Ухвала

від 01.11.2012 по справі 0670/494/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Фещук А.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"01" листопада 2012 р. Справа № 0670/494/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_2,

при секретарі Кошиль О.Ю. ,

за участю

представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" липня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВБМ Регіонсервіс" до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВБМ Регіонсервіс" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2011 р. за №0000016301 та за №0000017301; від 18.11.2011 р. за №0001892301 за №0001882301 та за №0001872301; від 27.12.2011 р. за №0001932301, за №0001952301 та за №0001942301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями від 29.08.2011 р. за №0000016301 та за №0000017301; від 18.11.2011 р. за №0001892301 за №0001882301 та за №0001872301; від 27.12.2011 р. за №0001932301, за №0001952301 та за №0001942301.

Зазначав, що вказані рішення прийняті на підставі акта позапланової виїзної перевірки від 09.08.2011 р. №254/23-01/34723856 на предмет дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Нео-Техресурс" та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Сонар Технік-Інвест".

Перевіркою встановлено, що позивачем завищено суму валових витрат внаслідок відсутності документального підтвердження фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей у ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Нео-Техресурс" та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Сонар Технік-Інвест" на суму 915472 грн. у зв'язку з чим занижено податок на прибуток приватних підприємств на суму розміром 228268 грн. та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських взаємовідносин з вказаними контрагентами в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 152123 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 р. позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області: від 29.08.2011 р. за №0000016301 та за №0000017301; від 18.11.2011 р. за №0001892301 за №0001882301 та за №0001872301; від 27.12.2011 р. за №0001932301, за №0001952301 та за №0001942301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВБМ Регіонсервіс" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 (нуль) коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати вищезазначену постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Оскільки постанову від 23.07.2012 р. Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Суд першої інстанції ретельно проаналізував правовідносини сторін, навів відповідні правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з яким колегія суддів погоджується.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який не прийняв до уваги доводи податкового органу про відсутність настання реальних наслідків угод, укладених позивачем з ТОВ "Нео-Техресурс" і ТОВ "Сонар Технік-Інвест", оскільки незнаходження підприємств-контрагентів за юридичними адресами жодним чином не свідчить про нездійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового та бухгалтерського обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Досліджені судом першої інстанції первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банку про проведення оплати за товар, накладні на відвантаження товару позивачем, докази подальшої реалізації позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей тощо підтверджують фактичне виконання умов договорів та свідчать про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та до складу валових витрат зазначених сум.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

А відтак посилання податкового органу на те, що контрагенти позивача мають ознаки фіктивності колегія суддів вважає безпідставними, крім того відсутні докази недобросовісності позивача при здійсненні господарських операцій з цими контрагентами.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" липня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: ОСОБА_5

ОСОБА_2

Повний текст Ухвали виготовлено "06" листопада 2012 р.

Роздруковано та надіслано: р.л.п.

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВБМ Регіонсервіс" вул.Якіра,4,смт.Попільня,Житомирська область,13501

3- відповідачу ОСОБА_3 міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області вул.Б.Хмельницького,14 А,смт.Попільня,Житомирська область,13500