Постанова

від 29.04.2015 по справі 904/4697/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015 року Справа № 904/4697/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Широбокової Л.П.

При секретарі Валяр М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Іваненкова Н.М., представник, довіреність № б/н від 15.12.2014р.;

представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2015 року у справі № 904/4697/14

за позовом Дочірнього підприємства «Ланквітцер-Україна», с. Рясне-Руське, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз», смт Ювілейне, Дніпропетровська область

про стягнення 889 644,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2015 року (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги Дочірнього підприємства «Ланквітцер-Україна» - задоволені частково.

Суд стягнув з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» на користь Дочірнього підприємства "Ланквітцер-Україна" суму основного боргу у розмірі 775942,67 грн., 3% річних на суму 6168,28 грн., пеню на суму 35353,22 грн. та індекс інфляції на суму 56064,96 грн.

В частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції на суму 16097,71 грн. - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, суд не надав оцінку видатковій накладній, на підставі якої була стягнута сума боргу, оскільки вона оформлена неналежним чином, що виключає обов'язок відповідача здійснити оплату.

Крім того, суд порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу за відсутністю відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та прийняв рішення до розгляду скарги на ухвалу про відмову у прийнятті зустрічного позову.

Всі ці обставини, на думку відповідача, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 29 квітня 2015 року.

Зміна судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 29.04.2015р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явився, заяви про відкладення або перенесення розгляду справи суду не надав.

У відповідності до абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Абзацом першим пункту 3.9.2. вищевказаної постанови визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» із позовом про стягнення 889 644,84 грн., з яких основний борг у розмірі 775942,67 грн., 3% річних на суму 6186,28 грн., пеня на суму 35353,22 грн. та індекс інфляції на суму 72162,67 грн., позивач посилався на не виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №4483 від 09.08.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу, 3% річних, пені та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з доведеності факту поставки позивачем відповідачу продукції на загальну суму 778687,61 грн., та відсутності доказів погашення суми боргу, що є підставою також для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, проте зі зменшенням інфляційних втрат на суму 16097,71 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2010 року між дочірнім підприємством "Ланквітцер-Україна" (далі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" (далі-Покупець) укладений договір поставки №4483, строком дії до 31.12.2012 року, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити лакофарбові матеріали виробництва Lankwitzen Lackfabrik GmbH, Німеччина (далі-Продукція). Кількість та ціна продукції зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору (п. 1.1 Договору).

Додатковою угодою №1 від 29.10.2012р. до договору поставки №4483 від 09.08.2010р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2015року.

Таким чином, правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Постачальник здійснив поставку Продукції на загальну суму 778687,61 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001868 від 14.02.2014р. та довіреністю від 13.02.2014р. на отримання ТМЦ, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.17, 18), а оригінали були оглянуті як судом першої інстанції, так і апеляційним судом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1 і 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Проте, у порушення умов договору та норм діючого законодавства, відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманої продукції здійснив частково у сумі 2744,94 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість на суму 775942,67 грн., тому висновки суду першої інстанції про стягнення суми основного боргу в розмірі 775942,67 грн. є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Специфікації №90 від 13.02.2014р. (а.с. 15), строк поставки продукції відбувається у строк до 18.02.2014р., оплата товару відбувається у строк до 14.03.2014р.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також встановлений судом факт поставки та його несплату в обумовлені договором строки Відповідачем, суд першої інстанції також обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з Відповідача 6186,28 грн. 3% річних та 56064,96 грн. інфляційних втрат, оскільки Позивач при здійснені розрахунку неправомірно застосував індекс інфляції на заборгованість Відповідача за березень місяць 2014 року, в якому тільки виникла заборгованість.

Так, відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3 Договору, за порушення строку оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

Оскільки відповідач порушив строки оплати продукції, то суд першої інстанції також обґрунтовано стягнув суму пені у розмірі 35353,22 грн., яка нарахована за період з 15.03.2014р. по 20.06.2014р. з правильним визначенням періоду прострочення та правильним застосуванням розміру облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, а також з урахуванням шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що суд не надав оцінку видатковій накладній на суму основного боргу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № РН-0001868 підписана представником відповідача, та до неї додана довіреність № 6138 від 13.02.2014 року на ім'я Непарко В.В., посвідчена керівником відповідача, головним бухгалтером та скріплена печаткою підприємства.

За таких обставин, товар, відповідно до видаткової накладної, отриманий повноважною особою відповідача, тому доводи апелянта про те, що обов'язок оплатити за поставлений товар не настав, є неспроможними.

Також суд вважає безпідставними доводи апелянта про неналежне повідомлення відповідача про дату судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був повідомлений про час судового розгляду справи, призначений на 12 березня 2015 року, про що свідчить його електронне повідомлення на адресу суду з проханням відкласти розгляд справи з 12 березня 2015 року на іншу дату ( л.с. 26 т.2)

Ухвалою від 12.03.2015 року суд відклав розгляд справи у межах строку розгляду справи на 18.03.2015 року, зобов'язавши позивача додатково сповістити відповідача про дату слухання справи шляхом вручення кур'єрською службою копії ухвали суду про призначення судового засідання ( л.с. 35 т.2)

На виконання ухвали суду позивачем було направлено кур'єрською поштою ухвала суду про дату слухання справи, що підтверджується чеком та описом вкладення в цінний лист ( л.с. 38 т.2), роздруківкою з офіційного сайту «Укрпошти» про отримання відповідачем означеної кореспонденції.

Той факт, що ухвала суду була надіслана на адресу відповідача позивачем, не спростовує факту його належного повідомлення, оскільки відповідно до ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя має право зобов'язувати сторони виконати та вчинити певні дії: у даному випадку - суд зобов'язав позивача надіслати на адресу відповідача ухвалу про призначення дати розгляду справи на 18.03.2015 року. Згідно роздруківки з офіційного сайту «Укрпошти», означена ухвала була доставлена кур'єрською службою та 17.03.2015 року вручена відповідачу. Останній не спростовував факт отримання саме ухвали суду, а не іншої кореспонденції від позивача.

Таким чином, доводи відповідача про неналежне сповіщення є надуманими та спростовуються вищезазначеними доказами.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними також і посилання відповідача на незаконність ухвалення рішення по справі до розгляду судом апеляційної інстанції скарги на ухвалу суду від 16 січня 2015 року про відмову у прийнятті зустрічного позову, оскільки суд не позбавлений можливості розглянути даний спір.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2015 року у справі № 904/4697/14 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

(Повний текст постанови складений 29.04.2015р.)

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін

Суддя Л.П. Широбокова