Постанова

від 28.04.2015 по справі 910/2979/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа№ 910/2979/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Степанець О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Павлій В.Ю. - дов. № 308 від 15.04.2015;

від відповідача: Левченко О.О. - дов. № 96-01/06/44-15 від 27.01.2015;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

на рішення господарського суду міста Києва від 18 березня 2015 року,

у справі №910/2979/15-г (Суддя: Любченко М.О.)

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті

про стягнення 82 884,49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті про стягнення основного боргу в сумі 72 484,59 грн., 3 % річних в розмірі 1 236,48 грн. та інфляційних витрат в сумі 9 163,42 грн. (т. 1, а.с. 3-10).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18 березня 2015 року по справі № 910/2979/15-г в задоволені позову відмовлено. (т. 2, а.с. 105-107).

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18 березня 2015 року у справі № 910/2979/15-г і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (т. 2, а.с. 112-116).

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 14 квітня 2015 року, справу № 910/2979/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Рудченко С.Г., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2015 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу № 910/2979/15-г до розгляду на 28 квітня 2015 року.

22 квітня 2015 року через відділ документального забезпечення суду від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшло клопотання про виклик у судове засідання посадових осіб, яке судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Крім того, від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» через відділ документального забезпечення суду надійшли уточнення до апеляційної скарги, за якими позивач просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18 березня 2015 року у справі № 910/2979/15-г і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

27 квітня 2015 року через відділ документального забезпечення суду від Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті надійшли заперечення на апеляційну скаргу, за якими відповідач просить суд рішення господарського суду міста Києва від 18 березня 2015 року у справі № 910/2979/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 28 квітня 2015 року представник Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «адміністрація морських портів України» надав суду свої пояснення, в яких просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 18 березня 2015 року у справі № 910/2979/15-г скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті, в свою чергу, надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

9 листопада 2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (т. 1, а.с. 12-16).

4 серпня 2014 року між тими ж сторонами було укладено Договір № 2 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 9 листопада 2012 року, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення на четвертому поверсі адміністративного будинку (літ. «А, А1, А2») будівлі (інв. 00840) (реєстровий № 49неж-121-5677) (далі - Майно), загальною площею 188,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, що обліковується на балансі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» ДП «Адміністрація морських портів України» (далі - Балансоутримувач).» (т. 1, а.с. 20-22).

Відповідно до п. 3.1 договору від 9 листопада 2012 року орендна плата визначається на підставі п. 10 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 зі змінами, і становить 1 гривню у рік (т. 1, а.с. 12).

Згідно з п. 9.2 договору від 9 листопада 2012 року Орендодавець не відповідає за зобов'язаннями Орендаря. Орендар не відповідає за зобов'язаннями Орендодавця, якщо інше не передбачено цим Договором. (т. 1, а.с. 14).

Відповідно до п. 10.1 вказаного договору: «Даний договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, який діє з моменту підписання його сторонами.

Акти б/н від 9 листопада 2012 року та б/н від 4 серпня 2014 року свідчать про те, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області було передано, а Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті було прийнято у користування нежитлові приміщення на четвертому поверсі адміністративного будинку (літ. «А, А1, А2») будівлі (інв.00840) (реєстровий №49неж-121-5677), загальною площею 276,60 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська,1.

За умовами договору б/н від 09.11.2012р. орендар зобов'язувався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Балансоутримувачем майна, що передане у строкове платне користування відповідача, є Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково- рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

На виконання вказаних умов договору, 26 березня 2013 року між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) було укладено договір №26032013 про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних витрат по утриманню займаних приміщень, предметом якого у відповідності до п. 1.1 було забезпечення балансоутримувачем надання послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, утримання займаних нежитлових приміщень (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічного обслуговування, технічного обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, освітлення місць загального користування, експлуатація орендованих приміщень, тощо.

За умовами вказаного правочину відповідач зобов'язувався своєчасно сплачувати балансоутримувачу витрати за надані послуги згідно з окремими рахунками-фактурами та актами (п.4.1 договору №26032013 від 26.03.2013р.).

Додатком №2 до договору №26032013 сторонами було визначено, що до складу експлуатаційних витрат належать: витрати на оплату праці з відрахуванням, технічне обслуговування інженерних систем, витрати на охорон праці, охорона будівлі та накладні витрати.

За умовами п.9.1 вказаного правочину договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2013р.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2013р.

Доказів внесення змін до договору №26032013 від 26.03.2013р. в частині строку його дії матеріали справи не містять.

30 жовтня 2014 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті було укладено договір №25-П-ФМПРС-14 про відшкодування вартості комунальних витрат балансоутримувача по утриманню займаних приміщень.

Додатком №1 визначено, що умовами вказаного правочину регулюються відносини сторін з відшкодування витрат на теплопостачання, водопостачання, водовідведення та електропостачання. Наведений договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2014р. Контрагенти погодили, що умови договору №25-П-ФМПРС-14 від 30.10.2014р. розповсюджуються на правовідносини сторін, що виникли до дати його укладання, тобто з 01.01.2014р.

Таким чином, сторонами у 2014 році було погоджено взаємні права та обов'язки саме з відшкодування витрат на теплопостачання, водопостачання, водовідведення й електропостачання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у 2014р. відповідачем повинно було бути відшкодовано витрати на утримання орендованого приміщення на загальну суму 72 484,59 грн., з яких:

- витрати на оплату праці та соціальні заходи на загальну суму 33 274,02 грн.;

- послуги охорони в сумі 12 373,14 грн.;

- витрати на матеріали в розмірі 1741,74 грн.;

- обслуговування інженерних мереж на суму 3528,72 грн.

- земельного податку в розмірі 5926,44 грн.;

- телефонного зв'язку в сумі 9966,09 грн.;

- користування мережею Інтернет на загальну сум 4837,50 грн.

Отже, вимога про стягнення вищезазначеної суми є договором не передбачена та документально не підтверджено, а позовні вимоги в частині стягнення з Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті основного боргу в сумі 72 484,59 грн. необґрунтованими та таким, які не підлягають задоволенню.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. права та обов'язки сторін з утримання нежитлових приміщень, що розташовані у м. Одеса, по вул. Ланжеронівська, 1, користувачем яких є Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті, не визначались.

Матеріали справи містять звернення ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з пропозицією укласти на 2014р. договір про відшкодування витрат на утримання приміщень, проте, останнім такі пропозиції були залишені без задоволення з огляду на відсутність достатнього фінансового забезпечення.

Таким чином, господарський суд міста Києва вірно встановив про відсутність доказів понесення Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» витрат саме на утримання займаного Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті приміщення, факт виникнення у даному випадку зобов'язання з окремого юридичного факту також виключається.

За таких обставин, відповідачем у період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. не було прийнято на себе зобов'язання з відшкодування позивачу витрат на оплату праці та соціальні заходи, послуги охорони, матеріали, обслуговування інженерних мереж, земельного податку, телефонного зв'язку та користування мережею Інтернет, що є предметом спору у справі, як і не було узгоджено вартості таких послуг.

Укладений між сторонами договір оренди б/н від 09.11.2012р. не встановлює обов'язку орендаря відшкодовувати орендодавцю визначені витрати, а напроти визначає необхідність укладання між сторонами окремого договору, якого, як встановлено судом, укладено не було.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договору на відшкодування витрат на утримання приміщення у період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. не укладалась.

Отже, позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «адміністрація морських портів України» про стягнення основного боргу в сумі 72 484,59 грн., 3 % річних в розмірі 1 236,48 грн. та інфляційних витрат в сумі 9 163,42 грн. задоволенню не підлягають, оскільки у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 між сторонами не існувало договірних зобов'язань щодо відшкодування експлуатаційних витрат на утримання орендованих приміщень.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволені позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «адміністрація морських портів України» про стягнення 82 884,49 грн. у повному обсязі.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «адміністрація морських портів України» на рішення господарського суду міста Києва від 18 березня 2015 року у справі № 910/2979/15-г задоволенню не підлягає.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18 березня 2015 року у справі № 910/2979/15-г підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «адміністрація морських портів України» на рішення господарського суду міста Києва від 18 березня 2015 року у справі № 910/2979/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18 березня 2015 року у справі № 910/2979/15-г залишити без змін.

3. Справу № 910/2979/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова