Рішення

від 23.04.2015 по справі 922/1321/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р.Справа № 922/1321/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Каяри", с. Кам'яна Яруга про стягнення 36 363,04грн. за участю представників сторін:

позивача - Нестеренко І.Ю., дов. б/н від 28.07.2014р.;

відповідача - Блага С.В., дов. б/н від 01.04.215р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 39 959,24 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ПКП-01/1401-10 від 10.01.2014 р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 36 363,04 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ПКП-01/1401-10 від 10.01.2014 р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням цієї заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що ціна, як одна із істотних умов договору купівлі-продажу повинна бути встановлена як абсолютна величина і може бути змінена виключно шляхом укладання між сторонами додаткової угоди. Також відповідач зазначив, що позивачем було порушено умови п.3.4 договору в частині надання повного комплекту документів на товар, що поставляється позивачем.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Каяри" (відповідач) укладено договір поставки № ПКП-01/1401-10 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти товар та оплатити його на умовах та у строки, визначені договором.

У п.1.2 договору сторони погодили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю товару, загальну вартість товару (66 600грн.) та її еквівалент в іноземній валюті (8 073 доларів США).

Згідно із п.3.2 договору позивач зобов'язався поставити товар в термін до 30.04.2014р. Поставка товару позивачем здійснюється на умовах EWТ; пункт поставки: "Інагуа" - СТОВ "Колос" пров. Борисенка,13-А с. Шелестове, Коломацький район, Харківська область (п.3.3 договору).

Сторони погодили, що датою поставки партії товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній на товар, підписаній уповноваженими представниками сторін (п.3.4 договору).

Пунктом 4.2 договору сторони погодили порядок здійснення оплати, а саме: відповідач зобов'язався оплатити поставлений позивачем товар в два етапи:

- 50% загальної вартості товару, що складає еквівалент 4 036,50 доларів США, що становить 33 300,00грн. сплачується відповідачем за курсом, передбаченим п.4.5 договору протягом 7 банківських днів з дати підписання даного договору;

- остаточний розрахунок у розмірі 50% загальної вартості товару, що складає еквівалент 4 036,50 доларів США, що складає 33 300,00грн. перераховується та оплачується відповідачем в порядку, передбаченому п.4.6 договору, в строк 294 календарних дні з дати поставки, однак не пізніше 01.11.2014р.

Станом на день підписання спірного договору середньозважений курс на міжбанківському ринку складає 8,25 гривень за 1 долар США (п.4.5 договору).

Пунктом 4.6 договору сторони погодили, що у випадку, якщо середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на останній банківський день, що передує дню здійснення відповідачем платежу, зазначеного в п.4.2.2 договору є вищим за початковий курс більш ніж на один відсоток, вартість товару (окрім вартості товару, що була оплачена згідно п.4.2.1 договору) в національній валюті України перераховується та сплачується у відповідності до нового курсу. У інших випадках застосовується початковий курс.

Всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України - гривні (п.4.9 договору).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар на загальну суму 66 600,00грн., що підтверджується видатковою накладною № 13/07-03 від 07.03.2014р. та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей № 39 від 03.03.2014р., оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Відповідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено судом, сторони у договорі погодили оплату в два етапи: 50% загальної вартості товару протягом 7 банківських днів з дати підписання договору та кінцевий розрахунок у розмірі 50% загальної вартості товару протягом 294 календарних дні з дати поставки, однак не пізніше 01.11.2014р. (п.4.2.1 та п.4.2.2 договору).

Судом встановлено, що відповідач зобов'язання за договором виконав, однак, неналежним чином.

Платіж за першим етапом відповідач здійснив 15.01.2014р. в розмірі 33 000,00грн.

Другий платіж відповідачем був здійснений 05.11.2014р. в розмірі 33 000,00грн., тобто з простроченням на чотири дні та без врахування положень п.4.6 договору, який передбачає, що у випадку, якщо середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на останній банківський день, що передує дню здійснення відповідачем платежу, зазначеного в п.4.2.2 договорів є вищим за початковий курс більш ніж на один відсоток, вартість товару (окрім вартості товару, що була оплачена згідно п.4.2.1 договору) в національній валюті України перераховується та сплачується у відповідності до нового курсу.

Середньозважений курс на міжбанківському ринку в межах цього договору визначається сторонами на підставі відповідних показників на сайті http://www.bank.gov/ua/control/uk/allinfo (п.4.8 договору).

Згідно даних Національного банку України середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на 04.11.2014р., визначений за п.4.8 договору, становить 12,95 гривень за один долар США.

Таким чином, відповідач 05.11.2014р. сплатив позивачу грошові кошти в розмірі 33 300,00грн., що складає еквівалент 2 571,43 доларів США, в той час як другий платіж сторони визначили у розмірі, доларовий еквівалент якого складає 4 036,50 доларів США (п. 4.2.2 договору).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що заборгованість відповідача за другим платежем складає 1 465,07 доларів США.

У п.7.2 договору поставки сторони визначили відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань, в якому погодили, що незважаючи на зазначене в п.4.6 договору, у разі прострочення здійснення відповідачем остаточної оплати товару згідно п.4.2.2 договору, позивач при зверненні до суду має право для підрахунку суми заборгованості у якості нового курсу використати на вибір позивача, курс гривні до долару США, що діяв в останній день строку, коли товар мав бути оплачений відповідачем або курс гривні до долару США, що діяв на день, що передує дню звернення позивача до суду за показниками п.4.8 договору.

Скориставшись своїм правом, визначеним у п.7.2 договору, позивач здійснив перерахунок суми заборгованості у відповідності до середньозваженого курсу на міжбанківському ринку, визначеного станом на 03.03.2015р. (день, що передує дню звернення позивача з позовом до суду), який складав 24,82 гривні за один долар США, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 36 363,04грн. (1 465,07 доларів США).

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості на суму 36 363,04грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 36 363,04грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, що розділ 4 договору в частині визначення ціни договору та її корегування в залежності від курсу іноземної валюти суперечить нормам чинного законодавства суд вважає помилковими виходячи з наступного.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України).

Дані правові норми містять принцип диспозитивності та надають право сторонам договору на свій розсуд встановлювати умови зміни ціни після укладення договору, визначати грошовий еквівалент грошового зобов'язання в іноземній валюті, прописуючи в договорі порядок його визначення.

Положення Постанови Кабінету Міністрів від 18.12.1998р. «Про удосконалення порядку формування цін», які забороняють визначення ціни через грошовий еквівалент іноземної валюти судом не застосовуються, оскільки зазначена Постанова Кабінету Міністрів по - перше: є підзаконним нормативно - правовим актом, а по - друге: Цивільний кодекс України був прийнятий пізніше, ніж Постанова.

Таким чином, посилання відповідача на невідповідність нормам діючого законодавства України положень розділу 4 договору щодо неправомірності визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, автоматичного коригування ціни в залежності від курсу долара США є безпідставними та необґрунтованими.

Цим висновком також спростовуються заперечення відповідача про недійсність розділу 4 спірного договору через невідповідність його нормам діючого законодавства України.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог також зазначив, що позивачем здійснений невірно розрахунок суми позову, яка останнім була розрахована, виходячи із курсу долару США станом на 02.03.2015р., що суперечить умовам п.7.2 договору, в якому сторони погодили застосування курсу гривні до долару США, що діяв на день, що передує дню звернення позивача з позовом до суду за показниками згідно п.4.8 договору.

Дані заперечення відповідача суд вважає помилковими, оскільки відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 14.04.2015р. (а.с. 49), яка було прийнята судом як заява про зменшення позовних вимог, позивачем було розраховано заборгованість з використанням курсу долару США станом на 03.03.2015р. та саме цей розрахунок судом був перевірений при визначенні дійсної суми заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором.

Посилання відповідача на те, що позивач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, оскільки на партію товару не було передано всіх документів, що сторони погодили у п. 3.4 договору, судом не приймається, оскільки: по - перше: відповідач не довів суду, що йому ці документи не було надано. Видаткова накладна на поставку товару підписана відповідачем без будь - яких зауважень та заперечень. Доказів того, щ відповідач звертався до позивача з проханням отримати ці документи, або позивач відмовив в їх наданні відповідачем суду надано не було.

По - друге: сторони погодили в договорі конкретний кінцевий строк для розрахунку за отриманий за договором товар - 01.11.2014р. (п. 4.2.2 договору) та не ставили цей строк в залежність від настання будь - яких умов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при задоволенні позову суд покладає на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 530, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Каяри", код ЄДРПОУ 32858805 (63512, Харківська область, Чугуївський район, с. Кам'яна Яруга, вул. Комсомольська, 39) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", код ЄДРПОУ 34331634 (61052, м. Харків, вул. Дмитрівська, 31/35, п/р 26001002345548 АТ "ОТП Банк" м. Харкова, МФО 300528, п/р 26001342228300 АТ "УкрСибБанк" м. Києва, МФО 351005, р/р 26005000883788 ПАТ "Універсал Банк", МФО 322001) - 36 363,04грн. основного боргу, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.04.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк