Рішення

від 21.04.2015 по справі 910/1988/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015Справа №910/1988/15-г

За позовом Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

до Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 65 850,60 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Масько А.М. (представник за довіреністю №02-2536/1 від 29.12.2014р.);

від відповідача: Яворська О.П. (представник за довіреністю №108/34-128 від 11.03.2015р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі також - відповідач) суми основного у розмірі 57 445,60 грн., суми інфляційних втрат в розмірі 7 324,11 грн. та суми 3% річних в розмірі 1 080,89 грн.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з проведенням відповідачем оплати основної суми заборгованості в розмірі 57 445,60 грн., відповідно до поданої заяви позивач просив також стягнути з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 7 324,11 грн. та суму 3% річних в розмірі 1 080,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за Договорами про надання послуг №20 від 05.09.2013р., від 22.01.2014р. та від 03.04.2014р., зокрема, не здійснює оплату наданих позивачем послуг у встановлені Договорами строки.

Відповідачем надано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначаючи при цьому, що сума заборгованості ним сплачена в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. позовну заяву Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» було повернуто без розгляду на підставі п. 5 ч. 2 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. було скасовано, а справу №910/1988/15-г. направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015р. суддею Морозовим С.М. порушено провадження у справі №910/1988/15-г та призначено її до розгляду на 21.04.2015р.

В судовому засіданні 21 лютого 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2013 року, 22 січня 2014 року та 03 квітня 2014 року між позивачем (виконавець за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) було укладено Договори про надання послуг №20 (надалі - Договори або Договір від 05.09.2013р., Договір від 22.01.2014р. та Договір від 03.04.2014р.), з ідентичними умовами.

Відповідно до п. 1.1. Договорів, позивач, як розробник і власник, надає відповідачеві у платне користування програмне забезпечення та здійснює інформаційно-технологічне його супроводження, відповідно до Додатку №1 до Договору.

Програмне забезпечення встановлюється позивачем на ПК відповідача та використовується відповідачем виключно у його діяльності. (п. 1.2. Договорів).

Вартість послуг, обумовлених даним Договором, визначається у Додатку №1 до Договору та за домовленістю сторін, може бути змінена в разі впровадження нових задач чи зміні витрат при наданні послуг. Загальна вартість наданих послуг на строк дії Договору складає 45 584,40 грн., в т.ч. ПДВ - 7 097,40 грн. (п. 3.1. Договору від 05.09.2013р.). Загальна вартість наданих послуг на строк дії Договору складає 14 972,40 грн., в т.ч. ПДВ - 2 495,40 грн. (п. 3.1. Договору від 22.01.2014р.). Загальна вартість наданих послуг на строк дії Договору складає 31 266,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5 211,00 грн. (п. 3.1. Договору від 03.04.2014р.).

Надані позивачем послуги сплачуються відповідачем шляхом безготівкового розрахунку на основі узгодженого сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг. (п. 3.4. Договорів).

Відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що даний Договір застосовується до відносин терміном з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року (п. 7.1. Договору від 05.09.2013р.), терміном з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року (п. 7.1. Договору від 22.01.2014р.), терміном з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року (п. 7.1. Договору від 03.04.2014р.), але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань кожною із сторін. (п. 7.1. Договорів).

Додатковою угодою до Договору від 03.04.2014р. сторони виклади п. 3.1. вказаного договору в наступній редакції: «Вартість послуг, обумовлених даним Договором, визначається у Додатку №1 до Договору та за домовленістю сторін, може бути змінена в разі впровадження нових задач чи зміні витрат при наданні послуг. Загальна вартість наданих послуг на строк дії Договору складає 24 825,60 грн., в т.ч. ПДВ - 4 137,60 грн.».

Як встановлюється матеріалами справи, позивачем на виконання вимог Договору було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 38 031,60 грн., а саме:

- по Договору від 05.09.2013р. позивачем надано послуг на суму в розмірі 38 031,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами: №345-12473 від 14.10.2013р. на суму 33 300,00 грн., №345-14557 від 09.12.2013р. на суму 4 731,60 грн.;

- по Договору від 22.01.2014р. позивачем надано послуг на суму в розмірі 14 972,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами: №345-2016 від 17.02.2014р. на суму 9 981,60 грн., №345-3079 від 20.03.2014р. на суму 4 990,80 грн.;

- по Договору від 03.04.2014р. позивачем надано послуг на суму в розмірі 22 171,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами: №345-4593 від 22.04.2014р. на суму 3 474,00 грн., №345-5718 від 20.05.2014р. на суму 3 474,00 грн., №345-6215 від 24.06.2014р. на суму 3 474,00 грн., №345-8304 від 21.07.2014р. на суму 3 474,00 грн., №345-8963 від 18.08.2014р. на суму 3 474,00 грн., №345-10232 від 22.09.2014р. на суму 3 474,00 грн., №345-11529 від 13.10.2014р. на суму 1 327,20 грн.

Відповідачем було прийнято надані позивачем послуги, про що свідчать підписи уповноважених осіб відповідача та відбитки печатки останнього.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем було проведено розрахунок з позивачем, а саме:

- по Договору від 05.09.2013р.:

- за Актом №345-12473 від 14.10.2013р. на суму 33 300,00 грн. проплата здійснена: 04.04.2014р. на суму 6 829,60 грн., 07.05.2014р. на суму 10 900,00 грн., 17.02.2015р. на суму 15 570,040 грн.;

- за Актом №345-14557 від 09.12.2013р. на суму 4 731,60 грн. проплата здійснена 17.02.2015р.;

- по Договору від 22.01.2014р.:

- за Актом №345-2016 від 17.02.2014р. на суму 9 981,60 грн. проплата здійснена: 17.12.2015р. на суму 7 589,60 грн., 05.03.2015р. на суму 2 392,00 грн.;

- за Актом №345-3079 від 20.03.2014р. на суму 4 990,80 грн. проплата здійснена 17.02.2015р.;

- по Договору від 03.04.2014р.:

- за Актом №345-4593 від 22.04.2014р. на суму 3 474,00 грн. проплата здійснена: 17.02.2015р. на суму 2 417,60 грн., 05.03.2015р. на суму 1 056,40 грн. проплата здійснена 05,03.2015р.,

- за Актом №345-5718 від 20.05.2014р. на суму 3 474,00 грн. проплата здійснена 05.03.2015р.,

- за Актом №345-6215 від 24.06.2014р. на суму 3 474,00 грн. проплата здійснена 05.03.2015р.,

- за Актом №345-8304 від 21.07.2014р. на суму 3 474,00 грн. проплата здійснена 05.03.2015р.,

- за Актом №345-8963 від 18.08.2014р. на суму 3 474,00 грн. проплата здійснена 05.03.2015р.,

- за Актом №345-10232 від 22.09.2014р. на суму 3 474,00 грн. проплата здійснена 05.03.2015р.,

- за Актом №345-11529 від 13.10.2014р. на суму 1 327,20 грн. проплата здійснена 05.03.2015р.

У зв'язку з невчасним проведенням відповідачем розрахунку згідно умов та строків Договорів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідно до умов п. 3.4. Договорів, оплата вартості послуг відповідачем повинна здійснюватись безпосередньо в день підписання сторонами Акту, а прострочення оплати послуг, наданих позивачем, у відповідача виникало відповідно з наступного дня, який слідує за днем підписання Акту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині вчасної оплати вартості послуг за умовами Договорів, як встановлено вище.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).

Перевіривши наведені позивачем в позовних матеріалах розрахунки сум 3% річних, судом визнано їх обґрунтованими.

Окрім того, індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

У постанові Вищого господарського суду України №37/327 від 20.01.2011р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України №40/487 від 02.02.2012 р. та №15/065-11 від 01.02.2012р.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України №15/065-11 від 01.02.2012р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши наведені позивачем в позовних матеріалах розрахунок суми інфляційних збитків, судом визнано його обґрунтованим та таким, що здійснений в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України та листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», а тому, сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 3 377,00 грн.

Таким чином з огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат по Договору від 05.09.2013р. в розмірі 4 387,99 грн., суми інфляційних втрат по Договору від 22.01.214р. в розмірі 1 876,54 грн., суми інфляційних втрат по Договору від 03.04.2014р. в розмірі 1 059,58 грн., суми 3% річних по Договору від 05.09.2013р. в розмірі 602,30 грн., суми 3% річних по Договору від 22.01.2014р. в розмірі 292,47 грн., суми 3% річних по Договору від 03.04.2014р. в розмірі 186,12 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/1988/15-г підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат по Договору від 05.09.2013р. в розмірі 4 387,99 грн., суми інфляційних втрат по Договору від 22.01.214р. в розмірі 1 876,54 грн., суми інфляційних втрат по Договору від 03.04.2014р. в розмірі 1 059,58 грн., суми 3% річних по Договору від 05.09.2013р. в розмірі 602,30 грн., суми 3% річних по Договору від 22.01.2014р. в розмірі 292,47 грн., суми 3% річних по Договору від 03.04.2014р. в розмірі 186,12 грн.

Судовій збір позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37485417, адреса: 03020, м. Київ, проспект Пофітрофлотський, 41) на користь Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (код ЄДРПОУ 04013755, адреса: 02192, м. Київ, вул. Космічна, 12-А) суму інфляційних втрат, нараховану по Договору про надання послуг №20 від 05.09.2013р. в розмірі 4 387,99 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят сім гривень 99 копійок), суму інфляційних втрат, нараховану по Договору про надання послуг №20 від 22.01.214р. в розмірі 1 876,54 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят шість гривень 54 копійки), суму інфляційних втрат, нараховану по Договору про надання послуг №20 від 03.04.2014р. в розмірі 1 059,58 грн. (одна тисяча п'ятдесят дев'ять гривень 58 копійок), суму 3% річних, нараховану по Договору про надання послуг №20 від 05.09.2013р. в розмірі 602,30 грн. (шістсот дві гривни 30 копійок), суму 3% річних, нараховану по Договору про надання послуг №20 від 22.01.2014р. в розмірі 292,47 грн. (двісті дев'яносто дві гривни 47 копійок), суму 3% річних, нараховану по Договору про надання послуг №20 від 03.04.2014р. в розмірі 186,12 грн. (сто вісімдесят шість гривень 12 копійок) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.(одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015р.

Суддя С.М. Морозов