Постанова

від 27.04.2015 по справі 826/20373/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2015 року 08:04 № 826/20373/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Союз АСВ» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз АСВ» (надалі - Позивач/ТОВ «Союз АСВ») до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ №1393-П від 11.11.2014 р. «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки»;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006132203 від 05.12.2014 р., винесене Відповідачем;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006142203 від 05.12.2014 р., винесене Відповідачем;

4. Судові витрати покласти на Відповідача.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2015 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначили про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час проведення перевірки та винесення 05.12.2014 р. податкових повідомлень-рішень №0006132203 та №0006142203.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 р. (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Крім того, у судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_2 (директор ТОВ «Союз АСВ»), ОСОБА_3 (директор ТОВ «Профібілд») та ОСОБА_4 (директор ТОВ «Крок Трейд ВСТ»), які повідомили про порядок укладення договорів, а також надали пояснення про результати виконання сторонами умов таких договорів.

Відповідно до положень ст.122 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Союз АСВ» (код ЄДРПОУ 34290148) зареєстроване 07.04.2006 р. Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією, з 10.04.2006 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку у ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача відповідно до даних витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19803811 від 19.12.2014 р. є роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Поряд із цим, у період з 14.11.2014 р. по 20.11.2014 р. на підставі письмового повідомлення №12640/10/26-51-22-03 від 11.11.2014 р. та наказу №1393-П від 11.11.2014 р. «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки» (надалі - Наказ №1393-П), виданих ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, а також у зв'язку із отриманням постанови від 25.07.2014 р. начальника ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Чернігівській області підполковника податкової міліції Сало О.П., відповідно до пп.78.1.1 та пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Союз АСВ» по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «Ріал Трейд Компані», ТОВ «Профібілд» та ТОВ «Крок Трейд ВСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період жовтень-грудень 2013 р., за результатами якої складений акт №9422/26-51-22-03/34290148 від 20.11.2014 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Союз АСВ» (код ЄДРПОУ 34290148) з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Ріал Трейд Компані» (код ЄДРПОУ 38670232), ТОВ «Профібілд» (код ЄДРПОУ 34428658) та ТОВ «Крок Трейд ВСТ» (код ЄДРПОУ 38670227) за період жовтень-грудень 2013 р.» (надалі - Акт перевірки №9422), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь ст.134, пп.138.1.1 п.138.1 та п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 489 057,00 грн., у т.ч.: за 2013 р. - на суму 489 057,00 грн.;

ь п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження розміру податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 514 796,40 грн., яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, в т.ч.: за жовтень 2013 р. - на суму 155 555,60 грн.; за листопад 2013 р. - на суму 295 835,00 грн.; за грудень 2013 р. - на суму 63 405,80 грн.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №9422 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві були прийняті 05.12.2014 р. податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь №0006132203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 772 194,00 грн. (з яких 514 796,00 грн. - за основним платежем та 257 398,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь №0006142203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 733 586,00 грн. (з яких 489 057,00 грн. - за основним платежем та 244 529,00 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Союз АСВ» під час проведення перевірки та прийняття 05.12.2014 р. оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у період з жовтня по грудень 2013 р. Позивач здійснював господарські операції на підставі укладених із контрагентами тотожних договорів про надання послуг по транспортному експедируванні та організації перевезення вантажу (цукрових буряків) вантажним автотранспортом у 2013 р. (надалі - Договори транспортного експедирування), якими регулюються правовідносини, що виникають між ТОВ «Ріал Трейд Компані», ТОВ «Профібілд» та ТОВ «Крок Трейд ВСТ» (Експедитори) та ТОВ «Союз АСВ» (Замовник) з приводу надання послуг по транспортному експедируванні та організації перевезення цукрових буряків (вантаж) вантажним автомобільним транспортом з причепами з полів с/г підприємств, вказаних Замовником, на периферійні бурякопункти. Зокрема, були укладені наступні Договори, а саме: із ТОВ «Ріал Трейд Компані» - Договір №13/08/13 від 13.08.2013 р.; із ТОВ «Профібілд» - Договір №21/08/13 від 21.08.2013 р.; із ТОВ «Крок Трейд ВСТ» - Договір №27/08/13 від 27.08.2013 р. (том І, а.с.20, 30, 40).

На підтвердження виконання вимог укладених Договорів транспортного експедирування суду надані підписані сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) разом із рахунками на оплату за жовтень-грудень 2013 р. до кожного із таких Договорів, а саме: до Договору №13/08/13 - на загальну суму 339 759,63 грн. (в т.ч. ПДВ - 56 626,61 грн.); до Договору №21/08/13 - на загальну суму 1 513 505,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 252 250,85 грн.); до Договору №27/08/13 - на загальну суму 1 235 513,65 грн. (в т.ч. ПДВ - 205 918,94 грн.) (том І, а.с.21-26, 31-36, 41-46).

Поряд із цим, з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що розрахунки ТОВ «Союз АСВ» із Експедиторами ТОВ «Ріал Трейд Компані», ТОВ «Профібілд» та ТОВ «Крок Трейд ВСТ» проведено у безготівковій формі, про що свідчать надані до суду банківські виписки (том І, а.с.50-53).

В той же час, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Союз АСВ» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суму ПДВ розміром 514 796,40 грн. та включення її до складу податкового кредиту у період жовтень-грудень 2013 р. на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, а саме: від ТОВ «Ріал Трейд Компані» - суму ПДВ у розмірі 56 626,61 грн.; від ТОВ «Профібілд» - суму ПДВ у розмірі 252 250,85 грн.; ТОВ «Крок Трейд ВСТ» - суму ПДВ у розмірі 205 918,94 грн. (том І, а.с.27-29, 37-39, 47-49).

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Разом із тим, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №9422, перевіркою визначення ТОВ «Союз АСВ» податкового кредиту з ПДВ за період жовтень-грудень 2013 р. за господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Ріал Трейд Компані», ТОВ «Профібілд» та ТОВ «Крок Трейд ВСТ» Відповідачем встановлено його завищення на загальну суму 514 796,40 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 514 796,00 грн.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що також не заперечується представником Позивача, що ТОВ «Союз АСВ» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів, витрати на загальну суму 2 573 982,00 грн., понесені від наступних контрагентів, а саме: від ТОВ «Ріал Трейд Компані» - на загальну суму 283 133,00 грн.; від ТОВ «Профібілд» - на загальну суму 1 261 254,25 грн.; від ТОВ «Крок Трейд ВСТ» - на загальну суму 1 029 594,71 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, згідно із пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, у період жовтень-грудень 2013 р. Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Ріал Трейд Компані», ТОВ «Профібілд» та ТОВ «Крок Трейд ВСТ» на загальну суму 2 573 992,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення витрат Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 2 573 992,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 489 057,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 13.01.2015 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання у ТОВ «Ріал Трейд Компані», ТОВ «Профібілд» та ТОВ «Крок Трейд ВСТ» послуг із господарською діяльністю ТОВ «Союз АСВ», зокрема: інформацію з приводу того, чи залучалися до виконання робіт за Договорами №21/08/13, №13/08/13 та 27/08/13, укладеними ТОВ «Союз АСВ» із ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» у період жовтень-грудень 2013 р., субпідрядні організації; інформацію з письмовими доказами на рахунок того, чи надавались ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» у перевіряємий період ТОВ «Союз АСВ» додаткові послуги, необхідні для виконання своїх зобов'язань згідно вищезазначених Договорів транспортного експедирування (зокрема: перевірка кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність; вантажно-розвантажувальні роботи; ремонтні роботи вантажного транспорту; заправка дизельним пальним; поставка автозапчастин та витратних матеріалів для вантажного автотранспорту, тощо); видаткові накладні; рахунки-фактури, платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків Позивача, завірені відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати Позивачем вартості отриманих товарів (робіт, послуг); довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні; податкові декларації з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; оборотно-сальдові відомості та інші документи, що підтверджують оприбуткування ТОВ «Союз АСВ» отриманих робіт (послуг) від ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» у період жовтень-грудень 2013 р.; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у Позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які, на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за Договорами, укладеними з ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» у період жовтень-грудень 2013 р.

При цьому, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Союз АСВ» та його контрагентами ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд», з огляду на які судом встановлено наступне.

Так, відповідно до пояснень представників Позивача та свідка ОСОБА_2, у перевіряємий період ТОВ «Союз АСВ» здійснювало свою господарську діяльність, направлену на організацію виконання договірних взаємовідносин зі структурними підрозділами агропромхолдингу «Астарта-Київ», зокрема, із ТОВ «Агрофірма «Добробут» (надалі - Сільгоспвиробник) згідно із укладеними між ними договорами про надання послуг з перевезення вантажів (цукровий буряк), а саме: договір №3/0913/29 від 18.09.2013 р. (надалі - Договір перевезення) (том І, а.с.54-56).

Саме для виконання ТОВ «Союз АСВ» своїх договірних зобов'язань із ТОВ «Агрофірма «Добробут» були залучені контрагенти ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд», які, в свою чергу, відповідно до вимог укладених Договорів транспортного експедирування як Експедитори зобов'язуються виконати роботи по транспортному експедируванні та організації перевезення цукрових буряків (вантажу) вантажним автомобільним транспортом з причепами з полів с/г підприємств, вказаних Замовником, на периферійні бурякопункти або на при заводський бурякопункт-кагатне поле цукрового заводу у смт. Білики (Полтавська область, Кобеляцький район), забезпечивши при цьому подачу такого автотранспорту щоденно (без вихідних) з 7 год. 00 хв.

Разом із тим, за умовами укладених Позивачем із ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» Договорів транспортного експедирування послуги по транспортному експедируванні та організації перевезення вантажу здійснюється відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Водночас, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

При цьому, згідно із ст.1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 19.3 Правил №363 передбачаються умови доставки цукрових буряків з полів сільгоспвиробників на приймальні пункти.

Так, у п.19.3.3-19.3.6 Правил №363 встановлено, що форма організації роботи при перевезенні цукрових буряків з полів на приймальні пункти визначається спільно Перевізником і Замовником. Робота автомобільного транспорту при перевезенні цукрових буряків виконується за годинним графіком, який розробляється приймальними пунктами і погоджується Перевізниками і сільгоспвиробниками. Сільгоспвиробники надають Перевізникам товарно-транспортні накладні згідно з установленою формою, оформляють у встановленому порядку всі реквізити, відмічають фактичний час прибуття автомобіля під навантаження та відправки після навантаження. Цукрові буряки перевозять безтарним способом автомобілями з бортовою платформою та автомобілями-самоскидами.

Разом із тим, приймання від сільгоспвиробників цукрових буряків та здача їх на приймальні пункти здійснюються Перевізниками за масою. Для визначення маси цукрових буряків приймальні пункти та сільгоспвиробники за кожною їздкою зважують рухомий склад з вантажем і без вантажу. За відсутністю вагів у сільгоспвиробника зважування провадиться тільки на приймальному пункті. При здійсненні механізованого вивантаження цукрових буряків на приймальних пунктах буртоукладальниками водій зобов'язаний встановити автомобіль (автопоїзд) на буртоукладальник, загальмувати його та вийти з кабіни (п.19.3.8 та 19.3.9 Правил №363).

Водночас, за вимогами укладених Договорів транспортного експедирування Замовник зобов'язаний надати Експедиторам для перевезення вантаж на полі с/г підприємства, визначити разом з Експедиторами відстань доставки вантажу від поля завантаження до місця розвантаження, а також забезпечити та виконувати розвантажувальні операції на кагатному полі.

Поряд із цим, відповідно до пояснень свідка ОСОБА_2 навантаження цукровими буряками автомобільного транспорту, наданого ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» разом із водіями, відбувалось на полях Сільгоспвиробника за вказаними останнім у заявках до Договору перевезення адресами, в той час, як місцем розвантаження правочинами (як Договором перевезення так і Договорами транспортного експедирування) визначено Призаводський бурякопункт ВП «Кобеляцький цукровий завод» ТОВ «Агрофірма «Добробут», що знаходиться за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Миру, 1.

При цьому, у Договорі перевезення, укладеному між ТОВ «Союз АСВ» та ТОВ «Агрофірма «Добробут» визначено, що відстань між господарством, де проходитиме навантаження цукрових буряків і кагатним полем Сільгоспвиробника повинна бути узгоджена між сторонами і підтверджена відповідним актом заміру відстаней від поля до бурякоприймального пункту (надалі - Акт відстаней) до початку вивезення цукрових буряків, на підставі якого здійснюються всі розрахунки між сторонами.

Крім того, посилаючись на вказаний вище Акт відстаней, Позивач обґрунтовує здійснення ним обліку кілометражу для розрахунків вартості за надані Експедиторами послуги, які проводяться виходячи із вартості перевезення 1 т*км (тонокілометр) вантажу згідно фіксованих у п.2.1 Договорів ставок.

Разом із тим, згідно із п.2.3 Договору перевезення на кожну поїздку (завантаження транспортних засобів Сільгоспвиробник зобов'язується оформляти належним чином та надавати Виконавцю два примірники товарно-транспортної накладної з обов'язковим зазначенням завантаженої та розвантаженої ваги вантажу та відстані між пунктами завантаження та вивантаження згідно погодженого сторонами Акту відстаней.

В той же час, на підтвердження здійснення перевезень ТОВ «Союз АСВ» для ТОВ «Агрофірма «Добробут» із залученням наданих ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» вантажних транспортних засобів разом із водіями на підставі укладених Договорів транспортного експедирування Позивачем надані суду оригінали товарно-транспортних накладних разом із відповідними доповненнями до них (які були повернуті Позивачу опісля їх дослідження під час судового розгляду даної справи ) та їх копії, залучені до матеріалів справи (том ІІ-Х).

Проте, судом не приймаються до уваги вказані товарно-транспортні накладні, надані Позивачем як доказ реального здійснення спірних господарських операцій, оскільки судом встановлено невідповідність місць пунктів навантаження, вказаних у таких товарно-транспортних накладних, до місць завантаження, зазначених в Акті відстаней до Договору перевезення, зокрема: місцями завантаження пункту «Господарство ім. Воровського» в Акті відстаней є с. Васьки та с. Миколаївка, в той час, як у товарно-транспортних накладних за жовтень 2013 р. зазначено - с. Кованчик та с. Підлепичі; місцями завантаження пункту «Господарство Стожари ВП» є с. Красне, с. Грицаївка, с. Сухинівка та с. Іванівка, в той час, як у товарно-транспортних накладних - с. Іванівка та с. Кобеляки; місцями завантаження пункту «Господарство Козацький стан ВП» є с. Костівка та с. Висока Вакулівка, в той час, як у товарно-транспортних накладних - с. Хорішки та с. Костівка; місцями завантаження пункту «Господарство Добробут ТОВ АФ» є с. Мар'янівка та с. Шамраївка, в той час, як у товарно-транспортних накладних - с. Мар'янівка, с. Вакулівка та с. Козельщина; місцями завантаження пункту «Господарство «Суворова» ВП» є с. Попове та с. Кованчик, в той час, як у товарно-транспортних накладних - с. Шамраївка.

Крім того, судом також встановлено невідповідність вказаних місць завантаження у товарно-транспортних накладних до місць, зазначених у доповненні до таких товарно-транспортних накладних, а саме: у доповненні до товарно-транспортних накладних, де бурякоздавачем зазначено «Господарство Лан ВП», місце навантаження вказано с. Шенгури, натомість у самих товарно-транспортних накладних зазначено інше місце - с. Лучки.

Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-ІV від 01.07.2004 р. (надалі - Закон №1955), що спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.

Відповідно до ст.1 Закону №1955 експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно із ст.9 Закону №1955 за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Натомість, під час дослідження судом наданих Позивачем товарно-транспортних накладних встановлено, що вони не містять жодних посилань на здійснення перевезень ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд», оскільки єдиним вказаним у них автоперевізником є ТОВ «Союз АСВ», в той час, як на підтвердження реальності виконання або прийняття участі при виконанні перевезень безпосередньо Експедиторами - залучення наданих ними транспортних засобів та водіїв, суду не було надано будь-яких документально підтверджуючих доказів, таких як: укладені Експедиторами договори із фізичними особами (приватними перевізниками) на оренду вантажних автомобілів із номерними знаками, вказаними у товарно-транспортних накладних; укладені Експедиторами договори із водіями (перевізниками) на перевезення вантажу для ТОВ «Союз АСВ»; виписані Експедиторами довіреності (доручення) на водіїв, зазначених у товарно-транспортних накладних; виписані ТОВ «Союз АСВ» довіреності (доручення) на уповноваження кожного із Експедиторів виконувати перевезення саме для ТОВ «Агрофірма «Добробут» від імені Позивача; розроблені графіки здійснення перевезень цукрових буряків з місць завантаження до пункту розвантаження, погоджені спільно між Сільгоспвиробником, Позивачем та кожним із Експедиторів; інших документів, що регулюють відносини між Експедиторами та перевізниками, тощо.

Поряд із цим, не містять товарно-транспортні накладні підписів водіїв (перевізників) вантажу, а також будь-яких розшифрувань та посад наявних у них підписів відповідальних осіб, якими дозволявся відпуск вантажу з пунктів навантаження, та осіб, якими приймався вантаж у пункті розвантаження смт. Білики (Полтавська область, Кобеляцький район).

В свою чергу, суд вважає за належне зазначити, що сама наявність документів, підписаних невстановленими особами, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 р. К/800/36711/13

Таким чином, надані Позивачем товарно-транспортні накладні як доказ реальності спірних господарських операцій за Договорами транспортного експедирування жодним чином не підтверджують факт виконання ТОВ «Союз АСВ» перевезень вантажним автомобільним транспортом разом із водіями, наданими саме ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд».

Крім того, за твердженнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2 та Позивача, фінансово-бухгалтерські та організаторсько-управлінські функції за спірними господарськими операціями по перевезенню цукрових буряків та транспортно-експедиційних послуг виконувались безпосередньо ОСОБА_2 та працівниками ТОВ «Союз АСВ» - менеджерами ОСОБА_6, ОСОБА_7 та головним бухгалтером ОСОБА_8, відкомандированими в Полтавську область на весь період господарських взаємовідносин із Сільгоспвиробником та Експедиторами, що свідчить про відсутність організації Експедиторами ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» виконання з відповідних перевезень.

При цьому, на підтвердження викладених вище тверджень щодо виконання Позивачем фінансово-бухгалтерських та організаторсько-управлінських функцій за спірними господарськими операціями таких, як оформлення транспортно-товарно-транспортних накладних; заправки паливно-мастильними матеріалами вантажний транспорт, задіяний для перевезення цукрових буряків; диспетчерські функції; здійснення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а також інших функцій, суд також не отримав будь-яких доказів, зокрема: накази про прийняття на посаду менеджера ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на посаду головного бухгалтера - ОСОБА_8; накази або розпорядження ТОВ «Союз АСВ» на відрядження своїх працівників в Полтавську область на весь період господарських взаємовідносин із Сільгоспвиробником та Експедиторами; документи, що посвідчують отримання паливно-мастильних матеріалів, будь-яких товарно-матеріальних цінностей з підписами водіїв в таких документах із підтвердженням надання Експедиторами їм вказаних повноважень; розрахунки за перевезення вантажу та облік виконаної роботи, тощо.

В свою чергу, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Поряд із цим, відповідно до пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на балансах ТОВ «Крок Трейд ВСТ» та ТОВ «Профібілд» власні транспортні засоби відсутні, а надавався Експедиторами вантажний автомобільний транспорт разом із водіями на підставі укладених між ними та фізичними особами (переважно з Полтавської області, оскільки транспортно-експедиторські послуги надавались у цій області) договорів на оренду таких транспортних засобів.

Разом із тим, суд звертає увагу на отриману від ЦБДРтаАС при МВС відповідь від 09.02.2015 р. №45/572 на ухвалу суду про витребування додаткових документів від 27.01.2015 р., до якої додано витяг з бази даних ДАІ щодо зареєстрованих транспортних засобів у період до грудня 2013 р. та їх власників згідно запитуваного судом переліку номерних знаків, зазначених у наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних.

Так, жодний транспортний засіб (КАМАЗи та МАЗи, причепи) не зареєстровано у Полтавській області, не зареєстровані вони також за зазначеними у таких товарно-транспортних накладних водіями. Більше того, за деякими номерними знаками взагалі зареєстровані легкові автомобілі, в той час, як у товарно-транспортних накладних вказано вантажний автомобіль КАМАЗ або причеп, або взагалі відсутня інформація щодо їх реєстрації, як і відсутні дані щодо передачі належними власниками своїх транспортних засобів за відповідними номерними знаками в оренду іншим особам.

Згідно із вищевказаним, під час судового розгляду справи у зв'язку із ненаданням Позивачем документально підтверджуючих доказів наявності матеріально-технічної бази, суд був позбавлений можливості встановити наявність як у ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» так і у ТОВ «Союз АСВ» управлінського або технічного персоналу, транспортних засобів для досягнення результатів спірної господарської діяльності.

При цьому, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані матеріали щодо контрагентів Позивача (постанова начальника ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Чернігівській області підполковника податкової міліції Сало О.П. від 25.07.2014 р. про призначення позапланової документальної перевірки; акти ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №304/26-56-22-03-09/38670232 від 17.06.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ріал Трейд Компані», №346/26-56-22-01-05/38670227 від 01.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крок Трейд ВСТ» та №361/26-56-22-03-09/34428658 від 09.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Профібілд», якими встановлено відсутність підприємств за податковими адресами, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновників та директорів контрагентів, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, у зв'язку із отриманою інформацією та відсутністю належного документального підтвердження фактичного здійснення Позивачем спірних господарських операцій податковий орган прийшов до висновку про необґрунтованість сформованих ТОВ «Союз АСВ» даних податкового обліку за перевіряємий період, що свідчить про заниження задекларованого останнім сум ПДВ у розмірі 514 796,00 грн. та податку на прибуток у розмірі 489 057,00 грн.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Поряд із цим, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Натомість, Позивач стверджує, що як і реальність здійснення спірних господарських операцій із так і мета таких операцій посвідчується саме наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентами ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд», оскільки суду не надано жодних належних первинних та бухгалтерських документів, а також жодних пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували фактичне надання Експедиторами транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів ТОВ «Агрофірма «Добробут», зокрема, виконання Експедиторами або організації ними перевезення вантажу, як і не надано належних доказів використання ТОВ «Союз АСВ» отриманих від Експедиторів послуг транспортного експедирування у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що спірні господарські операції з надання транспортно-експедиторських послуг фактично не мали реального характеру, факти надання відповідних послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами транспортного експедирування за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували дійсність господарських взаємовідносин ТОВ «Союз АСВ» із контрагентами ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд».

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, які пов'язують виникнення у Позивача права включення спірної суми ПДВ розміром 514 796,40 грн. до складу податкового кредиту за період жовтень-грудень 2013 р., що призвело до заниження ТОВ «Союз АСВ» ПДВ на 514 796,00 грн., а також спірну суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 2 573 982,00 грн. що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на 489 057,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Водночас, суд вважає за належне зазначити, у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. №2198/11/13-11 вказано про те, що в розумінні п.123.1 ст.123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.

В той же час, з огляду на оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0006132203 та №0006142203 від 05.12.2014 р. судом встановлено, що Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 772 194,00 грн. (з яких 514 796,00 грн. - за основним платежем та 257 398,00 грн. - за штрафними санкціями) та з податку на прибуток на загальну суму 733 586,00 грн. (з яких 489 057,00 грн. - за основним платежем та 244 529,00 грн. - за штрафними санкціями), що свідчить про застосування ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві суми штрафних санкцій розміром 50%.

Поряд із цим, суд не отримав від податкового органу будь-яких обґрунтувань щодо повторності вчинення ТОВ «Союз АСВ» протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України, як наслідок, суд приходить до висновку щодо неправомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% та вважає за необхідне скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.12.2014 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25%, що складають суми грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями, зокрема: за податковим повідомленням-рішенням №0006132203 - у розмірі 128 699,00 грн.; за податковим повідомленням-рішенням №0006142203 - у розмірі 122 264,25 грн.

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення податкового органу - Наказу №1393-П від 11.11.2014 р. у зв'язку із відсутністю фактичних підстав для прийняття такого рішення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного Наказу №1393-П, згідно із пп.78.1.1, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 та ст.79 ПК України в.о. начальника ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві було наказано посадовим особам Відповідача провести відповідну перевірку ТОВ «Союз АСВ».

Так, положеннями п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

При цьому, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України); отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону (пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України).

Поряд із цим, під час судового розгляду справи було встановлено, що Відповідачем 14.09.2014 р. був вручений Позивачу запит №8251/10/26-51-22-03 від 29.08.2014 р. «Про надання інформації та її документального підтвердження», на який останнім була надана відповідь разом із документами по господарським взаємовідносинам із ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» за період жовтень-грудень 2013 р., що також підтверджується представниками сторін.

В той же час, іншою обставиною, яка зумовила прийняття податковим органом оскаржуваного Наказу №1393-П для здійснення перевірки, стала отримана Відповідачем від начальника ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Чернігівській області підполковника податкової міліції Сала О.П. постанова від 25.07.2014 р. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Союз АСВ», прийняту в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014270000000002, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для проведення документальної перевірки.

З огляду на вищенаведене, суд вважає помилковими висновки Позивача щодо протиправності Наказу №1393-П у зв'язку із фактичною відсутністю зазначеної у ньому обставини, передбаченої пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, для його прийняття, оскільки фактично наявна інша зазначена у спірному Наказі обставина, визначена пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, як наслідок, не вбачає підстав для його скасування та задоволення позовних вимог ТОВ «Союз АСВ» у цій частині.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача.

Відповідно до положень ч.3 ст.94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Поряд із цим, суд звертає увагу на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», в якій вказано, що якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10 відсотків розміру ставки судового збору.

При цьому, п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Отже Відповідач звільнений від сплати судового збору.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, під час подання адміністративного позову, що має одночасно майновий і немайновий характер, Позивач сплатив судовий збір за позовні вимоги майнового (10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру) та немайнового характеру загальну суму у розмірі 561,00 грн.. Дана сума підтверджується платіжним дорученням №477 від 18.12.2014 р.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача, враховуючи попередню сплату 10% розміру ставки судового збору, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу частково в розмірі 72,00 грн., решта суми (3 000,00 грн.) - повинна бути стягнута з Позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз АСВ» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення №0006132203 від 05.12.2014 р. у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз АСВ» суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 128 699 (сто двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення №0006142203 від 05.12.2014 р. у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз АСВ» суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 122 264 (сто двадцять дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 25 коп.

4. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

5. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз АСВ» понесені судові витри в розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 00 коп. із видатків Державного бюджету України.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз АСВ» (адреса: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 8-а, код ЄДРПОУ 34290148) решту суми судового збору у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/20373/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін