Постанова

від 21.04.2015 по справі 804/13731/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 р. Справа № 804/13731/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представників відповідача представника третьої особи Орлянської М.В. Чумак О.М., Панчук О.І. Панчук О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Покровської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Нікопольська районна державна адміністрація про зобов'язання виконати вимогу від 24.05.2013 р. №860-15/1798, -

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровської сільської ради, в якому, з урахуванням уточнень, просить зобов'язати виконати вимогу Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 24.05.2013р. № 860-15/1798 в частині усунення порушень, виявлених у ході проведення ревізії на загальну суму 335088,86 грн., шляхом визначеним у вимозі.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відносно відповідача було проведено планову ревізію виконання бюджету, стану збереження та використання грошових коштів та матеріальних ресурсів у Покровській сільській раді за період 01.04.2010р. по 28.02.2013 р. про що був складений акт ревізії від 14.05.2013р. № 860-22/09, з посиланням на який, враховуючи виявлені порушення, винесена вимога від 24.05.2013р. №860-15/1798. Враховуючи невиконання вимоги в добровільному порядку, позивач звертається до адміністративного суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.10.2013р. було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Нікопольську районну державну адміністрацію.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача та представник третьої особи заперечували проти задоволення позовних вимог, надали до суду письмові заперечення та зазначили що зміст вимоги повинен узгоджуватися з приписами чинного законодавства, що зокрема означає що, вимога повинна містити вичерпну вказівку підконтрольному суб'єкту щодо вчинення дій, які відповідно до норм законодавства будуть направлені на усунення порушення вимог закону. При цьому, позивачем не доведено вчинення порушень саме відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до п.7.3.6.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі ДФІ в Дніпропетровській області) на І квартал 2013 року та на підставі направлення від 11.03.2013 року №79, виданого начальником Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Осадчим О.В., головним державним фінансовим інспектором Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Левицькою Н.В. проведено планову ревізію виконання бюджету, стану збереження та використання грошових коштів та матеріальних ресурсів у Покровській сільській раді за період 01.04.2010р. по 28.02.2013р. Результати перевірки оформлені актом від 14.05.2013р. № 860-22/09.

З посиланням на згаданий акт ревізії, відповідач отримав вимогу від 24.05.2013р. №860-15/1798 "Про усунення виявлених ревізією фінансових порушень", за результатами ревізії Покровської сільської ради встановлено фінансових порушень, що призвели до втрат фінансових та матеріальних ресурсів, яка є не виконаною, а саме не вчиненні дії що зазначенні в вимозі.

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (надалі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14,) 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14), 28 жовтня 2014 року (справа №21-462а14).

Враховуючи наведені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Покровської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Нікопольська районна державна адміністрація про зобов'язання виконати вимогу від 24.05.2013р. № 860-15/1798- відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко