Ухвала

від 13.07.2016 по справі 826/20373/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Київ К/800/31086/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В. , за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В. ,

представника позивача ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Союз АСВ»

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року

у справі № 826/20373/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Союз АСВ» (далі - позивач, ТОВ «Союз АСВ»)

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Союз АСВ» звернулось у грудні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 11.11.2014 року № 1393-П «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки» та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014 року № 0006132203 та № 0006142203.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.12.2014 року: № 0006132203 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 128 699,00 гривень; № 0006142203 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 122 264,25 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних та рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги згідно положень частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі письмового повідомлення від 11.11.2014 року № 12640/10/26-51-22-03 та наказу від 11.11.2014 року № 1393-П «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки», а також у зв'язку із отриманням постанови від 25.07.2014 року начальника ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Чернігівській області підполковника податкової міліції Сало О.П., відповідно до пп. 78.1.1 та пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідачем у період з 14.11.2014 року по 20.11.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Союз АСВ» з питань фінансово-господарських взаємовідносинам з ТОВ «Ріал Трейд Компані», ТОВ «Профібілд» та ТОВ «Крок Трейд ВСТ» за період жовтень-грудень 2013 року, результати якої оформлено актом від 20.11.2014 року № 9422/26-51-22-03/34290148, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 489 057,00 гривень; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження товариством розміру податку на додану вартість на загальну суму 514 796,40 гривень, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.12.2014 року: № 0006132203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем у розмірі 514 796,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 257 398,00 гривень; № 0006142203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 489 057,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 244 529,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1); отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону (пп.78.1.11).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу № 1393-П, згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та ст.79 ПК України в.о. начальника ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві було наказано посадовим особам відповідача провести відповідну перевірку ТОВ «Союз АСВ».

Так, судами встановлено, що 14.09.2014 року відповідачем був вручений позивачу запит № 8251/10/26-51-22-03 від 29.08.2014 року «Про надання інформації та її документального підтвердження», на який останнім була надана відповідь разом із документами по господарським взаємовідносинам із ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» за період жовтень-грудень 2013 року.

Водночас, іншою обставиною, яка зумовила прийняття податковим органом оскаржуваного наказу № 1393-П для здійснення перевірки, слугувала отримана відповідачем від начальника ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Чернігівській області підполковника податкової міліції Сала О.П. постанова від 25.07.2014 року про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Союз АСВ», прийняту в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014270000000002.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно встановлено наявність підстав, визначених пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для проведення документальної перевірки, а тому обґрунтовано визнано правомірність прийняття наказу № 1393-П від 11.11.2014 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки» та відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо його скасування.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в перевіряємий період позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини за тотожними договорами про надання послуг по транспортному експедируванні та організації перевезення вантажу (цукрових буряків) вантажним автотранспортом у 2013 році з підприємствами-експедиторами, зокрема, ТОВ «Ріал Трейд Компані» від 13.08.2013 року № 13/08/13, ТОВ «Профібілд» від 21.08.2013 року № 21/08/13 та ТОВ «Крок Трейд ВСТ» від 27.08.2013 року № 27/08/13, за умовами яких позивачу надавалися послуг по транспортному експедируванні та організації перевезення цукрових буряків (вантаж) вантажним автомобільним транспортом з причепами з полів с/г підприємств, вказаних замовником, на периферійні бурякопункти.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаними правочинами позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) разом із рахунками на оплату за жовтень-грудень 2013 року до кожного із таких договорів та банківських виписок.

Водночас, у ході розгляду справи судом першої інстанції витребовувались у позивача документи на підтвердження мети здійснення спірних господарських операцій та зв'язок між фактом придбання у вказаних контрагентів послуг із господарською діяльністю ТОВ «Союз АСВ», зокрема: інформацію з приводу того, чи залучалися до виконання робіт за спірними правочинами субпідрядні організації; інформацію з письмовими доказами на рахунок того, чи надавались вказаними контрагентами ТОВ «Союз АСВ» додаткові послуги у перевіряємий період, необхідні для виконання своїх зобов'язань згідно вищезазначених договорів транспортного експедирування (зокрема: перевірка кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність; вантажно-розвантажувальні роботи; ремонтні роботи вантажного транспорту; заправка дизельним пальним; поставка автозапчастин та витратних матеріалів для вантажного автотранспорту, тощо); видаткові накладні; рахунки-фактури, платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків позивача, завірені відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати позивачем вартості отриманих товарів (робіт, послуг); довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні; податкові декларації з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; оборотно-сальдові відомості та інші документи, що підтверджують оприбуткування ТОВ «Союз АСВ» отриманих робіт (послуг) від даних підприємств у період жовтень-грудень 2013 року; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які, на думку позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» у період жовтень-грудень 2013 року.

На виконання зазначеної вимоги суду позивачем було надано суду для ознайомлення оригінали та долучено до матеріалів справи копій товарно-транспортних накладних на підтвердження здійснення позивачем перевезень для ТОВ «Агрофірма «Добробут» із залученням вказаних контрагентів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Водночас, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято такі товарно-транспортні накладні до уваги, як докази реального здійснення спірних господарських операцій, оскільки при їх дослідженні встановлено невідповідність місць пунктів навантаження, вказаних у таких товарно-транспортних накладних, до місць завантаження, зазначених в акті відстаней до договору перевезення, зокрема: місцями завантаження пункту «Господарство ім. Воровського» в Акті відстаней є с. Васьки та с. Миколаївка, в той час, як у товарно-транспортних накладних за жовтень 2013 року зазначено - с. Кованчик та с. Підлепичі; місцями завантаження пункту «Господарство Стожари ВП» є с. Красне, с. Грицаївка, с. Сухинівка та с. Іванівка, в той час, як у товарно-транспортних накладних - с. Іванівка та с. Кобеляки; місцями завантаження пункту «Господарство Козацький стан ВП» є с. Костівка та с. Висока Вакулівка, в той час, як у товарно-транспортних накладних - с. Хорішки та с. Костівка; місцями завантаження пункту «Господарство Добробут ТОВ АФ» є с. Мар'янівка та с. Шамраївка, в той час, як у товарно-транспортних накладних - с. Мар'янівка, с. Вакулівка та с. Козельщина; місцями завантаження пункту «Господарство «Суворова» ВП» є с. Попове та с. Кованчик, в той час, як у товарно-транспортних накладних - с. Шамраївка.

При цьому, судами встановлено невідповідність вказаних місць завантаження у товарно-транспортних накладних до місць, зазначених у доповненні до таких товарно-транспортних накладних, а саме: у доповненні до товарно-транспортних накладних, де бурякоздавачем зазначено «Господарство Лан ВП», місце навантаження вказано с. Шенгури, натомість у самих товарно-транспортних накладних зазначено інше місце - с. Лучки.

Окрім того, судами вірно зауважено, що вказані товарно-транспортні накладні не містять жодних посилань на здійснення перевезень саме ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд», оскільки єдиним вказаним в них автоперевізником є ТОВ «Союз АСВ», в той час, як на підтвердження реальності виконання або прийняття участі при виконанні перевезень безпосередньо експедиторами - залучення наданих ними транспортних засобів та водіїв, суду не було надано будь-яких документально підтверджуючих доказів, таких як: укладені експедиторами договори із фізичними особами (приватними перевізниками) на оренду вантажних автомобілів із номерними знаками, вказаними у товарно-транспортних накладних; укладені експедиторами договори із водіями (перевізниками) на перевезення вантажу для ТОВ «Союз АСВ»; виписані експедиторами довіреності (доручення) на водіїв, зазначених у товарно-транспортних накладних; виписані ТОВ «Союз АСВ» довіреності (доручення) на уповноваження кожного із експедиторів виконувати перевезення саме для ТОВ «Агрофірма «Добробут» від імені позивача; розроблені графіки здійснення перевезень цукрових буряків з місць завантаження до пункту розвантаження, погоджені спільно між сільгоспвиробником, позивачем та кожним із експедиторів; інших документів, що регулюють відносини між експедиторами та перевізниками, тощо.

Також, не містять товарно-транспортні накладні підписів водіїв (перевізників) вантажу, а також будь-яких розшифрувань та посад наявних у них підписів відповідальних осіб, якими дозволявся відпуск вантажу з пунктів навантаження, та осіб, якими приймався вантаж у пункті розвантаження смт. Білики (Полтавська область, Кобеляцький район).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що за твердженнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_11 та позивача, фінансово-бухгалтерські та організаторсько-управлінські функції за спірними господарськими операціями по перевезенню цукрових буряків та транспортно-експедиційних послуг виконувались безпосередньо ОСОБА_11. та працівниками ТОВ «Союз АСВ» - менеджерами ОСОБА_8, ОСОБА_9 та головним бухгалтером ОСОБА_10, відкомандированими в Полтавську область на весь період господарських взаємовідносин із сільгоспвиробником та експедиторами, що свідчить про відсутність організації експедиторами ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд» виконання відповідних перевезень, однак, доказів на підтвердження вказаних тверджень щодо виконання позивачем фінансово-бухгалтерських та організаторсько-управлінських функцій за спірними господарськими операціями таких, як оформлення транспортно-товарно-транспортних накладних; заправки паливно-мастильними матеріалами вантажного транспорту, задіяного для перевезення цукрових буряків; диспетчерські функції; здійснення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а також інших функцій до матеріалів справи не додано.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні накази про прийняття на посаду менеджера ОСОБА_8, ОСОБА_9, на посаду головного бухгалтера - ОСОБА_10; наказів або розпоряджень ТОВ «Союз АСВ» на відрядження своїх працівників в Полтавську область на весь період господарських взаємовідносин із сільгоспвиробником та експедиторами; документів, що посвідчують отримання паливно-мастильних матеріалів, будь-яких товарно-матеріальних цінностей з підписами водіїв в таких документах із підтвердженням надання експедиторами їм вказаних повноважень; розрахунки за перевезення вантажу та облік виконаної роботи, тощо.

Також, згідно наявної у матеріалах справи відповіді від 09.02.2015 року № 45/572 на ухвалу суду від 27.01.2015 року про витребування додаткових документів, отриманої від ЦБДРтаАС при МВС, з витягом з бази даних ДАІ щодо зареєстрованих транспортних засобів у період до грудня 2013 року та їх власників згідно запитуваного судом переліку номерних знаків, зазначених у наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, жодний транспортний засіб (КАМАЗи та МАЗи, причепи) не зареєстровано у Полтавській області, не зареєстровані вони також за зазначеними у таких товарно-транспортних накладних водіями. Більше того, за деякими номерними знаками взагалі зареєстровані легкові автомобілі, в той час, як у товарно-транспортних накладних вказано вантажний автомобіль КАМАЗ або причеп, або взагалі відсутня інформація щодо їх реєстрації, як і відсутні дані щодо передачі належними власниками своїх транспортних засобів за відповідними номерними знаками в оренду іншим особам.

Водночас, судами вірно зауважено, що відповідно до постанови начальника ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Чернігівській області підполковника податкової міліції Сало О.П. від 25.07.2014 року про призначення позапланової документальної перевірки та актів іншої податкової інспекції про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, встановлено відсутність підприємств за податковими адресами, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновників та директорів контрагентів, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Крок Трейд ВСТ», ТОВ «Ріал Трейд Компані» та ТОВ «Профібілд», оскільки, в силу відсутності як належних первинних та бухгалтерських документів, які б посвідчували фактичне надання експедиторами транспортно-експедиторських послуг, так і належних доказів використання останнім зазначених послуг транспортного експедирування в межах власної господарської діяльності, такі не носять реального характеру.

З аналізу наведених вище норм та встановлених обставин справи суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій у повній мірі визначено часткову безпідставність та необґрунтованість заявлених ТОВ «Союз АСВ» позовних вимог, а тому правомірно відмовлено в їх задоволенні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Союз АСВ» - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року, у справі № 826/20373/14, в частині відмови в задоволенні позовних вимог - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько