Постанова

від 21.07.2015 по справі 906/56/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

21 липня 2015 року Справа № 906/56/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

прокурора Меленчук Т.В.

позивача Житомирської обласної державної адміністрації - не з'явився

відповідача Бердичівської районної державної адміністрації - не з'явився

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Українська каолінова компанія" - пред-ків Феліва О.О. (пост.дов.б/№ від 03.02.2015 р.) і Куленко О.Я. (пост.дов.б/№ від 05.12.2014 р.)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Українська каолінова компанія" - Садківської сільської ради - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.2015 р.

у справі № 906/56/15 (суддя Сікорська Н.А. )

за позовом Бердичівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації

до Бердичівської районної державної адміністрації

до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська каолінова компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ"Українська каолінова компанія" - Садківська сільська рада

про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання додаткової угоди недійсною, повернення земельної ділянки

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.2015 р. у справі № 906/56/15 відмовлено в задоволенні позову Бердичівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації до Бердичівської районної державної адміністрації та товариства з обмеженою відповідальністю "Українська каолінова компанія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Садківської сільської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання додаткової угоди недійсною, повернення земельної ділянки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, заступник прокурора Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.2015 р. у справі № 906/56/15 скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення прийшов до помилкового висновку про те, що Бердичівська районна державна адміністрація діяла в межах повноважень при прийнятті розпорядження № 90 від 19.03.2012 р.

Посилаючись на п.п.1,12 розділу 10 «Перехідні положення», ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин станом на 19.03.2012 р.) пояснює, що райдержадміністрацією передаються земельні ділянки лише для ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням територіальної громади та для індивідуального дачного будівництва.

Разом з тим зазначає, що згідно з ч.5 ст.122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації надають земельні ділянки в межах території областей із земель державної власності для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами 3,4 і 8 цієї статті.

Таким чином доводить, що Бердичівська районна державна адміністрація на момент прийняття розпорядження № 90 від 19.03.2012 р. не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, чим порушила права та охоронювані законом інтереси Житомирської обласної державної адміністрації.

Стверджує, що вказане підтверджується спірним розпорядженням, оскільки у ньому є посилання на п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, який регламентує саме повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею.

Зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку тим фактам, що в договорі оренди земельної ділянки від 10.02.2006 р. та додаткової угоди від 11.06.2012 р. до нього всупереч нормам ст.15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції станом на 01.01.2007 р.), ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку землі» (у редакції станом на 15.07.2004 р.), земельну ділянку площею 114,0172 га передано в користування ТОВ «Українська каолінова компанія» без проведення нормативно-грошової оцінки, що впливає на розмір орендної плати та земельного податку.

Пояснює, що у зв'язку з об'єднанням земельної ділянки (кадастровий номер 1820885600:08:000:0385) площею 101,8419 га із земельною ділянкою площею 12,1753 га (кадастровий номер 1820885600:08:000:2313) було сформовано нову земельну ділянку (кадастровий номер 1820885600:08:000:0999) площею 114,0172 га, яку в подальшому передано згідно додаткової угоди від 11.06.2012 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 456 від 10.02.2006 р.

Вважає, що Бердичівська районна державна адміністрація з порушенням норм Земельного кодексу України та ст.50 Закону України «Про землеустрій» прийняла розпорядження № 90 від 19.03.2012 р. і розпорядилась новоутвореною земельною ділянкою кадастровий номер 1820885600:08:000:0999 площею 114,0172 га на території Садківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області без розроблення та затвердження проекту відведення.

Зауважує, що суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про передачу в оренду визначеної земельної ділянки, адже, в даному випадку відбулось утворення нової земельної ділянки, межі якої не виділені в натурі, а тому необхідним є розроблення та затвердження проекту землеустрою.

Просить рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.2015 р. у справі № 906/56/15 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Житомирська обласна державна адміністрація не забезпечила участь свого представника в судовому засіданні, відзив на апеляційну скаргу не надала.

Бердичівська районна державна адміністрація не забезпечила участь свого представника у судовому засіданні, 26.06.2015 р. подала відзив відповідно до якого вважає, що апеляційна скарга не містить юридичних обґрунтувань, які б могли стати підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Зазначає, що рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом належним чином, і оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить суд відмовити прокуратурі в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та розгляд справи проводити без участі представника Бердичівської районної державної адміністрації /а.с.87 у т.2/.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська каолінова компанія" у відзиві та додатково наданих письмових поясненнях заперечує проти апеляційної скарги, вважає, що оскаржуване рішення винесено на основі повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Пояснює, що постановою Верховної Ради України від 18.03.1999 р. № 517-ХІV «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів» Верховна Рада України поста новила вилучити та надати земельні ділянки в користування АТ «Українська каолінова компанія».

Зазначає, що п.3 постанови Верховної Ради України № 517 доручено відповідним районним радам видати державні акти на право постійного користування землею та ук ласти договори на право тимчасового користування землею, тобто укласти договори оренди.

Відповідно до цієї постанови 10.02.2006 р. Бердичівською районною державною адміністрацією/орендодавцем і ЗАТ «Українська каолінова компанія»/орендарем укладено договір оренди земельної ділянки площею 101,8419 га, кадастровий номер 1820885600:08:000:0385 під кар'єр для видобутку каолінів і 16.02.2006 р. сторонами складено акт приймання-передачі орендованої земельної ділянки в рамках договору оренди.

Стверджує, що розпорядженням голови Бердичівської райдержадміністрації від 19.03.2012 р. № 90 за тверджено технічну документацію із землеустрою від 2011 року щодо посвідчення права користування земельною ділянкою площею 114,0172 га.

Зазначає, що 11.06.2012 р. Бердичівською районною державною адміністрацією/орендодавцем і ТОВ «Українська каолінова компанія»/орендарем в рамках договору оренди земельної ділянки № 1 укладено угоду про внесення змін до договору оренди від 10.02.2006 р. відповідно до п.1 якої внесено зміни у п.2 договору оренди, а саме збільшено площі орендованої земельної ділянки на 12,1753 га (тобто із 101,8419 га всього до 114,0172 га) та 17.02.2015 р. сторонами укладено акт прийому-передачі земельної ділянки площею 12,1753 га.

Доводить, що оспорювані розпорядження Бердичівської РДА № 90 від 19.03.2012 р. та договір не стосуються надання в користування земельної ділянки в розумінні ст.122 Земе льного кодексу України 2001 року, оскільки поетапне відведення земельних ділянок (по мірі освоєння) відбулось в межах земельної ділянки 150,2 га, наданої Верховною Радою України згідно з постановою від 18.03.1999 року № 517, яка є чинною та не скасована. Отже, погодження передачі земельної ділянки в користування товариству відбувалось ще в 1998-1999 рр. коли був чинним і підлягав застосуванню Земельний кодекс України 1990 року, згідно зі ст.ст.19, 32, 34 якого, вилучення та розпорядження ріллею здійснювалося виключно на підставі рішення Верховної Ради України.

Посилаючись на ст.93 Земельного кодексуУкраїни від 2001 року та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» станом на 2006 рік, товариство стверджує, що Бердичівська районна державна адміністрація виступила стороною договору оренди від 10.02.2006 р. не тільки відповідно до Земельного кодексу, а й відповідно до норм законодавства про місцеве самоврядування.

Щодо доводів скаржника про порушення інтересів Житомирської ОДА, товариство звертає увагу суду на те, що Житомирська ОДА не вважає, що її інтереси або права будь-яким чином порушені, що випливає з листа Житомирської ОДА від 24.05.2012 р. № 967/06 про правомірності відведення товариству земель ної ділянки загальною площею 150,02 га.

Також товариство посилається на практику Європейського суду з прав людини і доводить, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Разом з тим, намагання прокуратури використати надуманий компетенційний спір як привід для позбавлення товариства прав на земельну ділянку, є незаконний та суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Звертає увагу, що рішенням господарського суду Житомирської області від 23.04.2014 р. у справі № 3/5007/1350/12, яке набрало законної сили, встановлені факти та повноваження при укладенні договору оренди Бердичівською РДА.

Вважає, що посилання прокуратури на не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки не відповідає дійсності та є безвідносним до предмету спору.

Також, товариство вважає, що предмет та підстави вимог прокуратури є суперечливими і скаржником не дове дено, як визнання протиправним і скасування розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації № 90 від 19.03.2012 р. надає підстави вима гати повернення від товариства всього земельного масиву.

Просить рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.2015 р. у справі № 906/56/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокуратури без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні товариства з обмеженою відповідальністю "Українська каолінова компанія" - Садківська сільська рада не забезпечила участь свого представника у судовому засіданні, відзиву на апеляційну скаргу не надала.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду /а.с.135-141 у т.2/, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до норм ст.ст.99,101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

Зі статуту закритого акціонерного товариства "Українська каолінова компанія", зареєстрованого державним реєстратором 29.03.2005 р./а.с.129-143 у т.1/ та з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.07.2012 р. /а.с.7-9 у т.1/ вбачається, що відповідач ТОВ "Українська каолінова компанія" є правонаступником закритого акціонерного товариства "Українська каолінова компанія".

30.09.1998 р. рішенням 3 сесії 23 скликання Садківська сільська рада Бердичівського району Житомирської області надала згоду на виділення товариству "Українська каолінова компанія" земельної ділянки площею 150,2 га під будівництво гірничо-збагачувального комбінату та розташування кар'єру по видобуванню каоліну за рахунок земель КСП "Хлібороб".

04.12.1998 р. рішенням 5 сесії 23 скликання Бердичівської районної ради Житомирської області надано згоду на вилучення земельної ділянки площею 150, 2 га, в т.ч. 141,1 га ріллі із земель КСП "Хлібороб" та ділянку 0,2 га забудованих земель від Бердичівського управління магістральних газопроводів і надання їх товариству в тимчасове довгострокове користування.

В грудні 1998 року Житомирським філіалом Інституту УААН розроблений проект відведення 150,2 га земель в користування товариству "Українська каолінова компанія" під будівництво гірничо-збагачувального комбінату по видобутку та переробці каолінів на Велико-Гадомецькому родовищі із землекористувань господарств Бердичівського району Житомирської області.

Вищевказані обставини встановлені при розгляді господарським судом Житомирської області справи № 3/5007/1350/12 і згідно зі ст.35 ГПК України не потребують доказування.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 18.03.1999 р. 517-ХIV "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" /а.с. 191-194 т.1/:

- вилучено та надано в постійне користування землі сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" (14,7 га ріллі) під будівництво виробничої бази акціонерному товариству "Українська каолінова компанія";

- вилучено на надано в тимчасове користування землі сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" (135,3 га земель, в тому числі 129,4 га ріллі) та Бердичівського управління магістральних газопроводів (0,2 га земель) Бердичівського району Житомирської області під кар'єр по видобутку каолінів акціонерному товариству "Українська каолінова компанія" строком на 30 років;

- доручено відповідним районним, міським радам видати державні акти на право постійного користування землею та укласти договори на право тимчасового користування землею з вищезазначеними підприємствами, установами та організаціями.

10.06.1999 р. межі земельної ділянки площею 150,2 га, наданої в користування відповідачеві,були винесені в натурі та оформлені актом про встановлення в натурі границь земель.

Постанова Верховної Ради України від 18.03.1999 р. 517-ХIV є чинною.

При розгляді господарської справи № 3/5007/1350/12 встановлено, що у 2001-2002 роках Садківська сільська рада прийняла ряд рішень про посвідчення громадянам - жителям села Великі Гадомці Бердичівського району їх права на земельну частку (пай) державними актами на право приватної власності на землю, в тому числі на землі, надані ТОВ "Українська каолінова компанія". Розпорядженням голови Бердичівської РДА від 17.01.2003 р. № 8 також було видано громадянам - жителям села Великі Гадомці Бердичівського району державні акти на право приватної власності на землю, в тому числі на земельну ділянку 150,2 га, надану ТОВ "Українська каолінова компанія", внаслідок чого на останній було незаконно виділено 234 земельні ділянки розміром від 0,58 га до 0,69 га.

У зв'язку з такими обставинами відповідач не зміг оформити договори оренди на всю площу наданої земельної ділянки - 101.8 га, а не 150,2 га, оскільки більше 20 га згаданої землі станом на день підписання договору оренди фактично перебували у власності фізичних осіб, яка їм була передана в 2003 році під час розпаювання земель колективної власності. Наведене підтверджує у своїх поясненнях управління Держземагенства /а.с.70 у т.1/.

Рішення Садківської сільської ради та розпорядження голови Бердичівської РДА за протестом прокурора Бердичівського району 07.07.2005 р. були скасовані у відповідній частині рішенням сільської ради від 20.07.2005 р. та розпорядженням голови Бердичівської ОДА № 325 від 22.07.2005 р. відповідно. Крім того, 44 громадяни добровільно відмовилися від права власності на земельні ділянки та їх відмова прийнята розпорядженням голови Бердичівської РДА № 564 від 24.12.2005 р.

Після завершення судових розглядів та у зв'язку із добровільною відмовою на користь держави громадян - власників земельних часток (паїв) земельна ділянка площею 12,1753 га була приєднана до земель державної власності.

У справі № 3/5007/1350/12 судом встановлено, що у 2006 році ТОВ "Бердичівфото" на замовлення товариства виконана Технічна документація із землеустрою щодо оновлення та встановлення меж земельних ділянок на місцевості та складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками площею 150,2 га, в тому числі першочергового освоєння площею 116,11 га ТОВ "Українська каолінова компанія".

Ця технічна документація оглянута колегією суддів в судовому засіданні, відповідна копія залучена до матеріалів справи у т.1 на а.с.118-125.

В пояснювальній записці до технічної документації 2006 року було вказано підстави для її розроблення, а саме :

- освоєння земель на раніше відведеній земельній ділянці товариство буде проводити поетапно;

- відповідно до проведених розрахунків межа відводу не змінилась і становить 150,2 га, в тому числі ділянки № 1 площею 116,11га (першочергового освоєння), та ділянка № 2 площею 34,09 га (другочергового освоєнння);

- планується передати в оренду земельну ділянку № 1 площею 101,9819 га, без врахування площі 14,2681 га розпайованих 23 земельних ділянок, які мають обмеження.

10.02.2006 р. Бердичівською райдержадміністрацією/орендодавець і ЗАТ "Українська каолінова компанія"/орендар укладений договір оренди земельної ділянки площею 101,8419 га, кадастровий номер 1820885600:08:000:0385 під кар'єр для видобутку каолінів строком на 30 років (надалі - договір оренди ) /а.с.11-14 у т.1/.

Відповідно до п.3 договору оренди нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 1029767,24 грн.

За умовами п.5 сторони погодили, що договір укладений строком на 30 років.

Договір оренди підписаний сторонами, скріплений їх печатками та зареєстрований в державному реєстрі земель 15.02.2006 р. за № 040620400001.

На виконання умов договору, 16.02.2006 р. сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі орендованої земельної ділянки площею 101,8419 га кадастровий номер 1820885600:08:000:0385 /а.с.15 у т.1/.

У 2011 році Житомирською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" складено Технічну документацію із землеустрою щодо посвідчення права користування земельною ділянкою площею 114,0172 га ТОВ "Українська каолінова компанія" для добувної промисловості (під кар'єр по видобутку каолінів) на території Садківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області /а.с.18-23 т.1/.

У технічній документації (пояснювальній записці) визначено, що за договором оренди від 10.02.2006 р. дана ділянка перебуває в оренді ЗАТ "Українська каолінова компанія" для промисловості на площі 101,8419 га. Розпорядженням голови Бердичівської РДА від 23.07.2009 р. надано дозвіл на оформлення договору оренди на додаткову площу 9,0362 га, а розпорядженням від 16.04.2010 р. внесено зміни в площу на 12.1753 га . Метою розробки технічної документації є впорядкування земельних ділянок, що передані в оренду товариству, так як ділянки площею 12,1753 га, що додатково передаються в оренду, примикають до основної ділянки площею 101,8419 га та знаходяться в межах відводу, розробленого проектною організацією ЖНДПІЗ /а.с.21 т.1/.

Розпорядженням голови райдержадміністрації від 19.03.2012 р. № 90 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 456 від 10.02.2006 року» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо посвідчення права користування земельною ділянкою площею 114,0172 га ТОВ "Українська каолінова компанія" для добувної промисловості (під кар'єр по видобутку каолінів), а також - встановлено внести відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки № 456 від 10.02.2006 р. стосовно площі та розміру орендної плати /а.с.16 у т.1/.

11.06.2012 р. Бердичівською районною державною адміністрацією/орендодавець та ТОВ "Українська каолінова компанія"/орендар на підставі розпорядження голови Бердичівської райдержадміністрації від 19.03.2012 р. № 90 укладена угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.02.2006 р. № 456 (надалі - угода), за умовами якої, в тому числі, змінено п. 2 договору та зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 114,0172 га під кар'єр по видобутку каолінів /а.с.17 у т.1/.

Згідно з п.2 угоди, викладено п.6 договору оренди земельної ділянки № 456 від 10.02.2006 р. в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 469692,94 грн. за всю площу в рік. Розмір орендної плати переглядається та оформляється додаткової угодою через календарний рік після підписання цієї угоди сторонами».

Відповідно до п.4 угоди, дана угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та є невід'ємною частиною договору.

Угода від 11.06.2012 р. підписана представниками сторін, скріплена їх печатками та зареєстрована в управлінні Держземагентства у Бердичівському районі.

Прокурор доводить, що розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації № 90 від 19.03.2012 р. та угода, укладена відповідачами 11.06.2012 р., суперечать нормам чинного земельного законодавства.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, враховуючи таке.

Згідно зі ст.ст.13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 31, ч.2 ст. 32 Земельного Кодексу України в редакції станом на 18.03.1999 р., вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. Вилучення ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, у межах міст для усіх потреб допускається за рішенням Верховної Ради України.

Відповідно до постанови № 517-XIV від 18.03.1999 р. Верховна Рада України згідно з наведеними нормами вилучила та надала в користування товариству "Українська каолінова компанія" земельну ділянку площею 150,2 га та зобов'язала відповідні ради видати землекористувачам державні акти на право постійного користування та укласти договори оренди на право тимчасового користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Верховної Ради України в межах дії Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-XII (до 01 січня 2002 року ) виконана частково.

Пунктом 1 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Пунктом 12 цього Розділу до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст.93 Земельного кодексу України 2001 року, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Частиною 3 ст.5 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XIV (в редакції на момент прийняття Земельного кодексу України 2001 року) визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених статтею 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст.29 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Відповідні повноваження були делеговані Бердичівській районній державній адміністрації рішенням Бердичівської районної ради від 14.06.2002 р. /а.с.204-205 у т.1/.

Враховуючи вищевикладені приписи чинного на той час законодавства, виконання п.3 постанови Верховної Ради України № 517-XIV в частині оформлення орендних відносин покладалось на відповідну місцеву державну адміністрацію. В даному випадку - на Бердичівську районну державну адміністрацію.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах установлених цим Кодексом повноважень.

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення договору оренди) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення щодо надання земельної ділянки приймала не Бердичівська районна державна адміністрація, а Верховна Рада України постановою від 18.03.1999 р. № 517-XIV.

Відповідно до ч.2 ст.68 Земельного кодексу (1990 року, чинного на час надання земельної ділянки) розміри земельних ділянок, що надаються для промислових, гірничодобувних підприємств, визначаються відповідно до затверджених норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Земельний кодекс України 2001 року також містить таку норму у ч.3 ст.66 кодексу.

Отже, Бердичівська районна державна адміністрація розпорядженням № 90 від 19.03.2012 р. затвердила "Технічну документацію із землеустрою щодо оновлення та встановлення меж земельних ділянок на місцевості та складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками площею 150,2 га, в тому числі першочергового освоєння площею 116,11 га в межах земельної ділянки 150,2 га, яка надавалась Верховною Радою України.

За наведених обставин є також безпідставними доводи прокурора про порушення інтересів Житомирської обласної держадміністрації, оскільки надання (розпорядження) земельної ділянки в даному випадку відбулось за рішенням Верховної Ради України в межах її компетенції.

Колегія суддів враховує при цьому, що Житомирська обласна державна адміністрація 08.04.2015 р. подала суду заяву про відмову від позову (а.с.46-48 у т.2). Вважає позов прокурора безпідставним та необґрунтованим, зазначивши, що Бердичівська районна державна адміністрація діяла в межах її повноважень.

Прокурор підтримав позовні вимоги відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.29 ГПК України та ч.6 ст.29 ГПК України, де визначено, що відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Також безпідставними є твердження прокурора, що Бердичівська районна державна адміністрація, приймаючи оспорюване розпорядження, без розроблення та затвердження проекту відведення, розпорядилась новоутвореною ділянкою, оскільки відповідно до ч.1 ст.50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 р. № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 Закону України "Про землеустрій", встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Проект відведення земельних ділянок розробляється при формуванні нових земельних ділянок.

Матеріалами справи підтверджено, що за додатковою угодою товариству "Українська каолінова компанія" додатково передавалась земельна ділянка в межах наданої, а не новоутворена земельна ділянка. Тому відповідно до ст.ст.50, 55 Закону України "Про землеустрій" розроблялась технічна документація, а не проект землеустрою.

Отже, Бердичівська районна державна адміністрація, приймаючи розпорядження № 90 від 19.03.2012 р. про затвердження технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права користування земельною ділянкою загальною площею 114,0172 га на території Садківської сільської ради, за межами населених пунктів та, відповідно, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 456 від 10.02.2006 р. діяла в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсною додаткової угоди від 11.06.2012 р. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-6 ст.203 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст.ст.84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суд повинен з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Оскільки судом не встановлено правових підстав для скасування розпорядження голови Бердичівської районної ради № 90 від 21.02.2012 р., на підставі якого укладено додаткову угоду до договору оренди і прокурором не доведено інших підстав для визнання вказаної угоди недійсною, колегія суддів вважає правомірною відмову судом першої інстанції у задоволенні позову в цій частині та в частині повернення земельної ділянки, як похідної від вимоги про визнання додаткової угоди недійсною.

Доводи прокуратури про те, що земельна ділянка загальною площею 114,0172 га була передана в оренду ТОВ "Українська каолінова компанія" без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки спростовуються матеріалами справи.

Так, нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь на території Великогадомецького родовища первинних каолінів, які передавалися в користування товариству, була розроблена КП «Житомирводпроект» /а.с.119-124 у т.2/ на всю земельну ділян ку, відведену згідно з постановою Верховної Ради України, та затверджена розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації № 429 від 05.10.2004 р. /а.с.175-176 т.2/ в розмірі 4102 грн. за 1 га без врахування коефіцієнта грошової індексації.

У пункті 3 договору оренди землі від 10.02.2006 р., який за реєстрований у Бердичівському районному відділі Житомирської регіональної філії ДП Центр ДЗК 15.02.2006 р. за № 04062040001, зазначається, що нормативна грошова оці нка земельної ділянки становить 1029767,24 грн.

Орендна плата згідно п.5 договору оренди погоджена на рівні 50921 грн., що становить 5% ((50 921 х 100) /1 029 767,24) від нормативно-грошової оцінки.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних діля нок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Тобто, станом на укладення додаткової угоди від 11.06.2012 р. до договору оренди, нормативно - грошова оцінка залишалась чинною.

Колегія суддів критично оцінює доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що товариству «Українська каолінова компанія» земельну ділянку передано в користування без проведення нормативно-грошової оцінки, що впливає на розмір орендної плати та земельного податку.

За даними Головного управління Держземагенства у Житомирській області від 16.07.2015 р. /а.с.147 у т.2/ вартість 1 гектара ріллі по Житомирській області станом на 2012 рік становила 13731,64 грн. Отже, ставка земельного податку на земельну ділянку ТОВ "Українська каолінова компанія" становила 78284,21 грн. (13731,64*114,0172*5%). Керуючись нормами ст.288.5.1 Податкового кодексу України, орендна плата за земельну ділянку повинна була бути не менше трьох земельних податків, тобто 234852,62 грн. і цей мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власно сті залежав не від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а від нормативно-грошової оцінки одиниці гектару ріллі по області, тому вказані доводи прокуратури є безпідставними

Колегією суддів встановлено, що згідно з п.2 додаткової угоди до договору оренди, орендна плата на орендовану земельну ділянку 12,1753 га (загальна площа 114,0172 га) погоджена на рівні 469692,94 грн. Тобто, орендна плата згідно з додатковою угодою складала шість земельних податків, тобто - більше, а не менше встановленого мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Враховуючи наведене, оцінивши встановлені обставини в їх сукупності згідно зі ст.ст.33,34,43 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.2015 р. у справі № 906/56/15 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст.104 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.2015 р. у справі №906/56/15 залишити без змін.

Справу № 906/56/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.