Постанова

від 28.04.2015 по справі 904/4567/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015 року Справа № 904/4567/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Литвиненко Я.А., представник, довіреність №1/08 від 19.08.14;

від відповідача: Литвинова М.Ю., представник, довіреність б/н від 15.10.13;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 року у справі № 904/4567/14

за позовом приватного підприємства "Форкліфт Сервіс Україна", м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 13517 грн. 95 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 року (суддя Первушин Ю.Ю.) з товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" на користь приватного підприємства "Форкліфт Сервіс Україна" стягнуто 13517 грн. 95 коп. заборгованості та 1827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Приватне підприємство "Форкліфт Сервіс Україна" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2013 року між приватним підприємством "Балкан-Січ" (продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 367П/СФ-10.13 (т.1, а.с. 8-12).

У зв'язку із зміною з 05.11.2013 року найменування приватного підприємства "Балкан-Січ" на приватне підприємство "Форкліфт Сервіс Україна", 19.11.2013 року сторонами було укладено до договору додаткову угоду №1, якою у договір були внесені відповідні зміни щодо найменування та банківських реквізитів позивача по справі (т.1, а.с. 96).

У відповідності з п.1 додаткової угоди від 19.11.2013 року № 1 преамбулу договору викладено в наступній редакції: "Приватне підприємство "ФОРКЛІФТ СЕРВІС УКРАЇНА" (далі по тексту - продавець) в особі заступника директора з комерційних питань ПП "ФОРКЛІФТ СЕРВІС УКРАЇНА" Семенченка Альберта Вікторовича, що діє на підставі довіреності від 22.08.2013 року № 7, з однієї сторони, та товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино - коньячний завод" (далі по тексту - покупець) в особі генерального директора Іванова Сергія Володимировича, що діє на підставі статуту, з іншої сторони, які разом далі по тексту іменовані як "сторони", а окремо - "сторона", діючи добровільно, з вільного волевиявлення і внутрішньої волі, дійшли взаємної згоди укласти даний договір купівлі-продажу № 367ПУСФ-10.13 від 17 жовтня 2013 року (далі по тексту - договір), про нижченаведене".

За п.3. додаткової угоди від 19.11.2013 року інші умови договору, які не змінені та не виключені даною додатковою угодою, залишаються діяти в тій редакції, в якій вони викладені у договорі.

20.11.2014 року до суду апеляційної інстанції відповідачем подано клопотання про призначення експертизи автентичності відбитку печатки, проставленої на примірнику додаткової угоди від 19.11.2013 року № 1 до договору, яка була надана позивачем - приватним підприємством "Форкліфт Сервіс Україна".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції основним доказом правомірності позиції приватного підприємства "Форкліфт Сервіс Україна" стала додаткова угода від 19.11.2013 року № 1, яка була надана представником приватного підприємства "Форкліфт Сервіс Україна". Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" наполягало на тому, що документ, наданий приватним підприємством "Форкліфт Сервіс Україна", не був підписаний директором товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод", не містить його "живого" підпису, відбиток печатки не відповідає печатці підприємства, а тому такий документ не є автентичним. Визнання такого документу автентичним потребує додаткових спеціальних знань експерта.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 02.12.2014 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової технічної експертизи, на вирішення якої поставлені такі питання:

1. Чи є автентичним відбиток печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" на додатковій угоді від 19.11.2013 року № 1 (а.с. 96)?

2. Чи збігається строк нанесення печатки на обох примірниках додаткових угод від 19.11.2013 року № 1 (а.с. 96, 97)? Якщо термін (строк) нанесення (проставлення печатки) не збігається, то вказати на якому з примірників додаткової угоди (позивача (а.с. 96) чи відповідача (а.с. 97)) печатка була проставлена пізніше.

3. Чи відповідає печатка на примірниках додаткових угод позивача (а.с. 96) та відповідача (а.с. 97) печатці на оригіналі договору купівлі-продажу від 17.10.2013 року № 367 П/СФ-10.13 (а.с. 190-195)?

4. Чи відповідає термін нанесення краски/чорнил на факсовій копії додаткової угоди від 19.11.2013 року № 1, наданої відповідачем (а.с. 97), даті, зазначеній на додатковій угоді - листопад 2013 року?

15.01.2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду повернулась справа № 904/4567/14 разом із клопотанням експерта Крижанівської О.А. від 29.12.2014 року про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання судової експертизи.

Для ідентифікації печатки експерт просив надати:

- експериментальні зразки відтисків печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" у вигляді максимально чітких відтисків на білому гладкому папері (3-5 арк.), нанесених з різним натиском та з різною кількістю мастики;

- печатку товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (на 1-2 дні для огляду експертом).

Для встановлення відносної давності виконання відтиску печатки експерт просив надати:

- вільні зразки відтисків печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" за кожен день (по 2-3 відтиски печатки) починаючи з вересня-жовтня 2013 року (за 1-2 місяці до дати досліджуваного документу), до періоду часу, в який було б можливо виготовлення досліджуваного документу.

У зв'язку з необхідністю витребування вищезазначених документів у товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" та необхідністю явки його уповноваженого представника у судове засідання для відбору експериментальних зразків відтисків печатки, провадження у справі було поновлено.

Після надання товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" документів на виконання ухвали апеляційного господарського суду, останній ухвалою від 26.02.2015 року зупинив провадження у справі та направив матеріали справи до експертної установи.

16.03.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" надійшло клопотання про відміну експертизи у зв'язку з неможливістю здійснення оплати за її проведення через різке погіршення економічного стану підприємства (т.2, а.с. 69).

За таких обставин справа підлягає розгляду за наявними матеріалами.

Згідно п. 1.1. договору купівлі-продажу від 17.10.2013 року № 367П/СФ-10.3 продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти товар та сплатити за нього грошову суму (його вартість), визначену п. 2.1. даного договору.

Найменування, кількість, комплектність, характеристики товару та інші додаткові умови зазначаються в узгодженій і підписаний сторонами специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що вартість товару установлюється в розмірі 207000 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 34 500 грн.

У п. 2.2. договору вказано, що при його укладанні сторони домовилися про те, що зазначена в п. 2.1. договору вартість товару, у відповідності до встановленого Національним Банком України офіційного курсу на день укладання договору, еквівалентна 25 266,01 доларам США, а курс гривні до долару США, відповідно до офіційного курсу, складав: 799,30, з урахуванням коефіцієнту в розмірі 1,025. Сторони прийшли до взаємної згоди, що зазначений вище коефіцієнт застосовується наступним чином: курс 7,993 х коефіцієнт 1,025 х 25 266,01 доларів США = 207 000 грн.

Пунктом 2.3. договору передбачено наступне: "Якщо на день здійснення покупцем оплати вартості товару встановлений Національним Банком України офіційний курс гривні до долару США зміниться в сторону збільшення більше ніж на 1 % по відношенню до офіційного курсу, визначеного п. 2.2. даного договору, встановлена в п. 2.1. договору вартість товару підлягає відповідному перерахунку, який здійснюється продавцем самостійно, про що останній повідомляє у письмовому порядку покупця, який, в свою чергу, зобов'язується сплатити остаточну вартість товару у відповідності до отриманого від продавця перерахунку на протязі 5 - ти банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення про перерахунок».

У пункті 2.4 договору вказано, що покупець зобов'язується сплатити продавцю встановлену п.2.1 договору вартість товару в наступному порядку:

2.4.1 Платіж № 1: попередня оплата в розмірі 30% від вартості товару, що складає 62100 грн., повинна бути сплачена покупцем продавцю на підставі виставленого рахунку протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем після підписання даного договору.

Підписуючи даний договір, сторони домовилися, що зазначена в цьому пункті договору сума грошових коштів є завдатком, та сплачується покупцем продавцю на підтвердження і на забезпечення зобов'язання покупця прийняти товар у призначений даним договором строк.

2.4.2 Платіж №2: оплата в розмірі 14% від вартості товару, що складає 28980 грн., повинна бути сплачена покупцем продавцю не пізніше 22.11.2013 року.

2.4.4 Платіж №3: оплата в розмірі 14% від вартості товару, що складає 28980 грн., повинна бути сплачена покупцем продавцю не пізніше 22.12.2013 року.

2.4.5 Платіж №4: оплата в розмірі 14% від вартості товару, що складає 28980 грн., повинна бути сплачена покупцем продавцю не пізніше 22.01.2014 року.

2.4.6 Платіж №5: оплата в розмірі 14% від вартості товару, що складає 28980 грн., повинна бути сплачена покупцем продавцю не пізніше 22.02.2014 року.

2.4.7 Платіж №6: оплата в розмірі 14% від вартості товару, що складає 28980 грн., повинна бути сплачена покупцем продавцю не пізніше 22.03.2014 року.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що усі розрахунки за даним договором здійснюються в безготівковій формі та у національній валюті України з урахуванням приписів п.п. 2.2. та 2.3. договору.

Згідно ч.2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

За довіреністю від 31.10.2013 року № 303089, виданої Кириченку В.Б., згідно видаткової накладної від 01.11.2013 року № 59 представником товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" одержано дизельний навантажувач СРСD30-WSG вартістю 207000 грн. (т.1, а.с. 127,128).

Відповідно довідки приватного підприємства "Форкліфт Сервіс Україна" від 03.11.2014 року товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" за договором від 17.10.2013 року №367 П/СФ-10.13 були проведені такі платежі:

- платіжним дорученням від 25.10.2013 року № 4307 на суму 62100 грн.;

- платіжним дорученням від 27.11.2013 року №5174 на суму 28980 грн.;

- платіжним дорученням від 09.01.2014 року №6275 на суму 28980 грн.;

- платіжним дорученням від 22.01.2014 року №6635 на суму 28980 грн.;

- платіжним дорученням від 27.02.2014 року №7456 на суму 28980 грн.;

-платіжним дорученням від 24.03.2014 року №8002 на суму 28980 грн. (т.1, а.с. 137-142).

За даними приватного підприємства "Форкліфт Сервіс Україна" станом

на 03.11.2014 року заборгованість у відповідача відсутня (т.1, а.с. 136).

Як вказувалось вище, на виконання умов пункту 2.4.6 договору відповідач 27.02.2014 року перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 28980 грн. (платіж №5).

Згідно оприлюдненої на офіційному сайті Національного банку України інформації станом на 27.02.2014 року офіційний курс гривні до долару США складав 9,5179.

Також відповідач 24.03.2014 року перерахував позивачеві грошові кошти в сумі 28980 грн. (платіж №6).

Згідно оприлюдненої на офіційному сайті Національного банку України інформації станом на 24.03.2014 року офіційний курс гривні до долару США складав 10,1965.

Враховуючи положення п.п. 2.2 та 2.3 договору платежі №№ 5,6 підлягали відповідному перерахунку.

Відповідно розрахунку позивача різниця між платежами після перерахунку на підставі п.п. 2.2 і 2.3 договору становить:

за платежем № 5 - 5528 грн. 78 коп.

за платежем №6 - 7989 грн. 17 коп.

Загальна сума курсової різниці за платежами № 5 і № 6 дорівнює 13517 грн. 95 коп.

На виконання вимог п. 2.3. договору позивач направив на адресу відповідача повідомлення від 27.02.2014 року №4/27-ЮРО та повідомлення від 24.03.2014 року №3/24-ЮРО про перерахунок вартості товару, в яких пропонував відповідачу в добровільному порядку сплатити суму курсової різниці (т.1, а.с. 15-16).

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що не отримував від позивача повідомлення від 27.02.2014 року № 4/27-ЮРО та повідомлення від 24.03.2014 року № 3/24-ЮРО про проведення перерахунку вартості товару за договором купівлі-продажу від 17.10.2013 року № 367П/СФ-10.13.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що зазначені повідомлення були направлені відповідачу тричі: вперше, у березні 2012 року поштою, але у зв'язку з втратою документів про відправку вони не могли бути надані суду.

Повторно згадані повідомлення були надіслані на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" 19.06.2014 року разом з позовною заявою, що підтверджується оригіналом чеку Запорізької дільниці УДППЗ "Укрпошта" від 19.06.2014 року № 3000041378 і описом вкладення у цінний лист, які додані до позовної заяви (т.1, а.с. 5,6), та 22.08.2014 року цінним листом разом з описом вкладення, які містяться у справі (а.с. 82). Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ці документи отримані відповідачем 26.08.2014 року (т.1, а.с. 134).

Таким чином надіслання відповідачеві повідомлень про проведення перерахунку вартості товару до прийняття рішення судом слід вважати доведеним.

У відповідності з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату суми курсової різниці за платежами № 5 та № 6 на загальну суму 13517 грн. 95 коп. (з наданням належних доказів на підтвердження відправки повідомлень відповідачу), а отже, з урахуванням семиденного строку, встановленого ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати настав.

Доказів сплати суми курсової різниці за платежами № 5 та № 6 на загальну суму 13 517 грн. 95 коп. відповідачем не надано.

Згідно п.1.7? постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із подальшими змінами і доповненнями) питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" зазначає, що "умови договору були змінені додатковою угодою від 19.11.2013 року № 1, відповідно якої пункти 2.2, 2.3 договору були виключені, а п. 2.5 договору був змінений. На підтвердження цього відповідач надав суду свій екземпляр додаткової угоди № 1. Суд не надав належної оцінки цьому доказу: цей документ не містить належним чином виконаної печатки ПП "Форкліфт Сервіс Україна" та підпису уповноваженої особи, що діє від імені останнього. Поряд з цим, суд оцінює як належний доказ наданий позивачем оригінал додаткової угоди від 19.11.2013 року № 1. Але екземпляр, наданий позивачем, не містить підпису відповідача, а завірений факсимільним підписом. Основний договір не має домовленості сторін про можливість використання факсимільного підпису".

При цьому відповідач посилається на ч.3 ст. 207 Цивільного кодексу України, де зазначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями відповідача виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому недодержання ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України щодо вчинення правочину у формі, встановленій законом, не визначено ст. 215 цього Кодексу підставою його недійсності.

В силу ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недодержання форми правочину, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність правочину лише у разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема, статтями 547, 981, 1055, 1059, 1107 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у п.5 примірників додаткової угоди, наданих сторонами (т.1, а.с. 96,97), дана угода є невід'ємною частиною договору . Факт укладання та виконання договору купівлі-продажу від 17.10.2013 року № 367П/СФ-10.13 підтверджують вчинені сторонами на виконання цього договору дії: поставка продукції позивачем, прийняття цієї продукції відповідачем (т.1, а.с. 127,128) і оплата поставленої ним продукції, що вбачається з наявних у справі банківських виписок (т.1, а.с. 137,138,139, 140, 141, 142).

Наданий позивачем оригінал додаткової угоди від 19.11.2013 року № 1 (т.1, а.с. 96) містить печатки та підписи від імені обох сторін, але не містить умов, які б змінювали пункти 2.2, 2.3 та 2.5 договору.

Також колегія суддів відзначає, що відповідачем не надано суду доказів незаконного вибуття печатки з володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" та не доведено використання факсиміле, проставленого на наданому позивачем примірнику додаткової угоди, невідомою особою. Доказів звернення до органів МВС щодо незаконного використання посадовою особою товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" печатки та факсиміле матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного примірник додаткової угоди від 19.11.2013 року № 1 до договору купівлі-продажу № 367П/СФ-10.13, який надано приватним підприємством "Форкліфт Сервіс Україна" (т.1, а.с. 96), є належним доказом на підтвердження позовних вимог.

Щодо додаткової угоди від 19.11.2013 року № 1 до договору купівлі-продажу № 367П/СФ-10.13, яка була надана відповідачем, то цей примірник є факсовою копією (т.1, а.с. 97). Оригінал вищезгаданої додаткової угоди відповідачем не надано.

Відтак наданий відповідачем примірник додаткової угоди від 19.11.2013 року № 1 (т.1, а.с. 97) не може вважатися належним доказом зміни умов договору.

Подане відповідачем 19.02.2015 року до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" до прокуратури АНД району м. Дніпропетровська із заявою про скоєння кримінального правопорушення не підлягає задоволенню, оскільки наведений у ст. 79 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав зупинення провадження у справі є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто будь-які інші обставини не можуть бути підставою зупинення провадження у справі.

З огляду на викладене колегією суддів відхиляються доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, а рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 року у справі № 904/4567/14 залишити без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 29.04.15р.