Рішення

від 23.04.2015 по справі 914/3802/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015 р. Справа№ 914/3802/14

За позовом: Прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави Позивач: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

Відповідач: Фізична особа - підприємець Бенедик Орест Ігорович, м. Львів

Третя особа-1 (на стороні Позивача), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівська міська рада, м. Львів

Третя особа-2 (на стороні Позивача), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівське комунальне підприємство "Старий Львів", м. Львів

Третя особа-3 (на стороні Відповідача) що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівське комунальне підприємство "Міський центр інформаційних технологій", м. Львів

про: зобов'язання звільнити і повернути об'єкт суборенди та стягнення заборгованості у сумі 471 393,10 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - Наказ №108к від 22.01.2015 року;

позивача: Крикус В.В. - дов. №2302-вих-55 від 06.01.2014 року;

відповідача: Гордієнко В.В. - дов. від 02.12.2014 року;

третьої особи-1 (на стороні Позивача), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився;

третьої особи-2 (на стороні Позивача), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Буляндра Х.В. - дов. №112 від 02.02.2015 року,

третьої особи-3 (на стороні Відповідача), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рожак Р.Б. - Наказ №22 від 01.08.2014 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 29 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Головуючий оголошує про фіксацію судового процесу за допомогою протоколу в письмовій формі.

30.10.2014 Господарським судом Львівської області (суддя Шпакович О.Ф.) порушено провадження у справі № 914/3802/14 за позовом Прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави (Позивач: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики) з вимогами до Фізичної особи - підприємця Бенедика Ореста Ігоровича про звільнення і повернення об'єкту суборенди та стягнення суми боргу 471 393,10 грн. за суборенду приміщень, які надано Відповідачу (у суборенду) Львівським комунальним підприємством "Міський центр інформаційних технологій" (Орендарем), - згідно з умовами двостороннього Договору суборенди № 03 від 31.10.2008 (укладеного Орендарем та Суборендарем).

Оскільки Позивачем у справі є Управління (Орендодавець), яке надало спірне майно в оренду Львівському комунальному підприємству "Міський центр інформаційних технологій (Орендар), - наявні підстави (ч.1ст.27 ГПКУ) для залучення зазначеного Підприємства для участі у справі як Третьої особи (на стороні Відповідача-Суборендаря), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, так як рішення суду може вплинути на його права та обов'язки.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 27, 86 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду Львівської області від 30.10.2014 року залучено Львівське комунальне підприємство " Міський центр інформаційних технологій" (79008, пл. Ринок, 1, м. Львів) до участі у справі №914/3802/14, як Третю особу (на стороні Відповідача), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Судом відмовлено у задоволенні Клопотання Відповідача (зазначеного у Відзиві та заявленого усно у судовому засіданні 02.12.2014) про заміну Відповідача належним відповідачем: Львівським комунальним підприємством "Міський центр інформаційних технологій", який є орендарем спірних приміщень, враховуючи, що умовами п.3.2 Договору №03 від 31.10.2008 передбачено обов'язок Суборендаря зі сплати платежів за суборенду приміщень саме Управлінню комунальної власності (Орендодавцю), що і зумовлює необхідність збереження існуючого статусу Підприємця Бенедика О.І.

Крім цього, Прокурором і Позивачем згоди на заміну Відповідача (яка, згідно з нормою ч.2 ст.24 ГПКУ, є обов'язковою) - не надано.

23.12.2014 Прокуратурою заявлено (письмово) Клопотання про залучення до участі у справі, як відповідача, Львівське комунальне підприємство "Міський центр інформаційних технологій", оскільки спірне майно передано йому Позивачем в оренду за Договором №Г-6323-8 від 19.06.2008, і який, відповідно, несе певні обов'язки за цим Договором.

Судом визнано наявність підстав для залучення до участі у справі, як Відповідача-2, Львівське комунальне підприємство "Міський центр інформаційних технологій" (який, відповідно, втратив статус Третьої особи у справі), про що винесено відповідну Ухвалу 23.12.2014 року.

Також, судом задоволено два Клопотання Відповідача-2 (заявлені в усній та письмовій формі) про залучення до участі у справі третіх осіб на стороні Позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та Ухвалами господарського суду Львівської області від 23.12.2014 року залучено у даній справі:

- Львівську міську раду (власника майна) як Третю особу-1;

- Львівське комунальне підприємство "Старий Львів" (Балансоутримувача спірного майна) як Третю особу-2.

Представники Прокуратури та Позивача зазначили про підтримання позовних вимог.

01.12.2014 Відповідачем-1 подано Відзив на позов, у якому викладено обґрунтування безпідставності заявлених вимог до Суборендаря, оскільки належним відповідачем у даній справі може бути лише Орендар.

Представником Відповідача-1 надано (усно) пояснення з обґрунтуванням безпідставності заявлення позовних вимог до Суборендаря.

19.12.2014 Підприємством "Міський центр інформаційних технологій" надано (письмово) Пояснення по суті спору, у яких зазначено про припинення Договорів оренди та суборенди 29.02.2012 та про знаходження спірного майна у фактичному користуванні Суборендаря.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.02.2015 року (суддя Шпакович О.Ф.) відкладено розгляд даної справи на 23.02.2015 року.

17.02.2015 року через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшли пояснення на позов, в якому наведено ним підстави невизнання позовних вимог.

В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю 23.02.2015 року судді

Шпакович О.Ф., згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл), 23 лютого 2015 року справу №914/3802/14 призначено судді-доповідачу Долінській О.З.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

20.03.2015 року за вх. №11898/15 через канцелярію суду від відповідача, який діє в інтересах ФОП Бенедик О.І. надійшла заява щодо застосування строків позовної давності при вирішені даного спору і просить відмовити в задоволені позовних вимог із підстав, викладених в ній та заява за вх. №11899/15 від 20.03.2015 року про застосування наслідків нікчемності правочину із зазначених підстав у ній, просить застосувати наслідки нікчемності правочину щодо договору суборенди нежитлових приміщень №03 від 31.10.2008 року та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.04.2015 р. від прокурора Галицького району м. Львова надійшла заява про зменшення позовних вимог №59/14 від 14.04.2015 р. (вх. №1696/15 від 23.04.2015 р.), в якій відмовляється в частині позовних вимог про зобов'язання ФОП Бенедик О.І звільнити та повернути орендодавцеві нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Льва, 1, загальною площею 95,5 кв.м. та просить стягнути з ФОП Бенедик О.І на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 132 335,59 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.02.2009 р. по 01.09.2010 р.

Крім того, прокурор подав 23.04.2015 року за вх. №1697/15 заяву, в якій просить виключити Львівське комунальне підприємство "Міський центр інформаційних технологій" з числа відповідачів та залучити його до числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судове засідання 23.04.2015 р. прокурор з'явився, підтримав вказані вище заяви, що поступили від прокурора Галицького району м. Львова 23.04.2015 року, просить їх прийняти до розгляду і задоволити позов в частині стягнення з відповідача 132 335,59 грн. заборгованості орендної плати за період з 01.02.2009 року по 01.09.2010 року на користь позивача. Що стосується решти позовних вимог, провадження у справі припинити, в зв'язку з відмовою прокурора Галицького району м. Львова від позову у тій частині. Судові витрати просить покласти на відповідача-1.

В судове засідання 23.04.2015 р. представник позивача з'явився, підтримав заяву про зменшення позовних вимог подану прокурором. Просить її задоволити та задоволити заяву прокурора Галицького району м. Львова вх. №1697/15 від 23.04.2015 року. Просить прийняти відмову від позову в частині зобов'язання Фізичної особи - підприємця Бенедик Ореста Ігоровича звільнити та повернути орендодавцеві нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Льва, 1, загальною площею 95,5 кв.м. у порядку встановленому умовами договору

В судове засідання 23.04.2015 р. представник відповідача з'явився, позов не визнає. Просить задоволити заяви, що подані ним 20.03.2015 року за вх. №11898/15 та № 18899/15. Подав письмові Додаткові пояснення 23.04.2015 року, у яких повідомив, що відсутні у нього докази сплати орендної плати по договору суборенди нежитлових приміщень №03 від 31.10.2008 р. за період з 01.02.2009 р. по 01.09.2010 р. по якому була подана заява про застосування строків позовної давності, а також не заперечує проти стягнення з нього судового збору по зменшеній позивачем сумі позову в розмірі 132 335,59 грн. Просить в позові відмовити застосувати строк позовної давності до даних правовідносин, про що ним було подану заяву 20.03.2015 року.

В судове засідання 23.04.2015 р. представник відповідача-2 з'явився. Просить позов задоволити із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, що подана ним 23.04.2015 року і виключити його з числа відповідачів та залучити в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

В судове засідання 23.04.2015 р. представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду не виконав.

В судове засідання 23.04.2015 р. представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача з'явився, позов підтримав із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, що подана прокурором 23.04.2015 року, вимоги ухвали суду виконав.

Згідно ч. 4-6 ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 78 відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Суд роз'яснив прокурору і сторонам наслідки прийняття відмови від позову та припинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 80 ГПК України позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

А відтак, суд припиняє провадження у даній справі за п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог, щодо зобов'язання Фізичної особи - підприємця Бенедик Ореста Ігоровича звільнити та повернути орендодавцеві нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Льва, 1, загальною площею 95,5 кв.м. у порядку встановленому умовами договору.

Згідно частини 3-4 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Згідно частини 1-2, частини 4 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Заява прокурора про виключення Львівського комунального підприємства "Міський центр інформаційних технологій" з числа відповідачів та залучення його до числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача прийнята судом, оскільки вони не протирічать діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом, відповідно до ст. 22 та 29 ГПК України. Судом 23.04.2015 року виключено ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» із числа відповідача-2 та залучає його до участі в даній справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 23.04.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

19.06.2008 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (позивач у справі) та ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» (відповідач - 2 у справі) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-6323-8 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1. цього Договору, Орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 19.05.2008 р. №422-О, договору оренди від 24.04.2007 р. №Г-5228-7 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП «Старий Сихів», надалі Балансоутримувач.

Об'єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, Льва, 1 перший поверх загальною площею 95,5 кв.м., з індексами приміщень6-1 - 6-5 відповідно доданих технічного паспорта ОЕП ЛОР «БТІ та ЕО» від 28.02.2008 р. №770 становить 26 541,00 грн.

31.10.2008 р. між ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» та ФОП Бенедик О.І. укладено договір суборенди нежитлових приміщень №03 у відповідності до п. 1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 95,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, Льва, 1 (надалі Договір суборенди).

Згідно п.2.1., договір суборенди діє з 31.10.2008 р. до 23.04.2010 р.

По акту прийому - передачі складеному 31.10.2008 року до Договору суборенди №03 від 31.10.2008 року, Орендар ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» передав, а Суборендар - фізична особа - підприємець Бенедик Орест Ігорович прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Льва, 1 загальною площею 95,5 м.кв. на першому поверсі з індексами приміщень: з 6-1 по 6-5, відповідно до технічного паспорту ЛОКП «БТІ та ЕО» від 28.02.2008 року.

Однак з оренди по Договору суборенди такі приміщення відповідачем Львівському комунальному підприємству «Міський центр інформаційних технологій» не повертались.

29.02.2012 р. Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, як орендодавцем за договором №г-6323-8 від 19.06.2008 р., скеровано ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» повідомлення від 09.01.2014 р. №2302-вих-16 про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору, в порядку, визначеному 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

У вказаному повідомленні містилась вказівка протягом 15 днів повернути об'єкт оренди балансоутримувачеві згідно з актом приймання - передачі та погасити наявну заборгованість зі сплати орендної плати за користування приміщеннями.

З огляду на п. 4.3. Договору №г-6323-8 від 19.06.2008 р. та враховуючи положення ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», дію спірного Договору припинено з дати його закінчення.

За умовами договору суборенди нежитлових приміщень №03 від 31.10.2008 р. відповідачем взято на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди (п.5.2. Договору суборенди нежитлових приміщень №03 від 31.10.2008 р.) на розрахунковий рахунок управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР (п. 3.2. Договір Суборенди).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 р. №1100 «Про затвердження Положення про Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та його структури у новій редакції», таким органом є Управління комунальної власності, до коментації якого згідно з п.4.6 віднесено здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

В порушення відповідачем умов Договору суборенди спірних нежитлових приміщень №03 від 31.10.2008 р., що стосується сплати орендної плати у відповідача, внаслідок несплати виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.02.2009 р. по 01.09.2010 р. в сумі 132 335,59 грн.

Як встановлено судом, 06.10.2010 р. між Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ФОП Бенедик О.І. було укладено договір купівлі - продажу нежитлових приміщень способом викупу №2565.

Сторонами даного договору купівлі-продажу попередньо ознайомлені нотаріусом з вимогами чинного законодавства, дотримання яких є необхідним для чинності даного правочину, усвідомлюючи значення своїх дій, уклали цей договір 06.10.2010 року.

За даним Договором продавець зобов'язується, відповідно до ухвали Львівської міської ради 13-ї сесії 5-го скликання від 09.04.2009 р. за №2571 передати у власність покупцю нежитлові приміщення першого поверху площею 95,5 кв.м. продавець зобов'язується, відповідно до ухвали Львівської міської ради 13-ої сесії 5-го скликання від 09.04.2009 року за №2571, передати у власність Покупцю нежитлові приміщення першого поверху площею 95,5 кв.м. (Дев'яносто п'ять цілих п'ять десятих квадратних метри), позначені в технічному паспорті Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (ОКП ЛОР «БТІ та ЕО») від 20.02.2007 року, інвентарний номер 770, під літерами: « 6-1», « 6-2», « 6-3», « 6-4», « 6-5» знаходяться у будинку (літ. А-3) за адресою: м. Львів, вул. Льва, буд. 1(один), надалі - «Об'єкт продажу», які належать територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова №192 від 14.04.1987 року, зареєстрованого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради 15.11.2007 року за реєстраційним №9578619, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 15.11.2007 року за №16674747, виданим як дублікат на реєстраційне посвідчення від 29.08.1987 року, а Покупець зобов'язується прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та зареєструвати право власності на вказані приміщення в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».

Характеристика Об'єкта продажу наводиться у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 23.09.2010 року за №27417989 та в технічному паспорті ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 20.02.2007 року, інвентарний №770.

Право власності на Об'єкт продажу переходить до Покупця з моменту сплати повної вартості придбаного Об'єкта продажу, отримання акту прийому-передачі Об'єкта продажу та державної реєстрації цього Договору.

Як вбачається із Договору №2565 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 06.10.2010 року, а саме із розділу 8 «Гарантії і претензії», то (позивачу у даній справі) - продавець гарантує, що Об'єкт продажу не входить до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленим, не знаходиться під арештом, судових справ щодо нього немає.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2014 року у справі №914/2555/14 розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу №2565 від 06.10.2010 року, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 558625) та Фізичною особою - підприємцем Бенедик Орестом Ігоровичем (79010, м. Львів, вул. Сковороди, буд. 8, кв. 15, ідентифікаційний номер 2880703494).

З огляду на вищенаведене, а також те, що відповідач-1 в добровільному порядку до укладення 06.10.2010 року договору купівлі-продажу №2565 не сплатив суми боргу по Договору суборенди, прокурор в інтересах держави в особі позивача з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог вх. №1696/15 від 23.04.2015 року, просить стягнути з відповідача 132 335,59 грн. орендної плати по Договору суборенди нежитлових приміщень №03 від 31.10.2008 р. за період з 01.02.2009 р. по 01.09.2010 р. та не застосувати строк позовної давності.

Покликається, що бездіяльність відповідача стосовно неповернення об'єкта оренди у строки, визначені законодавчими актами, що регулюють відносини оренди, відсутність належного реагування на повідомлення управління комунальної власності наносить істотну шкоду майновим інтересам територіальної громади м. Львова, та зумовила необхідність звернення до суду із цим позовом.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 629, 759, 762 ЦК України, ст. 230 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 283, ч. 4 ст. 284, ст. 291 ГК України, норми якого у даному випадку є спеціальними щодо загальних норм Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди може бути, зокрема й нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Обґрунтовуючи пред'явлений позов, прокурор вказує на те, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по сплаті орендної плати по Договору суборенди нежитлових приміщень №03 від 31.10.2008 р.за період 01.02.2009 р. по 01.09.2010 р.

Відносини суборенди чітко врегульовані нормами чинного законодавства України. Зокрема, ст. 22 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», 744 ЦК України та іншими.

До управління комунальної власності звернувся ФОП Бенедик О.І. (Відповідач-1) з заявою від 17.03.2007 про надання в суборенду нежитлових приміщень . До даної заяви було долучено копії всіх необхідних документів для погодження даного питання, в тому числі лист-згода орендаря - ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» (Відповідач-2).

Розглянувши представлені документи, на підставі рішення комісії від 12.07.07р. (протокол №2), Управлінням було видано наказ №21-с від 16.10.07 «Про надання в суборенду орендованих приміщень на вул. Льва, 1» (копія додається).

02.06.2008 до Управління звернувся ФОП Бенедик О.І. з заявою про внесення змін до вищезазначеного наказу в частині суборендованої площі.

Дане питання було погоджено рішенням комісії від 03.07.08р. (протокол №6, питання Г/8). На підставі зазначеного рішення та заяви управлінням було видано наказ №207-с від 11.07.08 «Про внесення змін до наказу від 16.10.2007р. №21-С «про надання в суборенду орендованих площ на вул.. Льва, 1». На підставі даного наказу площа погоджених до суборенди приміщень склала 95,5 кв.м.

На підставі даного наказу 31.10.2008 між ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» та ФОП Бенедик О.І. було укладено договір суборенди нежитлових приміщень №03. (копія договору та акту приймання-передачі додається).

За умовами укладеного договору суборенди (п.3.2), орендна плата (плата за суборенду) перераховується Суборендарем на рахунок управління комунальної власності не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.

Тобто, підставою для внесення коштів за оренду приміщення був договір суборенди від 31.10.2008 №03, укладений між ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» та ФОП Бенедик О.І.». Як уже було зазначено, за його умовами (п.3.2) - орендна плата (плата за суборенду) перераховується суборендарем (ФОП Бенедик О.І.) на підставі виставлених йому рахунків не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.

Відповідно до Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 №1100, до компетенції управління віднесено здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Згідно із ст.22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до державного або місцевого бюджету. Контроль за визначенням розміру плати за суборенду та спрямуванням її (в частині, що перевищує суму орендної плати за майно, яке передається в суборенду) до відповідного бюджету покладається на орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону.

За таких обставин, між управлінням комунальної власності, як орендодавцем комунального майна, та органом, до компетенції якого віднесено контроль за обліком орендних (суборендних) платежів і ФОП Бенедик О.І. як суборендарем нерухомого комунального майна, виникли і тривали відносини, що засновані на умовах договору суборенди від 31.10.2008 №03, що полягали в нарахуванні суборендної плати, виставленні рахунків та оплаті за користування об'єктом суборенди.

Як видно із даного наказу №21-С від 16.10.07 із змінами внесеними наказом №20-с від 11.08.08 - було погоджено передачу орендованого майна в суборенду з чітким визначенням терміну суборенди до 23.04.2010р..

Крім того кінцева дата (термін) суборенди визначено і у самому договорі суборенди №03 від 31.10.2008 (п.2.1.)

Також п. 2.5 договору суборенди визначає, що чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку на який його було укладено.

Таким чином, після закінчення погодженого терміну суборенди, в разі бажання сторін договору суборенди продовжити відносини суборенди, орендар (суборендар) мав би узгодити це питання з орендодавцем, за умови дії основного договору. Жодних звернень до управління з цього приводу, як протягом так і після закінчення терміну договору суборенди не надходило.

Відповідна згода може відображатися, як безпосередньо в договорі, так і в додатковій угоді до нього, або ж в окремому листі орендодавця, адресованому орендарю. Як видно з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, після закінчення терміну, який був встановлений наказом управління комунальної власності, питання погодження передачі приміщень в суборенду на інший термін додатково не узгоджувалось сторонами.

Неотримання ж орендарем дозволу орендодавця на передачу орендованого майна в суборенду є істотним порушенням та достатньою підставою для дострокового розірвання договору (постанова Верховного Суду України від 19.06.2007 у справі №3/454, Постанова ВГСУ від 14.08.2012р.у справі №5015/301/12 та ін..)

Таким чином враховуючи вищенаведене та те, що термін договору суборенди було визначено до 23.04.2010, відсутність погоджень Орендодавця (Управління комунальної власності) про продовження суборендних відносин, дія Договору суборенди припинена з вищезазначеної дати.

Окрім того, суд звертає увагу суду на ту обставину, що відповідно до укладеного між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, та ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-6323-8 від 19.06.2008 року термін дії даного договору до 23.04.2010 року.

Об'єкт суборенди, згідно п. 2.6 договору суборенди, вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі.

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується учасниками судового процесу об'єкт оренди відповідачем не повертався по договору суборенди з оренди.

Докази повернення об'єкту оренду з оренди після 23.04.2010 року, суду не подано і в матеріалах справи такі відсутні.

Оскільки після закінчення терміну дії договору суборенди 23.04.2010 року, відповідач не повернув нежитлові приміщення по Договору суборенди, а продовжував користуватись Об'єктом оренди, то позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача орендної плати по даному договору за період з 01.02.2009 року по 01.09.2010 року в сумі 132 335,59 грн. є підставними і обґрунтованими.

Відповідач доказів сплати орендної плати за вказаний період суду не подав і як вбачається із письмових пояснень (вх. №16879/15 від 23.04.2015 року) його представника такі докази у відповідача відсутні.

Так, згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Враховуючи викладене, прокурор в інтересах позивача мав право звернутись до суду з вимогою про стягнення орендної плати, оскільки термін дії договору встановлено до 23.04.2010р.

У відповідності до п.2.5. Договору суборенди нежитлових приміщень №03 від 31.10.2008 р., чинність договору припиняється внаслідок:

- Закінчення строку, на який його було укладено;

- Приватизація об'єкта оренди суборенди;

- Припинення дії договору оренди нежитлових приміщень;

- В інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством (наприклад у випадку його викупу суборендарем, - примітка представника Відповідача).

06.10.2010 р. між Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ФОП Бенедик О.І. було укладено договір купівлі - продажу нежитлових приміщень способом викупу №2565.

У відповідності до п. 11. Договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 06.10.2010 р. відповідно до ухвали Львівської міської ради 13-ї сесії 5-го скликання від 09.04.2009 р. за №2571 передати у власність покупцю нежитлові приміщення першого поверху площею 95,5 кв.м., позначені в технічному паспорті ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 20.02.2007 р. №770, під літерами « 6-1», « 6-2», « 6-3»,» 6-4»,» 6-5», що знаходиться у будинку (літ. А-3) за адресою: м. Львів, Льва, 1, надалі - об'єкт продажу, які належать Територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова №192 від 14.04.1987 р., зареєстрованого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» за Територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради 15.11.2007 р. за реєстраційним №9578619, а покупець зобов'язується прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені в Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 06.10.2010 р., право власності на Об'єкт продажу переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта продажу, отримання акту прийому - передачі об'єкта продажу та державної реєстрації цього договору.

Згідно п. 3.2. Договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 06.10.2010 р., передача об'єкта продажу продавцем і прийняття об'єкту продажу покупцем підтверджується актом приймання - передачі, який підписується сторонами.

У відповідності до пояснень представника позивача - Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, договір суборенди нежитлових приміщень №03, згідно умов якого орендар передав суборендарю в строкове платне користування приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, Льва, 1, загальною площею 95,5 кв.м., припинився внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а саме 23.04.2010 р.

У відповідності до п.8 Договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 06.10.2010 р., продавець гарантує, що об'єкт продажу не входить до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленими, не знаходиться під арештом, судових справ щодо нього немає.

Вказаний пункт Договору купівлі - продажу нежитлових приміщень способом викупу №2565 від 06.10.2010 року підтверджує фактичне повернення ФОП Бенедиком О.І., як суборендарем об'єкта суборенди - приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, Льва, 1, загальною площею 95,5 кв.м. на час укладення Договору купівлі-продажу06.10.2010 року.

Станом на момент подання позовної заяви до суду сплив строк позовної давності щодо даного спору.

Доводи прокурора про те, що моментом з якого прокурор дізнався про порушення права позивача є обставини проведення перевірки, не можуть розглядатись як поважні причини для поновлення пропущеного строку позовної давності, виходячи з наступного.

За змістом роз'яснення в п. 6 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) представництво прокуратурою України інтересів держави в суді с одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і викопує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Таким чином, прокурор, як представник держави в особі відповідного органу може бути наділений лише правами, належними особі, яку він представляє.

Сторони в судовому процесі мають рівні права, тому прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави не має в розумінні чинного ГПК України та законодавства привілейованого статусу порівняно з іншими учасниками процесу, зокрема, особою в інтересах якої він звернувся.

Таким чином, дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, встановлені законом, мають розповсюджуватися на всіх учасників судового процесу, у тому числі на прокурора.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (стаття 260 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статі 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином прокурором, всупереч приписам ст. 33 ГПК України, не доведено суду поважності причин пропуску строку позовної давності та не доведено неможливості звернення до суду за захистом порушених прав та законних інтересів держави в особі позивача в межах 3-річного строку з часу пропущення права.

Оскільки відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності, тому пропуск позовної давності є підставою для відмови в позові.

Аналогічної правової позиції щодо застосування норм Цивільного кодексу України, що регулюють питання позовної давності у справах за позовом прокурора, дотримується Вищий господарський суд України в постановах від 2 жовтня 2012р. у справі № 16/296-31/91-2012 та від 21 червня 2012р. у справі № 5019/1841/11.

Відповідно до Розділу II Цивільного Кодексу України поняття осіб, що передбачено вказаним Кодексом охоплює фізичних осіб та юридичних осіб.

Відповідно до вимог ст. 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК України, юридичного особою с організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно пункту 2.2. Постанови Пленуму ВГС України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України , сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене та беручи до уваги п. 3.2. Договору суборенди №03 від 31.10.2008 р., повна сплата орендних платежів ФОП Бенедиком О.І. мала бути здійснена до 20.03.2010 р. включно. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання за Договором суборенди і строк позовної давності, починає відлік з 20.03.2010 р.. Виходячи з цього, загальний строк позовної давності у 3 роки, щодо вимоги про оплату за Договором суборенди оренди, сплив 20.03.2013 р. Як вбачається із фіскального чеку (міститься в матеріалах справи), позовна заява ФОП Бенедику О.І. була відправлена 22.10.2014 р., а до суду подана 27.10.2014 року тобто після спливу 3-х річного строку. Враховуючи клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до даного спору щодо вимоги про стягнення з відповідача боргу у розмірі 132 335,59 грн., суд вважає, що заява відповідача підлягає задоволенню і в задоволенні позовних вимог слід відмовити в зв'язку із спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних та юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. У вказаній статті також передбачено, що однією із форм представництва прокурором є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступнику у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави з посиланням на законодавство на підставі якого подається позов.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів господарювання, яку закріплено в законах та інших нормативно-правових актах.

Відповідно до ч.2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України ).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд відмовляє відповідачу в задоволені заяви про застосування наслідків нікчемності правочину, так як договір суборенди №03 від 31.10.2008 року укладений у відповідності до чинного законодавства України, а саме: строк дії договору суборенди №03 від 31.10.2008 року не перевищує строку дії договору оренди №Г-6323-8 від 19.06.2008 року, тобто до 23.04.2010 року та згідно договору суборенди ФОП Бенедик О.І. зобов'язаний сплачувати орендну плату на розрахунковий рахунок позивача у справі - власника орендованого майна, а не на розрахунковий рахунок Орендаря - ЛКП "Міський центр інформаційних технологій".

В зв'язку із письмовою відмовою прокурора і позивача від позовних вимог в частині зобов'язання Фізичної особи - підприємця Бенедик Ореста Ігоровича повернути орендодавцеві нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Льва, 1, загальною площею 95,5 кв.м. у порядку встановленому умовами договору, суд припиняє провадження в цій частині згідно п. 4 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

У пункті 4.6. та п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено наступне приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК ), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України.

Згідно вказаної вище правової позиції, в зв'язку з тим, що заборгованість з орендної плати виникла з неправомірних дій відповідача, а відновлено в позові за пропуском строку позовної давності, то суд покладає судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2646,71 грн. на відповідача та стягує з останнього в дохід державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 22, 27, 29, 33, 34, 35, 43, 49, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання Фізичної особи - підприємця Бенедик Ореста Ігоровича звільнити та повернути орендодавцеві нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Льва, 1, загальною площею 95,5 кв.м. у порядку встановленому умовами договору.

2. В задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бенедик Ореста Ігоровича (79010, м. Львів, вул. Сковороди, буд. 8, кв. 15, ідентифікаційний номер 2880703494) 2 646,71 грн. судового збору в дохід Державного бюджету.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.04.2015 р.

Суддя Долінська О.З.