Постанова

від 20.10.2015 по справі 909/204/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 909/204/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Грека Б.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі№909/204/15 господарського суду Івано-Франківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" до 1. Приватного акціонерного товариства "Креатив" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" простягнення заборгованості в сумі 821 151,45 грн

за участю представників сторін

позивача: не з'явився,

відповідача 1: Свистунов Д.В.,

відповідача 2: не з'явився ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Креатив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" про стягнення заборгованості 683045,3 грн. основного боргу, 11059,72 грн. 3% річних та 57375,81 грн. інфляційних втрат (з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 909/204/15, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" задоволено, присуджено солідарне стягнення з приватного акціонерного товариства "Креатив" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" на користь позивача 683045,30грн. основного боргу, 11059,72 грн. - 3% річних, 57375,81 грн. інфляційних втрат та судовий збір. З ПрАТ "Креатив" в доход Державного бюджету України стягнуто 1700,00 грн. штрафу.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПрАТ "Креатив" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 та рішення місцевого господарського суду від 28.04.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.08.14 між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" (продавець) укладений договір поставки №С14-00087, за умовами якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року (товар) на умовах даного договору (п.п. 1.1., 1.2. договору поставки).

В матеріалах справи міститься довіреність від 05.09.13 №1347-12/Кр за підписом Генерального директора Бойка О.М., яка надає право Бугері Констянтину Вікторовичу від імені ПрАТ "Креатив" підписувати договори, контракти, угоди на поставку, купівлю-продаж, зберігання насіння соняшнику, та/або інших олійних, технічних чи зернових культур на суму, що не перевищує 5 000 000 грн., тощо.

Отже, зазначений Договір укладений у письмовій формі, скріплений підписами та засвідчений печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207 , 208 ЦК України .

Строк дії Договору - з моменту його підписання сторонами та до повного виконання всіх умов, передбачених даним Договором (п. 9.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. вказаного Договору поставки, Товар поставляється на умовах DAP склад Покупця (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо встановлених умовами Договору, за адресою просп. Промисловий, 14/а, просп. Інженерів, 10а, м. Кіровоград, Кіровоградська область .

У п. 4.1 Договору поставки визначено орієнтовну суму Договору - 853600 грн. Остаточна ціна партії товару вказується у видаткових накладних (п.4.2.13).

За умовами п. 3.2 договору поставки термін поставки товару - 7 днів після здійснення передплати покупцем. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 1 (один) календарний день повідомити Покупця про готовність до поставки Товару із зазначенням дати поставки. Після закінчення терміну поставки Продавець не звільняється від обов'язку поставити товар на суму отриманої передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання Товару у випадку порушення терміну поставки Продавцем.

Судами було встановлено, що на виконання умов укладеного договору, позивач поставив відповідачу 1 товар (насіння соняшнику) в кількості 194,72 тонн на загальну суму 819654,37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (містять відмітку про отримання товару відповідачем 1 - а.с.21-29), видатковими накладними №549 від 22.08.14 на суму 799580,41 грн. (а.с.34), №550 від 22.08.14 на суму 20073,96 грн. (а.с.35), які підписані представником ПрАТ "Креатив" - О.В. Рудою (оригінал довіреності №6127 від 22.08.14 на отримання від ТзОВ "Летро Союз" насіння соняшнику в кількості 195 тонн оглянуто судом та долучено до матеріалів справи), а також актами приймання-передачі №1 та №2 від 22.08.14 (а.с.30-31), які підписані представником ПрАТ "Креатив" Давидовим Ю.Г. на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 20.11.13 та скріплені печаткою (оригінали вказаних актів оглянуті в судовому засіданні, долучені копії актів відповідають оригіналам).

Відповідач 1, в свою чергу, за поставлений позивачем товар не розрахувався.

Крім того, судами було встановлено, що 22.08.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" (поручитель) укладено договір поруки , відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПрАТ "Креатив" (боржник) по оплаті кредитору будь-яких сум, що виникають або можуть виникнути згідно з положеннями договору поставки №С14-00087 від 22.08.14, в тому числі, але не обмежуючись, штрафних санкцій та інших платежів.

Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в тому ж розмірі, що і боржник. У випадку невиконання боржником зобов'язань боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники . При цьому, у випадку забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за договором іншими поруками всі поручителі виступають солідарними боржниками перед кредитором (п. 4 договору поруки).

З метою досудового врегулювання спору позивачем 30.09.2014 на адресу відповідачів були надіслані вимоги про погашення заборгованості №30/09-2014-0087 та №30/09-2014-0087-1, однак вказані вимоги були залишені відповідачами без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачі не виконали свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 819654,37 грн., яку він просив стягнути на його користь, а також просив стягнути на його користь суму інфляційних, річних , а також відшкодувати судові витрати.

В ході судового розгляду даного спору, позивач подав на розгляд суду заяву про зменшення позовних вимог на суму ПДВ 136609,306грн., оскільки ним було втрачено статус платника ПДВ на момент здійснення поставок відповідачу 1.

ПрАТ "Креатив" свої зобов'язання по договору поставки належним чином не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 683045,30 грн. За невиконання зобов'язань по договору поставки № С14-00087 позивач в порядку ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 1 11059,72 грн. 3% річних та 57375,81 грн. інфляційних втрат, з врахуванням зменшеної на суму ПДВ, суми основного боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, доведена позивачем належними доказами та не спростована відповідачем 1. Оскільки позивачем було доведено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором, вимоги щодо стягнення з останнього суми річних та інфляційних за прострочення оплати є правомірними та обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем невірно визначений початок періоду нарахування річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема із договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.712 ЦК України, що кореспондується із ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст. 543 ЦК України).

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, позивач поставив відповідачу1 насіння соняшнику урожаю 2014 року згідно видаткових накладних № 549 від 22.08.2014р. на суму 799580,41 грн. та № 550 від 22.08.2014р. на суму 20073,96 грн., разом з тим в актах приймання-передачі №1 та №2 від 22.08.14 покупець (відповідач 1) підтвердив, що постачальником (позивачем) виконані всі його зобов'язання згідно з п.3.7., п.3.8., п.3.10 та п.5.1. договору, а також, що дослідження товару на відповідність вимогам п.2.1 проведено, зауваження до якості/кількості поставленого товару відсутні.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оплати відповідачем 1 поставленого позивачем товару, а також з врахуванням умов договору поруки від 22.08.2014 , колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що на користь позивача слід стягнути суму боргу за поставлений ним товар, яка складає 683045,30 грн., солідарно з відповідачів, тому в цій частині позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Крім суми заборгованості, позивач просив суд стягнути на його користь річні в розмірі 11059,72 грн. та 57375,81 грн. інфляційних втрат, з врахуванням зменшеної на суму ПДВ, суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх судових інстанцій про те, що здійснений позивачем розрахунок є вірним, тому на користь позивача підлягає стягненню річні в сумі 11059,72 грн. та інфляційні втрати в сумі 57375,81 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає висновки судів попередніх судових інстанцій про задоволення позову цілком правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 909/204/15 - без змін.

Головуючий М. Малетич Судді: К. Круглікова Б. Грек