Постанова

від 17.06.2015 по справі 922/1321/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа № 922/1321/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Нестеренко І.Ю.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3185 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2015 р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Каяри", с. Кам'яна Яруга, Чугуївський район, Харківська обл.,

про стягнення 36 363,04 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 36 363,04 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ПКП-01/1401-10 від 10.01.2014 р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2015 р. (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Каяри" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" 36 363,04 грн. основного боргу, 1 827,00 грн. судового збору.

Відповідач, ТОВ "Агрофірма Каяри", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2015 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї позиції по справі та апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що ціна, як одна із істотних умов договору купівлі-продажу повинна бути встановлена як абсолютна величина і може бути змінена виключно шляхом укладання між сторонами додаткової угоди. Також відповідач зазначив, що позивачем було порушено умови п.3.4 договору в частині надання повного комплекту документів на товар, що поставляється позивачем.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, оскільки заявником до клопотання не додано жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених в його клопотанні. Додатково слід зауважити, що Господарським процесуальним кодексом не передбачено можливість надання доказів на майбутнє.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

10.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Каяри" (відповідач) укладено договір поставки № ПКП-01/1401-10 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти товар та оплатити його на умовах та у строки, визначені договором.

У п.1.2 договору сторони погодили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю товару, загальну вартість товару (66 600грн.) та її еквівалент в іноземній валюті (8 073 доларів США).

Згідно із п.3.2 договору позивач зобов'язався поставити товар в термін до 30.04.2014р. Поставка товару позивачем здійснюється на умовах EWТ; пункт поставки: "Інагуа" - СТОВ "Колос" пров. Борисенка,13-А с. Шелестове, Коломацький район, Харківська область (п.3.3 договору).

Сторони погодили, що датою поставки партії товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній на товар, підписаній уповноваженими представниками сторін (п.3.4 договору).

Пунктом 4.2 договору сторони погодили порядок здійснення оплати, а саме: відповідач зобов'язався оплатити поставлений позивачем товар в два етапи:

- 50% загальної вартості товару, що складає еквівалент 4 036,50 доларів США, що становить 33 300,00грн. сплачується відповідачем за курсом, передбаченим п.4.5 договору протягом 7 банківських днів з дати підписання даного договору;

- остаточний розрахунок у розмірі 50% загальної вартості товару, що складає еквівалент 4 036,50 доларів США, що складає 33 300,00грн. перераховується та оплачується відповідачем в порядку, передбаченому п.4.6 договору, в строк 294 календарних дні з дати поставки, однак не пізніше 01.11.2014р.

Станом на день підписання спірного договору середньозважений курс на міжбанківському ринку складає 8,25 гривень за 1 долар США (п.4.5 договору).

Пунктом 4.6 договору сторони погодили, що у випадку, якщо середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на останній банківський день, що передує дню здійснення відповідачем платежу, зазначеного в п.4.2.2 договору є вищим за початковий курс більш ніж на один відсоток, вартість товару (окрім вартості товару, що була оплачена згідно п.4.2.1 договору) в національній валюті України перераховується та сплачується у відповідності до нового курсу. У інших випадках застосовується початковий курс.

Всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України - гривні (п.4.9 договору).

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційного скарги, колегія суддів виходить з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар на загальну суму 66 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 13/07-03 від 07.03.2014р. та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей № 39 від 03.03.2014р., оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Відповідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено судом, сторони у договорі погодили оплату в два етапи: 50% загальної вартості товару протягом 7 банківських днів з дати підписання договору та кінцевий розрахунок у розмірі 50% загальної вартості товару протягом 294 календарних дні з дати поставки, однак не пізніше 01.11.2014р. (п.4.2.1 та п.4.2.2 договору).

Судом встановлено, що відповідач зобов'язання за договором виконав, однак, неналежним чином.

Платіж за першим етапом відповідач здійснив 15.01.2014р. в розмірі 33 000,00грн.

Другий платіж відповідачем був здійснений 05.11.2014р. в розмірі 33 000,00грн., тобто з простроченням на чотири дні та без врахування положень п.4.6 договору, який передбачає, що у випадку, якщо середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на останній банківський день, що передує дню здійснення відповідачем платежу, зазначеного в п.4.2.2 договорів є вищим за початковий курс більш ніж на один відсоток, вартість товару (окрім вартості товару, що була оплачена згідно п.4.2.1 договору) в національній валюті України перераховується та сплачується у відповідності до нового курсу.

Середньозважений курс на міжбанківському ринку в межах цього договору визначається сторонами на підставі відповідних показників на сайті http://www.bank.gov/ua/control/uk/allinfo (п.4.8 договору).

Згідно даних Національного банку України середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на 04.11.2014р., визначений за п.4.8 договору, становить 12,95 гривень за один долар США.

Таким чином, відповідач 05.11.2014р. сплатив позивачу грошові кошти в розмірі 33 300,00грн., що складає еквівалент 2 571,43 доларів США, в той час як другий платіж сторони визначили у розмірі, доларовий еквівалент якого складає 4 036,50 доларів США (п. 4.2.2 договору).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що заборгованість відповідача за другим платежем складає 1 465,07 доларів США.

У п.7.2 договору поставки сторони визначили відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань, в якому погодили, що незважаючи на зазначене в п.4.6 договору, у разі прострочення здійснення відповідачем остаточної оплати товару згідно п.4.2.2 договору, позивач при зверненні до суду має право для підрахунку суми заборгованості у якості нового курсу використати на вибір позивача, курс гривні до долару США, що діяв в останній день строку, коли товар мав бути оплачений відповідачем або курс гривні до долару США, що діяв на день, що передує дню звернення позивача до суду за показниками п.4.8 договору.

Скориставшись своїм правом, визначеним у п.7.2 договору, позивач здійснив перерахунок суми заборгованості у відповідності до середньозваженого курсу на міжбанківському ринку, визначеного станом на 03.03.2015р. (день, що передує дню звернення позивача з позовом до суду), який складав 24,82 гривні за один долар США, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 36 363,04грн. (1 465,07 доларів США).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Факт наявності заборгованості на суму 36 363,04грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 36 363,04 грн., колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, що розділ 4 договору в частині визначення ціни договору та її корегування в залежності від курсу іноземної валюти суперечить нормам чинного законодавства колегія суддів вважає помилковими виходячи з наступного.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України).

Дані правові норми містять принцип диспозитивності та надають право сторонам договору на свій розсуд встановлювати умови зміни ціни після укладення договору, визначати грошовий еквівалент грошового зобов'язання в іноземній валюті, прописуючи в договорі порядок його визначення.

Положення Постанови Кабінету Міністрів від 18.12.1998р. «Про удосконалення порядку формування цін», які забороняють визначення ціни через грошовий еквівалент іноземної валюти судом не застосовуються, оскільки зазначена Постанова Кабінету Міністрів по - перше: є підзаконним нормативно - правовим актом, а по - друге: Цивільний кодекс України був прийнятий пізніше, ніж Постанова.

Таким чином, посилання відповідача на невідповідність нормам діючого законодавства України положень розділу 4 договору щодо неправомірності визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, автоматичного коригування ціни в залежності від курсу долара США є безпідставними та необґрунтованими.

Цим висновком також спростовуються заперечення відповідача про недійсність розділу 4 спірного договору через невідповідність його нормам діючого законодавства України.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог також зазначив, що позивачем здійснений невірно розрахунок суми позову, яка останнім була розрахована, виходячи із курсу долару США станом на 02.03.2015р., що суперечить умовам п.7.2 договору, в якому сторони погодили застосування курсу гривні до долару США, що діяв на день, що передує дню звернення позивача з позовом до суду за показниками згідно п.4.8 договору.

Дані заперечення відповідача колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 14.04.2015р. (а.с. 49), яка було прийнята судом як заява про зменшення позовних вимог, позивачем було розраховано заборгованість з використанням курсу долару США станом на 03.03.2015р. та саме цей розрахунок судом був перевірений при визначенні дійсної суми заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором.

Посилання відповідача на те, що позивач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, оскільки на партію товару не було передано всіх документів, що сторони погодили у п. 3.4 договору, судом не приймається, оскільки: по - перше: відповідач не довів суду, що йому ці документи не було надано. Видаткова накладна на поставку товару підписана відповідачем без будь - яких зауважень та заперечень. Доказів того, що відповідач звертався до позивача з проханням отримати ці документи, або позивач відмовив в їх наданні відповідачем суду надано не було. По - друге: сторони погодили в договорі конкретний кінцевий строк для розрахунку за отриманий за договором товар - 01.11.2014р. (п. 4.2.2 договору) та не ставили цей строк в залежність від настання будь - яких умов.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2015 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 22.06.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Камишева Л.М.