Постанова

від 27.04.2015 по справі 826/20466/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2015 року 08:06 № 826/20466/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» (надалі - Позивач/ТОВ «Мак Хаус») до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС в у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним акт №1167/26-55-22-09 від 05.12.2014 р. «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Мак Хаус» (код ЄДРПОУ 19358827) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» (код ЄДРПОУ 39209561) за липень 2014 р.»;

2. Скасувати винесене ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення №179326552209 від 22.12.2014 р. щодо донарахування податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у розмірі 1 588 772,00 грн.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2015 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні в порядку, передбаченому положеннями ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), за згодою сторін судом було замінено неналежного Відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ ДФС в у м. Києві на належного - Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначили про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час складення акту №1167/26-55-22-09 від 05.12.2014 р. «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Мак Хаус» (код ЄДРПОУ 19358827) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» (код ЄДРПОУ 39209561) за липень 2014 р.» (надалі - Акт перевірки №1167) та прийняття податкового повідомлення-рішення №179326552209 від 22.12.2014 р.

У судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що Акт перевірки №1167 складений податковим органом правомірно, а прийняте на підставі викладених у ньому висновків оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 р. (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд перейшов до письмового провадження по справі та надав сторонам час для подання додаткових документів та пояснень по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Мак Хаус» (код ЄДРПОУ 19358827) зареєстроване 08.07.1993 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 08.07.1993 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача відповідно до відомостей з ЄДРПОУ №28/2-1539 від 12.09.2014 р. є неспеціалізована оптова торгівля.

Поряд із цим, у період з 17.11.2014 р. по 28.11.2014 р. на підставі направлення №2458/26-55-22-09 від 17.11.2014 р. та наказу №3360 від 17.11.2014 р., виданих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Мак Хаус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» за липень 2014 р., за результатами якої складений Акт №1167, в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь ст.185, п.198.3 та п.198.6 ст.198, та п.201.4 та п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 1 059 181,00 грн. за липень 2014 р.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ТОВ «Мак Хаус» подало до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення, за результатом розгляду якого рішенням податкового органу №62722/10/26-55-22-09 від 17.12.2014 р. «Про результати розгляду заперечення на Акт перевірки №1167» залишені без змін викладені в Акті перевірки №1167 висновки, а вказане заперечення - без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №1167 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №179326552209 від 22.12.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 1 588 772,00 грн. (з яких 1 059 181,00 грн. - за основним платежем та 529 591,00 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Мак Хаус» під час проведення перевірки та складення Акту перевірки №1167, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період Позивач здійснював господарські операції із ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» на підставі укладеного між ними договору поставки №ЛК2506/1 від 25.06.2014 р. (надалі - Договір поставки), згідно із якими ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» (Постачальник) постачає, а ТОВ «Мак Хаус» (Покупець) приймає та оплачує товар, асортимент, кількість та ціна якого вказується у підписаній сторонами видатковій накладній (або акті приймання-передачі/товарно-транспортній накладній).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за укладеним Договором поставки Позивачем надані суду видаткові накладні, а також рахунки на оплату на загальну суму 6 355 086,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 059 181,03 грн.) за червень-липень 2014 р., згідно із якими ТОВ «Мак Хаус» були придбані витратні матеріали, устаткування до поліграфічного обладнання в асортименті.

Поряд із цим, з огляду на наявні в матеріалах справи документи судом встановлено, що розрахунки між Покупцем та Постачальником проводились у безготівковій формі, про що свідчать надані до платіжні доручення.

В той же час, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Мак Хаус» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних загальну суму ПДВ у розмірі 1 059 181,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту за липень 2014 р. на підставі отриманих від ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» податкових накладних.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Разом із тим, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №1167, перевіркою визначення ТОВ «Мак Хаус» показників з ПДВ за липень 2014 р. Відповідачем встановлено завищення податкового кредиту за господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» на загальну суму 1 059 181,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 1 059 181,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 14.01.2015 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання у ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» товарів із господарською діяльністю ТОВ «Мак Хаус», зокрема, належним чином засвідчені копії наступних документів (або письмові пояснення із зазначенням причин неможливості їх надання): докази поставки Постачальником товару до ТОВ «Мак Хаус» на умовах DDP (відповідно до правил Інкотермс-2000) - Україна, м. Київ; акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг); рахунки-фактури; платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків Позивача, завірені відповідними банківськими установами, що посвідчують факт оплати Позивачем вартості поставлених товарів; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги із журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні; оборотно-сальдові відомості та інші документи що підтверджують оприбуткування ТОВ «Мак Хаус» отриманих товарів від ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» у липені 2014 р., тощо; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у Позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які, на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за Договором поставки, укладеними із ТОВ «Ліга Консалт ЛТД».

При цьому, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Мак Хаус» та його контрагентом ТОВ «Ліга Консалт ЛТД», з огляду на які судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту укладеного між Позивачем та ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» Договору поставки, умовою поставки товарів є DDP (відповідно до правил Інкотермс-2000) - Україна, м. Київ.

Між тим, відповідно до положень правил Інкотермс-2000 термін DDP «поставка зі сплатою мита» (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця. Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором. Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки. Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про відправлення товару, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити заходів, звичайно необхідних для одержання поставки товару, в той час, як продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо конкретної точки поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення, яка найбільш задовольняє його цілям.

Крім того, продавець зобов'язаний, за власний рахунок, надати покупцю звичайний транспортний документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення), яких може потребувати покупець для прийняття поставки товару. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнятою є поставка товару з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), необхідне для поставки товару. Упаковка повинна містити належне маркування.

Між тим, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

При цьому, згідно із ст.1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно із п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Проте, на підтвердження реальності здійснення ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» поставок придбаних ТОВ «Мак Хаус» товарів за Договором поставки Позивачем не було надано суду жодної виписаної Постачальником товарно-транспортної накладної.

Натомість, за твердженнями Позивача саме видатковими накладними підтверджується реальність здійснення постачання ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» товарів до ТОВ «Мак Хаус» за укладеним між ними Договором поставки.

При цьому, за умовами укладеного Договору поставки факт прийому-передачі товару оформляється і підтверджується видатковою накладною. Фактично прийнятий Покупцем товар оплачується на підставі наданого Постачальником рахунку-фактури (рахунку на оплату) та підписаною сторонами видатковою накладною.

Проте, під час дослідження судом отриманих від Позивача в якості доказі реальності здійснення поставок за Договором поставки видаткових накладних та рахунків на оплату встановлено, що жоден із вказаних доказів не містять розшифровок підписів осіб, відповідальних за здійснення відповідних операцій, як і не містять посад відповідних підписантів.

Крім того, відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп.«б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, визначення місця їх складення взагалі відсутнє, що позбавляє суд можливості встановити фактичне місце (склад Покупця) постачання товарів за Договором поставки або місце, де товари перебували на час початку їх перевезення (склад Постачальника), як і не посвідчують фактичного місцезнаходження товарів на момент їх реалізації Позивачем, оскільки у виписаних ТОВ «Мак Хаус» кінцевим споживачам видаткових накладних місце їх складення вказано лише м. Київ.

В той же час, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення та їх документальне підтвердження щодо місць вантажовідправлення товару від ТОВ «Ліга Консалт ЛТД», які б дали суду змогу встановити фактичне місце, де товар перебував на час початку його перевезення - місцезнаходження складів (основних фондів) контрагента-постачальника.

Поряд із цим, суд не приймає до уваги наданий Позивачем на підтвердження наявності у нього складського приміщення договір оренди №02/07-12 від 29.06.2012 р., укладений між ПАТ «Укрндіпродмаш» (Орендодавець) та ТОВ «Мак Хаус» (Орендар), предметом якого є складське приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, оскільки жодного належного, окрім акту приймання-передачі, доказу використання вказаного складського приміщення у своїй господарській діяльності суду не подавалось, а саме, доказів: здійснення орендної плати Позивачем за користування цим приміщенням; здійснення поставок ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» на адресу місцезнаходження приміщення; доказів обліку поставлених товарів на складі; доказів реалізації/відпуску або транспортування Позивачем товарів кінцевим споживачам із вказаного складу, тощо.

Таким чином, оскільки наявний в матеріалах справи договір оренди №02/07-12 від 29.06.2012 р. не посвідчує наявність у ТОВ «Мак Хаус» складського та офісного приміщення у період господарських взаємовідносин із ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» (липень 2014 р.), відповідно, не посвідчує фактичного постачання придбаних товарів на орендований у ПАТ «Укрндіпродмаш» склад, також не посвідчує зберігання Позивачем поставленого контрагентом товару, що дає суду підстави для висновку про відсутність фактичного використання Позивачем орендованого складського приміщення у своїй господарській діяльності, в той час, як наявні в матеріалах справи фотознімки із зображеними на них полицями та коробками, не спростовують відповідних висновків суду.

Разом із тим, у п.5.1 та п.5.2 Договору поставки передбачено, що товар повинен відвантажуватися в упаковці, яка повинна відповідати нормам заводу - виробника та повинна мати маркування, що містять наступні дані, а саме: найменування фірми-виробника, найменування товару та кількість товару в упаковці.

В свою чергу, суд звертає увагу на пояснення Позивача про те, що придбаний ним у ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» товар не виробляється в Україні, а імпортується з-за кордону, проте інформації щодо фірм-виробників (фірм-імпортерів), а також щодо порядку здійснення імпорту, пакування та маркування придбаних за Договором поставки товарів суд не отримав, як і не отримав зазначених Позивачем у своїх письмових поясненнях заявок/замовлень, розміщених ТОВ «Мак Хаус» у ТОВ «Ліга Консалт ЛТД», на підставі яких виконувались спірні поставки.

З огляду на вищенаведене, оскільки Позивачем не були надані витребувані судом належні первинні документи, які посвідчують факт транспортування та зберігання товару, а також належних доказів наявності у Позивача та його контрагента-постачальника персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, суд приходить до висновку про відсутність реального здійснення у липні 2014 р. спірних господарських операцій між ТОВ «Мак Хаус» та ТОВ «Ліга Консалт ЛТД».

При цьому, Позивач стверджує, що як і реальність здійснення спірних господарських операцій із ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» так і мета таких операцій посвідчується наявними в матеріалах справи документами за господарськими взаємовідносинами із контрагентами-покупцями, а саме: видатковими накладними; довіреностями покупців на отримання товарів від Позивача.

Проте, судом не приймаються до уваги надані Позивачем докази подальшої реалізації товарів, оскільки одні лише видаткові накладні (які не містять печаток); довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей кінцевими споживачами від Позивача (більшість із яких не містять ані печаток, ані підписів керівників/бухгалтерів підприємств, якими видавались такі довіреності). Більше того, з огляду на вказані видаткові накладні, всі вони виписані Позивачем на підставі укладених із кінцевими споживачами договорів або рахунків-договорів, які суду також не надавались.

Водночас, суд вважає помилковими висновки Позивача щодо отримання ним прибутку за результатами здійснення спірних господарських операцій, посилаючись на поданий до суду розрахунок економічної доцільності, оскільки відповідно до даних вказаного розрахунку ТОВ «Мак Хаус» навпаки понесло значні збитки від таких операцій, а саме: за видатковими накладними придбано товарів на загальну суму 9 990 820,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 665 136,79 грн.), а реалізовано на загальну суму 8 580 267,17 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 430 044,52 грн.). При цьому, доказів наявності залишків на складі товарно-матеріальних цінностей, які були придбані від ТОВ «Ліга Консалт ЛТД», суду Позивачем не надавались.

Крім того, як вбачається з видаткових накладних, наданих Позивачем до суду як докази подальшої реалізації придбаних у Постачальника товарів, відповідальною особою Позивача за здійснення таких господарських операцій зазначено бухгалтера ТОВ «Мак Хаус» - ОСОБА_3

Разом із тим, на виконання вимог ухвали суду Позивачем не надано суду належних доказів видання ТОВ «Мак Хаус» будь-яких довіреностей або їх копій, які б посвідчували право або уповноваження бухгалтера ОСОБА_3 на відпуск товарно-матеріальних цінностей кінцевим покупцям та право підпису первинних документах (видаткових накладних) від імені Позивача.

Більше того, суду також не було надано жодного доказу на підтвердження факту займання ОСОБА_3 посади бухгалтера, розподілу повноважень, зокрема, таких як: наказ про прийняття на роботу, наказ про займання вказаною особою, відповідних посад, в той час, як наявний в матеріалах справи витяг зі штатного розпису ТОВ «Мак Хаус» за 2015 р. вказаних висновків суду не спростовує.

В свою чергу, суд вважає за належне зазначити, що сама наявність документів, підписаних невстановленими особами, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 р. К/800/36711/13.

Таким чином, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Ліга Консалт ЛТД», оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, а також не надано будь-яких пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували фактичне здійснення постачання його контрагентом товарів на виконання умов укладеного із ТОВ «Мак Хаус» Договору поставки, як наслідок, суд позбавлений можливості встановити правомірність включення спірної суми ПДВ розміром 1 059 181,00 грн. до складу податкового кредиту за перевіряємий період, відповідно, погоджується із висновками податкового органу щодо заниження Позивачем суми ПДВ.

Поряд із цим, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Натомість, Позивачем не надано на вимогу суду належних доказів перевезення товарів ТОВ «Ліга Консалт ЛТД», зазначених у видаткових та податкових накладних, як і не надано доказів зберігання, обліку на складі, руху та використання товару, придбаного у вказаного контрагента-постачальника у власній господарській діяльності у взаємозв'язку із фактом придбання такого товару, а тому суд погоджується із висновками податкового органу про те, що наявність Договору поставки, видаткових та податкових накладних, підписаних з боку Продавців невстановленою особою, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/36711/13 від 15.10.2014 р.

В той же час, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані матеріали щодо контрагента Позивача ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» (акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №404/22-1-39209561 від 17.06.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліга Консалт ЛТД»), якими встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновника та директора контрагента-постачальника, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

При цьому, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки первинної документації по взаємовідносинам із його контрагентами ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» за період формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального їх вчинення, що не дозволяє формувати дані податкового обліку, відтак, у перевіряємому періоді ТОВ «Мак Хаус» було завищено податковий кредит на загальну суму 1 059 181,00 грн., що призвело до заниження Позивачем ПДВ на 1 059 181,00 грн., який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Натомість, Позивач стверджує, що як і реальність здійснення спірних господарських операцій із так і мета таких операцій посвідчується саме наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, судом не приймаються до уваги такі твердження у зв'язку із відсутністю в матеріалах справи будь-яких належних документів, які б посвідчували факт придбання Позивачем товарів у ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» у липні 2014 р. за укладеним Договором поставки, як наслідок, суд позбавлений можливості встановити правомірність включення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту у розмірі 1 059 181,00 грн.

Таким чином, під час розгляду даної справи у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів щодо транспортування, зберігання та подальшого використання придбаних товарів суд був позбавлений можливості встановити зв'язок між фактом придбання Позивачем у ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» товарів за спірними господарськими операціями, спорудженням основних фондів, реалізацією таких товарів, понесенням інших витрат із господарською діяльністю ТОВ «Мак Хаус», при цьому, надані останнім оборотно-сальдова відомість по рахунку 281, видаткові накладні, рахунки на оплату, відповідних висновків суду не спростовують, оскільки спірні господарські операції між Позивачем та зазначеним контрагентом-постачальником не посвідчують правового змісту господарських операцій.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, факти поставок оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним Договором поставки за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини між ТОВ «Мак Хаус» та його контрагентом ТОВ «Ліга Консалт ЛТД».

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, які пов'язують виникнення у Позивача права включення спірної суми ПДВ розміром 1 059 181,00 грн. до складу податкового кредиту, що призвело до заниження ТОВ «Мак Хаус» ПДВ на 1 059 181,00 грн. за липень 2014 р., що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет.

Поряд із цим, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Водночас, суд вважає за належне зазначити, у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. №2198/11/13-11 вказано про те, що в розумінні п.123.1 ст.123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.

В той же час, з огляду на оскаржуване податкове повідомлення-рішення №179326552209 від 22.12.2014 р. судом встановлено, що Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 588 772,00 грн. (з яких 1 059 181,00 грн. - за основним платежем та 529 591,00 грн. - за штрафними санкціями), що свідчить про застосування ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві суми штрафних санкцій розміром 50%.

Поряд із цим, суд не отримав від податкового органу будь-яких обґрунтувань щодо підстав донарахування ТОВ «Мак Хаус» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50%, як наслідок, суд приходить до висновку щодо неправомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% та вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення №179326552209 від 22.12.2014 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25%, що становить - 264 795,25 грн.

Разом із тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ «Мак Хаус» щодо визнання протиправним та скасування Акту перевірки №1167, оскільки згідно із п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Крім того, наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок №984), в п.3 якого зазначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Відповідно до п.4 та п.5 Порядку №984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, акт перевірки є службовим документом, у якому зафіксовано відповідні порушення податкового законодавства. При цьому, у разі виявлення під час перевірки правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, або безтоварні операції контролюючий орган повинен відобразити вказане в акті перевірки, що свідчить про необґрунтованість доводів Позивача, які судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача.

Відповідно до положень ч.3 ст.94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Поряд із цим, суд звертає увагу на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», в якій вказано, що якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10 відсотків розміру ставки судового збору.

При цьому, п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Отже Відповідач звільнений від сплати судового збору.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, під час подання адміністративного позову, що має одночасно майновий і немайновий характер, Позивач сплатив судовий збір за позовні вимоги майнового характеру суму у розмірі 488,00 грн., що становить 10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру. Дана сума підтверджується платіжним дорученням №2877 від 23.12.2014 р.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача, враховуючи попередню сплату 10 % розміру ставки судового збору, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу частково в розмірі 72,00 грн., решта суми (3 000,00 грн.) - повинна бути стягнута з Позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №179326552209 від 22.12.2014 р. в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 264 795 (двісті шістдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 25 коп.

3. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» (адреса: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 37-А, кв.69, код ЄДРПОУ 23510152) понесені судові витри в розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 00 коп. із видатків Державного бюджету України.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» решту суми судового збору у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/20466/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін