Постанова

від 21.07.2015 по справі 826/20466/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20466/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус», Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними і скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним акт від 05.12.2014 року №1167/26-55-22-09 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Мак Хаус» (код ЄДРПОУ 19358827) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» (код ЄДРПОУ 39209561) за липень 2014 р.»; скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 року №179326552209 щодо донарахування податку на додану вартість у розмірі 1 588 772,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 року №179326552209 в частині застосування до Позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 264 795,25 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, пояснення представника Відповідача, та показання свідка, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем відповідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України на підставі направлення від 17.11.2014 року №2458/26-55-22-09 та наказу від 17.11.2014 року №3360, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» за липень 2014 року.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог: ст.185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 , п.п. 201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України , а саме заниження суми ПДВ на суму 1 059 181,00 грн за липень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 05.12.2014 року №1167/26-55-22-09 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Мак Хаус» (код за ЄДРПОУ 19358827) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» (код за ЄДРПОУ 39209561) за липень 2014 року».

09 грудня 2014 року Позивачем було подано заперечення вих.№135 на акт від 05.12.2014 року №1167/26-55-22-09, за результатами розгляду якого, Відповідачем рішенням від 17 грудня 2014 року №62722/10/26-55-22-09 вказаний акт залишено без змін, а заперечення Позивача - без задоволення.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 року №179326552209 про збільшення податкових зобов»язань за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 588 772,00 грн, в тому числі за основним платежем 1 059 181,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 529 591,00грн.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно пп. 14.1.36 . п. 14.1 . ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) , господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п.44.1 ст.44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно п.185.1 ст.185 Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Положеннями п.п.201.1, 201.4, 201.10 ст.201 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналізуючи наведенні правові норми, колегія суддів вважає, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» (постачальник) та Позивачем (покупець) укладено договір поставки від 25 червня 2014 року №ЛК2506/1, підписаний повноважними на те особами та скріплений печатками (а.с.49-51, том 1).

За умовами вказаного договору: постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує товар; кількість поставленого покупцеві товару вказується у видатковій накладній, яка підписана сторонами, або в акті приймання-передачі, або у товаро-транспортній накладній; ціни на товар, що поставляється, указуються в рахунках-фактурах (рахунках на оплату); підставою для перерахування коштів за фактично прийнятий покупцем товар є даний договір та рахунок-фактура (рахунок на оплату), який надається постачальником покупцю та видаткова накладна, або акт приймання-передачі товару в обсязі вартості товару, прийнятого без зауважень, або товаро-транспортна накладна;разом з товаром постачальник передає покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру (рахунок про оплату), видаткову накладну або товаро-транспортну накладну, податкову накладну; моментом поставки товару є підписання сторонами видаткової накладної на цей товар або акту приймання-передачі товару або товаро-транспортної накладної.

Факт отримання Позивачем придбаного у ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» товару підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату товару на загальну суму 6 355 086,16 грн (в т.ч. ПДВ - 1 059 181,03 грн) за червень-липень 2014 року, згідно з якими Позивачем були придбані витратні матеріали, устаткування до поліграфічного обладнання в асортименті та видатковими накладними (а.с.55-238, том 1; а.с.1- 132, том 2 ).

ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» на суму податкових зобов'язань Позивачу виписано податкові накладні (а.с.57-240, том.1; а.с.1- 134, том 2)

Позивачем на підтвердження оплати придбаного товару в повному обсязі, було надано до суду першої інстанції платіжні доручення від 28.08.2014 року №1972 на суму 129 192,84 грн; від 21.08.2014 року №1949 на суму 180 935,27 грн; від 14.08.2014 року №1900 на суму 352 862,29 грн; від 13.08.2014 року №1892 на суму 112 336,26 грн; від 28.07.2014 року №1808 на суму 709 800,00; від 28.07.2014 року №10068 на суму 492 060,00 грн; від 17.07.2014 року №10062 на суму 904 962,00 грн; від 17.07.2014 року №1765 на суму 426 624,00 грн; від 11.07.2014 року №1727 на суму 215 634,00 грн (а.с.7-15, том.10).

Подані платіжні доручення містять печатки та завірені банківськими установами.

Позивачем надано первинні документи щодо використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» товару.

Так, вказана обставина підтверджується наданими Позивачем до суду першої інстанції належним чином оформленими видатковими накладними; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей кінцевими споживачами від Позивача (а.с.83-158, том.3; а.с.1-249, том.4; а.с.1-250, том.5; а.с.1-53, том 6; а.с.1-250, том 7; а.с.1-249, том.8; а.с.1-66, том 9) та реєстром видаткових накладних та податкових накладних(а.с.1-82, том 3), а також розрахунком економічної доцільності операцій з ТОВ «Ліга Консалт ЛТД».

В матеріалах справи наявний договір оренди від 29 червня 2012 року №02/07-12 укладений між ПАТ «Укрндіпродмаш» та Позивачем, за умовами якого, ПАТ «Укрндіпродмаш» передає, а Позивач приймає у тимчасове платне користування частину нежитлових приміщень, загальною площею 1 397,2 кв.м., розташованих за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 48. До вказаного договору додано акт приймання-передачі до договору оренди від 01.07.2012 року та від 01.12.2013 року; додаткові угоди №1 від 28.12.2012 року; №3 від 29.11.2013 року (а.с.19-35, том 10).

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг із штатного розпису Позивача від 19.01.2015 року, що підтверджує наявність фізичних та технологічних можливостей стосовно приймання товарів від ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» та в подальшому їх реалізацію кінцевим споживачам (а.с.16-18, том 10).

Позивачем стосовно оприбуткування товарів, отриманих ТОВ «Ліга Консалт ЛТД» надано оборотно-сальдові відомості (а.с.40-250, том 10; а.с.2-250, том 11; а.с.3-227, том 12).

Поряд з цим, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентом, до суду апеляційної інстанції Позивачем були надані належним чином оформлені наступні документи: копії виписок з банківського рахунку Позивача, що підтверджують сплату кінцевих покупців за товар, отриманий Позивачем від ТОВ «Ліга Консалт ЛТД»; реєстр платіжних доручень та копії платіжних доручень, що підтверджують сплату орендних платежів за договором оренди з ПАТ «Укрндіпродмаш»; акт звірки взаєморозрахунків з ПАТ «Укрндіпродмаш»; копії листів від кінцевих споживачів Позивача щодо отримання товаро-матеріальних цінностей та використання їх у власній господарській діяльності.

Свідок ОСОБА_3, допитаний в суді апеляційної інстанції, підтвердив, що товариство тривалий час орендує складське приміщення по вул.Дегтярівська, 48, у м.Києві, сплачує орендну плату та проводить відповідну господарську діяльність, яка відображається в первинних документах, оформлених належним чином.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що Позивачем на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту надані необхідні первинні документи, а саме: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Подані первинні документи оформлені відповідно до вимог чинного податкового законодавства України та відображають реальність проведених господарських операцій між ТОВ «Мак Хаус» та ТОВ «Ліга Консалт ЛТД».

На момент здійснення спірних господарських операцій Позивач та контрагент були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку.

Доказів на підтвердження того, що контрагент Позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, податковим органом не надано.

Таким чином, надання платником податків контролюючому органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду Позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а Відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суб»єктом владних повноважень протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 року №179326552209 щодо донарахування податку на додану вартість у розмірі 1 588 772,00 грн, оскільки Позивачем обгрунтовано сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а тому оскаржуване рішення суб»єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 року №179326552209 в частині застосування до Позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 264 795,25 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним акту перевірки від 05.12.2014 року №1167/26-55-22-09 слід зазначити наступне.

Відповідно п.86.1 ст.86 Кодексу результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року (далі - Порядок), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З аналізу зазначених норм впливає, що акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, в якому зазначаються лише факти заниження або завищення податкових зобов'язань; при цьому акт перевірки не зобов'язує платника податків сплатити такі зобов'язання, на відміну від прийнятого на підставі акту податкового повідомлення - рішення.

Отже, акт перевірки за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, та не створює і не припиняє права чи обов'язки особи, а лише відображає певні обставини. Жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу він не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин, та відповідно дії по складанню вказаного акту також не порушують права, свободи та інтереси осіб.

В даному випадку, податковим органом та його посадовою особою фактично реалізована їх компетенція на оформлення результатів такої перевірки, а тому оспорювані дії не є такими, що порушують права Позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Позивача слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 року №179326552209.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 24 липня 2015 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.