Рішення

від 28.04.2015 по справі 910/3391/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015Справа №910/3391/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Транс Груп»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товарисвто «Український Страховий Дім»

Про стягнення 427 462,11 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кравченко Р.Ю. - представник за довіреністю № 10 від 02.01.2015 р.

Від відповідача-1: Кулинич В.П. - представник за довіреністю № б/н від 04.02.2015 р.

Від відповідача-2: не з'явився

Від 3-ої особи на стороні позивача: не з'явився

Від 3-ої особи на стороні відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Транс Груп» про стягнення 427 462,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/3391/15-г, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна»; розгляд справи призначено на 05.03.2015 р.; зобов'язано учасників судового процесу надати суду певні документи.

04.03.2015 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав документи по справі.

05.03.2015 р. представник відповідача-1 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав заяву про долучення документів до матеріалів справи, та відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав визначених у відзиві.

05.03.2015 р. представник третьої особи на стороні позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав письмові пояснення по справі.

05.03.2015 р. представник відповідача-2 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав заяву про долучення документів до матеріалів справи, та відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав визначених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 09.04.2015 р.

08.04.2015 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 09.04.2015 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 14.04.2015 р. о 14:30 год.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 14.04.2015 р. подав письмове доповнення до відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 14.04.2015 р. відповідач-1 подав заяву на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.04.2015 р., суд на підставі ст. 77 ГПК України оголосив в судовому засіданні перерву до 28.04.2015 р., та продовжив строк вирішення спору в справі № 910/3498/15-г на п'ятнадцять днів.

24.04.2015 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав письмові пояснення по справі.

27.04.2015 р. представник відповідача-1 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 28.04.2015 р. підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 28.04.2015 р. проти позову заперечив.

Представники відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання 28.04.2015 р. не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача-2 та третіх осіб про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/3391/15-г.

У судовому засіданні 28.04.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2012 року між Підприємством з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн» (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» (надалі - Експедитор) було укладено Договір про надання експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 857/596 (надалі - Договір експедиторських послуг).

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 857/596 від 24.12.2012 р., Замовник надає для перевезення вантажі у тому числі тютюнові вироби, рекламні та маркетингові матеріали, а Експедитор зобов'язується організувати перевезення їх транспортом, забезпечивши Замовникові оптимальне обслуговування з безпечного транспортування та гарантоване прибуття вантажів до пункту розвантаження в погоджений з Замовником термін та за маршрутами, обраними Замовником.

На виконання умов п. 1.1. Договору про надання експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 857/596 від 24.12.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» (Експедитор) організувало перевезення, залучивши до перевезення Товариство з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» (надалі - Перевізник), уклавши з останнім договір № 0017-У від 01.01.2011 р. (надалі - Договір перевезення).

Відповідно до п. 2.10. Договору перевезення, Перевізник зобов'язаний доставити ввірений вантажовідправником вантаж в обумовлений строк в пункт призначення та видати його отримувачу зазначеному в товарно-транспортній накладній.

01.07.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпека Транс Груп» (Виконавець) було укладено Договір № 28/07 про надання охоронних послуг (надалі - Договір охоронних послуг).

Згідно п. 1.1. Договору охоронних послуг, предметом договору є ті, що надаються Виконавцем, Замовникові охоронні послуги з фізичного супроводу і охорони матеріальних цінностей контрагентів Замовника від злочинних посягань третіх осіб, направлених на незаконне заволодіння цими матеріальними цінностями.

Відповідно до п. 2.1. Договору охоронних послуг, Виконавець зобов'язаний забезпечити якісний і надійний фізичний захист транспортних засобів Замовника по всьому маршруту їх пересування (від місця завантаження до місця розвантаження) від злочинних посягань третіх осіб, направлених на незаконне заволодіння матеріальними цінностями, що повинне забезпечуватися за допомогою здійснення наступних заходів: надання Замовникові рекомендацій відносно найбільш безпечних маршрутів пересування транспортних засобів, що здійснюють перевезення матеріальних цінностей; фізичний захист вантажу Замовника за допомогою припинення злочинних посягань третіх осіб, направлених на незаконне заволодіння вантажу; здійснення інших заходів безпеки по запобіганню злочинним посяганням третіх осіб, направлених на незаконне заволодіння матеріальними цінностями, що перевозяться транспортними засобами Замовника.

Згідно накладної б/н від 10.10.2014 р., товарно-транспортної накладної № 8129005113 від 10.10.2014 р. та заявки від 09.10.2014 р., 10.10.2014 р. водій ТОВ «Арістей Компані» Самойленко С.В. прийняв вантаж (тютюнові вироби) до перевезення за маршрутом: СК «Чайка», вул. Антонова 1а, - комплекс будівель та споруд Чумаківська сільрада, Дніпропетровська область. Перевезення здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» автомобілем «БАР», державний номер АА 3295 ТС, причеп ТС 22633 КА, водієм Самойленком С.В. у супроводі охоронця Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Транс Груп» Пацессора В.М.

Під час розвантаження вантажу 13.10.2014 р., було виявлено недостачу, яка підтверджується актом прийому продукції (товару) по кількості та якості від 13.10.2014 р. Сума недостачі вантажу становить 432 462,11 гривень.

Згідно з витягом з кримінального провадження Дніпропетровського РВ ГУ МВС України від 15.10.2014 р., недостача вантажу кваліфікована як кримінальне діяння за ст. 185 ч. 3 Кримінального кодексу України - крадіжка.

Між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» було укладено Договір страхування відповідальності транспортного оператора № 202000348.13 від 25.10.2013 р. (надалі - Договір страхування), згідно з яким відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» була застрахована перед третіми особами за неналежне виконання своїх обов'язків по договорах надання транспортно-експедиційних послуг (розділ 4 Договору страхування).

У зв'язку з недостачею вантажу, Підприємство з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн» звернулося з претензією № 801 від 14.10.2014 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» з проханням перерахувати вартість недостачі вантажу на суму 432 462,11 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» оплатило вищезазначену претензію згідно з платіжним дорученням № 55 від 25.12.2014 р. та платіжним дорученням № 2657 від 26.12.2014 р.

Приватне акціонерне товариство «АСК «Інго Україна» недостачу вантажу визнало страховим випадком за страховим актом № 580 та виплатило страхове відшкодування у розмірі 427 462,11 гривень (432 462,11 грн. сума збитків - 5 000,00 грн. сума франшизи = 427 462,11 грн. страхове відшкодування) , що підтверджується платіжним дорученням № 14135 від 25.12.2014 р.

Розмір страхового відшкодування був визначений на підставі накладної б/н від 10.10.2014 р., товарно-транспортної накладної № 8129005113 від 10.10.2014 р. та акту прийому продукції (товару) по кількості та якості від 13.10.2014 р.

Страхове відшкодування було виплачене з вирахуванням франшизи у розмірі 5 000,00 гривень (п. 2.1., розділ 5 Договору страхування та відповідно склало 427 462,11 грн. так як, 432 462,11 - 5 000,00 = 427 462,11 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» (Первісний кредитор) та Приватне акціонерне товариство «АСК «Інго Україна» (Новий кредитор) на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України, статті 195 Господарського кодексу України, Договору № 0017-У від 01.01.2011 р., накладної б/н від 10.10.2014 р., товарно-транспортної накладної № 8129005113 від 10.10.2014 р. та заявки від 09.10.2014 р. уклали Договір про відступлення права вимоги від 28.01.2015 р. № 54-15.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» (Первісний кредитор) та Приватне акціонерне товариство «АСК «Інго Україна» (Новий кредитор) на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України, статті 195 Господарського кодексу України, Договору № 28/07 про надання охоронних послуг від 01.07.2014 р., накладної б/н від 10.10.2014 р., товарно-транспортної накладної № 8129005113 від 10.10.2014 р., заявки від 09.10.2014 р. та розписки про прийом під охоронну товарно-матеріальних цінностей від 10.10.2014 р. уклали Договір про відступлення права вимоги від 28.01.2015 р. № 53-15.

По суті - Договором про відступлення права вимоги від 28.01.2015 р. № 54-15 та Договором про відступлення права вимоги від 28.01.2015 р. № 53-15 сторони визначили обсяг відповідальності осіб, відповідальних за збереження вантажу під час перевезення, а саме відступлення права вимоги не відбулось, оскільки страховик виплатив страхове відшкодування ТОВ «ІСТ Україна», у зв'язку з чим ТОВ «ІСТ Україна» втратило право вимоги до відповідальних осіб і не могло його відступити.

У відповідності до розділу 6 Договору № 0017-У від 01.01.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі його вантажоотримувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній.

Сторони даного договору несуть відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань або зобов'язань своїх субпідрядників у відповідності до законодавства України.

Крім того, сторони несуть відповідальність за осіб, яких залучають до виконання цього договору, як за свої власні, в розмірі та на умовах, передбачених діючим законодавством та даним договором.

Згідно з п. 3.1. Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпека Транс Груп» несе матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей після завантаження матеріальних цінностей в транспортний засіб і його пломбування з моменту прийому транспортного засобу під свою охорону в пункті відправлення і до моменту розвантаження транспортного засобу в пункту призначення.

Пунктом 3.2. Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014 р. обумовлено, що ТОВ «Безпека Транс Груп» несе відповідальність за збереження матеріальних цінностей лише у випадках їх втрати, пошкодження або знищення в результаті неправомірних дій третіх осіб, направлених на опанування даними матеріальними цінностями.

Згідно з п. 3.7.2. Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014 р., ТОВ «Безпека Транс Груп» за неналежне виконання своїх обов'язків несе відповідальність в наступному розмірі: при збитку на суму еквівалентну понад 3 000,00 доларів США по курсу НБУ - ТОВ «Безпека Транс Груп» відшкодовує замовнику збиток у розмірі суми еквівалентною 3 000,00 доларів США, а також 20 % від суми збитку, що залишилась.

Таким чином, ТОВ «Безпека Транс Груп» зобов'язане відшкодувати завдані збитки в розмірі визначеному п. 3.7.2. Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014 р., в зв'язку з тим, що недостача вантажу сталась внаслідок неправомірних дій третіх осіб, а ТОВ «Безпека Транс Груп» не забезпечило охорону вантажу належним чином.

Розмір позовних вимог до ТОВ «Безпека Транс Груп» наступний:

- 3 000,00 доларів США становить 47 306,59 грн. по курсу НБУ станом на 26.12.2014 р. (100 доларів США = 1576,8865 грн.) , розрахованих на момент оплати збитків Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ Україна» Підприємству з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн»;

- 76 031,10 грн. - становить 20 % від суми збитку, що залишилась, (427 462,11 грн. сума збитків, відшкодована Страховиком Експедитору - 47 306,59 грн. = 380 155,52 грн. сума збитку, що залишилась);

- 47 306,59 грн. + 76 031,10 грн. = 123 337,69 грн. ліміт відповідальності ТОВ «Безпека Транс Груп» згідно з п. 3.7.2. Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014 р.

Розмір позовних вимог до ТОВ «Арістей Компані»:

- 427 462,11 грн. сума збитків, відшкодована Страховиком Експедитору - 123 337,69 грн. ліміт відповідальності ТОВ «Безпека Транс Груп» = 304 124,42 грн., решта суми збитку, яку повинне відшкодувати ТОВ «Арістей Компані» у зв'язку з незабезпеченням схоронності вантажу під час його перевезення.

За таких обставин Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» звернулось до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Транс Груп» про стягнення 427 462,11 грн. (зокрема: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» суму збитків у розмірі 304 124,42 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Транс Груп» суму збитків у розмірі 123 337,69 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

При цьому, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст. 932 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

За порушення зобов'язання за договором транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України експедитор несе відповідальність відповідно до глави 51 цього Кодексу (правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання).

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 618 (Глави 51) ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті неналежного виконання зобов'язань за Договором про надання експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 857/596 від 24.12.2012 р., Договору № 0017-У від 01.01.2011 р. та Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014 р. Підприємство з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн» понесло збитки у вигляді втрати вантажу на суму 432 462,11 грн., які було відшкодовано Експедитором. В свою чергу, Експедитору дані витрати було відшкодовано Страховиком - ПрАТ «АСК «Інго Україна», у якого виникло право вимагати відшкодування збитків у відповідальних за збереження вантажу під час перевезення осіб, зокрема - ТОВ «Арістей Компані» та ТОВ «Безпека Транс Груп».

Так, збитками в силу вимог статті 22 Цивільного кодексу України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Згідно з ч. 1 і ч 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (лист Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. № 01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування»).

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України). При цьому перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України) (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 р. у справі N 6-112цс13).

Таким чином, сума страхового відшкодування підлягає стягненню з осіб, відповідальних за завдані збитки, зокрема - ТОВ «Арістей Копані» та ТОВ «Безпека Транс Груп», відповідно до правил статті 993 ЦК.

У відповідності до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 Цивільного Кодексу України), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

У письмових поясненнях та відзиві на позовну заяву відповідачі заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на недоведеність з боку позивача вини у виникненні збитків, що є обов'язковою підставою для відповідальності за завдані збитки; недоведеністю наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення; відсутності понесених збитків безпосередньо самим ТОВ «ІСТ Україна».

Крім того, ТОВ «Безпека Транс Груп» у своїх запереченнях посилається на те, що позовні вимоги мають бути пред'явлені не до ТОВ «Безпека Транс Груп», а до його страховика - ПрАТ «Український Страховий Дім», оскільки між ними укладено Договір добровільного страхування професійної відповідальності охоронних фірм № 0111-ГО-0502 від 01.07.2014 р., а регресні вимоги позивача до третіх осіб не підлягають задоволенню в судовому порядку до винесення вироку в кримінальному провадженні.

Також ТОВ «Арістей Компані» у додаткових поясненнях до відзиву зазначило, що матеріали справи не містять доказів того, страхувальник - ТОВ «ІСТ Україна» зверталось до ПрАТ «АСК «Інго Україна» з повідомленням про випадок, що має ознаки страхового.

Господарський суд не приймає доводи відповідачів до уваги, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова (професійна) відповідальність особи, відповідальної за збереження вантажу, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи (страхувальника) після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду (постанова Вищого господарського суду України від 14.11.2012 р. № 5028/17/22/2012, лист Вищого господарського суду від 14.01.2014 р. № 01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування»).

Також Господарський суд м. Києва зауважує, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «АСК «Інго Україна» правомірно заявлені до ТОВ «Арістей Компані» та ТОВ «Безпека Транс Груп», які перебували із страхувальником - ТОВ «ІСТ Україна» і договірних стосунках на підставі Договору № 0017-У від 01.01.2011 р. та Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014 р., та які в свою чергу, несли відповідальність за збереження вантажу під час перевезення.

Таким чином, у даному випадку має місце суброгація, під час якої відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання, при якому страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Враховуючи вищенаведене, спростовуються заперечення та доводи відповідачів щодо неправомірності вимог про стягнення відшкодованих збитків з осіб, які були відповідальні за збереження вантажу під час перевезення.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих обґрунтованих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» суму збитків у розмірі 304 124,42 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Транс Груп» суму збитків у розмірі 123 337,69 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» (03680, м. Київ, вул. Якутська, 10, код ЄДРПОУ 25402024) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) суму збитків у розмірі 304 124 (триста чотири тисячі сто двадцять чотири) грн. 42 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Транс Груп» (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 92-А, код ЄДРПОУ 38985108) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) суму збитків у розмірі 123 337 (сто двадцять три тисячі триста тридцять сім) грн. 69 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Компані» (03680, м. Київ, вул. Якутська, 10, код ЄДРПОУ 25402024) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 082 (шість тисяч вісімдесят дві) грн. 49 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Транс Груп» (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 92-А, код ЄДРПОУ 38985108) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) витрати на сплату судового збору в розмірі 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 75 коп.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 30.04.2015 р.

Суддя Т.М. Ващенко