Постанова

від 27.04.2015 по справі 910/28737/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р. Справа№ 910/28737/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

позивача: Карпінська І.Я.;

відповідача: Ємельянова Н.Д.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантерінвест"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.02.2015р.

у справі №910/28737/14 (суддя Яковенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноваційна група

ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантерінвест"

про стягнення 70 814,67 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна група ЛТД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантерінвест" (далі - відповідач) заборгованості за договором №2611/10/5.4 від 26.11.2010 на поставку обладнання, виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт у загальному розмірі 70 814,67 грн. (з них: 64 175,58 грн. - основний борг, 6 639,09 грн. - пеня), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що борг виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість позовних вимог належними доказами. При цьому відповідач наголошував на наступному:

- на виконання додаткової угоди №1 від 21.03.2011р. до спірного Договору та п.4.1 останнього відповідач передав позивачу в монтаж ТМЦ по акту приймання-передачі від 26.12.2011р. на суму 60 221,22 грн. і позивач повинен був змонтувати отримане обладнання до 09.02.2012р., але не зробив цього, внаслідок чого у позивача перед відповідачем виник борг за ТМЦ в сумі 60 221,22 грн.;

- відповідач разом з претензією отримав від позивача на підписання Акт №3 приймання виконаних монтажних робіт за квітень 2012 року, але вказаний Акт не був підписаний відповідачем, оскільки позивач не надав звіту за формою М-29, сертифікати якості, технічну та гарантійну документацію на поставлене обладнання і матеріали, а також податкові накладні та акти випробування змонтованого обладнання. Ненадання позивачем виконавчої документації позбавило відповідача можливості оглянути виконану роботу та оцінити обсяги чи якість виконаних робіт;

- оскільки позивач не передав виконавчі документи відповідачу та не виконав пусконалагоджувальні роботи, подальше виконання робіт та передача об'єкту в експлуатацію є неможливими, і у відповідача виникло право відмовитися від прийняття робіт;

- звернення відповідача до позивача щодо направлення представників для складання Акту недоліків було проігноровано позивачем;

- оскільки позивач прострочив більше ніж на два роки виконання зобов'язань за Договором, тоді як останній строк виконання зобов'язань за цим Договором сплинув 09.02.2012р., відповідач направив позивачу повідомлення №0330 від 02.06.2014р. про розірвання Договору, яке позивач отримав 10.06.2014р. і саме з 10.06.2014р. договірні відносини між позивачем і відповідачем припинилися;

- оскільки між сторонами склалися взаємні зобов'язання за кількома правочинами, відповідач звернувся до позивача із заявою про проведення заліку зустрічних однорідних вимог, яка була отримана позивачем 25.10.2014р. Після зарахування зустрічних однорідних вимог борги відповідача перед позивачем, в т.ч. за спірним Договором, вважаються сплаченими в повному обсязі;

- наразі існує лише заборгованість позивача перед відповідачем (невиконані зобов'язання) у сумі 60 221,22 грн. щодо повернення ТМЦ на вказану суму.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/28737/14 від 16.02.2015р. позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 70 814,67 грн., з них: 64 175,58 грн. - основного боргу, 6 639,09 грн. - пені - за договором №2611/10/5.4 від 26.11.2010р. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/28737/14 від 16.02.2014р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- судом було порушено норми матеріального і процесуального права, а саме: ст. 840 Цивільного кодексу України, п.п.3, 74 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладення та невиконання договорів підряду в капітальному будівництві» №668 від 01.08.2005р. п.п.9.4, 9.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджені постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004р., ст. ст. 32, 34-36 Господарського процесуального кодексу України;

- висновок суду про невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань внаслідок обмеження доступу позивача до об'єкту будівництва у зв'язку із зупиненням з грудня 2011 року виконання будівельних робіт, оскільки відбулася зміна генерального підрядника та проектувальника на об'єкті, зроблений лише на підставі листування сторін;

- якщо виконання робіт позивачем було призупинено у грудні 2011 року, то є незрозумілим, яким чином позивач міг виконати будівельно-монтажні роботи у квітні 2012 року за наявності обмеження його в доступі до об'єкту будівництва;

- поза увагою суду залишилося те, що роботи за Договором з монтажу обладнання мали бути виконані до 09.02.2012р. Жодних угод щодо збільшення строків виконання робіт в порядку, передбаченому п.10.4 Договору, між сторонами не укладалося, тобто строки виконання робіт не коригувалися;

- поза увагою суду залишилося те, що підписані сторонами акти приймання-передачі ТМЦ підтверджують лише факт приймання відповідачем визначених в них ТМЦ за кількістю. Однак вказані акти не відображають факту передачі відповідачу податкових накладних, сертифікатів якості на обладнання, технічної і гарантійної документації на ТМЦ, передбаченої законодавством виконавчої документації щодо монтажу обладнання (устаткування) на об'єкті будівництва, як того вимагають умови Договору;

- Акт №3 від 10.04.2012р. був підписаний Горст С.О., тобто особою, яка ніколи не працювала у відповідача і не мала повноважень на представництво інтересів відповідача перед третіми особами;

- поза увагою суду залишились встановлені в постановах Київського апеляційного господарського суду у справах №910/16383/14 та №910/16384/14 факт відсутності фінансової заборгованості відповідача перед позивачем;

- судом не були враховані наявні в матеріалах справи Акти звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2012р. та на 01.09.2013р. за іншими договорами сторін, які свідчать про кредитове сальдо взаємозобов'язань сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2015р.

20.04.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів відповідача, наведених у скарзі, посилаючись на їх необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 20.04.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/28737/14 від 16.02.2014р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.04.2015р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 20.04.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 27.04.2015р.

23.04.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме листів вих.№10-050 від 29.12.2010р. та вих.№0007 від 28.01.2011р.

Колегія суддів задовольнила клопотання позивача та залучила надані ним документи до матеріалів справи. При цьому колегією суддів враховано, що листи вих.№10-050 від 29.12.2010р. та вих.№0007 від 28.01.2011р. не подавалися до місцевого господарського суду, оскільки вони стосуються доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі. Тобто, позивачем надано додаткові документи на спростування доводів відповідача, які не заявлялися останнім під час вирішення спору Господарським судом міста Києва.

В судовому засіданні 27.04.2015р. представник відповідача підтримав раніше надані пояснення, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 27.04.2015р. представник позивача також підтримав раніше надані пояснення, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 27.04.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.11.2010р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, було укладено договір №2611/10/5.4 на поставку обладнання, виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) постачальник зобов'язується відповідно до робочих проектів та специфікацій (Додатки №№1-6 до даного Договору) поставити і передати у власність замовника обладнання та забезпечити виконання його монтажу та пусконалагоджувальних робіт на об`єкті - "Туристичний готельний комплекс на 48 місць", розташованого за адресою: АР Крим, смт. Блактина Затока, вул. В.Альбицького, 3, 3А (далі - об'єкт), а замовник - прийняти у власність обладнання та виконані монтажні і пусконалагоджувальні роботи, оплатити їх вартість на умовах, визначених даним Договором. Загальний асортимент, кількість, характеристики, вартість та комплектація обладнання, що має бути поставлене, зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатки №№1-6 до даного Договору), які підписуються обома сторонами, скріплюються відтиском печаток сторін та є невід'ємними частинами цього Договору (том справи - 1, аркуші справи - 15-19).

Загальна вартість Договору визначена сторонами в розділі 2, згідно з п.2.1 якого вартість обладнання згідно специфікацій (додатків №№4-6 до даного Договору) становить - 422 139,99 грн. в т.ч. ПДВ 20%. Вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт згідно специфікацій (додатків №№4-6 до даного Договору) складає 66 313,10 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Загальна вартість Договору становить 488 453,09 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 81 408,85 грн.

Умови та порядок оплати погоджені сторонами в розділі 3 договору, відповідно до якого оплата поставки обладнання та виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт здійснюється наступним чином: замовник протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного Договору перераховує на розрахунковий рахунок постачальника суму у розмірі 80% вартості обладнання та 50% вартості робіт відповідно до Специфікацій (додатків №№4-6 до даного Договору), а саме 370 868,54 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 61 811,42 грн.

Залишок коштів в розмірі 20% від вартості обладнання замовник сплачує постачальнику частинами протягом 5-ти банківських днів після підписання кожного Акту приймання-передачі обладнання, що загалом становить 84 428,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 14 071,33 грн., та 50% вартості робіт, а саме 33 156,55 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 5 526,09 грн. замовник сплачує постачальнику протягом 5-ти банківських днів після завершення виконання останнім всіх монтажних та пусконалагоджувальних робіт та підписання Акту приймання-передачі.

Умови і строки поставки наведені в розділі 4 Договору, згідно з п.п.4.1, 4.3 якого постачальник поставляє замовнику обладнання та виконує монтажні і пусконалагоджувальні роботи згідно зі Специфікаціями до даного Договору (Додатки №№1-6) протягом 4-х місяців після сплати замовником грошових коштів згідно пп.3.1.1 даного Договору. Прийом-передача обладнання та монтажних робіт за кількістю та якістю здійснюється двома сторонами та підтверджується Актом прийому-передачі.

Відповідно до п.8.5 Договору замовник не має права відмовитись від сплати та приймання обладнання, яке замовлене, крім випадків, коли така відмова пов'язана з невиконанням постачальником взятих на себе зобов'язань згідно з даним Договором.

Згідно з п.п.5.1.2, 5.1.5 Договору замовник зобов'язується прийняти та сплатити обладнання та виконані роботи у відповідності з умовами даного Договору. Замовник зобов'язується прийняти частково поставлене та змонтоване обладнання по Акту приймання-передачі та взяти відповідальність за його збереження.

Водночас, відповідно до п.5.2.1 Договору постачальник має право вимагати від замовника виконання своїх зобов'язань по даному Договору.

У разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона, повинна відшкодувати іншій стороні на її вимогу завдану шкоду в повному обсязі, якщо вона завдана в період чи внаслідок виконання умов цього Договору (п.8.1 Договору).

В п.12.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але не пізніше 31.03.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу обладнання та виконав монтажні і пусконалагоджувальні роботи на загальну суму 435 044,12 грн. Відповідач лише частково розрахувався з позивачем, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 64 175,58 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№14-36 від 11.04.2014р., в якій вимагав погасити заборгованість за кількома договорами, укладеними між сторонами, в тому числі і за спірним Договором. До претензії також було додано для підписання Акти здачі-приймання виконаних робіт.

Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування, заборгованість погашена не була, Акти здачі-приймання виконаних робіт відповідачем підписані не були.

Враховуючи відмову відповідача в добровільному порядку розрахуватися з позивачем, останній, окрім вимог про стягнення 64 175,58 грн. основного боргу, просив суд стягнути з відповідача 6 639,09 грн. пені.

Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідно до умов Договору позивач поставив відповідачу обладнання та виконав монтажні і пусконалагоджувані роботи на загальну суму 435 044,12 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи складені та підписані сторонами акти здачі-приймання матеріалів (обладнання) №17 від 23.03.2011р., №22 від 25.03.2011р., №25 від 30.03.2011р., №38 від 07.06.2011р., №88 від 26.12.2011р. та акт №16 приймання виконаних робіт по влаштуванню системи водопостачання та водовідведення за лютий 2012 року (том справи - 1, аркуші справи - 161-167).

Окрім того, в матеріалах справи наявний Акт №3 приймання виконаних монтажних робіт по влаштуванню системи вентиляції та кондиціювання за квітень 2012 року (том справи - 1, аркуші справи - 34-36.

Однак відповідач відмовився від підписання вказаного Акту, наголошуючи на тому, що він не може прийняти роботи та обладнання, наведені в цьому Акті, оскільки відсутня виконавча документація, яка необхідна для перевірки поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.п.6.1, 6.2 Договору постачальник надає гарантію на обладнання та виконані роботи протягом 12 місяців з моменту введення в експлуатацію обладнання на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт. Постачальник гарантує, що обладнання, яке поставляється за цим Договором, відповідає технічним та іншим нормам, стандартам та вимогам, встановленим чинним законодавством України для обладнання даного виду, та підтверджується сертифікатами якості заводу-виробника, а також супроводжувальним документам на даний вид обладнання. В момент передання обладнання постачальник зобов'язаний передати технічну документацію на обладнання з сертифікатом відповідності та інструкціями з експлуатації.

Як уже зазначалося вище, між сторонами було підписано акти здачі-приймання матеріалів (обладнання) №17 від 23.03.2011р., №22 від 25.03.2011р., №25 від 30.03.2011р., №38 від 07.06.2011р., №88 від 26.12.2011р. та акт №16 приймання виконаних робіт по влаштуванню системи водопостачання та водовідведення за лютий 2012 року. При чому, передумовою підписання вказаних Актів відповідно до п.6.2 Договору слугувала саме наявність сертифікатів якості на обладнання, технічної та гарантійної документації.

Як вірно зазначив в своєму рішенні місцевий господарський суд, Акт №3 приймання виконаних монтажних робіт по влаштуванню системи вентиляції та кондиціювання від 10.04.2012р. був складений на підставі первинного документа - "Переліку змонтованого обладнання та використаних матеріалів на об'єкті будівництва "Туристичний готельний комплекс на 48 місць", що посвідчує процедуру фактичного приймання змонтованого обладнання та використаних матеріалів представником відповідача.

Заперечення відповідача в апеляційній скарзі відносно того, що Горст С.О., тобто особа, яка підписала Перелік змонтованого обладнання та використаних матеріалів на об'єкті будівництва "Туристичний готельний комплекс на 48 місць", не мала повноважень на підписання таких документів від імені відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги.

В матеріалах справи наявний лист позивача вих.№10-050 від 29.12.2010р., в якому він просив відповідача повідомити прізвища осіб, уповноважених на технічний нагляд за виконанням робіт, які здійснюються на об'єктах відповідно до договорів №№2611/10/5.1, 2611/10/5.2, 2611/5.3, 2611/5.4 від 26.11.2010р. на поставку обладнання, виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Відповідач в листі вих.№0007 від 28.01.2011р., пославшись на вих.№10-050 від 29.12.2010р. листа позивача, повідомив останнього про те, що контроль та технічний нагляд за виконанням робіт за договорами №№2611/10/5.1, 2611/10/5.2, 2611/5.3, 2611/5.4 від 26.11.2010р. уповноважений здійснювати головний інженер по технагляду ТОВ «Ком-Консультант» - Горст С.В.

Дійсність вищезгаданого листа вих.№0007 від 28.01.2011р. відповідачем не заперечується та не спростовано належними доказами.

Окрім того, згідно з поясненнями позивача перед оглядом змонтованого обладнання на об'єкті та підписанням головним інженером технічного нагляду Горст С.О. Переліку змонтованого обладнання та використаних матеріалів на об'єкті будівництва «Туристичний готельний комплекс на 48 місць», названій особі також надавався примірник сертифікатів якості на обладнання, технічна та гарантійна документації.

Згідно з ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що наведені відповідачем підстави відмови у підписанні Акту №3 приймання виконаних монтажних робіт по влаштуванню системи вентиляції та кондиціювання від 10.04.2012р. не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути визнані обґрунтованими.

Посилання відповідача на те, що позивач не виконав свої зобов'язання перед відповідачем у визначені Договором строки, не може бути прийнято судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 850 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищенням ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору.

Згідно з наданими суду поясненнями, відповідачем було зупинено роботи на об'єкті у зв'язку із зміною проектних рішень та заміною генпідрядника.

21.03.2011р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору (том справи - 1, аркуші справи - 27-29), в п.1.8 якої сторони, зокрема, дійшли згоди внести зміни до п.12.1 Договору, виклавши його у наступній редакції: «Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання сторонами умов цього договору».

В матеріалах справи наявне листування сторін (том справи - 1, аркуші справи - 81-85), з яких вбачається, що позивач звертався до відповідача із запитами про можливість початку робіт за Договором, у відповідь на які відповідач повідомляв про те, що інформацію щодо початку робіт позивач отримає після погодження нових проектних рішень та призначення організації, яка буде виконувати обов'язки Генерального підрядника на об'єкті.

Згідно зі ст. 612 Цивільного Кодексу України у разі, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, в процесі розгляду справи було з'ясовано, що позивач не зміг завершити розпочаті ним роботи за Договором внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань та обмеження позивачу доступу до об`єкту у зв'язку з проведенням заходів щодо зміни генерального підрядника та генерального проектувальника об'єкту, а також будівельною неготовністю об'єкту.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №216 від 02.12.2010р. вбачається, що відповідач лише частково розрахувався з позивачем, оплативши йому 370 868,54 грн., з яких: 337 711,99 грн. - 80% вартості обладнання, 33 156,55 грн. - 50% вартості робіт (том справи - 1, аркуш справи - 97).

Заборгованість відповідача перед позивачем на час вирішення спору місцевим господарським судом становила 64 175,58 грн.

Посилання відповідача на те, що між сторонами було проведено взаємозалік однорідних зустрічних вимог не може бути прийнято до уваги, оскільки заява про взаємозалік складалася як позивачем (том справи - 1, аркуші справи - 158-159), так і відповідачем (том справи - 1, аркуші справи - 120-121). Однак сторони не досягли згоди з цього приводу і наявність відповідного спору зумовила звернення позивача до суду з позовом, який розглядається у справі №910/28737/14.

Колегією суддів враховано доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо обставин, встановлених в постановах Київського апеляційного господарського суду у справах №910/16383/14 та №910/16384/14 (том справи - 1, аркуші справи- 180-192). Однак названі судові рішення не містять в собі висновків (встановлених фактів) відносно Договору, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у справі №910/28737/14.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання ним порядку і строків здійснення розрахунків за Договором.

Оскільки наявними у справі доказами підтверджується існування заборгованості відповідача за Договором у сумі 64 175,58 грн., колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В ст. 549 названого Кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.8.3 Договору у разі затримки платежів в строки, які зазначені в Договорі Замовник виплачує на вимогу Постачальника пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, то нарахування пені на суму заборгованості є правомірним.

За розрахунком колегії суддів, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 6 639,09 грн.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням викладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015р. у справі №910/28737/14 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантерінвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015р. у справі №910/28737/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/28737/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

А.І. Мартюк