Постанова

від 30.06.2015 по справі 910/3391/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 910/3391/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання: Грабовському Д.А.

за участі представників сторін:

позивача Вілько Н.Г. - дов. від 02.01.2015 № 4

відповідача-1 не з'явився, про день, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином;

відповідача-2 Бордаченко О.В. - дов. від 04.05.2015 б/н

третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача Макаревич С.П. - дов. від 15.04.2015 № 15/04/15

третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору не з'явився, про день, час та місце судового

на стороні відповідачів засідання був повідомлений належним чином;

розглянувши матеріали

апеляційних скарг відповідача - 2 ТОВ "Безпека Транс Груп"

відповідача - 1 ТОВ "Арістей Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015

у справі № 910/3391/15-г ( суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна

страхова компанія "Інго Україна"

до відповідача-1 ТОВ "Арістей Компані"

відповідача-2 ТОВ "Безпека Транс Груп"

третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача ТОВ "ІСТ Україна"

третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідачів ПрАТ "Український Страховий Дім"

про стягнення збитків у розмірі 427 462,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПрАТво "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва до відповідача -1 ТОВ "Арістей Компані", відповідача-2 ТОВ "Безпека Транс Груп" про стягнення збитків у розмірі - 427 462,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 № 910/3391/15-г на підставі ст. 27 ГПК України було залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "ІСТ Україна".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2015 № 910/3391/15-г в порядку ст. 27 ГПК України було залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПрАТ "Український Страховий Дім".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 № 910/3391/15-г позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача-1 ТОВ "Арістей Компані" на користь позивача ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" суму збитків у розмірі 304 124, 42 грн.; стягнуто з відповідача-2 ТОВ "Безпека Транс Груп" на користь позивача ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" суму збитків у розмірі 123 337,69 грн.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач -1 ТОВ "Арістей Компані" та відповідач-2 ТОВ "Безпека Транс Груп" звернулись до Київського апеляційного господарського суду зі скаргами, за якими просили Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 № 910/3391/15-г скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивач у своєму Відзиві від 11.06.2015 вх. № 2515 на апеляційні скарги просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача-1 та відповідача-2 без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 № 910/3391/15-г залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Ухвалою КАГС від 25.05.2015 № 910/3391/15-г порушено апеляційне провадження за скаргами відповідача-1 та відповідача-2, об'єднано їх в одне апеляційне провадження та призначено судове засідання. (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Куксова В.В., Яковлєва М.Л.).

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 30.06.2015, враховуючи перебування суддів Куксова В.В., Яковлєва М.Л. у чергових відпустках склад колегії суддів змінено, для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Мартюк А.І..

За Ухвалою КАГС від 30.06.2015 № 910/3391/15-г прийнято апеляційні скарги відповідача-1 та відповідача-2 до провадження колегії суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Мартюк А.І..

У судове засідання від 30.06.2015 представник відповідача-1 ТОВ "Арістей Компані" та третьої особи ПрАТ "Український Страховий Дім" не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Про належне повідомлення відповідача-1-скаржника свідчить підпис представника ТОВ "Арістей Компані" на Розписці сторін про відкладення розгляду даної справи на 30.06.2015.

Про належне повідомлення третьої особи на стороні відповідачів свідчить залучене до матеріалів справи зворотнє поштове повідомлення № 09-33/25075/15, яке отримано 23.06.2015.

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутні представники позивача, скаржника-відповідача-2, третьої особи на стороні позивача під час останнього судового засідання від 30.06.2015 не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника скаржника-відповідача-1 та третьої особи на стороні відповідачів, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача -1 ТОВ "Арістей Компані" та відповідача-2 ТОВ "Безпека Транс Груп" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.12.2012 між Підприємством з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн" (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ Україна" (надалі - Експедитор) було укладено Договір про надання експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 857/596 (надалі - Договір експедиторських послуг).

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 857/596 від 24.12.2012, Замовник надає для перевезення вантажі у тому числі тютюнові вироби, рекламні та маркетингові матеріали, а Експедитор зобов'язується організувати перевезення їх транспортом, забезпечивши Замовникові оптимальне обслуговування з безпечного транспортування та гарантоване прибуття вантажів до пункту розвантаження в погоджений з Замовником термін та за маршрутами, обраними Замовником.

На виконання умов п. 1.1. Договору про надання експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 857/596 від 24.12.2012 ТОВ "ІСТ Україна" (Експедитор) організувало перевезення, залучивши до перевезення ТОВ "Арістей Компані" (надалі - Перевізник), уклавши з останнім Договір № 0017-У від 01.01.2011 (надалі - Договір перевезення).

Відповідно до п. 2.10. Договору перевезення, Перевізник зобов'язаний доставити ввірений вантажовідправником вантаж в обумовлений строк в пункт призначення та видати його отримувачу зазначеному в товарно-транспортній накладній.

01.07.2014 між ТОВ "ІСТ Україна" (Замовник) та ТОВ "Безпека Транс Груп" (Виконавець) було укладено Договір № 28/07 про надання охоронних послуг (надалі - Договір охоронних послуг).

Згідно п. 1.1. Договору охоронних послуг, предметом договору є ті, що надаються Виконавцем, Замовникові охоронні послуги з фізичного супроводу і охорони матеріальних цінностей контрагентів Замовника від злочинних посягань третіх осіб, направлених на незаконне заволодіння цими матеріальними цінностями.

Відповідно до п. 2.1. Договору охоронних послуг, Виконавець зобов'язаний забезпечити якісний і надійний фізичний захист транспортних засобів Замовника по всьому маршруту їх пересування (від місця завантаження до місця розвантаження) від злочинних посягань третіх осіб, направлених на незаконне заволодіння матеріальними цінностями, що повинне забезпечуватися за допомогою здійснення наступних заходів: надання Замовникові рекомендацій відносно найбільш безпечних маршрутів пересування транспортних засобів, що здійснюють перевезення матеріальних цінностей; фізичний захист вантажу Замовника за допомогою припинення злочинних посягань третіх осіб, направлених на незаконне заволодіння вантажу; здійснення інших заходів безпеки по запобіганню злочинним посяганням третіх осіб, направлених на незаконне заволодіння матеріальними цінностями, що перевозяться транспортними засобами Замовника.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Накладної б/н від 10.10.2014, Товарно-транспортної накладної № 8129005113 від 10.10.2014 та Заявки від 09.10.2014, 10.10.2014 водій ТОВ "Арістей Компані" Самойленко С.В. прийняв вантаж (тютюнові вироби) до перевезення за маршрутом: СК "Чайка", вул. Антонова 1а, - комплекс будівель та споруд Чумаківська сільрада, Дніпропетровська область. Перевезення здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані" автомобілем "БАР", державний номер АА 3295 ТС, причеп ТС 22633 КА, водієм Самойленком С.В. у супроводі охоронця Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Транс Груп" Пацессора В.М.

Місцевим господарським судом з'ясовано, що під час розвантаження вантажу 13.10.2014, було виявлено недостачу, яка підтверджується Актом прийому продукції (товару) по кількості та якості від 13.10.2014, сума недостачі вантажу становить 432 462,11 грн.

Згідно з Витягом з кримінального провадження Дніпропетровського РВ ГУ МВС України від 15.10.2014, недостача вантажу кваліфікована, як кримінальне діяння за ст. 185 ч. 3 Кримінального кодексу України - крадіжка.

25.10.2013 між ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (Страховик) та ТОВ "ІСТ Україна" було укладено Договір страхування відповідальності транспортного оператора № 202000348.13 (надалі - Договір страхування), згідно з яким відповідальність ТОВ "ІСТ Україна" була застрахована перед третіми особами за неналежне виконання своїх обов'язків по Договорах надання транспортно-експедиційних послуг (розділ 4 Договору страхування).

У зв'язку з недостачею вантажу, ПІІ"Імперіал Тобако Юкрейн" звернулося з Претензією № 801 від 14.10.2014 до ТОВ "ІСТ Україна" з проханням перерахувати вартість недостачі вантажу на суму 432 462,11 грн.

Місцевим господарським судом було з'ясовано, що ТОВ "ІСТ Україна" оплатило вищезазначену Претензію згідно з Платіжним дорученням № 55 від 25.12.2014 та Платіжним дорученням № 2657 від 26.12.2014 на вказану суму.

Судом першої інстанції також було встановлено, що ПрАТ "АСК "Інго Україна" недостачу вантажу визнало страховим випадком за Страховим актом № 580 та виплатило страхове відшкодування у розмірі 427 462,11 грн. (432 462,11 грн. сума збитків - 5 000,00 грн. сума франшизи = 427 462,11 грн. страхове відшкодування), що підтверджується Платіжним дорученням № 14135 від 25.12.2014 на вказану суму.

Розмір страхового відшкодування був визначений на підставі Накладної б/н від 10.10.2014, Товарно-транспортної накладної № 8129005113 від 10.10.2014 та Акту прийому продукції (товару) по кількості та якості від 13.10.2014.

Страхове відшкодування було виплачене з вирахуванням франшизи у розмірі 5 000,00 грн. (п. 2.1., розділ 5 Договору страхування та відповідно склало 427 462,11 грн. так як, 432 462,11 - 5 000,00 = 427 462,11 грн.).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВом "ІСТ Україна" (Первісний кредитор) та ПрАТом "АСК "Інго Україна" (Новий кредитор) на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України, статті 195 Господарського кодексу України, Договору № 0017-У від 01.01.2011, Накладної б/н від 10.10.2014, Товарно-транспортної накладної № 8129005113 від 10.10.2014 та Заявки від 09.10.2014 було укладено Договір про відступлення права вимоги від 28.01.2015 № 54-15.

ТОВом "ІСТ Україна" (Первісний кредитор) та ПрАТом "АСК "Інго Україна" (Новий кредитор) на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України, статті 195 Господарського кодексу України, Договору № 28/07 про надання охоронних послуг від 01.07.2014, Накладної б/н від 10.10.2014, Товарно-транспортної накладної № 8129005113 від 10.10.2014, Заявки від 09.10.2014 та Розписки про прийом під охоронну товарно-матеріальних цінностей від 10.10.2014 було укладено Договір про відступлення права вимоги від 28.01.2015 № 53-15.

Місцевим господарським судом зазначено, що по суті - Договором про відступлення права вимоги від 28.01.2015 № 54-15 та Договором про відступлення права вимоги від 28.01.2015 № 53-15 сторони визначили обсяг відповідальності осіб, відповідальних за збереження вантажу під час перевезення, а саме відступлення права вимоги не відбулось, оскільки страховик виплатив страхове відшкодування ТОВ "ІСТ Україна", у зв'язку з чим ТОВ "ІСТ Україна" втратило право вимоги до відповідальних осіб і не могло його відступити.

У відповідності до розділу 6 Договору перевезення № 0017-У від 01.01.2011, ТОВ "Арістей Компані" несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі його вантажоотримувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній.

Сторони даного Договору перевезення несуть відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань або зобов'язань своїх субпідрядників у відповідності до законодавства України.

Крім того, сторони несуть відповідальність за осіб, яких залучають до виконання цього Договору, як за свої власні, в розмірі та на умовах, передбачених діючим законодавством та даним Договором.

Згідно з п. 3.1. Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014, ТОВ "Безпека Транс Груп" несе матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей після завантаження матеріальних цінностей в транспортний засіб і його пломбування з моменту прийому транспортного засобу під свою охорону в пункті відправлення і до моменту розвантаження транспортного засобу в пункту призначення.

Пунктом 3.2. Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014 обумовлено, що ТОВ "Безпека Транс Груп" несе відповідальність за збереження матеріальних цінностей лише у випадках їх втрати, пошкодження або знищення в результаті неправомірних дій третіх осіб, направлених на опанування даними матеріальними цінностями.

Згідно з п. 3.7.2. Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014, ТОВ "Безпека Транс Груп" за неналежне виконання своїх обов'язків несе відповідальність в наступному розмірі: при збитку на суму еквівалентну понад 3 000,00 доларів США по курсу НБУ - ТОВ "Безпека Транс Груп" відшкодовує замовнику збиток у розмірі суми еквівалентною 3 000,00 доларів США, а також 20 % від суми збитку, що залишилась.

Таким чином, місцевим господарським судом з'ясовано, що ТОВ "Безпека Транс Груп" зобов'язане відшкодувати завдані збитки в розмірі визначеному п. 3.7.2. Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014, в зв'язку з тим, що недостача вантажу сталась внаслідок неправомірних дій третіх осіб, а ТОВ "Безпека Транс Груп" не забезпечило охорону вантажу належним чином.

Розмір позовних вимог до відповідача-2 ТОВ "Безпека Транс Груп" наступний:

- 3 000,00 доларів США становить 47 306,59 грн. по курсу НБУ станом на 26.12.2014 р. (100 доларів США = 1576,8865 грн.), розрахованих на момент оплати збитків ТОВ "ІСТ Україна" ПІІ "Імперіал Тобако Юкрейн";

- 76 031,10 грн. - становить 20 % від суми збитку, що залишилась, (427 462,11 грн. сума збитків, відшкодована Страховиком Експедитору - 47 306,59 грн. = 380 155,52 грн. сума збитку, що залишилась);

- 47 306,59 грн. + 76 031,10 грн. = 123 337,69 грн. ліміт відповідальності ТОВ "Безпека Транс Груп" згідно з п. 3.7.2. Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014.

Розмір позовних вимог до відповідача-1 ТОВ "Арістей Компані":

- 427 462,11 грн. сума збитків, відшкодована Страховиком Експедитору - 123 337,69 грн. ліміт відповідальності ТОВ "Безпека Транс Груп" = 304 124,42 грн., решта суми збитку, яку повинне відшкодувати ТОВ "Арістей Компані" у зв'язку з незабезпеченням схоронності вантажу під час його перевезення.

Місцевим господарським судом з'ясовано, що за вищенаведених обставин позивач ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 ТОВ "Арістей Компані" та відповідача-2 ТОВ "Безпека Транс Груп" про стягнення 427 462,11 грн. (зокрема: стягнути з ТОВ "Арістей Компані" суму збитків у розмірі 304 124,42 грн.; стягнути з ТОВ "Безпека Транс Груп" суму збитків у розмірі 123 337,69 грн.).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається матеріалів справи, в результаті неналежного виконання зобов'язань за Договором про надання експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 857/596 від 24.12.2012, Договору перевезення № 0017-У від 01.01.2011 та Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014 ПІІ "Імперіал Тобако Юкрейн" понесло збитки у вигляді втрати вантажу на суму 432 462,11 грн., які було відшкодовано Експедитором ТОВ "ІСТ Україна". В свою чергу, Експедитору дані витрати було відшкодовано Страховиком - ПрАТ "АСК "Інго Україна", у якого виникло право вимагати відшкодування збитків у відповідальних за збереження вантажу під час перевезення осіб, зокрема - відповідача-1 ТОВ "Арістей Компані" та відповідача-2 ТОВ "Безпека Транс Груп".

Так, судом першої інстанції зазначено, що збитками в силу вимог статті 22 Цивільного кодексу України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Згідно з ч. 1 і ч 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (Лист Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/15/2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування").

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України). При цьому перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

Навдена правова позиція викладена у Постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі N 6-112цс13.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, сума страхового відшкодування підлягає стягненню з осіб, відповідальних за завдані збитки, зокрема - відповідача-1 ТОВ "Арістей Копані" та відповідача-2 ТОВ "Безпека Транс Груп", відповідно до правил статті 993 ЦК.

У відповідності до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 Цивільного Кодексу України), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.

Судом першої інстанції зазначено, що у Письмових поясненнях та Відзиві на позовну заяву відповідачі посилались на недоведеність з боку позивача вини у виникненні збитків, що є обов'язковою підставою для відповідальності за завдані збитки; недоведеність наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення; відсутність понесених збитків безпосередньо самим ТОВ "ІСТ Україна".

Крім того, відповідач -2 ТОВ "Безпека Транс Груп" у своїх Запереченнях посилався на те, що позовні вимоги мають бути пред'явлені не до ТОВ "Безпека Транс Груп", а до його страховика - ПрАТ "Український Страховий Дім", оскільки між ними було укладено Договір добровільного страхування професійної відповідальності охоронних фірм № 0111-ГО-0502 від 01.07.2014, а регресні вимоги позивача до третіх осіб не підлягають задоволенню в судовому порядку до винесення вироку в кримінальному провадженні.

Також ТОВ "Арістей Компані" у Додаткових поясненнях до Відзиву зазначало, що матеріали даної справи не містять доказів того, що страхувальник - ТОВ "ІСТ Україна" зверталось до ПрАТ "АСК "Інго Україна" з повідомленням про випадок, що має ознаки страхового.

Місцевим господарським судом не прийнято наведені доводи відповідачів до уваги, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова (професійна) відповідальність особи, відповідальної за збереження вантажу, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зауважено, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи (страхувальника) після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.

Вищенаведена правова позиція викладена Постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2012 № 5028/17/22/2012, Листі Вищого господарського суду від 14.01.2014 № 01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування».

Також місцевим господарським судом зауважено, що позовні вимоги ПрАТ АСК "Інго Україна" правомірно заявлені до ТОВ "Арістей Компані" та ТОВ "Безпека Транс Груп", які перебували із страхувальником - ТОВ "ІСТ Україна" і в договірних стосунках на підставі Договору № 0017-У від 01.01.2011 та Договору про надання охоронних послуг № 28/07 від 01.07.2014, та які в свою чергу, несли відповідальність за збереження вантажу під час перевезення.

Таким чином, за висновком місцевого господарського суду, у даному випадку, має місце суброгація, під час якої відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання, при якому страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції зазначив, що спростовуються заперечення та доводи відповідачів-1, -2 щодо неправомірності вимог про стягнення відшкодованих збитків з осіб, які були відповідальні за збереження вантажу під час перевезення.

За оцінкою колегії суддів, зважаючи на фактичні обставини та вимоги вищезазначених правових норм, місцевий господарський суд дійшов цілком вірного висновку про обґрунтованість вимог ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" щодо стягнення з відповідача-1 ТОВ "Арістей Компані" суму збитків у розмірі 304 124,42 грн. та стягнення з відповідача-2 ТОВ "Безпека Транс Груп" суму збитків у розмірі 123 337,69 грн.

У доводах апеляційного оскарження відповідача-2 наголошував на тому, що суд першої інстанції безпідставно змінив підстави позову та не вірно застосував ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до спірних правовідносин. Таким чином, на думку ТОВ «ІСТ Україна», у ПрАТ "Інго Україна" відсутнє право вимагати від відповідачів відшкодування збитків на користь позивача за Договорами про відступлення права вимоги від 28.01.2015 № 54-15, від 28.01.2015 № 53-15. Відтак, за оцінкою відповідача-2 Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 по даній справі не можна вважати законним та обґрунтованим.

ТОВ "Арістей Компані" підтримав апеляційну скаргу відповідача-2, з Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 по даній справі не погоджувався, посилався на те, що з урахуванням положень ст. ст. 979, 990 ЦК України, обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами Договору страхування. Відповідач-2 наголошував, що матеріали цієї справи не містять доказів вчинення з боку страхувальника дій передбачених Договором страхування № 202000348.13 від 25.10.2013, зокрема наполягав, що при настанні страхового випадку, страхувальник зобов'язаний оформити та направити на адресу повідомлення про страховий випадок.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційного оскарження відповідачів -1, -2, базуються на тих же доказах та поясненнях, що надавалися у суді першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, яким місцевим господарським судом вже надано належну правову оцінку за оскарженим Рішенням.

Щодо зауваження скаржників про недотримання судом першої інстанції вимог щодо обов'язку всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу, апеляційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії", заява № 30544/96). Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача -1 ТОВ "Арістей Компані" та відповідача-2 ТОВ "Безпека Транс Груп" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Транс Груп" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 № 910/3391/15-г залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 № 910/3391/15-г набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 № 910/3391/15-г може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/3391/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді П.В. Авдеєв

А.І. Мартюк