Рішення

від 21.04.2015 по справі 910/6762/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015Справа №910/6762/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ка-Софт»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 94,33 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Бахмач С.О. (представник за довіреністю №3 від 09.04.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ка-Софт» звернулось до суду з позовною заявою про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виконати платіжні доручення: №26 від 10.02.2015р. для перерахування до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ЄСВ за лютий-березень 2015 року на суму 5 257,12 грн.; №27 від 10.02.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку з доходів фізичних осіб за лютий-березень 2015 року на суму 840,26 грн.; №28 від 10.02.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК військового збору із заробітної плати 1,5% за лютий-березень 2015 року на суму 191,40 грн.; а також про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» суми пені в розмірі 94,33 грн.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог за заявлено наступні:

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» відновити в системі електронних платежів «Клієнт-Банк» платіжні доручення: №26 від 10.02.2015р. для перерахування до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ЄСВ за лютий-березень 2015 року на суму 5 257,12 грн.; №27 від 10.02.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку з доходів фізичних осіб за лютий-березень 2015 року на суму 840,26 грн.; №28 від 10.02.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК військового збору із заробітної плати 1,5% за лютий-березень 2015 року на суму 191,40 грн.; №29 від 27.02.2015р. для перерахування ПАТ «Технічно-торгівельний дім «Електроніка» орендної плати за суборенду нежитлового приміщення згідно з Договором за грудень 2014 - лютий 2015 років на суму 24 761,99 грн.; №31 від 02.03.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку на прибуток за 2014 рік на суму 14 226,00 грн.;

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» виконати платіжні доручення: №26 від 10.02.2015р. для перерахування до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ЄСВ за лютий-березень 2015 року на суму 5 257,12 грн.; №27 від 10.02.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку з доходів фізичних осіб за лютий-березень 2015 року на суму 840,26 грн.; №28 від 10.02.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК військового збору із заробітної плати 1,5% за лютий-березень 2015 року на суму 191,40 грн.; №29 від 27.02.2015р. для перерахування ПАТ «Технічно-торгівельний дім «Електроніка» орендної плати за суборенду нежитлового приміщення згідно з Договором за грудень 2014 - лютий 2015 років на суму 24 761,99 грн.; №31 від 02.03.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку на прибуток за 2014 рік на суму 14 226,00 грн.;

- стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» суму пені в розмірі 1 920,58 грн.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши надану позивачем заяву, суд дійшов висновку, що вона, фактично, одночасно є заявою про зміну предмета позову та заявою про збільшення позовних вимог, оскільки платіжне доручення № 268 від 27.02.2015 на суму 782000 грн. 00 коп. не було матеріально-правовою вимогою до відповідача, стосовно якої позивач просив прийняти судове рішення, звертаючись до суду із позовною заявою, та одночасно збільшує кількісні показники, а саме розмір грошових коштів, перерахувати які позивач просить суд зобов'язати відповідача.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

З огляду на те, що подана позивачем заява не змінює підстави позову, подана в передбаченому законодавством порядку до початку розгляду справи по суті та в матеріалах справи наявні докази направлення вказаної заяви відповідачу, а також докази доплати судового збору у встановлених законодавством розмірі, суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що 10.02.2015р., 27.02.2015р. та 02.03.2015р. він звернувся до відповідача з платіжними дорученнями на перерахування коштів на загальну суму 45 276,77 грн. зі свого рахунку №26003169479901, відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі Договору №16/00153 на розрахунково-касове обслуговування від 27.11.2007р., які залишились відповідачем невиконаними, у зв'язку з чим позивач, зокрема, просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахування грошових коштів на підставі поданих платіжних доручень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015р. провадження у справі №910/6762/15-г було порушено та призначено розгляд на 14.04.2015р.

У судове засідання 14.04.2015р. представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 21.04.2015р.

В судове засідання 21.04.2015р. представник зі сторони відповідача знову не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 21 квітня 2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2007р. між відповідачем (Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит") (банк) та позивачем (клієнт) укладено Договір №16/00153 на розрахунково-касове обслуговування (надалі - Договір), відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у національній валюті №26003169479901 та зобов'язався здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а позивач зобов'язався оплачувати послуги відповідача згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених Договором.

Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України. (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору, умови та порядок роботи за системою «Клієнт-Банк» регламентується окремим договором, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк має право визначати і контролювати напрями використання клієнтом грошових коштів на рахунку і встановлювати інші обмеження його права у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 3.1.3 Договору).

Клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України (п. 3.2.1 Договору).

Банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом (п. 3.3.2 Договору); здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 9:00 до 15:00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (п. 3.3.3 Договору); забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок (п. 3.3.4 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку.

27.11.2007р. Додатковою угодою №1 до Договору (надалі - Додаткова угода) сторони внесли зміни до п. 1.1 Договору, зазначивши, що відповідач зобов'язується здійснювати розрахункове обслуговування позивача в системі електронних платежів «Клієнт-Банк», а саме здійснювати розрахункові операції за дорученням позивача з використанням розрахункових документів в електронній формі, що передані по каналам електронного зв'язку.

Відповідно до п. 2.1 Додаткової угоди до Договору розрахункове обслуговування здійснюється з використанням наступних документів в електронній формі: платіжних доручень, виписок по розрахунковому рахунку позивача (надалі - «електронні документи»).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статті 1067 Цивільного кодексу України, Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 10.02.2015р. позивач звернувся до відповідача з: платіжним дорученням №26 для перерахування до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ЄСВ за лютий-березень 2015 року грошових коштів на суму 5 257,12 грн.; платіжним дорученням №27 для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку з доходів фізичних осіб за лютий-березень 2015 року грошових коштів на суму 840,26 грн.; платіжним дорученням №28 для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК військового збору із заробітної плати 1,5% за лютий-березень 2015 року грошових коштів на суму 191,40 грн.; 27.02.2015р. позивач звернувся до відповідача з платіжним дорученням №29 для перерахування ПАТ «Технічно-торгівельний дім «Електроніка» орендної плати за суборенду нежитлового приміщення згідно з Договором за грудень 2014 - лютий 2015 років грошових коштів на суму 24 761,99 грн.; і 02.03.2015р. позивач звернувся до відповідача з платіжним дорученням №31 від для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку на прибуток за 2014 рік грошових коштів на суму 14 226,00 грн., з рахунку позивача №26003169479901, відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», на рахунки отримувачів, зазначених в платіжних дорученнях.

Вказані платіжні вимоги було отримано відповідачем 10.02.2015р., 27.02.2015р. та 02.03.2015р. відповідно.

Судом встановлено, що станом на 02.03.2015р. залишок коштів на рахунку позивача №26003169479901 становив 45 3203,62 коп., що випискою по рахунку.

Втім, свої зобов'язання з перерахування коштів за платіжними дорученнями на загальну суму 45 276,77 грн. відповідач не здійснив, що також не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів перерахування коштів у розмірі 45 276,77 грн. з рахунку позивача №26003169479901, відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», на рахунки отримувачів, зазначених в платіжних дорученнях

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України

Приписами пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Відповідно до частини першої пункту 2.19 вказаної Інструкції, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в справі №910/6762/15-г про зобов'язання відповідача здійснити перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями: №26 від 10.02.2015р. для перерахування до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ЄСВ за лютий-березень 2015 року на суму 5 257,12 грн.; №27 від 10.02.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку з доходів фізичних осіб за лютий-березень 2015 року на суму 840,26 грн.; №28 від 10.02.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК військового збору із заробітної плати 1,5% за лютий-березень 2015 року на суму 191,40 грн.; №29 від 27.02.2015р. для перерахування ПАТ «Технічно-торгівельний дім «Електроніка» орендної плати за суборенду нежитлового приміщення згідно з Договором за грудень 2014 - лютий 2015 років на суму 24 761,99 грн.; №31 від 02.03.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку на прибуток за 2014 рік на суму 14 226,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному розмірі.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача відновити в системі електронних платежів «Клієнт-Банк» зазначені платіжні доручення, то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як встановлено матеріалами справи та змістом Договору, а саме розділами «Організаційно-технічне забезпечення розрахунків» та «Права і обов'язки сторін по здійсненню платежів» Порядку проведення розрахункових операцій в системі електронних платежів «Клієнт-Банк» як додаток до Додаткової угоди до Договору, документи в електронній формі підлягають дешифровці, перевірці на достовірність підписів посадових осіб, проведенні контролю правильності заповнення документів.

Отже, відновлення платіжного доручення в системі електронних платежів «Клієнт-Банк» є суто технічним аспектом діяльності банку задля здійснення розрахункового обслуговування клієнта, передбаченого умовами Договору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, відповідач повинен виконати на користь відповідача грошове зобов'язання - здійснити переказ коштів, а не відновити платіжне доручення в системі електронних платежів «Клієнт-Банк», що є порядком здійснення банком розрахункового обслуговування клієнта.

Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача відновити в системі електронних платежів «Клієнт-Банк» платіжні доручення: №26 від 10.02.2015р. для перерахування до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ЄСВ за лютий-березень 2015 року на суму 5 257,12 грн.; №27 від 10.02.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку з доходів фізичних осіб за лютий-березень 2015 року на суму 840,26 грн.; №28 від 10.02.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК військового збору із заробітної плати 1,5% за лютий-березень 2015 року на суму 191,40 грн.; №29 від 27.02.2015р. для перерахування ПАТ «Технічно-торгівельний дім «Електроніка» орендної плати за суборенду нежитлового приміщення згідно з Договором за грудень 2014 - лютий 2015 років на суму 24 761,99 грн.; №31 від 02.03.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку на прибуток за 2014 рік на суму 14 226,00 грн., задоволенню не підлягає.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 1 920,58 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, умовами Договору сторони не встановили зобов'язання зі сплати неустойки.

Однак, відповідно до ст. 32 (п. 32.2.) Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Таким чином, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено зобов'язання банку зі сплати неустойки у разі порушенням ним умов та порядку здійснення переказу коштів.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом встановлено, що здійснений він вірно, а тому, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, отже, позовні вимоги в справі №910/6762/15-г про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1 920,58 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/6762/15-г підлягають частковому задоволенню та зобов'язанню Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» здійснити перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями: №26 від 10.02.2015р. для перерахування до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ЄСВ за лютий-березень 2015 року на суму 5 257,12 грн.; №27 від 10.02.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку з доходів фізичних осіб за лютий-березень 2015 року на суму 840,26 грн.; №28 від 10.02.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК військового збору із заробітної плати 1,5% за лютий-березень 2015 року на суму 191,40 грн.; №29 від 27.02.2015р. для перерахування ПАТ «Технічно-торгівельний дім «Електроніка» орендної плати за суборенду нежитлового приміщення згідно з Договором за грудень 2014 - лютий 2015 років на суму 24 761,99 грн.; №31 від 02.03.2015р. для перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку на прибуток за 2014 рік на суму 14 226,00 грн. та стягненню з відповідача суми пені в розмірі 1 920,58 грн.

Зважаючи на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ка-Софт» задоволені частково, судові витрати, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, в розмірі 1 827,00 грн., покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856; адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60) перерахувати грошові кошти з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ка-Софт» (код ЄДРПОУ 32828640, адреса: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 23-А) №26003169479901 за призначенням згідно платіжних доручень:

- №26 від 10.02.2015р. на перерахування до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ЄСВ за лютий-березень 2015 року на суму 5 257,12 грн.;

- №27 від 10.02.2015р. на перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку з доходів фізичних осіб за лютий-березень 2015 року на суму 840,26 грн.;

- №28 від 10.02.2015р. на перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК військового збору із заробітної плати 1,5% за лютий-березень 2015 року на суму 191,40 грн.;

- №29 від 27.02.2015р. на перерахування ПАТ «Технічно-торгівельний дім «Електроніка» орендної плати за суборенду нежитлового приміщення згідно з Договором за грудень 2014 - лютий 2015 років на суму 24 761,99 грн.;

- №31 від 02.03.2015р. на перерахування до УДКСУ у Подільському районі ГУ ДК податку на прибуток за 2014 рік на суму 14 226,00 грн.

3. Стягнути з Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856; адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ка-Софт» (код ЄДРПОУ 32828640, адреса: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 23-А) пеню в розмірі 1 920,58 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять гривень 58 копійок) та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015р.

Суддя С.М. Морозов