж земельних ділянок на місцевості та складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками площею 150,2 га, в тому числі першочергового освоєння площею 116,11 га" та прийнято рішення про внесення змін до вже укладеного договору оренди земельної ділянки від 10.02.2006 року.

Крім того, представник позивача зауважила, що оформлення договору оренди земельної ділянки згідно положень Земельного кодексу України від 1990 року не відбулось в силу того, що виділена земельна ділянка була незаконно розпайована фізичним особам.

08.04.2015р. позивач подав заяву про відмову від позову (а.с. 46-48 т.2). Вважає позов прокурора безпідставним та необґрунтованим. Зазначає, що Бердичівська районна державна адміністрація, виносячи спірне розпорядження, діяла в межах наданих їй повноважень. Просить прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі.

Частинами 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

За приписами ч. 6. ст. 29 ГПК України, відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

З огляду на те, що прокурор підтримує поданий позов, суд відхиляє заяву позивача та продовжує вирішення спору по суті.

В судове засідання від 21.04.2015р. представник позивача не з'явився, надіслав суду клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без його участі (а.с. 53 т.2).

Представник першого відповідача - Бердичівської районної державної адміністрації заперечила проти позову в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях (а.с. 31 т.2). Зауважує, що відповідач виконував лише Постанову ВРУ від 1999 року щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою. Вказала на те, що спірне розпорядження та додаткова угода до договору оренди стосувались площі земельної ділянки, яка додатково надавалась другому відповідачу, що на період укладення договору оренди в 2006 році була незаконно розпайована фізичним особам та щодо якої відбувались судові розгляди.

Представник другого відповідача - ТОВ "Українська каолінова компанія" заперечив проти позову в повному обсязі, вважає його безпідставним (а.с 10-113 т.1). Зауважує, що Бердичівська РДА не здійснювала жодного розпорядження спірною ділянкою, а здійснювала делеговані їй повноваженні виключно в оформленні права оренди відповідно до п.3 Постанови ВРУ № 517. А оскаржуваним розпорядженням затверджувалась технічна документація щодо меж (розмірів) земельної ділянки з числа першочергового освоєння, яка виділялась ВРУ.

Крім того, відповідач вказує на те, що рішенням господарського суду Житомирської області у справі №3/ 3/5007/1350/12 , яке набрало законної сили, встановлені обставини та повноваження щодо укладення договору оренди Бердичівською районною державною адміністрацією, які є преюдиційними та не повинні повторно доводитись в справі, що розглядається.

Представник третьої особи в судовому засіданні від 30.03.2015р. заперечив проти позову з мотивів, викладених у відзиві (а.с.11-12 т.2). Заперечуючи проти позову вказує, що відведення спірної земельної ділянки другому відповідачу було здійснено не Бердичівською районною державною адміністрацією, а безпосередньо Верховною Радою України. Необхідність прийняття рішення саме Верховною Радою України була зумовлена положеннями Земельного кодексу України від 1990 року, відповідно до якого вилучення та надання для несільськогосподарських потреб земельних ділянок у складі ріллі проводилось виключно на підставі рішення ВРУ. Зазначене вилучення земельної ділянки було погоджено як Садківською сільською радою так і Бердичівською районною радою.

При цьому зазначає, що на підставі оскаржуваного розпорядження були внесені зміни до укладеного договору оренди від 10.02.2006р. щодо збільшення площі освоєння вже виділеної земельної ділянки.

В судовому засіданні оглядались матеріали справи № 3/5007/1350/12 за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Житомирської обласної державної адміністрації до ТОВ "Українська каолінова компанія", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бердичівської районної державної адміністрації про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.1998 року рішенням 3 сесії 23 скликання Садківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області надала згоду на виділення Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська каолінова компанія» земельної ділянки площею 150,2 га під будівництво гірничо-збагачувального комбінату та розташування кар'єру по видобуванню каоліну за рахунок земель КСП "Хлібороб".

04.12.1998р. рішенням 5 сесії 23 скликання Бердичівської районної ради Житомирської області надано згоду на вилучення земельної ділянки площею 150, 2 га (в т.ч. 141,1 га ріллі) із земель КСП "Хлібороб", а також ділянку 0,2 га забудованих земель від Бердичівського управління магістральних газопроводів і надання їх Товариству в тимчасове довгострокове користування.

В грудні 1998 року Житомирським філіалом Інституту УААН розроблено Проект відведення 150,2 га земель в користування Товариству під будівництво гірничо-збагачувального комбінату по видобутку та переробці каолінів на Велико-Гадомецькому родовищі із землекористувань господарств Бердичівського району Житомирської області .

Вищевказані обставини встановлені при розгляді господарським судом Житомирської області справи № 3/5007/1350/12, які в розумінні ст. 35 ГПК України не потребують доказуванню.

Постановою Верховної Ради України від 18.03.1999 року № 517-ХIV "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" (а.с. 191-194 т.1):

- вилучено та надано в постійне користування землі Сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" (14,7 га ріллі) під будівництво виробничої бази акціонерному товариству "Українська каолінова компанія";

- вилучено на надано в тимчасове користування землі Сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" (135,3 га земель, в тому числі 129,4 га ріллі) та Бердичівського управління магістральних газопроводів (0,2 га земель) Бердичівського району Житомирської області під кар'єр по видобутку каолінів акціонерному товариству "Українська каолінова компанія" строком на 30 років

- доручено відповідним районним, міським радам видати державні акти на право постійного користування землею та укласти договори на право тимчасового користування землею з вищезазначеними підприємствами, установами та організаціями.

Пунктом третім постанови № 517-ХIV доручено відповідним районним, міським радам видати державні акти на право постійного користування землею та укласти договори на право тимчасового користування землею з вищезазначеними підприємствами, установами та організаціями.

При розгляді справи № 3/5007/1350/12 було встановлено (а.с. 221 т.1), що у 2001-2002 роках Садківська сільська рада (третя особа) прийняла ряд рішень про посвідчення громадянам - жителям села Великі Гадомці Бердичівського району їх права на земельну частку (пай) державними актами на право приватної власності на землю, в тому числі на землі, надані відповідачу 2.

Розпорядженням голови Бердичівської РДА від 17.01.2003р. № 8 також було видано громадянам - жителям села Великі Гадомці Бердичівського району державні акти на право приватної власності на землю, в тому числі на земельну ділянку 150,2бга, надану відповідачу 2, внаслідок чого на останній було незаконно виділено 234 земельні ділянки розміром від 0, 58 га до 0,69 га.

Рішення Садківської сільської ради та розпорядження голови Бердичівської РДА за протестом прокурора Бердичівського району 07.07.2005 року були скасовані у відповідній частині рішенням сільської ради від 20.07.2005р. та розпорядженням голови Бердичівської ОДА № 325 від 22.07.2005року відповідно. Крім того, 44 громадяни добровільно відмовилися від права власності на земельні ділянки та їх відмова прийнята розпорядженням голови Бердичівської РДА № 564 від 24.12.2005р.

У справі № 3/5007/1350/12 судом встановлено (а.с. 222 т.1), що у 2006 році ТОВ "Бердичівфото" на замовлення Товариства виконана Технічна документація із землеустрою щодо оновлення та встановлення меж земельних ділянок на місцевості та складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками площею 150,2 га, в тому числі першочергового освоєння площею 116,11 га відповідачем 2.

В пояснювальній записці до Технічної документації 2006р. було вказано підстави для її розроблення, зокрема :

- освоєння земель на раніше відведеній земельній ділянці товариство буде проводити поетапно;

- відповідно до проведених розрахунків межа відводу не змінилась і становить 150,2 га, в тому числі ділянки № 1 площею 116,11га ( першочергового освоєння) , та ділянка №2 площею 34,09 га ( другочергового освоєнння);

- планується передати в оренду земельну ділянку № 1 площею 101,9819 га, без врахування площі 14,2681 га розпайованих 23 земельних ділянок, які мають обмеження.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2006р. між Бердичівською РДА як орендодавцем і Товариством як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки площею 101,8419 га, кадастровий номер 1820885600:08:000:0385 під кар'єр для видобутку каолінів строком на 30 років ( далі - Договір оренди ) ( а.с. 11-14 т.1).

Згідно пояснень управління Держземагенства (а.с. 70 т.1), розмір орендованої площі склав 101.8 га, а не 150,2 га, оскільки більше 20 га згаданої землі станом на день підписання договору оренди фактично перебували у власності фізичних осіб, яка їм була передана в 2003 р. під час розпаювання земель колективної власності. Після завершення судових розглядів та у зв'язку із добровільною відмовою на користь держави громадян - власників земельних часток (паїв) земельна ділянка площею 12,1753 га була приєднана до земель державної власності.

Договір оренди зареєстровано в державному реєстрі земель 15.02.2006р. за № 040620400001.

На виконання умов договору, 16.02.2006р. сторонами складено акт приймання - передачі орендованої земельної ділянки ( а.с. 15 т.1).

У 2011 році Житомирською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" складено Технічну документацію із землеустрою щодо посвідчення права користування земельною ділянкою площею 114,0172 га ТОВ "Українська каолінова компанія" для добувної промисловості (під кар'єр по видобутку каолінів) на території Садківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області ( а.с. 18-23 т.1).

Згідно пояснювальної записки (а.с. 21 т.1), за договором оренди від 10.02.2006 р. дана ділянка перебуває в оренді ЗАТ "Українська каолінова компанія" для промисловості на площі 101,8419 га. Розпорядженням голови Бердичівської РДА від 23.07.2009 р. надано дозвіл на оформлення договору оренди на додаткову площу 9,0362 га, а розпорядженням від 16.04.2010 р. внесено зміни в площу на 12.1753 га . Метою розробки технічної документації є впорядкування земельних ділянок, що передані в оренду товариству, так як ділянки площею 12,1753 га, що додатково передаються в оренду, примикають до основної ділянки площею 101, 8419га та знаходяться в межах відводу, розробленого проектною організацією ЖНДПІЗ.

11.06.2012 року між Бердичівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ТОВ "Українська каолінова компанія" (орендар) укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.02.2006р. № 456, за умовами якої, в тому числі, змінено п. 2 Договору та зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 114,0172 га під кар'єр по видобутку каолінів.

Підставою для укладення вказаної угоди зазначено розпорядження голови Бердичівської райдержадміністрації від 19.03.2012р. № 90, згідно п. 1 якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо посвідчення права користування земельною ділянкою загальною площею 114,0172 га на території Садківської сільської ради, за межами населених пунктів, для добувної промисловості (під кар'єр по видобутку каолінів). Пунктом другим визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 114,0172 га під кар'єр по видобутку каолінів.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, оглянувши матеріали справи № 3/507/1350/12, суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позову, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В частині третій статті 148 Господарського кодексу України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції або законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 31, ч.2 ст. 32 Земельного Кодексу в редакції станом на 18.03.1999 року, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. Вилучення ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, у межах міст для усіх потреб допускається за рішенням Верховної Ради України.

Так, п.3 Постанови ВРУ №517-XIV було зобов'язано відповідні ради видати землекористувачам державні акти на право постійного користування та укласти договори оренди на право тимчасового користування земельною ділянкою.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вищезазначений пункт постанови ВРУ в межах дії Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (до 01 січня 2002 року ) не було виконано.

Пунктом 1 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України 2001 року передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Пунктом 12 цього Розділу до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 93 ЗК 2001 року, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Частино. 3 ст.5 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (в редакції на момент прийняття Земельного кодексу 2001 року) визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

Пунктом 1 ч.1 ст.17 Земельного кодексу визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених статтею 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 29 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Відповідні повноваження були делеговані Бердичівській районній державній адміністрації рішенням Бердичівської районної ради від 14.06.2002 року (а.с. 204-205 т.1).

Враховуючи вищевикладені приписи чинного на той час законодавства, виконання п.3 Постанови ВРУ №517-XIV в частині оформлення орендних відносин покладалось на відповідну місцеву державну адміністрацію. В даному випадку - на Бердичівську районну державну адміністрацію.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 ЗК України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах установлених цим Кодексом повноважень.

За приписами ч.1 ст.124. Земельного кодексу (в редакції на момент укладення договору оренди) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Суд не погоджується з твердженням прокурора щодо того, що перший відповідач розпорядився землями без належних на те повноважень, оскільки як вбачається з Постанови ВРУ від 18.03.1999 р. № 517-XIV ТОВ "Українська каолінова компанія" було вилучено та надано в користування земельну ділянку загальною площею 150,02 га під кар'єр для видобутку каолінів. Укладеним договором оренди від 10.02.2006р., другому відповідачу передано в оренду земельну ділянку, розмір якої склав 101,8 га, а не 150,2 га , як це передбачалось постановою ВРУ.

Як наголошувалось вище, така обставина була зумовлена тим, що більше 20 га згаданої земельної ділянки станом на день підписання договору оренди перебували у власності фізичних осіб на підставі проведеного у 2003 році розпаювання земель колективної власності.

Таким чином, розпорядженням № 90 від 19.03.2012р. Бердичівська районна державна адміністрація не здійснювала відведення земельної ділянки в розумінні ст. 122 Земельного кодексу України, як вказує прокурор, а лише затвердила "Технічну документацію із землеустрою щодо оновлення та встановлення меж земельних ділянок на місцевості та складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками площею 150,2 га, в тому числі першочергового освоєння площею 116,11га, яка відводилась саме Постановою ВРУ та, як наслідок, прийняла рішення про внесення змін до основного договору оренди земельної ділянки від 10.02.2006р.

Окрім того, суд не погоджується з твердженням прокурора, що Бердичівська районна державна адміністрація, приймаючи спірне розпорядження, без розроблення та затвердження проекту відведення розпорядилась новоутвореною ділянкою, оскільки відповідно до ч.1 ст.50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.03р. № 858-IV, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.55 Закону України "Про землеустрій", встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, згідно вимог ч.1 ст.50 Закону України "Про землеустрій", проект відведення земельних ділянок розробляється при формуванні нових земельних ділянок.

Однак, як встановив суд, в оренду другому відповідачу за додатковою угодою додатково передавалась земельна ділянка, яка вже була виділена йому , а не новоутворена земельна ділянка. Тому, на цій підставі, відповідно до ст.ст. 50, 55 Закону України "Про землеустрій" розроблялась технічна документація, а не проект землеустрою.

За таких обставин, Бердичівська районна державна адміністрація, виносячи розпорядження № 90 від 19.03.2012р. про затвердження технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права користування земельною ділянкою загальною площею 114,0172 га на території Садківської сільської ради, за межами населених пунктів, для добувної промисловості та відповідно внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 456 від 10.02.2006р. діяла в межах наданих їй повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсною додаткової угоди від 11.06.2012р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.

Згідно абз.4 п. 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. При вирішенні спору про визнання правочину недійсним з даної підстави необхідно встановити у чому конкретно полягає невідповідність (суперечність) вимогам закону даного правочину.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справу. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення оспорюваного правочину.

Пунктом 2.24 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст.ст. 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суд повинен з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Оскільки судом не встановлено правових підстав для скасування розпорядження голови Бердичівської районної ради №90 від 21.02.2012, на підставі якого укладено спірну додаткову угоду до договору оренди і прокурором не доведено інших підстав для визнання вказаної угоди недійсною, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

На підставі вище викладеного, господарський суд відмовляє в задоволенні вимоги про повернення земельної ділянки, як похідної від вимоги про визнання додаткової угоди недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.04.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу

3,4- відповідачам

5- третій особі - Садківська сільська рада (13354, с.Садки, Бердичівський район)(рек. з повід)

6,7- прокурору