Рішення

від 28.04.2015 по справі 909/204/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 р. Справа № 909/204/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз", вул. Новопирогівська, 31, м. Київ, 03045

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Креатив", просп. Промисловий, 19, м. Кіровоград, 25014

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра", вул. Свободи, 291, м.Яремче, Івано-Франківська область, 78500

про стягнення заборгованості в сумі 821151,45 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чабан Ю.В.-представник, довіреність від 24.12.14р.

від відповідача (ПАТ "Креатив"): Глазков А.С.-представник, довіреність № 2-13/Кр від 05.01.15р.

від відповідача (ПАТ "Креатив"): Єрьоменко В.П.-представник, довіреність № 1277-10 від 12.12.14р.

від відповідача (ТзОВ "Ватра") представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Креатив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" про стягнення заборгованості в сумі 985381,75 грн., в тому числі 819654,37 грн. основного боргу, 13271,67 грн. - 3% річних та 152455,71 грн. інфляційних, з врахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог за вх.№2972/15 від 16.03.15, яка прийнята судом відповідно до норми ч.4 ст.22 ГПК України ухвалою від 31.03.15.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.15. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.03.15. Ухвалами суду від 17.03.15, 31.03.15 та 16.04.15 розгляд справ відкладався.

Представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх.№4768/15 від 28.04.15 у зв"язку із з"ясування факту про втрату ним статусу платника ПДВ на момент здійснення поставок ПрАТ "Креатив", а тому просив стягнути 683045,3 грн. основного боргу (за мінусом 136609,06 грн. ПДВ), 11059,72 грн. 3% річних та 57375,81 грн. інфляційних, всього 821151,45 грн.

Судом, відповідно до норми ч.4 ст.22 ГПК України, прийнято дану заяву до розгляду.

Таким чином. предметом спору даної справи є стягнення 683045,3 грн. основного боргу, 11059,72 грн. 3% річних та 57375,81 грн. інфляційних.

Також представником позивача подано заяву про забезпечення позову за вх.№4769/15 від 28.04.15, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 821151,45 грн., що належать відповідачу Приватному акціонерному товариству "Креатив" та перебувають на його рахунках

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та представив суду для огляду оригінал довіреності від 05.09.13 №1347-12/Кр на Бугеру Констянтина Вікторовича, нотаріально посвідчену довіреність від 12.11.13 на Давидова Юрія Григоровича, довіреність №6127 від 22.08.14, яка видана Рудій Оксані Вікторівні на отримання насіння соняшнику (належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи).

Позовні вимоги обгрунтовує невиконанням відповідачем умов договору поставки №С14-00087 від 22.08.14 щодо оплати вартості поставленого товару (насіння соняшнику).

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Креатив" (далі - відповідач 1) проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов за вих.№379-10 від 16.04.15 (вх.№6065/15 від 16.04.15) письмових доповненнях до відзиву на позовну заяву від 28.04.15 №482-10 (вх.№6736/15 від 28.04.15), зокрема зазначає, що позивач здійснюючи поставки товару відповідачу на суму 819654,37 грн., безпідставно включив до суми стягнення ПДВ в розмірі 136609,06 грн., оскільки при поданні відповідачем 1 звітності до податкової інспекції було виявлено про анулювання у позивача свідоцтва платника ПДВ. Відповідно до п.6.3. договору у випадку анулювання свідоцтва ПДВ продавця та/або постачальників продавця з будь-яких причин під час дії даного договору, продавець повинен негайно повідомити про це покупця і призупинити поставки товару до отримання такого свідоцтва, чого позивач не зробив. Крім того, вказує на той факт, що позивачем відповідно до умов п.п.3.7., 3.8. Договору договору поставки №С14-00087 від 22.08.14 не надано відповідачу 1 всіх товаророзпорядчих документів, а тому зобов"язання по оплаті за товар не виникло. В попередніх судових засіданнях зазначав, що договір поставки підписаний невідомою особою, а акти приймання-передачі №1 та №2 від 22.08.14, які підписані головою правління Давидовим Ю.Г. є неналежними доказами, оскільки такої посади як голова правління на підприємстві не існує.

Представник відповідача - ТзОВ "Торгова комерційна фірма "Ватра" в судове засідання жодного разу не з"явився, у клопотанні за вх.№ 3436/15 від 04.03.15 просив розглядати справи без участі його представника.

Також відповідачем 1 в попередніх судових засіданнях подавались клопотання про зупинення провадження у справі, призначення судової почеркознавчої експертизи та колегіальний розгляд справи.

Щодо клопотання від 05.03.15 (вх.№2818/15 від 13.03.15) про зупинення провадження у даній справі у зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення пов'язаної з нею справи № 912/753/15-г, що розглядається господарським судом Кіровоградської області. суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати, як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 22.12.14 у справі №921/916/13-г/3.

Тобто, суд зупиняє провадження у справі у випадку, якщо не може самостійно встановити обставини справи.

Посилання відповідача 1 на розгляд господарським судом Кіровоградської області справи 912/753/15-г за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" про визнання недійсним договору поставки, яка на думку відповідача є пов'язаною із даною справою, що є безумовною підставою для зупинення провадження у справі, є безпідставними з огляду на те, що наявність спору про визнання недійсним договору на якому ґрунтуються вимоги у даній справі не є в даному конкретному випадку перешкодою для розгляду справи про стягнення заборгованості за договором поставки, а отже відсутні підстави, з якими законодавець пов'язує зупинення провадження у справі.

З'ясувавши всі обставини на яких ґрунтується подане клопотання суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на те, що представником відповідача 1 не вказано обґрунтованих та документально підтверджених підстав для зупинення провадження у справі, як цього вимагають приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, у відзиві на позов за вих.№379-10 від 16.04.15 (вх.№6065/15 від 16.04.15) відповідач 1 визнав факт отримання товару.

Щодо клопотання відповідача 1 про колегіальний розгляд справи вих.№358-10 від 26.03.15 (вх.№5242/15 від 31.03.15).

Питання щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції врегульовано статтею 15 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів". Даною нормою, зокрема, встановлено, що справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних.

Законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується із частиною 1 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно вимог якої справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Таким чином, питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом, який розглядає справу, з урахуванням категорії спору та з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

Заява про призначення колегіального розгляду справи повинна бути обґрунтованою та мотивованою, повинні бути вказані конкретні обставини, що свідчать про складність конкретної справи або про складність певної категорії спору. Заява також повинна бути підтверджена фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах.

Проаналізувавши матеріали справи та викладені в заяві обставини суд приходить до висновку про недоцільність розгляду вказаної справи колегіально у складі трьох суддів, оскільки суд не вбачає складності у вирішенні даного спору, а виключно відзначає намагання сторони, яка подає таку заяву, затягнути вирішення справи. З огляду на викладене у суду відсутні підстави для задоволення заяви про колегіальний розгляд справи.

Щодо клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи №373-10 від 30.03.15.15 (вх.№5385/15 від 02.04.15) суд вказує на наступне.

Стаття 41 ГПК України передбачає, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Тобто, мета проведення експертизи - роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Більше того, необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Такої ж правової позиції дотримано в Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Представник відповідача 1 вказує, що підпис Рудої О.В. на копіях видаткових накладних не є її підписом та те, що в період складання видаткових накладних 22 серпня 2014 року вона перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

Судом об"єктивно вивчено обставини справи і доводи сторін щодо призначення екстертизи та відмову в її проведенні та встановлено, що матеріали справи містять видаткові накладні №549 від 22.08.14 та №550 від 22.08.14, заяву про надання відпуски від 07.08.14, довіреність №6127 від 22.08.14, з яких вбачається, що підписи О.В.Рудої на цих всіх документах є ідентичними. А те, що перебуваючи у відпустці О.В.Руда здійснювала підписання документів свідчить про недобросовісне відношення до документації на підприємстві відповідача та те, що на підприємстві не дотримуються вимог ведення діловодства. Окрім того, 22.08.14 відповідачем 1 видано Рудій Оксані Вікторівні довіреність №6127 на отримання від ТзОВ "Летро Союз" насіння соняшнику в кількості 195 тонн.

З огляду на викладені обставини суд не вбачає правових підстав для призначення експертизи.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову за вх.№4769/15 від 28.04.15, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 821151,45 грн., що належать відповідачу Приватному акціонерному товариству "Креатив" та перебувають на його рахунках, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту ст. 66 ГПК України вбачається, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обгрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вищий господарський суд України в постанові № 16 від 26.12.2011 р. звернув увагу на наступне.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Обов'язок доказування, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не обґрунтовано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову та не доведено належними доказами, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи наведене, позивачу в заяви клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

22.08.14 між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" (продавець) укладений договір поставки №С14-00087, за умовами якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року (товар) на умовах даного договору (п.п. 1.1., 1.2. договору поставки).

В матеріалах справи міститься довіреність від 05.09.13 №1347-12/Кр за підписом Генерального директора Бойка О.М., яка надає право Бугері Констянтину Вікторовичу від імені ПрАТ "Креатив" підписувати договори, контракти, угоди на поставку, купівлю-продаж, зберігання насіння соняшнику, та/або інших олійних, технічних чи зернових культур на суму, що не перевищує 5 000 000 грн., тощо.

Отже, зазначений Договір укладений у письмовій формі, скріплений підписами та засвідчений печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України.

Строк дії Договору - з моменту його підписання сторонами та до повного виконання всіх умов, передбачених даним Договором (п. 9.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. вказаного Договору поставки, Товар поставляється на умовах DAP склад Покупця (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо встановлених умовами Договором за адресою просп. Промисловий, 14/а, просп. Інженерів, 10а, м. Кіровоград, Кіровоградська область .

У п. 4.1 Договору поставки визначено орієнтовну суму Договору в сумі 853600 грн. Остаточна ціна партії товару вказується у видаткових накладних (п.4.2.13).

За умовами п. 3.2 договору поставки термін поставки товару - 7 днів після здійснення передплати покупцем. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 1 (один) календарний день повідомити Покупця про готовність до поставки Товару із зазначенням дати поставки. Після закінчення терміну поставки Продавець не звільняється від обов'язку поставити товар на суму отриманої передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання Товару у випадку порушення терміну поставки Продавцем.

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу 1 товар (насіння соняшнику) в кількості 194,72 тонн на загальну суму 819654,37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (містять відмітку про отримання товару відповідачем 1 - а.с.21-29), видатковими накладними №549 від 22.08.14 на суму 799580,41 грн. (а.с.34), №550 від 22.08.14 на суму 20073,96 грн. (а.с.35), які підписані представником ПрАТ "Креатив" - О.В. Рудою (оригінал довіреності №6127 від 22.08.14 на отримання від ТзОВ "Летро Союз" насіння соняшнику в кількості 195 тонн оглянуто судом та долучено до матеріалів справи), а також актами приймання-передачі №1 та №2 від 22.08.14 (а.с.30-31), які підписані представником ПрАТ "Креатив" Давидовим Ю.Г. на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 20.11.13 та скріплені печаткою (оригінали вказаних актів оглянуті в судовому засіданні, долучені копії актів відповідають оригіналам).

Судом звернуто увагу на те, що згідно довіреності №6127 від 22.08.14, представнику відповідача 1 Рудій О.В. надано право на отримання від ТзОВ "Летро Союз" насіння соняшнику в кількості 195 тонн. Згідно видаткових накладних №549 від 22.08.14 на суму 799580,41 грн. та №550 від 22.08.14 на суму 20073,96 грн., кількість отриманого товару становить 194,72 тонни, що свідчить про те, що представником відповідача 1 Рудою О.В. не перевищено повноважень (стосовно кількості отриманого товару) згідно довіреності №6127 від 22.08.14.

Як свідчить зміст податкової декларації ПрАТ "Креатив" за серпень 2014, яка була витребувана судом від Кіровоградській ОДПІ як податкового органу, в якому відповідач перебуває на обліку, ПрАТ "Креатив" відобразив у складі власної податкової звітності з податку на додану вартість господарські операції із контрагентом ТзОВ "Летро Союз" з придбання товару по видаткових накладних від 22.08.14 на суму 799580,41 грн. та 20073,96 грн. з урахуванням ПДВ, що ще раз доводить факт передачі позивачем продукції (насіння соняшнику) відповідачу 1.

Враховуючи той факт, що статусу платника ПДВ на момент здійснення поставок відповідачу 1 (ПрАТ "Креатив") позивач втратив, останній уточнив розрахунок податкових зобов"язань з ПДВ, тобто, відмінусував від вартості поставки 819654,37 грн. ПДВ в сумі 136609,06 грн.

Представник позивача зазначив, що про факт втрати статусу платника ПДВ дізнався вже після поставки товару відповідачу 1). Позивач зменшив позовні вимоги на суму ПДВ 136609,06 грн. (заява про зменшення розміру позовних вимог за вх.№4768/15 від 28.04.15), тобто, права відповідач 1 жодним чином не порушені і сума боргу заявлена без ПДВ, про що він зазначав у своїх запереченнях.

Таким чином, реальна заборгованість відповідачів перед позивачем станом на день звернення до суду становила 683045,3 грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що покупець (відповідач 1) зобов"язаний здійснити оплату вартості отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (позивача) на підставі рахунку-фактури та документів, передбачених п.п. 3.7. та 3.8. даного Договору та проведення досліджень товару на відповідність вимогам п.2.1 даного договору. Оплата отриманого товару здійснюється виходячи з остаточної ціни на товар визначеної відповідно до п.4.2 даного договору.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідачів направлялись вимоги про погашення заборгованості №30/09-2014-0087 від 30.09.14 (а.с.12) та №30/09-2014-0087-1 від 30.09.14 (а.с.13), однак відповідачі залишили її без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, згідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Посилання відповідача 1 на те, що позивачем відповідно до умов п.п.3.7., 3.8. Договору поставки №С14-00087 від 22.08.14 не надано всіх товаророзпорядчих документів у зв'язку з чим, на його думку, строк оплати за надані послуги не настав, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки у актах приймання-передачі №1 та №2 від 22.08.14 покупець (відповідач 1) підтвердив, що постачальником (позивачем) виконані всі його зобов"язання згідно з п.3.7., п.3.8., п.3.10 та п.5.1. договору, а також, що дослідження товару на відповідність вимогам п.2.1 проведено, зауваження до якості/кількості поставленого товару відсутні.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене, із врахуванням усіх обставин справи, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 683045,3 грн. заборгованості за поставлену продукцію обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив иконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правильність нарахування інфляційних судом перевірено.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування 11059,72 грн. 3% річних та 57375,81 грн. інфляційних, з врахуванням зменшеної суми основного боргу, та встановлено, що вони є арифметично вірними.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" (Позивач/Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" (далі Відповідач 2 /Поручитель) укладено Договір поруки від 22.08.14.

Згідно п.1. Договору, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань ПрАТ "Креатив" (Боржник) по оплаті кредитору будь-яких сум, що виникають або можуть виникнути згідно з положеннями договору поставки №С14-00087 від 22.08.14, в тому числі, але не обмежуючись, штрафних санкцій та інших платежів.

Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов"язань в тому ж розмірі. що і Боржник (п.2 Договору).

У випадку невиконання Боржником зобов"язань Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. При цьому, у випадку забезпечення виконання зобов"язань Боржника перед Кредитором за договором іншими поруками всі поручителі виступають солідарними боржниками перед Кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу Поручителя (відповідача 2) направлено вимогу №30/09-2014-0087-1 від 30.09.14 (а.с.13) про оплату коштів, яка отримана відповідачем 1 власноручно 01.10.14, однак останнім залишена без відповіді та задоволення.

У клопотанні від 03.03.15 (вх.№3436/145 від 04.03.15) відповідач 2 підтвердив факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" договору поруки від 22.08.14 та наявність заборгованості ПрАТ "Креатив" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Летро Союз", однак у зв"язку з нестабільною фінансовою ситуацією у країні не має змоги виконати взяті на себе зобов"язання за вищезазначеним договором поруки.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, підлягають стягненню з відповідачів 683045,3 грн. основного боргу, 11059,72 грн. 3% річних та 57375,81 грн. інфляційних.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на відповідачів, а саме 16423,03 грн. судового збору.

За невиконання вимог ухвали суду від 17.03.15, на підставі п.5 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача (Приватного акціонерного товариства "Креатив") штраф в розмірі 1700грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом, а саме неподання податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком 5 до них (розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за 3 квартал 2014 року, про що видати наказ при винесенні рішення (ухвала суду від 31.03.15).

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 218, 212 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75 ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" до Приватного акціонерного товариства "Креатив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" про стягнення заборгованості в сумі 821151,45 грн. - задоволити .

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Креатив" (просп. Промисловий, 19, м. Кіровоград, 25014, код 31146251) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" (вул. Свободи, 291, м.Яремче, Івано-Франківська область, 78500, код 19395716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" (вул. Новопирогівська, 31, м. Київ, 03045, код 38894152) - 683045 (шістсот вісімдесят три тисячі сорок п"ять) грн. 30 коп. основного боргу, 11059 (одинадцять тисяч п"ятдесят дев"ять) грн. 72 коп. - 3% річних, 57375 (п"ятдесят сім тисяч триста сімдесят п"ять) грн. 81 коп. інфляційних та 16423 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять три) грн. 03 коп. - судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Креатив" (просп. Промисловий, 19, м. Кіровоград, 25014, код 31146251) в доход Державного бюджету України - 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. штрафу.

Накази суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 29.04.15

Суддя Цюх Г.З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"